Постанова

від 24.01.2023 по справі 620/7825/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7825/21 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Почепі В.В.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Антипенко Д.О.

від відповідача (апелянта): Ананко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівське хлібоприймальне підприємство» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Носівське хлібоприймальне підприємство» з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (надалі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2820/25010700 від 16.06.2021 Форма "Р" про збільшення суми податку на прибуток на 1203919,00 грн. (в тому числі основний платіж - 963135,00 грн., штрафні санкції -240784,00 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2821/25010700 від 16.06.2021 Форма "В4" згідно якого визнано завищенням від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту ПДВ наступного звітного періоду, на суму 304092,00 грн. за вересень 2020 року, та нараховано фінансових (штрафних) санкцій по ПДВ на суму 304092,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки №2096/07/00957838 від 30.04.2021 не відповідають дійсності, оскільки реалізація уцінених запасів проводилась за договірною ціною, яка перевищувала як чисту вартість реалізації, так і ціну придбання. Стверджує, що законодавством України не визначено заборони реалізації уцінених запасів за ціною, яка перевищує уцінку. Кожна реалізація відображалась позивачем у складі доходу від реалізації товарів, робіт, послуг (звіт про фінансові результати), відповідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України не порушувалася загальна сума доходів (податкових зобов`язань). Зазначає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № 2821/25010700 від 16.06.2021 відповідачем застосовано норми, порушення за якими не були встановлені в акті перевірки. Також позивач вважає, що не порушував пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 5 підрозділу 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 та в повному обсязі виконав постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі № 620/3698/18, а порушення, що описані в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, є надуманими.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 № 2820/25010700 (Форма "Р");

- визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 № 2821/25010700 (Форма "В4") в частині завищенням суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкового періоду в розмірі 222729,00 грн;

- в решті позовних вимог відмовлено;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" судовий збір в розмірі 21112,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що після проведення переоцінки товарно-матеріальних цінностей (далі-ТМЦ) у вересні 2019 року, позивачем, за період після проведення уцінки по кінцевий період перевірки, було реалізовано 63869,544 кг та/або л ТМЦ, або 71,3 % уцінених ТМЦ. При цьому, реалізація (крім 16 випадків) відбувалась за ціною, що перевищує як ціну придбання так і вартість ТМЦ після проведення уцінки. Реалізація раніше уцінених запасів проводилась позивачем за договірною ціною, яка перевищувала як чисту вартість реалізації, так і ціну придбання. Отже, під час реалізації підприємство отримувало прибуток від здійснення зазначених операцій. Зазначає, що метою документального оформлення та подальшого відображення в бухгалтерському обліку переоцінки ТМЦ було лише завищення витрат та як наслідок заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток. Таким чином, завищено інші операційні витрати всього в сумі 867000,00 грн. в т.ч. за 9 місяців 2019 року в сумі 867000,00 гри., за 2019 рік у сумі 867000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, з підстав зазначених в скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головного управління ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" (далі - ТОВ "Носівське ХПП) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2020, валютного за період з 01.04.2018 по 30.09.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 по 30.09.2020.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт документальної планової виїзної перевірки від 30.04.2021 № 2096/07/00957838 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення вимог законодавства, зі сторони позивача, зокрема:

- підпункти 9, 24, 25, 26, 27, 28 П(С)БО 9 "Запаси" пункту 44.1 статті 44, підпункти 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, пункт 137.1 статті 137, пункти 138.1, 138.2 статті 138, підпункти 140.4.2. пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в наслідок чого: занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму 963135,00 грн за 2019 рік; занижено від`ємне значення об`єктом оподаткування податком на прибуток на суму 3353549,00 грн., в т.ч. за 9 міс. 2020 року 3353543,00 грн;

- пункт 188.1 статті 188, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2020 року на 304092,00 грн.; пункт 5 підрозділу 5 розділу V Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 "Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2020 року на 304092,00 грн;

- пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині не реєстрації податкових накладних;

- Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, частину п`яту статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за 2019 рік на суму 847,69 грн.;

- підпункт 257.3.3. пункту 257.3 статті 257, підпункт 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України, податкова звітність з рентної плати за користування радіочастотними ресурсами України за листопад 2019 року подана несвоєчасно.

Не погоджуючись з висновком викладеним контролюючим органом в Акті перевірки, позивачем подано відповідачу заперечення та додаткові пояснення, за результатом розгляду заперечень відповідачем Листом від 11.06.2021 за вих. № 853/ж-12/10/25-01-07-01-06 заперечення позивача були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки від 30.04.2021 № 2096/07/00957838 викладені в новій редакції.

На підставі вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.06.2021:

- № 2821/25010700 форми "В4", згідно якого визнано завищенням від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту ПДВ наступного звітного періоду, на суму 304092,00 грн. за вересень 2020 року та нараховано фінансових (штрафних) санкцій по ПДВ на суму 304092,00 грн.;

- № 2820/25010700 форми "Р", згідно якого збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток за вересень 2019 року та нараховано фінансових (штрафних) санкцій по податку на прибуток, в т.ч. основний платіж - 963135,00 грн., штрафні санкції - 240784,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог (в частині), суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи суд не знаходить поважними посилання відповідача в акті перевірки на те, що позивачем відображено витрати раніше (вересень 2019 року), ніж було надано акт виконаних робіт щодо проведеної оцінки 09.10.2019, оскільки висновок у звіті про оцінку, на підставі якого відображались витрати, датований 27.09.2019 та є належним документом для відображень витрат в розумінні норми частини першої статті12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Одночасно акт виконаних робіт є лише документом, що посвідчує факт надання послуг з оцінки. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позивачем належним чином та в повному обсязі виконано податкове повідомлення-рішення форми "Н" № 00003731400 від 30.10.2018 та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 00003721400 від 30.10.2018. В результаті таких дій позивач зменшив від`ємне значення та реєстраційний ліміт на суму ПДВ 1024559,00 грн., сплатив зобов`язання по ПДВ в сумі 801830,00 грн. та штрафні санкції на суму 913194,50 грн. З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ "Носівське ХПП" не порушувало норм п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 підрозділу 5 розділу V Порядку № 21 та у повному обсязі виконало судове рішення по справі № 620/3698/18.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 2820/25010700 форми "Р" на підставі висновку про порушення позивачем пунктів 9, 24, 25, 26, 27, 28 П(С)БО 9 "Запаси", пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 140.4.2. пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток на суму 963135,00 грн. за 2019 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Нормами абзацу 9 частини першої статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За приписами статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 24 П(С)БО 9 "Запаси" позивач на дату балансу мав право відобразити в обліку запаси за найменшою з двох оцінок: за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у період з 2015 року по 2019 рік придбавав товарно-матеріальні цінності. В цілому було придбано 106 найменувань засобів захисту рослин, перелік яких відображений, зокрема, у довідці від 27.09.2019 (стор. 167-168 том І).

Отже, позивачем на підставі статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, пункту 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, пункту 25 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" від 20.10.1999 № 246, для приведення вартості наявних у нього товарів/запасів/продукції у відповідність з їх реальною вартістю, на підставі наказу директора TОВ "Носівське ХПП" № 71 від 09.09.2019, було проведено інвентаризацію активів станом на 30.09.2019 за (видами) об`єктів - товари (стор. 243 том І).

За результатами проведеної інвентаризації спеціально діючою комісією ТОВ "Носівське ХПП" були виявлені товари, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також такі товари та продукція, які частково втратили свою первісну якість, загальною первісною вартістю - 31116144,03 грн (станом на 27.09.2019).

У зв`язку з цим, на підставі результатів проведеної інвентаризації та з метою визначення реальної ринкової вартості товарів, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців), не користуються попитом у споживачів, а також, які частково втратили свою первісну якість, позивач на підставі статей 3, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" уклав з суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Терра Футура" договір на проведення незалежної оцінки № 200919 від 12.09.2019.

За результатами проведеної незалежної оцінки ТОВ "Терра Футура" надано звіт про незалежну оцінку вартості рухомого майна, а саме: товарів в обігу, що обліковуються на балансі ТОВ "Носівське ХПП" від 27.09.2019, в якому визначена ринкова вартість запасів.

Згідно висновку, викладеному у звіті від 27.09.2019р., вартість запасів становить 22725838,19 грн. (стор. 138-191 том І).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна, та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Колегія суддів критично ставиться до посилання відповідача в акті перевірки (в апеляційній скарзі) на те, що позивачем відображено витрати раніше (вересень 2019 року), ніж було надано акт виконаних робіт щодо проведеної оцінки 09.10.2019, оскільки висновок у звіті про оцінку, на підставі якого відображались витрати, датований 27.09.2019 та є належним документом для відображень витрат в розумінні норми частини першої статті12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Одночасно акт виконаних робіт є лише документом, що посвідчує факт надання послуг з оцінки.

Так, в акті перевірки зазначено, що висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна був без номера та без дати (сторінки 13-14 акту перевірки), колегія суддів критично ставиться до даних тверджень контролюючого органу, Звіт про незалежну оцінку містить дату його складання "27 вересня 2019 року" (стор. 139, 141 том І).

На підставі звіту незалежного суб`єкта оціночної діяльності позивач, у відповідності до положень визначених П(С)БО 9 "Запаси": відобразив запаси в обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (пункт 24 П(С)БО 9); відобразив за чистою вартістю реалізації тільки ті запаси, по яких на дату балансу знизилась ціна або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду (пункт 25 П(С)БО 9); чиста вартість реалізації була визначена по кожній одиниці запасів (пункт 26 П(С)БО 9); сума, на яку первісна вартість запасів перевищувала чисту вартість їх реалізації, була списана на витрати звітного періоду (пункт 27 П(С)БО 9).

Отже, оскільки чинне законодавство України не містить інших вимог щодо документального підтвердження проведеної уцінки, то позивачем належним чином здійснено відображення в бухгалтерському обліку уцінки запасів.

Реалізація раніше уцінених запасів після проведення їх уцінки на дату балансу є подією після дати балансу. Відповідно до пункту 17 НП(С)БО 6 "Виправлення помилок" "Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення".

Реалізація уцінених запасів проводилась за договірною ціною, яка перевищувала як чисту вартість реалізації, так і ціну придбання. При цьому, чинним законодавством України не передбачено заборони реалізації уцінених запасів за ціною, яка перевищує уцінку.

Кожна реалізація відображалась позивачем у складі доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, відповідно пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України не порушувався, загальна сума доходів (податкових зобов`язань) не занижувалась.

Крім того, відповідач посилається на те, що ТОВ "Носівське ХПП" в бухгалтерському обліку відобразив 30.09.2019 уцінку товарно-матеріальних цінностей, які біли придбані у серпні 2019 року (таблиці на сторінці 17-18 акту перевірки). Проте, відповідно до пунктів 3, 4, 74-75, 77, 103 акту перевірки товарно-матеріальні цінності були придбані в інші періоди.

Також судом першої інстанції звернуто увагу на безпідставні посилання відповідача на те, що в порушення пункту 25 П(С)БО № 9 Запаси" позивачем здійснювалась переоцінка запасів лише у вересні 2019 року, а не на кожну дату балансу.

Згідно пункту 25 П(С)БО № 9 "Запаси" запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Таким чином, вказана норма не зобов`язує позивача здійснювати переоцінку запасів на кожну дату балансу.

Датою балансу є дата, на яку складено баланс підприємства. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (пункт ЗП(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах").

Відповідно до пункту 137.4. статті 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку за прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Разом з тим позивач відобразив за чистою вартістю реалізації тільки ті запаси, по яких на дату балансу знизилась ціна або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Крім того, пункт 28 НП(С)БО 9 "Запаси" застосовується, якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.

Згідно проведеного моніторингу рівня ринкових цін на ідентичні товари з метою отримання інформації щодо необхідності проведення дооцінки раніше уцінених запасів, підстав для проведення дооцінки раніше уцінених товарів не було, оскільки чиста вартість реалізації цих запасів не збільшувалась.

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки акту перевірки від 30.04.2021 є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 № 2820/25010700, протиправними та підлягає скасуванню.

В частині задоволення позовних вимог щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 16.06.2021 № 2821/25010700 на підставі висновку про порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 5 підрозділу 5 розділу Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2020 року на 304092,00 грн. та відповідно не реєстрації податкової накладної, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем під час перевірки зроблено висновок, що ТОВ "Носівське ХПП" завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту ПДВ наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 304092,00 грн., в т.ч. за вересень 2020 року на суму 304092,00 грн.

Вказана сума донарахована відповідачем за дві різноманітні операції, а саме: частина із суми в розмірі 222729,00 грн. донарахована відповідачем внаслідок не відображення податкового повідомлення-рішення від 30.10.2018 № 00003721400; частина із суми в розмірі 81363,00 грн. донарахована відповідачем за заниження податкового зобов`язання з ПДВ внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей нижче ціни придбання, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 81363,00 грн.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом виявлено відсутність відображення в бухгалтерському обліку сум наданих для ТОВ "Монсанто Україна" маркетингових послуг згідно договору купівлі-продажу № UA 30-2016 MONUA у обсягах 5122795,00 грн. без ПДВ, за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, встановлено його заниження всього на суму 801830,00 грн., в т.ч. за травень 2016 року на суму 740335,00 грн., за червень 2016 року на суму 61495,00 грн., а також завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування ПДВ за березень 2018 року на суму 222729,00 грн.

Також виявлено не реєстрацію податкових накладних по даних для ТОВ "Монсанто Україна" маркетингових послуг (описано в пункті 3.1.2.1 акту перевірки) всього на суму 400134,00 грн., за квітень 2016 року на суму 71411,00 грн.

На підставі вказаного контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення: форми "Р" № 00003731400 від 30.10.2018 на суму зобов`язань ПДВ 801830,00 грн. та штрафні санкції 400915,00 грн.; форми "В4" від 30.10.2018 № 00003721400 на суму завищення від`ємного значення ПДВ 222 729 грн., з підстав порушення пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість всього на суму 801830,00 грн. (в т.ч. за травень 2016 року на суму 740335,00 грн., за червень 2016 року на суму 61495,00 грн.) завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування ПДВ за березень 2018 року на суму 222729,00 грн.; форми "Н"№ 00003731400 від 30.10.2018 на підставі статті 120 Податкового кодексу України внаслідок порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за відсутність реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 1024559,00 грн. (801830,00 грн. + 222729,00 грн.) в граничний строк, та застосовано штрафні санкції 519279,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувались в судовому порядку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 по справі № 620/3698/19, у задоволенні позову відмовлено.

Згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 по справі № 620/3698/18 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Після набуття судовим рішенням законної сили позивачем виконано податкові повідомлення-рішення, а саме:

- сплачено податкове грошове зобов`язання (платіжне доручення № 268 від 21.03.2019) по акту перевірки ДФС від 23.10.2018 № 701/14/00957838 на суму 1202745,00 грн. (зобов`язання 801830,00 грн. та штрафні санкції 400915,00 грн.). Тобто, податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00003711400 від 30.10.2018 було виконано позивачем;

- виписано та зареєстровано податкову накладну № 2 від 11.03.2019 на суму ПДВ 1024559,00 грн., (801830,00 грн. + 222729,00 грн.), що відображена в рядку III.

Вказану суму відображено в податковій декларації з ПДВ за березень 2019 року, в рядку 1.1. (операції, що оподатковуються за основною ставкою) колонки Б (Сума податку на додану вартість), що входить до суми 3115102,00 грн. В розшифровці цієї суми, в рядку 4 додатку Д5 до Податкової декларації з ПДВ, де відображено суму 1024559,00 грн. податкових зобов`язань з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивачем сплачено штрафні санкції на суму 512279,50 грн, згідно платіжного доручення № 269 від 21.03.2019 року.

Отже, позивачем належним чином та в повному обсязі виконано податкове повідомлення-рішення форми "Н" № 00003731400 від 30.10.2018 та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 00003721400 від 30.10.2018.

В результаті таких дій позивач зменшив від`ємне значення та реєстраційний ліміт на суму ПДВ 1024559,00 грн., сплатив зобов`язання по ПДВ в сумі 801830,00 грн. та штрафні санкції на суму 913194,50 грн.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком, що ТОВ "Носівське ХПП" не порушувало норм п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 підрозділу 5 розділу V Порядку № 21 та у повному обсязі виконало судове рішення по справі № 620/3698/18.

Згідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до підпункту 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Податкова декларація визначається як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Отже, позивач виконав вимоги вказаних норм закону та здійснив реєстрацію податкової накладної у ЄРПН на суму ПДВ, відповідно від`ємне значення податкового кредиту ПДВ за вересень 2020 року на суму 222729,00 грн не завищувалась.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 № 2821/25010700 форма "В4" в частині завищенням суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкового періоду в розмірі 222729,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року.