Постанова

від 30.01.2023 по справі 320/11929/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11929/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бум-сервіс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бум-сервіс" про стягнення коштів з банківських рахунків платника,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 6 554,68 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення податкового боргу відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації, в яких відповідач самостійно визначив податкові зобов`язання, що підлягають сплаті до бюджету, а саме:

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 6195 грн;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 665 грн.

Крім того, судом встановлено, що ГУ ДПС у Київській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0024185505, згідно з яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 133 грн., та від 30.04.2020 №0024185505, згідно з яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 75 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу рекомендованими поштовими відправленнями, проте конверти з вмістом поштових відправлень повернулися на адресу контролюючого органу з довідками поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

У зв`язку з порушенням відповідачем граничних строків сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток, контролюючим органом здійснено нарахування пені у розмірі 151,68 грн.

Відповідно до зворотного боку інтегрованої картки ТОВ "Бум-Сервіс" сума податкового боргу відповідача з податку на прибуток була частково погашена за рахунок переплати в розмірі 665 грн.

Оскільки сума заборгованості в установлений законом строк відповідачем не сплачена, Головним управлінням ДФС у Київській області на адресу відповідача надіслано податкову вимогу від 27.09.2018 №186332-17 на суму 6195 грн.

Враховуючи те, що податковий обов`язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про наявність передбачених чинним законодавством обставин для стягнення коштів з рахунків ТОВ "Бум-Сервіс" у банках, обслуговуючих такого платника, у розмірі суми податкового боргу 6554,68 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

Згідно абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні суми податкового боргу виникли у зв`язку із несплатою відповідачем самостійно визначених сум грошового зобов`язання (податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 6195,00 грн; податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 665,00 грн), зобов`язаннями у податкових повідомленнях-рішеннях від 11.04.2019 №0024185505, згідно з яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 133,00 грн., та від 30.04.2020 №0024185505, згідно з яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 75,00 грн; пені у розмірі 151,68 грн.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що ним було сплачено 6195 грн податку на прибуток підприємства за 2017 рік, на підтвердження чого ним надано платіжне доручення №4 від 07.03.2018.

Проте, колегія суддів наголошує на тому, що таке платіжне доручення не було надане до суду першої інстанції. При тому, що про розгляд справи відповідач був повідомлений судом першої інстанції за адресою, вказаною у ЄДРПОУ, яку відповідач також зазначає і в апеляційній скарзі; проте, конверт повернувся з незалежних від суду причин, а тому позивач є таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.

Також колегія суддів наголошує на тому, що відомості про сплату податку згідно вказаного платіжного доручення, відсутні в інтегрованій картці позивача, що ставить під сумнів його достовірність та належність.

За таких обставин, надане платіжне доручення судом не приймається у якості доказу сплати податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Як вірно встановив суд першої інстанції, податкова вимога від 27.09.2018 №186332-17 направлялася відповідачу, проте повернулася з довідкою поштового відділення "по адресу не зареєстрований", що у відповідності до пункту 42.5 статті 42 ПК вважається належним врученням. Доказів оскарження зазначеної податкового вимоги чи її скасування відповідач не надав.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, а тому процедура стягнення є дотриманою.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бум-сервіс" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких