Постанова

від 30.01.2023 по справі 580/1344/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1344/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центр комплектації-Черкаси» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Центр комплектації-Черкаси» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Центр комплектації-Черкаси» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.10.2021 №0075761805 та №0075771805.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу. Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п. 124.2 ст. 124 ПКУ є протиправним.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що суд не дослідив, а податковий орган не довів умисності в діях позивача щодо несвоєчасної сплати узгодженого податкового законодавства.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету по податку на додану вартість ПП «ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ-ЧЕРКАСИ» за період з березня 2019 року по жовтень 2020 року та на підставі п.п. 19-1.2 п. 19-1.1 ст. 19.1 п.п.20.1.4, 20.1.19 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 та п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України та складено Акт від 03.09.2021 №6027/23-00-18-0507/35158454 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету», яким встановлено порушення п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 50.1. ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203,2 ст. 203 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0075761805 від 04.10.2021 за платежем податок на додану вартість, яким за несвоєчасну сплату ПДВ до позивача застосовано штраф у розмірі 25% у сумі 152347 грн 78 коп;

- №0075771805 від 04.10.2021 за платежем податок на додану вартість, яким за несвоєчасну сплату ПДВ до позивача застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 62226 грн 50 коп.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач усвідомлюючи настання строку для сплати узгоджених грошових зобов`язань, не сплачував їх у визначені строки та цілеспрямовано вчиняв дії щодо їх погашення за рахунок декларування у майбутніх періодах від`ємного значення ПДВ, що вказує про наявність умислу в діях позивача щодо несвоєчасної сплати ПДВ.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36, п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податку зобов`язаний обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом з тим, відповідно до п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п.п. 124.1 124.3 ст. 124 ПК України (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, норми ПК України встановлюють обов`язок сплатити самостійно задекларовані суми податкового зобов`язання. Обов`язок по сплаті виникає не пізніше 10 днів після закінчення строку граничного для подання відповідної податкової звітності.

Перевіряючи наявність умислу в діях позивача, судом відповідно до інтегрованої картки платника податків встановлено, що ПП «ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ-ЧЕРКАСИ» подано уточнюючі розрахунки та податкові декларації з податку на додану вартість за період з березня 2019 року по жовтень 2020 року, згідно яких виникав податковий борг, який погашався за рахунок від`ємного значення ПДВ, а саме:

- 22.03.2019 подано уточнюючий розрахунок за січень 2019 року, в якому задекларовано до сплати 309168 грн. Враховуючи переплату та залишок коштів на електронному рахунку платника недоїмка склала 273540 грн. Податковий борг у сумі 249540 грн погашено за рахунок збільшення суми від`ємного значення на погашення боргу;

- 25.03.2019 подано уточнюючий розрахунок за грудень 2018 року, в якому задекларовано до сплати 65496 грн. Податковий борг у сумі 65496 грн погашено за рахунок збільшення суми від`ємного значення на погашення боргу;

- 22.07.2019 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року, строком сплати 30.07.2019, в якій задекларовано до сплати 8760 грн. Частково податковий борг у сумі 6484,13 грн погашено за рахунок збільшення суми від`ємного значення на погашення боргу (уточнюючий розрахунок за липень 2019 року);

- 23.08.2019 подано уточнюючий розрахунок за червень 2019 року, в якому задекларовано до сплати 369154 грн. Податковий борг у сумі 369154 грн погашено за рахунок збільшення суми від`ємного значення на погашення боргу (уточнюючий розрахунок за липень 2019 року);

- 20.11.2019 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, строком сплати 30.11.2019, в якій задекларовано до сплати 133337 грн. Частково податковий борг у сумі 19025,16 грн погашено 27.12.2019;

- 16.10.2020 подано уточнюючий розрахунок за серпень 2020 року, в якому задекларовано до сплати 183 грн. Податковий борг у сумі 144,02 грн погашено за рахунок збільшення суми від`ємного значення на погашення боргу (уточнюючий розрахунок за вересень 2020 року).

Позивач визнає, що дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, при цьому не наводячи аргументів та обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасну сплату податку.

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження існування таких обставин.

Норми ПК України встановлюють відповідальність у разі вчасної несплати самостійно задекларованих сум податку. У разі несвоєчасної сплати самостійно узгодженого податного зобов`язання передбачена відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості днів простроченої сплати. Несвоєчасна сплата узгодженого податного зобов`язання тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Несвоєчасна сплата, вчинена повторно протягом 1095 календарних днів, або на строк більше 90 календарних днів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно п. 109.1, п. 109.2 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 112.1, 112.2, 112.7, 112.8 ст. 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету; самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання у вигляді штрафу настає у разі коли така несплата вчинена умисно, без наявності непереборних та незалежних від платника обставин.

Передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені до контролюючого органу обставини, які свідчать, що платник податків не удавано, не цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства.

Позивач не повідомив відповідача про труднощі, що виникли зі сплатою самостійно задекларованого податку, не вказував, що завадило здійснити своєчасну сплату податкових зобов`язань.

Позивач документально не підтверджує у межах цієї справи, які обставини завадили сплатити податкові зобов`язання у відведений строк.

Сплата податків, є одним з основних обов`язків платників, у своїй діяльності вони повинні враховувати таких обов`язок та не уникати його, розподіляти кошти прибутку таким чином, щоб можливо було сплатити обов`язкові платежі.

Не встановлено які позивач робив активні дії, зокрема повідомлення відповідача щодо не можливості сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи не можливістю їх використання, тощо.

Відповідач не був обізнаний про наявність безпереборних обставин у позивача щодо неможливості вчасно сплатити визначені податкові зобов`язання.

Норма п. 112.8 ст. 112 ПК України передбачає перелік умов, за якими особа може бути звільнена від відповідальності у разі настання певних обставин, які не залежали від дій такої особи, у переліку не наявні підстави для звільнення від відповідальності на які посилається у своїх доводах позивач.

Згідно п. 109.3, п. 109.4 ст. 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Затримка сплати узгоджених податкових зобов`язань при обізнаності про їх обов`язкову сплату та із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання визначається як протиправна дія платника податків. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених для платника податків.

У постанові від 31.01.2020 у справі № 821/819/17 Верховний Суд вказував, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням. Для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності, необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку.

Як вказувалось вище, у випадку несвоєчасної сплати податкового зобов`язання позивач, не повідомляє та не наводить докази об`єктивної неможливість невиконання ним своїх зобов`язання. Слід зважати на неправомірність дій позивача, оскільки такий не сплачував самостійно задекларовані податкові зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципах рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Отже, позивачем було допущено порушення термінів сплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Відповідач врахував наявність вини у позивача, відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати, та виніс податкові повідомлення-рішення про накладання штрафу.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, діяв недобросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання.

Створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Саме умисні дії особи (створення удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог), визначають її вину (можливість дотримуватися встановлених ПК України правил, через вчинення дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності) у вчиненні податкового правопорушення.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з умислом.

Наведене спростовує доводи апелянта стосовно недоведеності умислу як складової правопорушення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами даної справи підтверджено та позивачем не спростовано, що позивачем порушено п. 124.3 ст. 124 ПК України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.10.2021 №0075761805 та №0075771805 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центр комплектації-Черкаси» - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких