Постанова

від 27.01.2023 по справі 640/19139/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19139/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Донброкфінанс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" (далі- ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00007681402 від 22.06.2018, № 00007691402 від 22.06.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020, адміністративний позов ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" було задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вищевказані рішення, Верховний Суд вказав на те, що факт наявності грошового боргу та факт поставлення товарів, що було зазначено зокрема у акті перевірки, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувався. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції в рішеннях зазначали, що відсутність вироку з приводу притягнення до відповідальності директора ТОВ "Шеваль Компані" ОСОБА_1 виключає висновок про фіктивність діяльності ТОВ "Шеваль Компані". Проте, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 , висновки експертизи, які відповідно до норм статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватися у взаємному зв`язку з іншими доказами у їх сукупності, зокрема з відомостями ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відсутності будь-якої інформації щодо укладення біржових контрактів з цінними паперами, стороною та/або емітентом яких є ТОВ "Шеваль Компані", відсутності заборгованості за укладеними договорами в оборотно-сальдових відомостях, що було предметом дослідження під час перевірки податковим органом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що наявність вироку суду щодо контрагента платника податків не є достатнім доказом фіктивних операцій, необхідно також довести, що вирок має відношення до платника податків.

Крім того апелянт вказує, що судовий експерт підтверджує реальність господарських операцій між ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» та ТОВ «Шеваль Компані».

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у період з 24 травня 2018 року по 29 травня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві на підставі наказу від 21 травня 2018 року №8756, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» (код ЄДРПОУ: 39686369) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Шеваль Компані» (код ЄДРПОУ 39662039) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатом якої складено відповідний акт перевірки від 30 травня 2018 року №360/26-15-14-02-01/39686369.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями та п. 5, п. 7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», в результаті чого встановлено:

- заниження податку на прибуток до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 56948077 грн., в тому чисті за 2016 рік на суму 56948077 грн;

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, всього у сумі 37793 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 37793 грн.

На підставі висновків акта перевірки 22 червня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві прийняло податкові повідомлення-рішення №00007681402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 56948077,0 грн. за основним платежем та 14237019,0 грн. за штрафними санкціями, та №00007691402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37793 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Статтею 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Частинами 1, 3 статті 341 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 статті 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п.п. 139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, передбачено:

«Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.»

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України № 3480 «Про цінні папери та фондову біржу» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Порядок видачі переказних та простих векселів, здійснення операцій з векселями та виконання вексельних зобов`язань у господарській діяльності визначено Законом України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» відповідно до статті 4, якого видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що проведені розрахунки Товариства з обмеженою відповідності «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Шеваль Компані» по договору купівлі-продажу цінних паперів від 19.10.2016 №БВ180/6-16 шляхом власної емісії простих векселів та передачі їх актом приймання-передачі векселів та виконання зобов`язання від 16.10.2016 є неправомірним, оскільки: договором купівлі-продажу цінних паперів від 19.10.2016 №БВ180/6-16 не передбачено умову проведення розрахунків із застосуванням векселів, що є порушенням вимог статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2374-ІІІ (зі змінами); відсутність будь-яких зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Шеваль Компані» за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, що є порушенням вимог статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2374-ІІІ (зі змінами); наявна інформація про непричетність директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеваль Компані» гр. ОСОБА_1 до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність підписання ОСОБА_1 документів, в тому числі акту приймання-передачі векселів та виконання зобов`язань, акту про виконання зобов`язань.

Надаючи оцінку вказаним висновкам контролюючого органу, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.10.2016 між ТОВ "Шеваль Компані" (Продавець) в особі директора ОСОБА_1 , ТОВ "Донброкфінанс" (Повірений), що діє на підставі ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (строк дії з 24.06.2014 необмежений) на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" (покупець) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ180/6-16, згідно умов якого Продавець зобов`язується передати у власність покупця, а Покупець прийняти зазначені акції прості іменні, емітентом яких є ТОВ КУА "ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (ЗНВПІФ "Континентальний фонд нерухомості") кількістю 26392 штук загальною номінальною вартістю 263920000,00 грн.

Пунктом 2.1 визначено, що передача цінних паперів здійснюється безпосередньо від Продавця до Покупця протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання цього договору. Сторони домовились, що перереєстрація прав власності на цінні папери буде проводитись у Депозитарній системі України згідно чинного законодавства України. Передача цінних паперів від продавця до покупця оформлюється актом прийому-передачі цінних паперів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору передбачено, що Покупець зобов`язується сплатити загальну договірну вартість цінних паперів на протязі 30 календарних днів з моменту підписання цього договору шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на банківський рахунок Продавця в національній валюті України з призначенням платежу: "оплата за інвестиційні сертифікати іменні, що обертаються у депозитарній системі України, згідно з договором № БВ180/6-16 від 19.10.2016 без ПДВ".

За погодженням сторін можливі інші форми розрахунку, що не суперечать діючому законодавству України (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору Продавець гарантує, що цінні папери, які є предметом дійсного договору, нікому не передачі, не заставлені, не знаходяться під арештом, не погашені та не блоковані іншим чином. Продавець гарантує, що підписання і виконання цього договору не тягне порушення закону, іншого нормативного акту чи судового рішення, яке вступило в силу на момент підписання цього договору, і яке стосується продавця.

25.10.2016 між ТОВ "Шеваль Компані" (Продавець), ТОВ "Донброкфінанс" (Повірений) та ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" (Покупець) складено та підписано акт прийому-передачі цінних паперів, яким підтверджується факт передачі продавцем та прийому покупцем акцій простих іменних, емітентом яких є ТОВ КУА "ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (ЗНВПІФ "Континентальний фонд нерухомості") кількістю 26392 штук загальною номінальною вартістю 263920000,00 грн.

07.11.2016 між ТОВ "Шеваль Компані" (Продавець), ТОВ "Донброкфінанс" (Повірений), та ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" (Покупець) укладено додаткову угоду до договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ180/6-16 від 19.10.2016.

Відповідно до пункту 3 вказаної додаткової угоди сторони вирішили: з метою погашення заборгованості Покупця перед Продавцем, Покупець виписує в адресу продавця власні прості векселі на загальну суму 263920000,00 (двісті шістдесят три мільйони дев`ятсот двадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, без ПДВ.

Після передачі від Покупця до Продавця вищезазначених векселів простих, що оформлюється відповідним актом прийому - передачі векселів, зобов`язання Покупця перед Продавцем вважаються виконаними в повному обсязі (пункт 4 додаткової угоди).

08.11.2016 між ТОВ "Шеваль Компані" (Продавець), ТОВ "Донброкфінанс" (Повірений) та ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" (Покупець) складено та підписано акт прийому-передачі векселів.

Відповідно до додаткової угоди від 07.11.2016 до договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ180/6-16 від 19.10.2016 Покупець Передав, а Продавець прийняв цінні папери, прості векселі в кількості 28 штук: АА 2734723, АА 2734724, АА 2734725, АА 2734726, АА 2734727, АА 2734728, АА 2734729, АА 2734730, АА 2734731, АА 2734732, АА 2734733, АА 2734734, АА 2734735, АА 2734736, АА 2734737, АА 2734738, АА 2734739, АА 2734740, АА 2734741, АА 2734742, АА 2734743, АА 2734744, АА 2734745, АА 2734746, АА 2734747, АА 2734748, АА 2734749, АА 2734750, всього вартістю (за номіналом) 263920 00,00 грн.

14.12.2016 між ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" (Продавець) та ТОВ "Шеваль Компані" укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № БВ221/4-16 на суму 52496000, 00 грн, за яким позивач виступав Продавцем. Водночас, в матеріалах справи наявна копія Договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ225/4-16 від 20.12.2016 та № БВ227-16 від 22.12.2016 на суми 2496000,00 грн. та 50000000,00 грн, відповідно за якими ТОВ "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" виступало Покупцем, а ТОВ "Шеваль Компані" продавцем. Оскільки, сума зустрічних вимог мала тотожне вираження у грошовому еквіваленті, сторони дійшли згоди укласти акт зарахування зустрічних однорідних (взаємних) вимог від 23.12.2016, копія якого міститься в матеріалах справи.

Так, відповідно до змісту вказаного акта зарахування зустрічних однорідних (взаємних) вимог від 23.12.2016 договори від 14.12.2016 № БВ221/4-16 та від 20.12.2016 №БВ225/4-16, від 22.12.2016 № БВ227-16 в частині переходу права власності на цінні папери виконано в повному обсязі, шляхом взаємозаліку грошових зобов`язань між сторонами повністю погашені, договори - виконані належним чином та в повному обсязі.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2019 у справі № 757/32043/19-к, згідно з якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України (у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності) встановлено, що «у листопаді 2015 року ОСОБА_1 отримала пропозицію від невстановленої слідством особи жіночої статі щодо проведення перереєстрації на своє ім`я ТОВ "Шеваль Компані" за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді надання незаконних послуг підприємствам реального сектору економіки з мінімізації податкових зобов`язань.

ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та факт надання її для підпису проектів документів, що містять завідомо неправдиві відомості про придбання ТОВ "ШЕВАЛЬ КОМПАНІ", у попереднього учасника ОСОБА_4 , необхідні для перереєстрації даного суб`єкта підприємницької діяльності на її ім`я, а також те, що воно в подальшому буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності інших осіб, реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 засвідчила їх своїми підписами, наділивши їх таким чином значенням документів.

З метою доведення свого злочинного наміру до кінця та використовуючи підписану раніше ОСОБА_1 , як нібито уповноваженою ТОВ "ШЕВАЛЬ КОМПАНІ", довіреність, 11.11.2015 невстановлені досудовим розслідуванням особи отримали можливість подати перелічені вище документи до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 19, а саме державному реєстратору ОСОБА_5 , для проведення реєстраційних дій "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", тим самим здійснили внесення змін до реєстраційних даних суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "ШЕВАЛЬ КОМПАНІ" з приводу її придбання ОСОБА_1 , про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис під №107005721806 від 18.11.2015.

Крім цього, ОСОБА_1 діючи із корисливих спонукань, а також з метою забезпечення належного функціонування суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "ШЕВАЛЬ КОМПАНІ", придбаного в результаті вчинення нею пособницьких дій невстановленим досудовим розслідуванням особам, у листопаді 2015 року, перебуваючи в м. Києві відвідала відділення банківських установ, а саме ПАТ "КБ Євробанк" (МФО 380355), де подала відповідні заяви, необхідні для отримання контролю за банківськими рахунками даного підприємства. При цьому ОСОБА_1 отримала відкриті ключі ЕЦП клієнта у системі "Клієнт-банк" і чекові книжки, необхідні для здійснення доступу до вказаних рахунків підприємства, які передала невстановленим досудовим розслідуванням особам з метою подальшого їхнього використання, для незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку.

За виконання усіх перелічених вище пособницьких дій, спрямованих на створення та забезпечення належного функціонування підприємства ТОВ "ШЕВАЛЬ КОМПАНІ", ОСОБА_1 отримала від невстановленої особи попередньо обумовлену суму винагороди у вигляді грошових коштів в загальному розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Отже, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, виконавши всі перелічені вище дії, запропоновані їй невстановленими досудовим розслідуванням особами та фактично придбавши підприємства ТОВ "ШЕВАЛЬ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 39662039), досягнула своєї злочинної мети, яка полягала у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, яка полягала у документальному оформленні від імені даного підприємства псевдо фінансово-господарських операцій, у незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємствами реального сектору економіки.

Своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні та наданні засобів для придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.»

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням положень вказаної статті, обставини, встановлені в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2019 у справі № 757/32043/19-к, обов`язкові для врахування при вирішенні даної справи.

З огляду на встановлені обставини та положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем витрат у перевіреному періоді за наслідками господарських операцій з ТОВ "Шеваль Компані", виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання цінних паперів, а тому віднесення вартості останніх до складу витрат є безпідставним.

В контексті наведеного висновку суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року (справа №160/3364/19) зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Виходячи зі змісту згаданого вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність вироку у кримінальній справі не є безумовною обставиною, що вказує на фактичне нездійснення господарської операцій, натомість, врахуванню підлягають саме встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини.

Таким чином, слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 826/3687/18 від 14.12.2022.

Виходячи з наведеного колегія суддів звертає увагу, що відповідно до листа Національної комісії цінних паперів та фондового ринку від 27.04.2018 відсутня будь яка інформація щодо укладення біржових контрактів з цінними паперами, стороною та/або емітентом яких є ТОВ «Шеваль Компані».

Крім того, показання ОСОБА_1 , яка була директором ТОВ «Шеваль Компані» на період заключення досліджених в межах даної справи договорів свідчать про те, що договори та первинні документи, виписані на його виконання, які підписані від імені ОСОБА_1 не мають юридичної сили.

Більше того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2019 по справі №757/32043/19-к чітко встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, яка полягала у документальному оформленні від імені даного підприємства псевдо фінансово-господарських операцій, у незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємствами реального сектору економіки вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Отже, первинні документи по вищевказаним операціям, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена ухвалою суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які свідчать про реальність надання послуг чи здійснення певних операцій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на висновок експерта від 20.02.2020 №13-2/1, в якому зокрема, встановлено наступне (тезисно):

«Екпертом 4 центру українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України, Кузнєцовою Т.В. на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи (висновок експерта від 10.04.2019 №110/1) встановлено, що ОСОБА_1 не виконувала підписи в документах по взаємовідносинах ТОВ «Шеваль Компані» з ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ».

Отже, фактично мало місце оприбуткування в бухгалтерському обліку фінансових активів, джерело походження яких не встановлено. Наявність фактів часткової реалізації є свідченням набуття ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» у власність таких цінних паперів без наявності будь яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Отже, враховуючи наведене, ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» отримано перелічені фінансові активи (цінні папери) від третіх осіб на безоплатній основі.

В порушення норм Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», яким регулюється порядок формування доходів в бухгалтерському обліку ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» не віднесено до складу доходів безоплатно отримані активи у сумі 316416000,00 грн., що призвело до заниження доходів ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ», що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за рахунок лише відображення (без фактичного здійснення) в документах бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій з ТОВ «Шеваль Компані» на загальну суму 316416000,00 грн., а саме:

- договір від 19.10.2016 №БВ180/6-16 на суму 263920000,00 грн.;

- договір від 20.12.2016 №БВ225/4-16 на суму 2496000,00 грн.;

- договір від 22.12.2016 №БВ227/16 на суму 50000000,00 грн.

Вказана вище невідповідність наданих на дослідження первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не дозволяє ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» формувати на підставі наданих документів дані бухгалтерського обліку та податкову звітність.

Підсумовуючи вищевикладене, висновок акту від 30.05.2018 №360/26-15-14-02-01/39686369 щодо заниження податку на прибуток який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 56948077 грн., в тому чисті за 2016 рік на суму 56948077 грн. підтверджується.»

В контексті наведеного доводи апелянта про те, що судовим експертом підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ «ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ» та ТОВ «Шеваль Компані», колегія суддів відхиляє, як безпідставні та такі, що не знайшли свого підтвердження при дослідженні та встановленні вказаних обставин судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів апелянта, що платник податків не несе відповідальність за дії посадових осіб свого контрагента, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у особи-контрагента державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Сам факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, виписаних від імені особи-контрагента, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт допущених позивачем порушень податкового законодавства, що має наслідком заниження податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 26948077 грн, в тому числі за 2016 рік у розмірі 56948077 грн., та завищення від`ємного значення з податку на прибуток за вказаний вище період у сумі 37793 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ".

Апеляційний суд визнає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА ДІРЕКСЬЙОН ПРІНСІПАЛЬ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Є.В. Чаку

Н.М Єгорова