Постанова

від 24.01.2023 по справі 260/696/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/696/22 пров. № А/857/15490/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засіданняРибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (головуючий суддя Плеханова З.Б., м. Ужгород, повний текст складено 03.10.2022) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Закарпатської митниці в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.01.2022 № 00000017719 та № 00000027719.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати таке та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ « 3акарпатєвротранс» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.11.2018 по 28.10.2021, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- № 00000017719 від 13 січня 2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться па територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 546966,81 грн. гри, в тому числі за податковим зобов`язанням 437792,02 грн та за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) 109174,79 грн.

№ 00000027719 від 13.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 140277,51 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 112222,01 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28055,50 грн.

Донарахування грошових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями зумовлено не підтвердженням походження товарів з Європейського Союзу за наслідками документальної невиїзної перевірки.

Апелянт вважає, що відповідач безпідставно переглянув та відмовив позивачу у застосуванні преференційного режиму оподаткування товарів, що увозилися з території Європейського Союзу та були випущені у вільний обіг на території України за наслідками їх митного оформлення. Зазначає, що ні у іноземних митних органів ні митних органів України на час митного оформлення товарів, які увозилися на територію України не виникало сумнівів щодо документів, які подавалися позивачем для митного оформлення товарів. Такі документи в повній мірі відповідали встановленим вимогам, ідентифікували товари, підтверджували походження товарів з Європейського Союзу та надавали позивачу право на застосування преференційного режиму оподаткування при їх митному оформленні. Матеріали справи не містять доказів які б спростовували відомості про Європейське походження товарів та встановлювали, що країною походження товарів є країна, яка не входить до числа країн Європейського Союзу.

Крім того, апелянт вважає, що оскільки відповіді компетентних органів іноземних держав не є належно перекладеними на українську мову, відтак, не є належними та допустимими доказами у справі.

Відповідачем не надано докази визнання недійсними Сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, чи докази притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів, що передбачено Статтею 35 Протоколу 1.

У відповідності до статті 33 частини 5 Протоколу 1, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Тобто цією нормою встановлено, що результати перевірки повинні чітко вказувати на достовірність чи недостовірність документів.

Відповідно до статті 2 розділу П «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (а) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (Ь) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄЄ відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс, наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.І має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни - члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR. 1.

Однак, недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн ЄЄ не завжди може свідчити про те, що застосуванню не підлягають преференційні ставки мита.

Так, відповідно до статті 2 Протоколу 1 з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (а) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (Ь) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄЄ відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Наведена норма дає підстави вважати, що якщо товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю в Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

За змістом статті 6 Протоколу 1 та статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу.

Таким чином, відповідач безпідставно переглянув та відмовив позивачу у застосуванні преференційного режиму оподаткування товарів, що увозилися з території Європейського Союзу та були випущені у вільний обіг на території України за наслідками їх митного оформлення. Ні у іноземних митних органів, ні у митних органів України на час митного оформлення товарів, які увозилися на територію України не виникало сумнівів щодо документів, які подавалися позивачем для митного оформлення товарів.

У відповідності до статті 33 частини 5 Протоколу 1, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Тобто цією нормою встановлено, що результати перевірки повинні чітко вказувати на достовірність чи недостовірність документів.

Із вказаних відповідачем та наявних у матеріалах справи перекладів результатів перевірки, слід дійти до висновку, що такі результати не відповідають вимогам, що ставляться до таких результатів, зокрема статтею 33 частиною 5 Протоколу 1.

У відповідності до статті 33 частини 6 Протоколу 1, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до цієї норми митні органи, що подали запит, у спірному випадку відповідач, повинен відмовити у наданні права на преференції. Таким чином, у відповідності до цієї норми відмова у наданні права на преференції можлива лише у тому випадку, коли така преференція не була надана. У спірному ж випадку преференція позивачеві була надана, та відповідно ним використана, ще заздалегідь до здійснення відповідної перевірки відповідно до Угоди та Протоколу 1.

Результати таких перевірок повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Аналізуючи у сукупності положення статті 33 Протоколу 1 слідує, що митні органи країни імпорту можуть вирішити призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки (ч.4 статті 33 Протоколу 1).

В той же час, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З наведеного випливає можливість митного органу відмовити у наданні права на преференцію, однак лише тоді, коли така не була надана. При цьому, як свідчать обставини справи позивачу було надано преференцію при митному оформленні товарів для їх випуску у вільний обіг на території України.

Імпортуючи товари на територію України позивач для митного оформлення подав передбачені Угодою належні документи на підтвердження походження товарів з Європейського Союзу.

Вважає, що при вирішенні даного спору, слід застосовувати принцип «належного урядування» сформульований у рішенні ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 відповідно до якого державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007 року та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009 р.).

Відповідно до ст. 6 ч. 2 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» передбачає, необхідність застосування судами при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, а також та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Крім того, апелянт вважає, що не слід враховувати надані відповідачем висновки Верховного суду, бо останні не можуть бути застосовані у даних спірних відносинах з огляду на нетотожність спору.

Зокрема, у спорі, що розглядається взагалі відсутні переклади відповідей (результатів перевірки) компетентних органів країн експорту; результати перевірки, які наявні та перекладені на мову судочинства не містять обов`язкової інформації на предмет достовірності перевірених документи.

Відмова у наданні права на преференції можлива лише у тому випадку, коли така преференція не була надана. У спірному ж випадку преференція позивачеві була надана, та відповідно ним використана, ще заздалегідь до здійснення відповідної перевірки відповідно до Угоди та Протоколу 1.

Аналізуючи у сукупності положення статті 33 Протоколу 1, митні органи країни імпорту можуть вирішити призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки (частина 4 статті 33 Протоколу 1). В той же час, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. При цьому як свідчать обставини справи позивачу було надано преференцію при митному оформленні товарів для їх випуску у вільний обіг на території України.

Імпортуючи товари на територію України позивач для митного оформлення подав передбачені Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, яка в свою чергу ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII належні документи на підтвердження походження товарів з Європейського Союзу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2021 відповідно до наказу Закарпатської митниці в № 376 (із змінами внесеними наказом від 19.11.2021 № 506), проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання ТОВ «ЗАКАРПАТЄБРОТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.11.2018 по 28.10.2021.

24.12.2021 за результатами вказаної перевірки складено Акт №0066/21/7.7-19/30015655 «Про результати документальної перевірки ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» (код ЄДРПОУ 30015655), яким встановлено, що згідно зовнішньоекономічних договорів, укладених позивачем з іноземними контрагентами, ввезення товарів на адресу підприємства в режимі «імпорт» здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача.

При цьому, згідно 13-ти оформлених митних декларацій поставка товарів здійснювалась відповідно до умов поставки згідно Інкотермс: EXW, та згідно 8-ми оформлених МД - відповідно до умов поставки згідно Інкотермс: FСА.

Документальною перевіркою проведено аналіз наявних на підприємстві первинних документів, що стосуються здійснення зовнішньоекономічних операцій транспортування/ перевезення транспортних засобів і товарів на адресу позивача відповідно до договірних умов поставки EXW та FСА і встановлено, що значення калькуляції або довідки, які подавалася Закарпатській митниці при здійсненні митних оформлень ввезених транспортних засобів та товарів, відрізняються від «калькуляцій транспортних і допоміжних витрат до шляхових листів», що додаються до шляхових листів та зберігаються разом з первинними документами на підприємстві і які стосуються здійснення зовнішньоекономічних операцій із транспортування/перевезення імпортних вантажів власними «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС».

Встановлено, що при декларуванні за МД типу ІМ 40 ДЕ транспортних витрат, як складової частини митної - вартості ввезених в митному режимі «імпорту» товарів, до складу митної вартості таких товарів декларантом було заявлено лише частину понесених ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРЙТРАНС» транспортних витрат пов`язаних із здійсненням зовнішньоекономічної операції з увезення товарів на митну територію України і не враховано частину дійсної (документально підтвердженої) вартості витрат, пов`язаних з транспортуванням/перевезенням імпортних вантажів власними транспортними засобами, а саме: витрати понесені на придбання палива та проїзду платними дорогами по території іноземних держав - країн Європейського Союзу, а також повні (дійсні) витрати підприємства щодо розрахунків з підзвітними особами.

Перевіркою встановлено за 21-ю МД типу ІМ 40 заниження митної вартості шляхом декларування ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» не в повному обсязі складових митної вартості - витрат на транспортування/перевезення імпортованих товарів до митного кордону України на умовах поставки EXW та FCA.

Зазначене призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» на загальну суму 25 652,59 грн. (двадцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 59 копійок), в тому числі: 1092,87 грн., ввізного мита; 24559,72 грн. податку на додану вартість.

Крім того, проведеною перевіркою правильності застосування преференцій ставки ввізного мита, встановленої Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, (далі - Угода) встановлено наступні випадки митного оформлення:

1) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № d 354047 від 23.04.2019 за МД № UA305200/2019/023899 від 25.04.2019 товар «Напівпричіп - бортовий, тривісний, призначений для перевезення вашпажів по дорогах загального користування, що був у використанні, марки - КОGEL, модель SN 24, рік випуску 2014, номер шасі НОМЕР_1 - 1шт» за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, фактурна вартість 4000 євро, заявлена декларантом митна вартість 250399.30 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 25 039.93 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

2) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 354048 від 23.04.2019 за МД № UА305200/2019/023900 від 25.04.2019 товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка МERCEDES-BENZ, модель АСТROS, номер шасі НОМЕР_2 ..» за кодом згідно з УКТЗЕД 8701209000, фактурна вартість 5 500 євро, заявлена декларантом митна вартість 551 474.66 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 55 147.47 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

3) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 351475 від 26.04.2019 за МД № UА305200/2019/024710 від 03.05.2019 товар «Напівпричіп - бортовий, тривісний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, що був у використанні, марки - КОGEL, модель SN 24, рік випуску 2014, номер шасі WК080002400174804 - 1шт» за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, фактурна вартість 4 000 євро, заявлена декларантом митна вартість 250 118.23 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 25 011.82 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

4) відповідно до сертифіката з перевезення (поводження) товару форми EUR.1 № D 354050 від 26.04.2019 за № UА305200/2019/024711 від 03.05.2019 товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка МERCEDES-BENZ, модель АСТROS, номер шасі НОМЕР_3 171..» за кодом згідно з УКТЗЕД 8701209000, фактурна вартість 5 500 євро, заявлена декларантом митна вартість 550 855.63 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 55 085.56 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

5) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 351493 від 21.05.2019 за МД № UА305200/2019/027858 від 23.05.2019 товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка МERCEDES-BENZ, модель АСТROS, номер шасі НОМЕР_4 , ...» за кодом згідно з УКТЗЕД 8701209000, фактурна вартість 5 500 євро, заявлена декларантом митна вартість 543 622.09 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 54 362.21 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

6) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 351494 від 21.05.2019 за МД № UА305200/2019/027859 від 23.05.2019 товар «Напівпричіп - бортовий, тривісний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, що був у використанні, марки - КОGEL, модель 24, рік випуску 2014, номер шасі WК080002400174803 - 1шт», за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, фактурна вартість 4 000 євро, заявлена декларантом митна вартість 246 833.82 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 24 683.38 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

7) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 354109 від 03.06.2019 за МД № UА305200/2019/029886 від 05.06.2019 товар «Напівпричіп - бортовий, тривісний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, що був у використанні, марки - КОGEL, модель SN, рік випуску 2014, номер шасі НОМЕР_5 1шт», за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, фактурна вартість 4 000 євро, заявлена декларантом митна вартість 256 968.41 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 25 696.84 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

8) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 354108 від 03.06.2019 за МД № UА305200/2019/029887 від 05.06.2019 товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка МERCEDES-BENZ, модель АСТROS, номер шасі НОМЕР_6 , ..», за кодом згідно з УКТЗЕД 8701209000, фактурна вартість 5 500 євро, заявлена декларантом митна вартість 565 942.32 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 56 594.23 грн.. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД, заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

9) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 354174 від 29.07.2019 за МД № UА305200/2019/037735 від 31.07.2019 товар «Напівпричіп - бортовий, тривісний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, що був у використанні, марки - КОGEL, модель SN 24, рік випуску 2016, номер шасі WК080002400196132 - 1шт», за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, фактурна вартість 4 500 євро, заявлена декларантом митна вартість 316 178.35 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 31 617.84 гри. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

10) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 658008 від 16.08.2019 за МД № UА305200/2019/040628 від 16.08.2019 товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, колісний, марка МERCEDES-BENZ, модель АСТROS, номер шасі НОМЕР_7 , за кодом згідно з УКТЗЕД 8701209000, фактурна вартість 5 500 євро, заявлена декларантом митна вартість 517 122.40 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 51 712.24 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості);

11) відповідно до сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А 658009 від 16.08.2019 за МД № UА305200/2019/040629 від 20.08.2019 товар «Напівпричіп - бортовий, тривісний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, що був у використанні, марки - КОGEL, модель SN, 24, рік випуску 2016, номер шасі НОМЕР_8 - 1шт», за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, фактурна вартість 4 500 євро, заявлена декларантом митна вартість 315 863.95 грн., задекларовано ставку ввізного мита 0 % із застосуванням преференції по ввізному миту код пільги « 410» на загальну суму 31586.40 грн. (спосіб платежу « 06» гр. 47 МД), заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за резервним методом визначення митної вартості).

Торгівельна країна та країна відправлення - Словаччина (8К).

При доставці товарів на митну територію України задекларовано умови поставки згідно Інкотермс: ЕХW SК Sobrance.

Згідно митних декларацій та сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, в якості підстави застосування преференційної ставки ввізного мита подано сертифікати перевезення (походження) товару форми EUR.1 , видані експортером (продавцем) товарів - компанією «SlovTrans SK s.r.o» (07301 Sobrance, Kupelska 1064/99Slovenska Republika).

Закарпатською митницею ДФС ( Держмитслужби), листами від 18.09.2019 року № 1659/19/07-70-19 та від 10.12.2020 № 7.7-08-2/7.7-15/18/8221 «Щодо перевірки документів про походження товарів» направлено запити для проведення перевірки уповноваженими органами Словаччини сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1, виданих експортером словацькою компанією «SlovTrans SK s.r.o.».

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС (Держмитслужби) листами:

- Державної митної служби України від 21.10.2021 № 15/15-33/7.7/4733 направлена відповідь (матеріали) уповноважено органу Словаччини від 13.09.2021 № 428715/2021-2000102/5Не , якою не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у 8-ми сертифікатах з перевезення товару EUR.1, виданих експортером «SlovTrans SK s.r.o.» Зокрема зазначено:

«Наші розслідування показали що сертифікати з перевезення форми ЕІ}К.1 були видані та схвалені Митним Офісом Міхаловце. Результати подальшої перевірки поставлених транспортних засобів показала що ці транспортні засоби були невірно визначені як з оригінальним походження з ЄС. Зазначені транспортні засоби не мають права на застосування преференційного режиму у розумінні Додатку І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження у межах Протоколу 1 до Угоди про Асоціацію між Європейським Союзом і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони. На підставі зазначених вище фактів перевірені сертифікати з перевезення форми ЕІІК. 1 не відповідають вимогам щодо точності, таким чином є недійсними як докази про походження у розумінні протоколу.»

- Державної митної служби України від 30.11.2020 № 15/15-03-01/7.7/395 направлена відповідь (матеріали) уповноважено органу Словаччини від 03.11.2020 № 507964/2020-2000102/237Не з результатами перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №D354174, № А 658008, № А 658009, виданих експортером «SlovTrans SK s.r.o.".

Зокрема зазначено: «Наші розслідування показали що сертифікати з перевезення форми EUR.1, були видані та схвалені Митним Офісом Міхаловце. Результати подальшої перевірки поставлених транспортних засобів з інших країн-членів ЄС показала що ці транспортні засоби були невірно визначені як з оригінальним походження з ЄС. Зазначені транспортні засоби не мають права на застосування преференційного режиму у розумінні Додатку І до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження у межах Протоколу ї до Угоди про Асоціацію між Європейським Союзом і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони. На підставі зазначених вище фактів перевірені сертифікати з перевезення форми ЕІІК. 1 не відповідають вимогам щодо точності, таким чином є недійсними як докази про походження у розумінні протоколу.»

Уповноваженим органом Словаччини додано в додатках до листів вказані сертифікати EUR.1 з відміткою (графа 14) на кожному, що цей сертифікат «не відповідає вимогам щодо автентичності та точності».

Зазначене, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для відповідача визначення податкового зобов`язання на загальну суму 524 361,44 грн. , у тому числі: 436 699,15 грн. ввізного мита, 87 662,29 грн. податку на додану вартість.

Всього за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки, на підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3 Податкового кодексу України, з урахуванням відомостей, зазначених у документах, отриманих від уповноважених органів Словаччини, у зв`язку з тим, що результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів і свідчать про заниження податкових зобов`язань, контролюючим органом самостійно здійснено розрахунок податкових зобов`язань ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» на загальну 524 361,44 грн. у тому числі: 436 699,15 грн. ввізного мита, 87 662,29 грн. податку на додану вартість.

Крім того, згідно інформації яка перебуває у відкритому доступі у глобальній інформаційній мережі на офіційному сайті Міністерства юстиції Словацької республіки «BUSINESS REGISTER on internet» встановлено, що управляючим директором словацької компанії «SlovTrans SK s.r.o.» (07301,Sobrance, Kupelska 1064/99Slovenska Republika) являється ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). При цьому, громадянка ОСОБА_1 працює в штаті ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС».

Згідно з висновками, наведеними в акті позивачем порушено вимоги:

- частини 7 статті 36, пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 5 частини 10 статті 58, частини, та частини 1 статті 257, частини 1 статті 270, пункту 1 частини 1 статті 279, частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (в рамках Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони), ратифікованої Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів, ввезених за сертифікатом з перевезення (походження) товарів форми ЕиК.1, як таких, що походять з певної країни в розумінні Протоколу І і Доповнення І та підпадають під дію цієї Угоди, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита в період, що перевірявся, на загальну суму 437 792,02 грн.

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 112 222,01 грн.

На підставі Акту перевірки №0066/21/7.7-19/30015655 від 24.12.2021 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 00000017719 від 13 січня 2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 546966,81 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням 437792,02 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) 109174,79 грн.

- № 00000027719 від 13.01.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 140277,51 грн. в тому числі за податковими зобов`язаннями 112222,01 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28055,50 грн.

Розглядаючи спір, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно пункту 3 статті 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 69 МК України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначена митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахуй ж митної вартості;

2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, то митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

В даній спірній ситуації, суми транспортних витрат, фактично понесених на переміщення/перевезення товарів на митну територію України, встановлені з наявних на ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» первинних документів та документів ведення бухгалтерського обліку, отриманих в процесі перевірки, а саме: авансових звітів водіїв ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС», розрахунків кількості паливо-мастильних матеріалів (ПМП) по шляховим листам, калькуляції транспортних і допоміжних витрат до шляхових листів, що стосуються перевезення вантажів.

При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Оскільки доставка товару це окрема господарська операція, то всі витрати, які понесені при її виконанні, є витратами транспортування. При ввезенні на митну територію України товару автотранспортом, витрати на подачу транспортного засобу до місця завантаження вносяться до господарської операції з доставки товару і повинні враховуватись при визначенні його митної вартості.

Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій; формі поточні втирати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг , що забезпечують перевезення.

Згідно п. 2 Методичних рекомендацій: рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень і вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 № 1706.

Отже, Методичні рекомендації застосовуються для визначення собівартості перевезень незалежно від того, чи здійснюються вони на митній території України чи поза митним кордоном.

З огляду на викладене, суд підставно вважав, що за результатами аналізу первинних документів та даних бухгалтерського обліку, які стосуються розміру понесених транспортних витрат на транспортування/перевезення товарів і відносяться до складових митної вартості таких товарів, перевіркою встановлено за 21-ю МД типу ІМ 40 ДЕ факти заниження митної вартості шляхом декларування ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» не в повному обсязі складових митної вартості - витрат на транспортування/перевезення імпортованих товарів до митного кордону України на умовах поставки EXW та FСА.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» пункту 2 частини другої статті 52, пункту 5 частини десятої статті 58, частини 1 статті 257, пункту 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, внаслідок декларування не в повному обсязі витрат на транспортування/перевезення товарів до митного кордону України, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС»

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що з 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (надалі також - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 29 Глави І розділу ІУ Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Статтею 26 розділу IV Угоди встановлено, що положення Глави 1 застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

У відповідності до пункту 2 статті 26 розділу IV Угоди, термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до цієї Угоди.

01 лютого 2018 року Україна набула статусу учасниці Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (Закон України від 08.11.2017 № 2187-УШ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан- євро-середземноморські преференційні правила походження»).

Згідно статті 1 Конвенції «Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами. У Доповненні І викладено загальні правила для Концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І».

Відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21 листопада 2018 року № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Вказані зміни почали діяти з 1 січня 2019 року.

У статті 1 заміненого Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення І, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(с) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-МЕD»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Пунктом 2 статті 31 Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1та EUR-МЕD, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-МЕD та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Відповідно до статті 32 Доповнення І, митні органи Договірної сторони імпортера мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

З огляду на викладене, правильним є висновок, що Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.

Пунктом 1 статті 16 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD» Доповнення І Регіональної Конвенції, встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником».

Згідно положень пункту 3 статті 16 Доповнення І: «Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції».

Пунктами 3 та 5 статті 32 Доповнення І визначено, що перевірка здійснюється митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними, Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати повинні чітко на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Згідно частини 7 статті 36 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень частини 1 статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Статтею 352 Митного кодексу України передбачено, що отриманні від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення , можуть використовуватись як матеріали для підготовки висновків за результатами перевірок.

Враховуючи вищевикладене та положення Протоколу І та пунктів 1, 3 статей 31 і 32 Доповнення І, встановлено порушення імпортером (покупцем) ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС»:

- пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про середземноморські преференційні правила походження (в рамках Угоди), відсутності підтвердження статусу походження товарів ввезених за сертифікатами з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 № D 354047 від 23.04.2019, № D 354048 від 23.04.2019, № D 351475 від 26.04.2019, № D 354050 від 26.04.І019, № D 351493 від 21.05.2019, № D 354047 від 21.05.2019, № D 354109 від 03.06.2019, № D 354108 від 03.06.2019, № D 354174 від 29.07.2019, № А 658008 від 16.08.2019, № А 658009 від 16.08.2019, як таких, що походять з певної країни в розумінні Протоколу І і Доповнення І та підпадають під дію Угоди;

- частини 7 статті 36 Митного кодексу України, яка передбачає, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорі в України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

- частини 1 статті 257 Митного кодексу, згідно з якою декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення;

- частини 1 статті 270 Митного кодексу, згідно з якою правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

- частини 1 статті 281 Митного кодексу України, якою допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Судом з`ясовано, що ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» в митних деклараціях від 25.04.2019 № UA305200/2019/023899, від 25.04.2019 № UA305200/2019/023900, від 03.05,2019 № UA305200/2019/024710,від 03.05.2019 №UA305200/2019/024711, від 23.05.2019 № UA305200/2019/027858, від 23.05.2019 № UA305200/2019/027859, від 05.06.2019 №UA505200/2019/029886, від 05.06.2019 № UA305200/2019/029887, від 31.07.2019 № UA305200/2019/037735, від 20.08.2019 №UA305200/2019/040628, від 20.08.2019 № UA305200/2019/040629 задекларовано країну походження імпортованого товару - Європейський Союз (EU), відповідно до поданих при митному оформленні сертифікатів EUR.1 із зазначенням походження (EU), засвідченого експортером Словаччини - компанією «SlovTrans SK s.r.o.» (07301 Sobrance, Kupelska 1064/99Slovenska Republika).

Частиною 1 статті 43 Митного кодексу України визначено: документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

З урахуванням встановленого документального не підтвердження преференційного походження товарів (в рамках Протоколу ,І та Доповнення І), оформлених на адресу імпортера (покупця) - ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» в митному режимі імпорту за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 25.04.2019 № UA305200/2019/023899, від 25.04.2019 № UA305200/2019/023900, від 03.05,2019 № UA305200/2019/024710,від 03.05.2019 №UA305200/2019/024711, від 23.05.2019 № UA305200/2019/027858, від 23.05.2019 № UA305200/2019/027859, від 05.06.2019 №UA505200/2019/029886, від 05.06.2019 № UA305200/2019/029887, від 31.07.2019 № UA305200/2019/037735, від 20.08.2019 №UA305200/2019/040628, від 20.08.2019 № UA305200/2019/040629 суд першої інстанції вірно вважав, що до цих товарів застосовується пільгова ставка ввізного мита (10 %), яка застосовується у рамках режиму найбільшого сприяння, встановленого Законом України від 19.09.2013 № 584- VII «Про Митний тариф України».

Відповідно пп. в) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з ввезення товарів на митну територію Україну.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до Податкового кодексу України податок на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, становить 20% бази оподаткування.

Згідно положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими на день подання митних декларацій до митного оформлення товарів), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті , на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд першої інстанції підставно вважав, що у даному випадку формальна наявність поданих до митного оформлення Закарпатській митниці сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 № D 354047 від 23.04.2019, № D 354048 від 23.04.2019, № D 351475 від 26.04.2019, № D 354050 від 26.04.І019, № D 351493 від 21.05.2019, № D 354047 від 21.05.2019, № D 354109 від 03.06.2019, № D 354108 від 03.06.2019, № D 354174 від 29.07.2019, № А 658008 від 16.08.2019, № А 658009 від 16.08.2019, за видачу яких несе відповідальність експортер - словацька компанія «SlovTrans SK s.r.o.», не є достатньою підставою для висновку про вчинення ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезених товарів та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію по сплаті ввізного мита за знижену рівнем ставки ввізного мита, суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами «преференційного по відповідно до положень вищезазначеної Угоди, а не покладатися відповідальність експортера за видачу відповідного сертифіката EUR.1.

Як уже згадувалось вище, згідно інформації яка перебуває у відкритому доступі у глобальній інформаційній мережі на офіційному сайті Міністерства юстиції Словацької республіки "BUSINESS REGISTER on internet» встановлено, що управляючим директором словацької компанії «SlovTrans SK s.r.o.» (07301,Sobrance, Kupelska 1064/99 ОСОБА_2 ) являється ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). При цьому громадянка ОСОБА_1 працює в штаті ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС», тобто фактично пов`язана із керівником ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» - громадянином ОСОБА_3 , оскільки безпосередньо або опосередковано контролюється відповідно до пункту 4 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (вони є роботодавцем і працівником).

Відповідно до частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, само собою не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплину на ціну оцінюваних товарів.

При митному оформленні товарів (транспортних засобів), відправником яких була компанія «SlovTrans SK s.r.o.» заявлення митної вартості товарів декларантом за резервним методом визначення митної вартості (митна оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)).

У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з декларування та визначення і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме ТОВ «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС», а тому саме імпортер, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Таким чином, платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема здійснити декларування з застосуванням пільгової ставки ввізного мита у рамках режиму найбільшого сприяння та дотримання зазначених, вище вимог законодавства, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності з метою зменшення бази оподаткування.

Згідно пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд підставно вважав, що обґрунтованим та правомірним є висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення норми Угоди, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, що призвело до несплати митник платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань позивача.

При цьому, суд правильно зауважив, що на правомірність використання інформації отриманої від іноземних митних органів для підтвердження преференційного походження товару та відповідно преференційного оподаткування відповідно до Угоди, вказує правова позиція Верховного Суду, яка наведена у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 (К/9901/1715/20) (яка подібна із даною справою), щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди, у разі надходження від іноземні митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, що має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування.

Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/7093/19 дійшла до висновку, що: міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Крім того, судом також правильно враховано правову позицію Верховного Суду у справі № 460/8509/21, викладену у постанові від 11.08.22 року згідно якої у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Також суд першої інстанції вірно вважав помилковим посилання позивача на пропуск строку, встановленого ст.102 ПК України, оскільки згідно п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків , визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Крім того, згідно п.п. 102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.2 цієї статті , якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

В даному випадку, позивач посилається на митні декларації від 05.11.2018 та від 07.11.2018. Відтак, строк встановлений п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України закінчується 05.11.2021 та 07.11.2021.

Однак, згідно Закону України від 17.03.2020 №533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2 такого змісту: «Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті Кодексу.

Законом від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби - (COVID-19)» у вищевказаному пункт внесено зміни згідно яких, остаточна редакція наведених приписів має наступний вигляд: «Установити мораторій на проведення документальних та Фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по остнній календарний день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім :документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення І платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби(COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.»

Наведене зупинення строків давності є чинним та поширюється на випадки визначення сум грошових зобов`язань за перевірками з питань дотримання митного законодавства.

При цьому, суд підставно зауважив, що вищевказаний мораторій на проведення перевірок з 23.05.2020 не поширюється на митні органи.

Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції згідно Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ, який набрав чинності 23.05.2020) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, п.75.1 ст.75 ПК України Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ, який набрав чинності 23.05.2020, доповнено абзацом 3, згідно якого види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно п.п. 41.1.2 п.41.1 ст.41 ПК України (в редакції згідно Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ, який набрав чинності 23.05.2020) контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Таким чином, з 23.05.2020 р. види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться митним органами, встановлюються Митним кодексом України. Водночас, оскільки норми Митного кодексу не містять норм щодо строків давності визначення грошових зобов`язань - то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, зокрема норми ст.102 та норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX щодо зупинення строків давності.

З урахуванням викладеного вище суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід відмовити повністю.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року по справі №260/696/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколін

О.М. Гінда

повний текст виготовлено 31.01.2023