Ухвала

від 17.01.2023 по справі 761/9889/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/9889/17 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/73/2023 Доповідач - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заявника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.218-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.4 ст.190, ч.5 ст.191 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року вказане клопотання задоволено частково та накладено арешт на майно, а саме на ряд об`єктів нерухомості. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчим суддею зазначено, що арешт на вказане майно накладається з метою збереження речових доказів, так як воно відповідає вимогам ч.1 ст.98 КПК України.

На вказану ухвалу слідчого судді, заявник ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки орган досудового розслідування не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні про накладення арешту, також не доведено мету арешту, таку як збереження речових доказів. Тому, просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на квартиру ОСОБА_7 .

Крім того, апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження, оскільки участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції вона не приймала, а копію ухвали отримано нею лише 11.11.2022 року, за клопотанням її адвоката.

В судове засідання апеляційного суду, не з`явилася заявник ОСОБА_7 , яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, однак причини своєї неявки суду не повідомила.

Тому колегія суддів, з огляду на приписи ст.ст.405, 422 КПК України, вирішила за можливе розглянути клопотання про поновлення строку за відсутності заявника ОСОБА_7 .

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- прокурора, який просив відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 23.03.2017 року, оскільки причина пропуску строку є безпідставною та необґрунтованою;

- ознайомившись з клопотанням та матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як вбачається з матеріалів наданих апеляційному суду, заявник ОСОБА_7 оскаржує ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, зі змісту якої вбачається, що заявник ОСОБА_7 в судовому засіданні участі не приймала, з чого можна зробити висновок, що про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді вона обізнана не була.

Так, оскаржувану ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було постановлено 23 березня 2017 року, з апеляційною скаргою заявник ОСОБА_7 звернулася 17 листопада 2022 року, тобто майже через чотири з половиною роки після спливу строку на оскарження вказаної ухвали слідчого судді, з урахуванням положень ст.395 КПК України, відповідно до якої апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду під час оцінки поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об`єктивні, а й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права, поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.

Які з наведених вище чинників, заважали заявнику ОСОБА_7 подати апеляційну скаргу протягом вказаного строку, який у даному випадку вже обчислюється роками, апеляційному суду не відомо, оскільки ніяких належних доказів апелянтом не надано.

Отже, доводи апелянта щодо необізнаності про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді від 23 березня 2017 року, аж до 17 листопада 2022 року, є непереконливими.

Відповідно до вимог ст.399 КПК України пропущений строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин, і вирішення цього питання покладається на суд.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Таким чином, апеляційна скарга заявника ОСОБА_7 подана із пропуском строку на її подачу, тривалістю в більше ніж чотири з половиною роки, в наявних матеріалах відсутні будь-які докази, які б вказували на поважну причину пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч.2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

В рішенні по справі «Устименко проти України» ЄСПЛ вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини сформульовану в рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський Суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде не обмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

З огляду на викладене, з урахуванням наявних в апеляційному суді матеріалів, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки апеляційна скарга із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження подана поза межами процесуальних строків, передбачених ст.395 КПК України, а в клопотанні заявником ОСОБА_7 не наведено поважних та вагомих причин, що унеможливили своєчасного оскарження судового рішення.

Окрім цього на запит апеляційного суду про направлення матеріалів справи №761/9889/17, Шевченківським районним судом м. Києва повідомлено, що згідно акту №44 від 02.05.2022 року, матеріали судової справи №761/9889/17 (провадження 1-кс/761/6273/2017) про арешт майна знищено за закінченням строку зберігання судової справи у суді з вилученням з неї процесуальних документів, а саме ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, копія якої, належним чином завірена, направлена до апеляційного суду.

Таким чином, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали справи, підготовити її до розгляду, що єодним із засобів підвищення ефективності судочинства, адже ретельно сплановані дії судді щодо підготовки справи до судового розгляду сприяють додержанню передбачених законом строків розгляду справи, забезпечують судді можливість провести процес грамотно й оперативно та формують необхідні умови для прийняття справедливого рішення по справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання заявника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід залишити без задоволення, тобто відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, а подану апеляційну скаргу надіслати особі, яка її подала.

Разом з цим, апеляційний суд вважає за необхідне врахувати й практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 07.07.1989р. справа "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Суботін проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Відмовити заявнику ОСОБА_7 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.218-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.4 ст.190, ч.5 ст.191 КК України.

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4