Постанова

від 26.10.2007 по справі 08/16-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

08/16-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 08/16-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивач  – Овдіюк Д.В.

1-й відповідач  - не з'явився

2-й відповідач –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Л'Транс», м. Луцьк (вх. № 2558 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.07 р. по справі № 08/16-07

за позовом Приватного підприємства "Л "Транс", м. Луцьк

до 1) Приватного підприємства «Транс-Еліт», м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин ЛТД», м. Черкаси

про стягнення 18 172,84 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача вартості наданих послуг по перевезенню в розмірі 18172,84 грн. за договором б/н про вантажоперевезення в міжнародному і міжміському сполученні, укладеним між сторонами 23 серпня 2006 року.

В процесі розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог, в яких суд просив стягнути з ПП «Транс-Еліт» на користь позивача 20816,25 грн. боргу за надані послуги по перевезенню, 166,53 грн. інфляційних витрат, 205,31 грн. – 3% річних, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 211,88 грн. сплаченого мита та 118,00 грн. – вартість послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2007р. по справі                  № 08/16-07 (головуючий суддя Ковальчук Л.В., судді Кононова О.В., Савченко А.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, визнаючи факт виконання позивачем своїх зобов'язань за умовами договору від 23.08.2006р., однак дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що сторони не визначились в вартості послуг в національній грошовій одиниці.

Позивач, Приватне підприємство «Л'Транс», з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при винесенні рішення місцевим господарським  судом були порушені норми матеріального права  при визначенні порядку оплати послуг перевізника. При цьому зазначає, що суд першої інстанції, вірно встановивши факт замовлення 1-м відповідачем послуг позивача щодо перевезення вантажу до 2-го відповідача, однак безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення вартості провізної плати, звертаючи увагу на те, що умови вказаного договору взагалі не передбачають здійснення розрахунків в іноземній валюті, а визначення в транспортній заявці № 501 від 21.08.2006р. суми фрахту в розмірі 3050,00 євро не суперечить принципу свободи волевиявлення щодо визначення цін та положенням ст. ст. 524, 525, 533, 916, 931 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. На цій підставі просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Приватне підприємство «Транс-Еліт» відзив на апеляційну скаргу не надало.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юджин ЛТД» у  поясненнях на апеляційну скаргу зазначило, що оскільки ТОВ «Юджин ЛТД» не мало та не має жодних договірних відносин ні з ПП «Л'Транс», ні з ПП «Транс-Еліт» та відповідно не брало на себе жодних зобов'язань перед останнім, ТОВ «Юджин ЛТД» по даній справі  є неналежним відповідачем. Крім того повідомив про неможливість взяти участь у судовому засіданні,  в зв'язку з чим просив розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «Юджин ЛТД».

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2007р. та від 02.10.2007р.  розгляд апеляційної скарги по даній справі було відкладено в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Позивач, Приватне підприємство «Л'Транс», на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі та докази на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, зокрема: претензію за № 343 від 26.10.2006р. до ПП «Транс-Еліт» з проханням погасити заборгованість за надані позивачем послуги по перевезенню, а також докази її направлення відповідачу; податкові накладні на підтвердження факту здійснення послуг перевезення; лист-відповідь Черкаської митниці за № 16-40/5990 від 15.10.2007р.

Відповідач, ПП «Транс-Еліт», вимоги попередніх ухвал не виконав, витребувані судом документи не надав, в судове засідання тричі не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, до того ж розгляд апеляційної скарги по даній справі вже неодноразово  відкладався, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтвердив свою позицію, викладену в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях на неї, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007р., виходячи з наступних обставин.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив,  що між ПП «Л'Транс»  та ПП «Транс-Еліт» укладено договір про вантажоперевезення і міжміське сполучення від 23.08.2006р.

Предметом договору визначено порядок взаємовідношень при організації виконання перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні і розрахунках за перевезення вантажів і надання послуг між експедитором і перевізником.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору експедитор проводить оплату за транспортні послуги перевізнику на підставі його розрахунків на протязі 20 банківських днів з дня отримання від перевізника акту виконаних робіт, оригіналу рахунку, податкової накладної і підтвердженої транспортної накладної СМR по узгоджених в заявках актах. Датою виконання рахується дата надання документів на оплату.

Судом першої інстанції під час судового розгляду  встановлено, що транспортна заявка № 501 від 21.08.2006р., яка підписана позивачем та 1-м відповідачем, підтверджує, що ПП «Транс-Еліт»  замовив перевезення вантажу за адресою розвантаження в м. Дніпропетровськ,  місто митної очистки м. Черкаси, умови оплати визначені в сумі 2800 євро.

Отже, місцевий господарський суд в своєму рішенні на підставі наданих позивачем відповідних транспортних накладних, рахунку-фактури, акту здачі приймання робіт, визначився про виконання позивачем своїх обов'язків за умовами договору та відповідно до транспортної заявки № 501 від 21.08.2006р.

Разом з цим, до даних правовідносин судом застосовано ст..533 Цивільного кодексу України, відповідно до якої грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Крім того,  в оскаржуваному рішенні зроблено посилання на п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. № 1988 «Про удосконалення порядку формування цін», формування, встановлення, застосування суб'єктами підприємства вільних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки сторони не визначились в вартості послуг в національній грошовій одиниці.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст.  43  Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду  є  законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами  матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і змісту законодавства України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2006р. ПП «Транс-Еліт» факсимільним зв'язком передано ПП «Л'Транс» заявку № 501 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Голландія-Україна.

Провізна плата згідно п. 12 даної транспортної заявки визначена в розмірі 3050 євро (т. 1 а.с. 119).

Відповідності до ст. 916 Цивільного кодексу України за   перевезення   вантажу,   пасажирів,   багажу,   пошти стягується   провізна   плата   у   розмірі,  що  визначається  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими   актами.  Якщо  розмір  провізної  плати  не визначений, стягується розумна плата.

Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції представником ПП «Л'Транс»  надані пояснення по справі, з яких вбачається, що після подання заявки між позивачем та ПП «Транс-Еліт» було досягнуто усну домовленість, що за умови здійснення оплати в момент розвантаження транспортного засобу плата за перевезення становитиме 2800 євро,  про що також є відмітка в п. 11 транспортній заявці № 501 від 21.08.2006р. (т. 1 а.с. 119).  Але зазначені розрахунки не були здійснені і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що всі умови перевезення сторонами визначено безпосередньо у заявці. Зокрема, окрім розміру провізної плати, заявка містить вказівку на технічні параметри вантажу, місце завантаження та митного оформлення, державні реєстраційні знаки транспортних заходів, дані водія, тощо.

Після подання заявки № 501, ПП «Транс-Еліт» факсимільним зв'язком передано ПП «Л'Транс» договір про вантажоперевезення в міжнародному і міжміському сполученні від 23.08.2006р., в якому зазначено загальні параметри співпраці між сторонами як експедитора так і перевізника, а також визначено порядок оплати.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору експедитор проводить оплату за транспортні послуги перевізнику на підставі його розрахунків на протязі 20 банківських днів з дня отримання від перевізника акту виконаних робіт, оригіналу рахунку, податкової накладної і підтвердженої транспортної накладної СМR по узгоджених в заявках актах. Датою виконання рахується дата надання документів на оплату.

Отже, безпосередньою підставою для здійснення перевезення є заявка № 501 від 21.08.2006р.

Позивачем на підтвердження здійснення послуг по перевезення вантажу на підставі  транспортної заявки № 501 та у відповідності до умов договору від 23.08.2006р. надані накладні (СМR) №№ 18110003101, 18110003102, 18110003103, 18110003104, 18110003105.

З огляду на зазначені транспортні накладні вбачається, що вони містять вказівку на відправника вантажу (п.1) - Van Dorst Transport, Bastionweg, 24, 4614 RM Bergen op Zoom, що в свою чергу відповідає п. 2 транспортної заявки № 501.

В п. 2 СМR визначено одержувача вантажу та його адресу – ТОВ «Юджин» ЛТД», м. Черкаси, вул. Одеська, 8 (такі саме дані зазначені в п. 5 заявки).

В п.23 СМR відображено транспортний засіб перевізника, дані та підпис водія перевізника, тобто ПП «Л'Транс».

З огляду на вищезазначені документальні докази, колегія суддів  вважає, що замовником послуг з перевезення вантажу згідно з зазначеними СМR є саме ПП «Транс-Еліт».

У відповідності до п. 4.1 договору позивачем було направлено ПП «Транс-Еліт»  рахунок-фактуру № 1-00000119 на оплату послуг по перевезенню, акт здачі-приймання робіт № 1-00000119 від 07.09.2006р. у двох примірниках, товарно-транспортні накладні, що підтверджується копіями опису вкладення та фіскальним чеком, які знаходяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 26,27).

В підтвердження виконання робіт позивачем також надано належним чином завірену копію податкової накладної та докази її направлення відповідачу - ПП «Транс-Еліт».

Відповідач, ПП «Транс-Еліт», відповідно до умов договору вартість наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу не сплатив.

Слід звернути увагу, як вбачається з матеріалів справи, направлення  транспортної заявки № 501 від 21.08.2006р. відповідачем не заперечується. Разом з тим,  під час розгляду справи в суді першої інстанції  ПП «Транс-Еліт» послався на свою непричетність до виконання позивачем послуг по перевезенню.

Крім того,  відповідно до пояснень 2-го відповідача, одержувача вантажу ТОВ «Юджин ЛТД», перевезення вантажу по міжнародним товарно-транспортним накладним (СМR)  здійснювалось іншим перевізником – ТОВ «Отіс Тарда».

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає безпідставність таких тверджень відповідачів, оскільки під час розгляду справи в місцевому господарському судії та суді апеляційної інстанції ні ПП «Транс-Еліт», ні ТОВ «Юджин ЛТД» не представили жодних документальних доказів та підтвердження викладених заперечень.

Більш того, ухвалами Харківського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги по даній справі було відкладено та зобов'язано, зокрема, ПП «Транс-Еліт» надати документальне та матеріальне обґрунтування своєї позиції по справі.  Однак, відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на апеляційну скаргу не надав, як і не надав жодного документального доказу своєї непричетності до виконання позивачем послуг по перевезенню відповідно до транспортної заявки № 501 від 21.08.2006р.

Проте, в матеріалах справи знаходяться документи, на підставі яких здійснювалось перевезення та які свідчать, що одержувачем вантажу є 2-й відповідач, ТОВ «Юджин ЛТД»  (п. 2, 24 СМR), а в документах, які подані 2-м відповідачем на розмитнення вантажу ( ПП № 902000001/6/082872, № 902000001/6/082873  та інше) знаходяться вказівки, що перевізником є саме позивач.

Також позивачем до матеріалів справи доданий лист-відповідь  Черкаської митниці від 15.10.2007р. за № 16-40/59990, в якому зазначено, що відповідно до документів контролю доставки, перевізником вантажу за вказаними міжнародними товарно-транспортними накладними зазначено  ПП «Л'Транс».

З врахуванням викладеного, колегія суддів визнає, що факт здійснення перевезення вантажу ПП «Л'Транс» у відповідності до транспортної заявки № 501 від 21.08.2006р.  на  підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) №№ 18110003101, 18110003102, 18110003103, 18110003104, 18110003105 повністю доведений позивачем належними документальними доказами та підтверджується дійсними обставинами справи.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 26.10.2006р. направлено до ПП «Транс-Еліт» претензію № 343 з проханням погасити заборгованість за надані послуги по перевезенню, яка останнім залишилась без відповіді, а кошти не сплаченими.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснив перевезення вантажу відповідно до умов вказаного договору, а зобов'язання ПП «Транс-Еліт» щодо розрахунків за здійснені позивачем послуги по цьому договору не виконані.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі     20816,25 грн. є матеріально та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів визнає правомірність заявленої до стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 166,53 грн. , 205,31 грн. – 3% річних. 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, оскільки вони також документально обґрунтовані та відповідають  нормам чинного законодавства.

Слід звернути увагу, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, правомірно визначився щодо факту виконання позивачем своїх обов'язків за умовами договору та як передбачено умовами транспортної заявки № 501 від 21.108.2006р. (т. 1, а.с. 140).

Однак, відмовив у задоволенні позовних вимог мотивуючи тим, що сторони не визначились в вартості послуг в національній грошовій одиниці, з посиланням,  на  ст..533 Цивільного кодексу України.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції в даному випадку вірно застосовано положення ст. 533 Цивільного кодексу України, але зроблені помилкові висновки відносно того, що сторони визначили вартість послуг в іноземній валюті, а не в національній грошовій одиниці.

Слід зазначити, що транспортна заявка № 501 від 21.08.2006р.  містить лише посилання на грошовий еквівалент в іноземній валюті (євро), тоді як  ПП «Л'Транс», як у позовній заяві, такі в уточненнях до неї зазначено вартість послуг по перевезенню в гривнях -  20816,25 грн., еквівалент 3050 євро за офіційним курсом євро на день платежу.

 При цьому місцевий господарський суд в даному випадку не врахував положення ст.ст. 524, 525, 916, 931 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони  можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодекс України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором чи іншим нормативно-правовим актом.

Ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір   плати   експедиторові   встановлюється  договором транспортного експедирування,  якщо інше не  встановлено  законом. Якщо  розмір  плати  не  встановлений,  клієнт  повинен  виплатити експедитору розумну плату.

Аналогічний принцип свободи волевиявлення щодо визначення цін визначено в Господарському кодексі України.

Також, місцевим господарським судом не взято до уваги загальні засади цивільного законодавства: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу;  принцип справедливості, добросовісності та розумність.

Отже, договір про вантажоперевезення в міжнародному і міжміському сполученні, укладеним між позивачем та 1-м відповідачем 23.08.2006 року, є дійсним, факт виконання послуг по перевезенню позивачем доведений та підтверджений матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач щодо розрахунків за отримані послуги не виконав, аргументованих заперечень не надав.

З врахуванням викладеного, відмова суду в стягненні плати за перевезення є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки  позивач на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надав переконливі доводи з документальним та матеріальним обґрунтуванням, з посиланням на належні докази, які знаходяться в матеріалах справи, що свідчать про обґрунтованість позовних вимог щодо  стягнення з ПП «Транс-Еліт» вартості послуг по перевезенню.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

В зв'язку з чим, рішення господарського суду Харківської області  від 05.07.2007р. по справі № 08/16-07 підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення з ПП «Транс-Еліт» боргу, інфляційних, річних, судових витрат задоволенню, та в частині позову до ТОВ «Юджин ЛТД», м. Черкаси слід відмовити.

Виходячи з викладеного та керуючись  ст..ст. 524, 525, 533, 916, 931 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103,   п.п. 1,4 ст. 104, ст.ст.105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Л'Транс», м. Луцьк задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 року по справі          № 08/16-07 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні  вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Транс-Еліт», м. Харків (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, 1, р/р 26005270700000 в ХФ АКИБ «Укрсіббанк», МФО 351641, ЄДРПОУ 32950279) на користь  Приватного підприємства «Л'Транс», м. Луцьк (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 8/36, р/р 26003300000352 в Луцькій філії АКБ «Форум», МФО 303644, ЄДРПОУ 34396288) 20816,25 грн. основного боргу, 166,53 грн. інфляційних витрат, 205,31 грн. – 3% річних. 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката,  витрати  по сплаті держмита у розмірі 329,88 грн. та 118,00 грн. – вартість послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин ЛТД», м. Черкаси відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.