Ухвала

від 16.01.2023 по справі 761/720/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/720/23

Провадження № 1-кс/761/942/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Невіоко Холдингс Лімітед , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 72022000410000005, який накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року

У С Т А Н О В И В:

Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72022000410000005 від 27 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року накладено арешт на арешт на корпоративні права ТОВ «ЕГЗАГОН» (код ЄДРПОУ 23738441) у вигляді 100% статутного капіталу в розмірі 250 000 гривень, які належать «NEVIOCO HOLDINGS LIMITED» (Кіпр)». З посиланням на положення ст. 170 КПК України, вказана ухвала мотивована тим, що арешт майна накладається з метою збереження речових доказів.

10 січня 2023 року на розгляд слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Невіоко Холдингс Лімітед , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 72022000410000005, який накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року.

В обґрунтування клопотання адвокатом зазначено, що арешт є необґрунтованим та таким в подальшому застосуванні якого відпала потреба, з огляду на те, що прокурором, під час накладення арешту не було обґрунтовано ні наявність у діяннях Невіоко Холдингс Лімітед складу злочину, ні належної мети для накладення арешту на вказані корпоративні права. Крім того, адвокат ОСОБА_3 у своєму клопотанні наголошував на неспіврозмірності втручання держави у права Невіоко Холдингс Лімітед, фактичним обставинам кримінального провадження. Враховуючи все вищевикладене, представник власника майна вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року, у кримінальному провадженні №72022000410000005 від 27 червня 2022 року, підлягає скасуванню.

Учасники розгляду справи подали заяви про розгляд клопотання без їх участі.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року вбачається, що підставами накладення арешту на корпоративні права є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

При цьому, частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладено в тому числі на корпоративні права.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства. Тобто, у даному випадку, прокурором порушено права осіб на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту корпоративних прав заявника взагалі спростовується, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя доходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.

Керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року (справа №761/13246/22) у кримінальному провадженні №72022000410000005 від 27 червня 2022 року, а саме: арешт корпоративних прав ТОВ «ЕГЗАГОН» (код ЄДРПОУ 23738441) у вигляді 100% статутного капіталу в розмірі 250 000 гривень, які належать «NEVIOCO HOLDINGS LIMITED» (Кіпр).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1