Ухвала

від 07.10.2022 по справі 761/17942/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17942/22

Провадження № 1-кс/761/10026/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року /справа №761/35999/19/, в рамках кримінального провадження №12019110000000568 від 01.08.2019 року,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року /справа №761/35999/19/, в рамках кримінального провадження №12019110000000568 від 01.08.2019 року.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року було задоволено клопотання прокурора Київської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно та накладено арешт, в тому числі і на земельну ділянку, загальною площею 3,6126 га., з кадастровим номером 3223186600:04:012:0021 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області та перебуває у користуванні ТОВ «Роза- Л» на підставі договору оренди.

Адвокат ОСОБА_3 вказує, що арешт було накладено необґрунтовано, оскільки органом досудового розслідування не надано жодних документів, які б підтверджували, що вказана земельна ділянка має відношення до кримінального провадження №12019110000000568 від 01.08.2019 року та є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, оскільки не була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегла на собі його сліди та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження. Таким чином, на думку адвоката ОСОБА_3 , арешт на майно було накладено безпідставно та необґрунтовано, а тому потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження відпала.

Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, разом з тим в самому клопотанні просить судовий розгляд проводити без її участі, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Прокурор Київської обласної прокуратури або інша уповноважена особа в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату судового розгляду належним чином.

Вивчивши клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110230001230 від 23.07.2017 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року було задоволено клопотання прокурора Київської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно та накладено арешт, в тому числі і на земельну ділянку, загальною площею 3,6126 га., з кадастровим номером 3223186600:04:012:0021 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області та перебуває у користуванні ТОВ «Роза- Л» на підставі договору оренди.

Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, зокрема, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року вбачається, що при вирішенні питання про накладання арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, зазначене у клопотанні майно є речовим доказом у кримінальному провадженні №12019110000000568 в розумінні ст.98 КПК України, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу та потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, доводи адвоката ОСОБА_3 про те, що відпала потреба у такому заході забезпечення, як арешт майна, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, та наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу, та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, завданих кримінальним правопорушенням.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Так, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, встановлено, що обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даний час не відпала, оскільки застосуваннязазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року /справа №761/35999/19/, в рамках кримінального провадження №12019110000000568 від 01.08.2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя