Постанова

від 30.01.2023 по справі 638/18311/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/18311/20 Номер провадження 22-ц/814/1053/23Головуючий у 1-й інстанції Аркатова К.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м.Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бабій Лідії Володимирівни

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року, ухвалене суддею Аркатовою К.В., повний текст складено - 14 грудня 2021 року

у справіза позовомУправління праціта соціальногозахисту населенняадміністрації Шевченківськогорайону Харківськоїміської радидо ОСОБА_1 про стягненнящомісячної адресноїдопомоги особам,які переміщуютьсяз тимчасовоокупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, -

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2020 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно сплачених коштів у розмірі 46398 грн. та судового збору у розмірі 2 102 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до довідки від 05.12.2014 року №6326004652 ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Діти відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також є внутрішньо переміщеними особами та включені до довідки. Відповідач до заяви про надання щомісячної адресної допомоги надала відомості, що є заміжньою. Її чоловік ОСОБА_4 знаходиться за місцем реєстрації у м. Донецьку. На підставі заяв відповідача про призначення та продовження грошової допомоги з 10.12.2014 року ОСОБА_1 . Управлінням призначалася та продовжувалася щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей у порядку та у розмірі відповідно до Порядку. У тому числі, відповідачем подавалися до Управління заяви про продовження грошової допомоги на наступний термін від 21.06.2017 p., від 22.12.2017 p., від 09.07.2018 p., від 10.01.2019 р. У заявах відповідач зазначала, що у будь-кого із членів сім`ї не перебуває у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання. Рішеннями Управління від 21.06.2017 p., від 05.01.2018 p., від 18.07.2018 p., від 24.01.2019 p., відповідачу подовжувалася виплата допомоги на неї та її дітей з 21.06.2017 р. по 20.12.2017 p., з 22.12.2017 р. по 19.01.2018 р. в розмірі 1768,00 грн., з 20.01.2018 р. по 21.06.2018 p., з 09.07.2018 р. по 08.01.2019 p., з 10.01.2019 р. по 09.07.2019 р. в розмірі 2 000 грн. За результатами перевірки правильності призначення відповідачу щомісячної адресної допомоги на сім`ю, проведеної Управлінням, встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2019 року у власності чоловіка відповідача ОСОБА_4 є будинок АДРЕСА_1 . Таким чином вважає, що відповідач не мала права на грошову допомогу на сім`ю з 21.06.2017 року. Розпорядженням Управління від 26.07.2019 року відповідачу відмовлено у продовженні виплати грошової допомоги на наступний термін. Згідно довідки Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 06.08.2019 року №1537 переплата щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідачу на сім`ю складає за період з 21.06.17 р. по 20.12.2017 р., з 22.12.2017 р. по 21.06.2018 p., з 09.07.2018 р. по 08.01.2019 p., з 10.01.2019 р. по 09.07.2019 р. у розмірі 46398,10 грн. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги, вони стягуються у судовому порядку. На теперішній час відповідач переплату не повернула. Заборгованість складає 46 398,10 грн.

Рішенням Дзержинськогорайонного судум.Харкова від09грудня 2021року позовні вимогиУправління праціта соціальногозахисту населенняадміністрації Шевченківськогорайону Харківськоїміської радидо ОСОБА_1 про стягненнящомісячної адресноїдопомоги особам,які переміщуютьсяз тимчасовоокупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради надміру нараховані грошові кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово комунальних послуг у розмірі 46 398 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 102 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за результатами перевірки правильності призначення відповідачу щомісячної адресної допомоги на сім`ю, проведеної Управлінням, встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2019 року у власності чоловіка відповідача ОСОБА_4 перебуває будинок, про існування якого ОСОБА_1 не було повідомлено Управління. Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності є необґрунтованим, оскільки виявлено факт наявності майна лише перевіркою у липні 2019 року, а доказів на спростування зазначеного суду не надано. Посилання відповідача у відзиву на ті обставини, що майно, яке належить чоловіку відповідача, є непридатним для проживання, а тому відсутні підстави для стягнення з неї надмірно виплаченої адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, суд визнав їх необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 у своїй заяві зазначила про відсутність у власності будь-кого з членів сім`ї житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції. При цьому, у період, який є предметом судового розгляду, відповідачем не надавались відомості про зміну обставин, як це було передбачено Порядком №505, тому позов підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бабій Л.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сукупність доказів, наданих стороною відповідача, підтверджують непридатність житла у с. Богоявленка Мар`їнського району Донецької області для проживання. Зважаючи на те, що будинок не має світла, водопостачання, каналізації, газопостачання, а опалення наявне лише пічне, яке вже протягом довгого часу є пошкодженим, вважає, що проживання в ньому протягом року з двома неповнолітніми дітьми є неможливим, оскільки таке житло не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення». Таким чином, у даній справі ОСОБА_1 є добросовісним набувачем грошових коштів, оскільки фактично нею з огляду на непридатність житлового приміщення для проживання не було порушено вимоги п.6 Порядку №505. Крім цього вказує, що згідно Розпорядження КМ України від 30.10.2014 року №1053-р, яке на даний час втратило чинність на підставі Розпорядження КМ України №1275-р від 02.12.2015 року, с. Богоявленка Мар`їнського району Донецької області було віднесено до території, де здійснювалася антитерористична операція. Про те, що вказаний населений пункт вже перебуває під контролем української влади, позивач не знала, оскільки не орієнтується у законодавстві, не відвідувала згадане приміщення з 2011 року, що підтверджується актом депутата Богоявленської сільської ради Москаленко М.С., який складений зі слів сусідів. Вказує, що відповідач добросовісно помилялася щодо обставин відсутності у сім`ї житлового будинку, що виключає застосування до неї заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення надміру сплачених коштів. При цьому посилається на відповідні постанови Верховного Суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2022 року справу витребувано з суду першої інстанції (а.с. 77).

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 80,82).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 04.08.2022 року дана справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 83).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.08.2022 року справа призначена до розгляду на 30.01.2023 року (а.с. 84).

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до довідки від 05.12.2014 року №6326004652 ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Діти відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також є внутрішньо переміщеними особами та включені до довідки (а.с. 6).

Також відповідач до заяви надала відомості, що є заміжньою. Її чоловік ОСОБА_4 знаходиться за місцем реєстрації у м. Донецьку.

На підставі заяв відповідача про призначення та продовження грошової допомоги з 10.12.2014 року відповідачу Управлінням призначалася та продовжувалася щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей у порядку та у розмірі відповідно до Порядку. У тому числі, відповідачем подавалися до Управління заяви про продовження грошової допомоги на наступний термін від 21.06.2017 p., від 22.12.2017 p., від 09.07.2018 p., від 10.01.2019 р. (а.с. 7 12).

У заявах відповідач зазначав, що у будь-кого із членів сім`ї не перебуває у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання.

Рішеннями Управління від 21.06.2017 p., від 05.01.2018 p., від 18.07.2018 p., від 24.01.2019 p., відповідачу подовжувалася виплата допомоги на неї та її дітей з 21.06.2017 р. по 20.12.2017 p., з 22.12.2017 р. по 19.01.2018 р. в розмірі 1768,00 грн., з 20.01.2018 р. по 21.06.2018 p., з 09.07.2018 р. по 08.01.2019 p., з 10.01.2019 р. по 09.07.2019 р. в розмірі 2 000 грн. (а.с. 14-19).

За результатами перевірки правильності призначення відповідачу щомісячної адресної допомоги на сім`ю, проведеної Управлінням, встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2019 року у власності чоловіка відповідача ОСОБА_4 перебуває будинок АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Згідно довідки Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 06.08.2019 року №1537 переплата щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідачу на сім`ю складає за період з 21.06.17 р. по 20.12.2017 р., з 22.12.2017 р. по 21.06.2018 p., з 09.07.2018 р. по 08.01.2019 p., з 10.01.2019 р. по 09.07.2019 р. у розмірі 46 398,10 грн. (а.с. 5).

Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності визнані судом першої інстанції необґрунтованими, оскільки виявлено факт наявності майна лише перевіркою у липні 2019 року, а доказів на спростування зазначеного суду не надано.

На підставі викладеного, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви про застування строку позовної давності.

Доводи відповідача на ті обставини, що майно, яке належить чоловіку відповідача, є непридатним для проживання, а тому відсутні підстави для стягнення з неї надмірно виплаченої адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до Управління праці та соціального захисту населення із заявою про призначення грошової допомоги, відповідач повідомлена про обов`язок повідомити Управління про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин, про що свідчить її особистий підпис на заяві.

Згідно матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 у своїй заяві зазначила про відсутність у власності будь-кого з членів сім`ї житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 11 Порядку №505 уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня виникнення таких обставин.

У період, який є предметом судового розгляду, відповідачем не надавалися відомості про зміну обставин, як це передбачено було Порядком №505, що є підставою для стягнення даних грошових коштів з відповідача на користь позивача.

Приймаючи до уваги викладене та проаналізувавши всі доводи сторін, суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради є доведеними, підлягають задоволенню та прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради надмірно сплачених коштів у розмірі 46 398 грн. Належних та допустимих доказів, які б були підставою для спростування доводів суду під час розгляду справи, відповідачем надано не було.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення щомісячноїадресної допомогиособам,які переміщуютьсяз тимчасовоокупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання

Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що визначає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Механізм надання тимчасової державної допомоги переміщеним особам на проживання регламентує Порядок призначення та виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі Порядок).

У абзаці першому пункту 2 Порядку передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Питання щодо повернення безпідставно сплачених коштів вирішується відповідно до пункту 11 Порядку №505, згідно з яким, уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727св18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року).

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вказані норми права та враховуючи, що добросовісність набувача презюмується можна прийти до висновку, що саме на позивача покладено обов`язок доказування недобросовісності з боку набувача.

Згідно матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, до звернення ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги їй була видана довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, яка підтверджує факт внутрішнього переміщення (а.с. 6).

Дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не скасовано, до окупованої території відповідач з дітьми не поверталися.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду доказів, які підтверджують недобросовісність відповідача, з врахуванням наступного.

Згідно матеріалів справи встановлено, що дійсно у власності чоловіка відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 перебуває будинок АДРЕСА_1 .

Разом з цим, згідно наданих ОСОБА_1 доказів встановлено, що даний будинок 1917 року побудови, станом на лютий 2011 року має 65% зносу, не обладнаний водопроводом, каналізацією, газопостачанням, має опалення пічне та електропостачання.

Згідно акту від 22.11.2021 року вбачається, що саманний будинок, придбаний ОСОБА_4 у 2011 році, був дуже старий, у ньому ніхто ні мешкав та не доглядав за ним. Умови для проживання відсутні. Опалення в будинку пічне, але через те, що цегляна піч стара та нею ніхто не користувався, вона прийшла у непридатність. Стіни потріскалися, підлога прогнила, дах протікає (а.с. 50).

Згідно відповіді ДТЕК Донецькі Електромережі від 23.11.2021 року №53/21386, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з 15 січня 2013 року відключене від електричної мережі оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі». Домоволодіння покинуте, ніхто не проживає, ввідний кабель відсутній, прилад обліку знаходиться в середині будинку, доступ у домоволодіння відсутній (а.с. 53).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» 02.12.2015 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1275-р, яким було затверджено «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», згідно якого с. Богоявленка (Богоявленська сільська рада), де розташовано будинок чоловіка відповідача, входить до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». На даний час Розпорядження КМ України №1275-р (в останній редакції від 23.01.2019 року) є чинним.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабій Лідії Володимирівни задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання - відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов