Ухвала

від 01.02.2023 по справі 617/1279/21

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1279/21

Провадження № 2/948/301/22

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

01 лютого 2023 року Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ? Шинкарчука Я.А.

секретар судового засідання Сизоненко Н.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Машівка Полтавського району Полтавської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та припинення порушення немайнового права,

встановив:

05 серпня 2021 року до Вовчанського районного суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та припинення порушення немайнового права, в якому позивач просить:

-зобов`язати ОСОБА_2 усунути дефекти димоходу котельні шляхом підняття висоти димоходу вище рівня гребеня даху житлового будинку літ. «А-4», за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ;

-заборонити ОСОБА_2 експлуатувати димовий канал від котлу до приведення роботи системи відведення продуктів згорання у відповідності до будівельних норм ДБН В.2.5-67:2013;

-судові витрати покласти на відповідача

На підставі ухвали Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2021 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Згідно УказуПрезидента України№ 64/2022від 24.02.2022«Про введеннявоєнного станув Україні»із 05години 30хвилин 24.02.2022строком на30діб вУкраїні введеновоєнний стан.Строк воєнногостану продовжувавсянеодноразово та в останнє до 19 лютого 2023 року.

У відповідності до розпорядження Голови Верховного Суду №2/0/9-22 від 08.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» на підставі статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ Вовчанського районного суду Харківської області за Машівським районним судом Полтавської області.

Відповідно до акту передачі справ від 21.10.2022 до Машівського районного суду Полтавської області з Вовчанського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа №617/1279/21.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2022, зазначену справу передано в провадження судді Шинкарчука Я.А. та ухвалою суду від 24.10.2022 прийнята суддею до свого провадження, призначено підготовче засідання.

15 листопада 2022 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про долучення у даній справі доказів, а саме: фото зруйнованої будівлі (а.с.139-141) та роздруківки повідомлення в застосунку «Дія» за №22-07-0000258637-01 від 26.07.2022 про пошкоджене або втрачене нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.142-143). Дану справу відповідач просила розглядати у її відсутність, з урахуванням наданих документів.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені, про поважність причин неявки суд не повідомили. Учасникам повідомлялись про час, дату та місце проведення судового засідання, в тому числі, шляхом оформлення телефонограм та направленням судових повісток за відомими суду адресами. Однак, заяв чи клопотань до суду від учасників не надходило.

Згідно вимог частини сьомої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстровано у встановленому законом порядку.

Враховуючи повторну неявку в судові засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання позивача, яка не повідомила про причини неявки, суд приходить до висновку, що вирішення питання про залишення без розгляду позовної заяви у зв`язку з повторною неявною належним чином повідомленого позивача, можливо проводити у відсутність сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

У судові засідання, які були призначені у даній справі в Машівському районному суді Полтавської області на 15.11.2022, 20.12.2022 та 01.02.2023 учасники не з`явилися. За ввесь цей період перебування справи в суді від позивача не надійшло жодної заяви чи клопотання, вона жодним чином не поцікавилася про хід розгляду справи судом.

Частинами першою та третьою статті 128 ЦПК України встановлено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

З приведеного вище вбачається, що позивач майже три місяці поспіль не з`являється у судові засідання, не цікавиться ходом розгляду справи, не дивлячи на те, що позов до суду було направлено ще 05.08.2021.

Відповідно до частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

За положеннями частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вказані положення також зазначені у частині першій статті 257 ЦПК України. Тобто, законом не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача, зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.

Таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 210 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (частин п`ята статті 142 ЦПК України), а для позивача це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (частина друга статті 257 ЦПК України).

Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.

Згідно частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Судом встановлено, що позивач належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, проте до суду повторно не з`явилися. Від позивача до суду не надійшло жодної заяви, представника для участі у справ не направлено.

Отже, обставини неявки у судові засідання позивача, якому відомо про наявність цивільної справи в суді, неодноразові виклики його в судові засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

Згідно статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , підлягає залишенню без розгляду.

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина третя статті 257 ЦПК України).

Керуючись статтями 43, 44, 128, 131, 210, 223, 257 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та припинення порушення немайнового права.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Суддя Я.А. Шинкарчук