Постанова

від 30.01.2023 по справі 916/1102/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1102/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від „21 листопада 2022 про відмову у поновленні строку на подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 13.06.2022

у справі № 916/1102/22

стягувач: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альдеір»

головуючий суддя Бездоля Ю.С.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою за вх.№1147/22 від 07.06.2022 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» 127073,06 грн., з яких: 123351,99 грн. основного боргу та 3721,07 грн. пені.

13.06.2022 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 123351,99 грн. основного боргу, 3721,07 грн. пені та 248,10 грн. судового збору.

18.11.2022 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» надійшла заява, в якій останній просить суд поновити боржнику строк на подання заяви про скасування судового наказу у справі №916/1102/22 та скасувати судовий наказ.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу від 13.06.2022 у справі №916/1102/22, заявник посилався на те, що судовий наказ не отримував, про існування даного наказу дізнався з листа ДКВ ОМР.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 по справі №916/1102/22 (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» про поновлення строку на подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 13.06.2022 у справі №916/1102/22 відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» за вх.№2-1119/22 від 18.11.2022 про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 13.06.2022 у справі №916/1102/22 разом з доданими до заяви доказами повернуто заявнику.

Приймаючи вказане рішення, суд зазначив, що заявником пропущений строк для звернення з відповідною заявою про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу від 13..06.2022 у справі №916/1102/22, не доведено обставини поважності причин пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу від 13.06.2022 у справі №916/1102/22 та не надано доказів вчинення боржником всіх можливих дій, спрямованих на вчасне подання заяви про скасування судового наказу.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альдеір» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 скасувати, поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, справу №916/1102/22 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Заявник апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи №916/1102/22 вбачається, що судовий наказ від 13.06.2022 разом із заявою про видачу судового наказу та доданими до заяви доказами було направлено на офіційну адресу боржника, яка значить в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за вх.. №9323/22 від 27.06.2022 (трекінговий номер 6511913747220) копія судового наказу боржнику не вручено, повернуто на адресу Господарського суду Одеської області разом з довідкою Укрпошти із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінки тому, що товариством в якості доказу обґрунтування поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу надано до суду лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, з якого товариство дізналось про наявність судового наказу про стягнення коштів.

Таким чином, на думку скаржника, матеріали справи не містять жодного доказу вручення товариству судового наказу. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що товариство про наявність судового наказу дізналось лише з листа Департаменту, який був наданий суду.

Також скаржник зазначає, що оскільки товариству не було відомо про поштові відправлення, які були адресовані йому з Господарського суду Одеської області - скаржник жодного разу не був повідомлений засобами телефонного зв`язку про необхідність отримати поштові відправлення, він жодного разу не зустрічав співробітників пошти, які б доставляли поштові відправлення до його поштової скриньки, то цілком природнім є те, що скаржник не відвідував самостійно поштові відділення для того, щоб переконатись, чи не надходили на його ім`я листи та інша кореспонденція, цілком обґрунтовано, отже висновок суду про відсутність поважних причин для поновлення строку є необґрунтованим.

Крім того, апелянт зазначає, що факт дії на території України воєнного стану обумовлений військовою агресією російської федерації та наявність фактів ракетних обстрілів м Одеси та щоденної загрози таких обстрілів значною мірою вплинув на можливість ТОВ «Альдеір» реалізовувати підприємницьку діяльність та відповідно безперервно перебувати у робочий час за юридичною адресою: м. Одеса, вул.. Михайлівська, буд. 20, кв. 24 у зв`язку з необхідністю забезпечення умов поводження під час оголошення повітряних тривог та перебування в обладнаних укриттях які відсутні за адресою: м. Одеса, вул.. Михайлівська, буд. 20.

Зазначені обставини виключають беззаперечну можливість вручення ТОВ «Альдеір» поштових відправлень та відповідно свідчать про перепони у роботі ПАТ «Укрпошта», а також свідчать про безпідставність запису на поштовому відправленні про відсутність юридичної особи за місцем проживання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2022 про відмову у поновленні строку на подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 13.06.2022 у справі № 916/1102/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради не скористався своїм правом та не надав Південно-західному апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір», що не перешкоджає розгляду скарги відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 по справі №916/1102/22 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 по справі №916/1102/22 скасуванню, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту статті 119 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання заяви з пропуском строку встановленого для її подання. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні строку є такі обставини, які роблять своєчасне подання заяви неможливим або утрудненим.

Відповідно до ст. 156 ГПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Як вбачається з наявних матеріалів справи №916/1102/22, судовий наказ від 13.06.2022 разом із заявою про видачу судового наказу та доданими до заяви доказами було направлено на офіційну адресу боржника, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за вх.№9323/22 від 27.06.2022 (трекінговий номер 6511913747220), копію судового наказу боржнику не вручено, повернуто на адресу Господарського суду Одеської області разом з довідкою Укрпошти із зазначенням причини невручення адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 159 ГПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що боржником не було подано до суду у визначені діючим законодавством строки заяви про скасування судового наказу від 13.06.2022 у справі №916/1102/22, останній набрав законної сили 13.07.2022 та 20.07.2022 був вручений представнику стягувача.

Слід зазначити, що судовий наказ у справі №916/1102/22 видавався судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію Російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з ч.5 ст. 157 ГПК України до заяви про скасування судового наказу додається, зокрема, клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

ТОВ «Альдеір» звертаючись до господарського суду із заявою про скасування судового наказу та обґрунтовуючи підстави для поновлення строку посилається на те, що судовий наказ не отримував, про існування даного наказу дізнався з листа ДКВ ОМР.

Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При винесенні оскарженої ухвали про повернення заяви щодо скасування судового наказу, Господарський суд Одеської області не дослідив в повній мірі обставини, які унеможливлювали своєчасне подання такої заяви, натомість зробив передчасний висновок, що заявником не наведено жодної поважної причини, яка заважала йому вчасно звернутись до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу вручення боржнику судового наказу. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що боржник про наявність судового наказу дізнався лише з листа Департаменту, який був наданий суду.

За таких обставин, Господарський суд Одеської області дійшов помилкового висновку щодо повернення заяви ТОВ «Альдеір» про скасування судового наказу від 13.06.2022 у справі №916/1102/22.

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, пункт 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Так, у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися в судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18, 24).Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За результатами розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 по справі №916/1102/22 підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 по справі №916/1102/22 скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а матеріали справи поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 13.06.2022.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею матеріалів справи для вирішення питання про поновлення пропущеного строку до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним заяви, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдеір» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 року у справі № 916/1102/22 про відмову у поновленні строку на подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 13.06.2022 - скасувати.

3. Матеріали справи №916/1102/22 направити до Господарського суду Одеської області для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 13.06.2022.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

« 30» січня 2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький