Постанова

від 24.01.2023 по справі 910/11414/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. Справа№ 910/11414/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: Пилипчук І.І. (самопредставництво); Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/11414/20 (суддя Алєєва І.В., м. Київ, повний текст складено - 11.07.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві»

до Київської міської ради

про укладення додаткової угоди,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві» (далі - позивач/ТОВ ««Сучасні технології в будівництві») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач/Рада) про визнання поновленим з 04.06.2019 договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004, укладеного між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» і Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 за № 91-6-00265, на той самий строк і на тих самих умовах та визнання укладеною між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» і Київською міською радою додаткової угоди про поновлення договору у наведеній позивачем редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що після закінчення строку дії вказаного договору ТОВ «Сучасні технології в будівництві» продовжує користуватися об`єктом оренди, виконуючи при цьому зобов`язання орендаря за таким правочином належним чином; протягом одного місяця після закінчення строку дії договору відповідач не направляв позивачеві листа-повідомлення із запереченнями щодо його поновлення; протягом більше ніж одного року з моменту закінчення строку дії договору відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди про його поновлення, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, вказаний договір оренди земельної ділянки є поновленим з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», на тих самих умовах і на той самий строк.

Рух справи та короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, позовні вимоги задоволено повністю.

Вказані рішення судів мотивовані тим, що доказів про неналежне виконання орендарем своїх зобов`язань в частині оплати орендної плати відповідач суду не надав; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач не приступив до використання спірної земельної ділянки згідно з умовами договору; у встановлений чинним законодавством строк позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору та долучив до вказаного листа підписаний та скріплений печаткою з боку орендаря проект додаткової угоди про поновлення договору; станом на дату розгляду справи по суті орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, а орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору; з огляду на наявність усіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», позовні вимоги є обґрунтованими.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2021 у справі №910/11414/20 касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд при направлені даної справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва зазначив, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави для продовження орендних прав і обов`язків. Належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді. Верховний суд вказав, що у межах розгляду цієї справи ефективним засобом захисту порушених прав орендаря буде задоволення лише однієї позовної вимоги - про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, оскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства.

Щодо позовної вимоги про укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди у наведеній позивачем редакції Верховний Суд вказав, що при розгляді справ щодо поновлення договору оренди земельної ділянки суди повинні звертати увагу, серед іншого, і на дотримання орендарем установлених Законом України «Про оренду землі» та договором строків повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. З норми статті 33 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що строк для повідомлення орендодавця орендарем, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, встановлюється умовами договору. На випадок відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Тому перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі. Верховний Суд зазначив, що попередніми судовими інстанціями не надано оцінку виконанню позивачем умов пункту 11.7 договору оренди землі стосовно строків повідомлення орендодавця про бажання укласти договір на новий строк, а суд касаційної інстанції з урахуванням приписів ст. 300 Господарського процесуального України позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо направлення орендарем листа-повідомлення про поновлення договору оренди на новий строк, від чого безпосередньо залежить вирішення питання про обґрунтованість позову в частині визнання додаткової угоди укладеною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 заяву ТОВ «Сучасні технології в будівництві» про часткову відмову від позову задоволено. Провадження у справі №910/11414/20 за позовом ТОВ «Сучасні технології в будівництві» до Київської міської ради в частині вимоги визнання поновленим з 04.06.2019 договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004, укладеного між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» та Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 за №91-6-00265, на той самий строк і на тих самих умовах, закрито.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/11414/20 в задоволені позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306,00 грн та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 408,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ «Сучасні технології в будівництві» не було дотримано процедури поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004 на новий строк, у зв`язку з чим позивач не набув права на поновлення договору оренди на підставі статті ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Сучасні технології в будівництві» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/11414/20.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Визнати укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві» та Київською міською радою додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки 04.06.2004 №91-6-00265 в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

від ''____"

до договору оренди земельної ділянки №91-6-00265, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології в будівництві" та Київською міською радою від 19.05.2004, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004.

Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) - далі у тексті - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" - з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології в будівництві" (м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, кімната 308, код ЄДРПОУ 32345692) далі у тексті - "Орендар", в особі директора Кузьми Мстислава Володимировича, який діє на підставі Статуту - з другої сторони, уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №91-6-00265, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології в будівництві" та Київською міською радою від 19.05.2004, зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004, про нижченаведене:

1. Сторони погодили продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки №91-6-00265. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології в будівництві" та Київською міською радою від 19.05.2004, зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 на 15 (п`ятнадцять) років.

2. При укладенні цієї угоди Сторони керуються положеннями ч. 3 ст.631 Цивільного кодекс} України та виходять із того, що умови цієї угоди застосовуються до відносин, які виникли між ними до її укладення.

3. Всі інші умови вищевказаного Договору залишаються без змін.

4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки №91-6 00265, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології в будівництві" та Київською міською радою від 19.05.2004, зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 та набирає чинності після підписання Сторонами і нотаріального посвідчення.

Зокрема узагальненні доводи апеляційної скарги ТОВ «Сучасні технології в будівництві» зводяться до того, що:

- поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що в межах спору між позивачем та відповідачем відсутня відмова орендодавця виражена у будь-якій формі, на продовження дії договору оренди землі, як на момент закінчення строку дії договору так і на теперішній час. Відповідач під час розгляду справи не стверджував та не доводив факту укладання або намірів укладання договору оренди цієї земельної ділянки із іншою особою, що нівелює «автоматичну» втрату переважного права позивача на продовження цього договору та надає можливість розглянути своєчасне повідомлення про намір реалізувати переважне право на продовження строку дії договору через призму істотності такого порушення;

- позивач, виконавши всі умови встановлені положеннями ч.ч 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк з два з половиною місяця до закінчення строку дії договору, тому на думку скаржника, повідомлення у вказаний строк, поза межами розумного сумніву, забезпечило відповідачу право юути вчасно повідомленим про намір орендаря та надало відповідачу можливість спланувати подальші дії у зв`язку із спливом строку дії договору оренди земельної ділянки;

- місцевим господарським судом не було враховано ту обставину, що листом від 25.05.2019 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у відповідь на лист - повідомлення позивача від 18.03.2019 про поновлення договору оренди земельної ділянки повідомив, що для подальшого опрацювання питання щодо можливості підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради або висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування необхідно документально підтвердити виконання умов передачі земельної ділянки за договором оренди, надати пояснення щодо завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією тощо%

- будь-яких зауважень з приводу недотримання орендарем строку направлення такого повідомлення орендодавець не висловив. Отже, несвоєчасне повідомлення орендарем не призвело до того, що орендодавець, як сторона договору, був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. Орендодавець до закінчення строку дії договору оренди (25.05.2019) наміру про відмову в укладенні договору оренди на новий строк не виразив.

- орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі, у тому числі продовжує приймати, як належну, сплату орендної плати. Відсутність такого заперечення позивачем сприймається, як «мовчазна згода».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання останнім відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/11414/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Апеляційна скарга ТОВ «Сучасні технології в будівництві» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у справі №910/11414/20, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

12.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11414/20.

Проте головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 19.08.2022 по 15.09.2022 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 20.10.2022 даті судового засідання) відкрито апеляційне провадження у справі №910/11414/20; розгляд апеляційної скарги ТОВ «Сучасні технології в будівництві» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/11414/20 призначено на 15.11.2022.

Однак розгляд справи 15.11.2022 не відбувся у зв`язку з тим, що 15.11.2022 з 14:21 год. до 18:20 год. по всій Україні була повітряна тривога.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Сучасні технології в будівництві» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/11414/20 призначено на 24.01.2023.

Явка сторін

У судове засідання з`явився представник відповідача.

Відповідач своїх представників у судове засідання своїх представників не направив.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задволення, а оскаржуване рішення суду- без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.05.2004 між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 за № 91-6-00265, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі п. 1 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року № 121-12/994 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно із п. 2.1. Договору, об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Перемоги, 22 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 403 кв.м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом на 15 машиномісць; кадастровий номер - 8000000000:88:137:0005.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в момент державної реєстрації цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п.п. 6.1., 6.2. Договору).

Пунктами 8.2, 8.4 Договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

Також між сторонами було складено та підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.02.2004 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 04.06.2004.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що договір укладено на 15 років.

Відповідно до п. 11.7. Договору, після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки (вх. № КОП-1348 до справи А26815).

Листом (вих. № 570202/2-10124 від 25.05.2019) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідь на лист позивача від 18.03.2019 повідомив, що для подальшого опрацювання питання щодо можливості підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради або висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування необхідно документально підтвердити виконання умов передачі земельної ділянки за договором оренди, надати пояснення щодо завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією тощо.

20.06.2019 на виконання вимог Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладених в листі від 25.05.2019 № 570202/2-10124, орендарем було направлено лист № 2-20/06-19 із запитуваною інформацією та відповідними документами.

23.07.2019 листом № 05716-13666 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив орендаря, що відомості, які викладено в листі останнього № 2-20/06-19 від 20.06.2019 буде враховано при розгляді листа орендаря № КОП-1348 від 18.03.2019.

12.02.2020 орендар звернувся до орендодавця з листом № 12-02/20-01 щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 04.06.2004 № 91-6-00265.

Позивач звертає увагу суду на тому, що ним не було отримано від Київської міської ради будь-якого повідомлення щодо розгляду листа-повідомлення орендаря про поновлення договору оренди земельної ділянки (вх. № КОП-1348 від 18.03.2019), а також орендодавцем не було надано відповіді щодо поновлення чи заперечення у поновленні дії договору оренди, з огляду на що належне оформлення пролонгації такого договору не відбулося.

Посилаючись на те, що ТОВ «Сучасні технології в будівництві» продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, виконуючи при цьому усі зобов`язання орендаря за таким правочином, а протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди ним не було отримано від відповідача будь-якого листа-повідомлення про заперечення у поновленні строку такого договору, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справіSunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Місцевим господарським судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки було укладено 19.05.2004 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 за № 91-6-00265.

Згідно з пунктом 3.1. Договору договір оренди земельної ділянки укладений на 15 років.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (що діяла на момент укладення договору оренди земельної ділянки) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки розпочався 04.06.2004, тобто з моменту його державної реєстрації та сплив 04.06.2019.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, сторони договору його умовами чітко визначили строк, у який орендар повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки № КОП-1348 та долучив до вказаного листа проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою з боку орендаря.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач вказував на те, що наявні всі умови для поновлення терміну дії Договору оренди на новий строк на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявність законодавчо визначених підстав для поновлення Договору оренди на новий строк, колегія суддів зазначає наступне.

16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поневолення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Водночас, розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Отже, під час розгляду спору суд керується положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка мала назву «Поновлення договору оренди землі», у редакції, чинній станом на дату виникнення у позивача права на продовження дії Договору та на дату закінчення строку його дії (04.03.2019).

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 6-8, 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі.

При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаних постановах від 22.09.2020 зазначила, що близький за змістом висновок викладено в тому числі і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Разом з тим, у вказаних постановах від 22.09.2020 у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17, в частині необов`язковості повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на зміст ч. 4 ст. 236 ГПК України вказані висновки враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Відтак, господарському суду при вирішенні даного спору про визнання договору поновленим необхідно з`ясовувати наступні обставини: чи повідомляв орендар орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені договором та законом строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди; чи продовжує орендар користуватись виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди; чи повідомляв письмово орендодавець орендаря про відмову в поновленні договору оренди у встановлені законом строки; чи належно виконує орендар свої обов`язки за договором оренди.

Як встановлено судом вище, строк дії договору оренди земельної ділянки розпочався 04.06.2004, тобто з моменту його державної реєстрації та сплив 04.06.2019.

Відповідно до п. 11.7. Договору, після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Велика Палата Верховного Суду у вищенаведених постановах констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Таке звернення повинно бути вчинене у строк, встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №915/1003/20.

Факт порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.

Вказану позицію підтримала також і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19.

Отже, для поновлення спірного договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендар, ТОВ «Сучасні технології в будівництві», повинне було повідомити орендодавця в установлені законом строки, а саме у строк, встановлений пунктом 11.7. Договору, про намір поновити договірні відносини на новий строк.

Оскільки строк дії Договору оренди був установлений до 04.06.2019, у свою чергу позивач 18.03.2019 звернувся до Київради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Отже, з урахуванням положень пункту 11.7. Договору оренди земельної ділянки орендодавець мав направити лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії цього договору, тобто до 04.03.2019.

З викладеного вбачається, що позивач звернувся до відповідача про поновлення договору оренди земельної ділянки поза межами тримісячного строку встановленого п. 11.7. Договору оренди земельної ділянки.

Про вказаний факт не заперечує сам позивач у своїх письмових пояснення на позовну заяву та в апеляційній скарзі, в яких позивач зазначає - «ТОВ «Сучасні технології в будівництві» звернувся до орендаря «не за три, а за два з половиною місяці до його закінчення».

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для поновлення договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у зв`язку з тим, що позивачем не дотримано передбаченої чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством процедури, зокрема, щодо повідомлення відповідача про продовження строку дії вказаного договору саме у визначений таким договором строк, а також статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Водночас, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача із приводу того, що відповідачем у відповідності до положення частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» не було надано позивачу заперечень проти поновлення договору оренди на новий строк у місячний термін після звернення та у відповідності до положення частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» протягом місяця після закінчення строку дії Договору (до 04.07. 2019), однак зазначене не звільняє позивача від обов`язку дотримання законодавчо визначеного алгоритму дій та відповідного звернення до орендодавця із повідомленням про намір продовжити договір в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» та у строки, визначені у пункті 11.7. Договору.

Як уже зазначалося вище, лише у разі виконання орендарем покладеного на нього обов`язку щодо направлення листа-повідомлення про поновлення договору оренди з відповідним проектом додаткової угоди може мати місце, у разі відсутності висловлених заперечень, наявність «мовчазної згоди» орендодавця на його поновлення.

З огляду на встановлені вище обставини в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстави для поновлення спірного договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, оскільки позивач не дотримався чітко визначеної законом процедури поновлення договору оренди землі, не направивши своєчасно відповідне повідомлення орендодавцю.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/11414/20, та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Сучасні технології в будівництві» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі № 910/11414/20 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі №910/11414/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/11414/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 30.01.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко