Ухвала

від 31.01.2023 по справі 4/183-34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

31 січня 2023 року Справа № 4/183-34 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Коваль Олександр Миколайович

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в приміщенні Господарського суду Волинської області скаргу скарги Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» на бездіяльність начальника Луцького ВДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) по справі №4/183-34 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трием» до Сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» про стягнення 23 432,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2023 Сільськогосподарське приватне підприємство «Дружба» подало до суду скаргу (з врахуванням уточнення резолютивної частини скарги), в якій просить суд:

1) Визнати бездіяльність начальника Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Войтовича Олександра Васильовича, щодо невчинення дій із зняття арештів з майна боржника СГПП «Дружба» (код за ЄДРПОУ: 03737284) неправомірною;

2) Зобов`язати начальника Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Войтовича Олександра Васильовича зняти арешт з майна СГПП «Дружба» (код за ЄДРПОУ: 03737284), накладений постановою про арешт коштів боржника на суму 24849,27 грн. від 23.03.2005 року б/н, винесеної старшим державним виконавцем А.П. Солтисюком ВДВС Луцького районного управління юстиції Волинської області при примусовому виконанні наказу Господарського суду №4/183-1 від 27.08.2001 про стягнення з СГПП «Дружба» в користь ТзОВ «Трием» 23 666, 4 грн. та постановою про арешт коштів боржника на суму 5405,27 р. від 26.05.2003 року б/н, винесеної державним виконавцем О.В. Поперецьким ВДВС Луцького районного управління юстиції Волинської області при примусовому виконанні наказу Господарського суду №4/183-1 від 27.08.2001 про стягнення з СГПП «Дружба» в користь ТзОВ «Трием» 23666, 4 грн.

В обгрунтування зазначає, що наявність впродовж тривалого часу (понад 15 років) нескасованих арештів на майно боржника СГПП «Дружба», за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а бездіяльність державного виконавці неправомірною.

Ухвалою суду від 24.01.2023 скаргу прийнято та призначено до розгляду.

Представник скаржника (боржника) в31.01.2023 подала до суду клопотання про розгляд скарги без участі скаржника.

У визначений судом день та час скаржник та представник Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) своїх представників в засідання суду не направили.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 14.08.2001 по справі №4/183-34 позов задоволено та постановлено:

«Стягнути з рахунку СГПП «Дружба» на користь ТзОВ «Трием» 21121,61 грн. основного боргу та 2310,47 грн. пені, 234,32 грн в повернення витрат по сплаті держмита та 69 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід ДП «Арбітражний інформаційний центр».

На виконання рішення суду, Господарським судом Волинської області 27.08.2001 видано наказ №4/183-1.

Як слідує з матеріалів справи, 16.08.2022 скаржник звернувся до Банку із запитом про надання письмової інформації №72 про те чи наявні будь-які арешти на банківських рахунках СГПП «Дружба», а саме: на рахунку № НОМЕР_1 , котрий було змінено 01.11.2019 на рахунок IBAN НОМЕР_2 (а.с.21).

Довідкою від 31.08.2022 №52-17578/22 (а.с.22), виданою АТ «Кредобанк» повідомлено СГПП «Дружба» про наявність арештів на запитуваному рахунку, які були накладені:

1. арешт, що був накладений на вищевказаний рахунок 27.05.2003 на суму 5405,27 гри згідно постанови про арешт коштів боржника від 26.05.2003 року, б/н, винесеної державним виконавцем О.В. Поперецьким ВДВС Луцького районного управління юстиції Волинської області (а.с.23);

2. арешт, що був накладений на вищевказаний рахунок 28.03.2005 на суму 24849.72 грн згідно постанови про арешт коштів боржника від 23.03.2005 року, б/н, винесеної державним виконавцем А.П. Солтасюком відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції (а.с.24);

3. арешт, що був накладений на вищевказаний рахунок 08.08.2006 на суму 33702.43 грн згідно постанови про арешт коштів боржника від 25.07.2006 року, б/н, винесеної старшим державним виконавцем А.П. Солтисюком державної виконавчої служби у Луцькому районі (а.с.25).

16.08.2022 скаржник звернувся до Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою №73 (а.с.26), в якій поросив повідомити:

1) Чи наявні відкриті виконавчі провадження, у яких СГПП «Дружба» є боржником?

Якщо так, просимо Вас надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження та копію постанови про арешт майна/коштів боржника.

2) Чи є наявні закінчені виконавчі провадження, у яких СГПП «Дружба» було боржником?

Якщо так, просимо Вас надати копію постанови про закриття виконавчого провадження.

3) Надати відомості, які містяться в АСВП щодо наявних арештів, які накладені в рамках виконавчих проваджень, у яких СГПП «Дружба» було чи є боржником.

З відповіді №35487 від 30.08.2022 вбачається, що усі виконавчі провадження завершені на підставі п.8. ч.1 ст.49 (у редакції від 04.11.2010) та п.9 ч.1 ст. 39 (в редакції від 02.06.2016) Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням (а.с.27-33).

Як слідує з матеріалів скарги, 21.09.2022 та 18.10.2022 до Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області адвокатські запити з вимогами надати копії постанов про закінчення виконавчих проваджень за наявними у Банку постановами державних виконавців, а також надати інформацію про те, чи містяться архівах Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області матеріали цих виконавчих проваджень (а.с.34,37).

З відповіді №40495 від 28.09.2022 Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області вбачається, що виконавчі провадження, в рамках яких винесено постанови, згідно яких накладені арешти у АТ «Кредобанк» на рахунки СГПП «Дружба» є завершеними (а.с.35).

Відповіддю №45862 від 21.10.2022 Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області повідомлено, що відомості щодо вищезазначених виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчого провадження не значаться та в архіві відділу відсутні, оскільки, відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, Затвердженого Наказом МУЮ №22274/5 від 25.12.2008 та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, затверджених наказом МУБ №1829/5 від 07.06.2017 завершені виконавчі провадження підлягають знищенню після закінчення строку їх зберігання (а.с.38).

09.11.2022 скаржник звернувся до Банку із заявою про скасування усіх арештів, накладених на рахунок IBAN НОМЕР_2 , який належить СГПП «Дружба» (а.с.39).

У відповіді №102-26069/22 від 16.12.2022 Банк відмовив у знятті арештів, посилаючись на п. 84 Розділу 5 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», згідно якого надавач платіжних послуг може зняти існуючі арешти лише на підставі документу про зняття арешту з коштів (а.с.40).

03.01.2023 скаржник звернуся до Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області із заявою про зняття арештів, посилаючись на усі вищевикладені обставини (а.с.41.

Однак, відповіддю 12.01.2022 №2828 Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області СГПП «Дружба» було відмовлено у знятті арештів, у зв`язку із тим, що відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (а.с.42).

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97).

Щодо вимоги про визнання бездіяльності начальника Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Войтовича Олександра Васильовича, щодо невчинення дій із зняття арештів з майна боржника СГПП «Дружба» (код за ЄДРПОУ: 03737284) неправомірною, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зі змісту ч.1 ст. 13 Закону вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, оскільки 12.01.2022 начальник Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Войтович Олександр Васильович надав відповідь, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів зазначених у заяві в автоматизованій системі виконавчого провадження не значаться та в архіві відділу відсутні, оскільки відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МУЮ №2274/5 від 25.12.2008 та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом МУЮ №1829/5 від 07.06.2017 завершені виконавчі провадження підлягають знищенню після закінчення строку їх зберігання.

Згідно автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з СГПП «Дружба», код ЄДРПОУ: 03737284. заборгованості.

В ході проведення виконавчих дій виконавчі провадження завершені на підставі п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», (редакції від 04.11.2010), повне фактичне виконання та п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Пре виконавче провадження», (редакція від 02.06.2016) повне фактичне виконання.

В межах виконавчих проваджень, що перебували на виконанні у відділі чинні арешти накладені на майно СГПП «Дружба» відсутні.

Оскільки, виконавчі провадження по яких СГПП «Дружба» є боржником на виконанні у відділі станом на 12.01.2023 не перебувають, то відділ не має законних підстав для винесення будь-яких процесуальних документів щодо накладення чи зняття арештів з майна СГПП «Дружба».

Отже, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для визнання бездіяльності начальника Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Войтовича Олександра Васильовича.

Щодо вимоги про зобов`язання начальника Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Войтовича Олександра Васильовича зняти арешт з майна СГПП «Дружба» (код за ЄДРПОУ: 03737284), накладений постановою про арешт коштів боржника на суму 24849,27 грн. від 23.03.2005 року б/н, винесеної старшим державним виконавцем А.П. Солтисюком ВДВС Луцького районного управління юстиції Волинської області при примусовому виконанні наказу Господарського суду №4/183-1 від 27.08.2001 про стягнення з СГПП «Дружба» в користь ТзОВ «Трием» 23 666, 4 грн. та постановою про арешт коштів боржника на суму 5405,27 р. від 26.05.2003 року б/н, винесеної державним виконавцем О.В. Поперецьким ВДВС Луцького районного управління юстиції Волинської області при примусовому виконанні наказу Господарського суду №4/183-1 від 27.08.2001 про стягнення з СГПП «Дружба» в користь ТзОВ «Трием» 23666,4 грн., судом враховано наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У справі "Спорррінг і Льонрот проти Швеції" Європейський суд з прав людини звернув увагу, що принцип мирного володіння майном для держави означає не лише обов`язок утримуватися від дій, що можуть призвести до втручання у право особи на мирне володіння майном, а і певних позитивних дій, які необхідні та є умовами мирного володіння, що випливає з того, що держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 та 6 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 цього Закону визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено обов`язковість судових рішень. Зокрема, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення Суду у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012).

Суд засвідчує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012).

Виконання судових рішень здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 56 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч.2 ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження").

Разом з цим, як вбачається з матеріалів скарги, відомості про зняття арештів не були вказані у відповідних постановах про закінчення виконавчого провадження, а існування обтяження у вигляді арешту майна СГПП «Дружба» є безпідставним.

Отже, у зв`язку з повним фактичним виконанням, виконавчі провадження завершені, проте діючі арешти майна СГПП «Дружба» порушують законне право скаржника володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван 7де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 234-235, 343 ГПК України господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Скаргу задовольнити частково.

2. Зобов`язати начальника Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Войтовича Олександра Васильовича зняти арешт з майна СГПП «Дружба» (код за ЄДРПОУ: 03737284), накладений постановою про арешт коштів боржника на суму 24849,27 грн. від 23.03.2005 б/н, винесеної старшим державним виконавцем А.П. Солтисюком ВДВС Луцького районного управління юстиції Волинської області при примусовому виконанні наказу Господарського суду №4/183-1 від 27.08.2001 про стягнення з СГПП «Дружба» в користь ТзОВ «Трием» 23 666,4 грн. та постановою про арешт коштів боржника на суму 5405,27 грн. від 26.05.2003 року б/н, винесеної державним виконавцем О.В. Поперецьким ВДВС Луцького районного управління юстиції Волинської області при примусовому виконанні наказу Господарського суду №4/183-1 від 27.08.2001 про стягнення з СГПП «Дружба» в користь ТзОВ «Трием» 23666,4 грн.

3. В решті відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 01.02.2023.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар