Рішення

від 24.01.2023 по справі 908/2187/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023 Справа № 908/2187/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" (вул. Леха Качинського, буд. 3, м. Буча, Київська область, 08292, код ЄДРПОУ 43654940)

До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 486 275,16 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Заторська О.А., довіреність № 7-ДВ від 19.10.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 001992 від 21.01.2019;

Від відповідача: Погосян С.Г., Витяг з ЄДРПОУ 24584661 від 13.12.2022, представник;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" № 371-121 від 24.10.2022 (вх. № 2399/08-07/22 від 02.11.2022) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 486 275,16 грн.

02.11.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2187/22 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.11.2022 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів в системі "EasyCon" задоволено.

18.11.2022 від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшов відзив на позовну заяву № 28-23/13842 від 18.11.2022 (вх. № 14546/08-08/22 від 18.11.2022), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог, просить суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану або повної де окупації Запорізької області та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

30.11.2022 на адресу електронної пошти суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив № б/н від 28.11.2022 (вх. № 15219/08-08/22 від 30.11.2022), згідно якої позивач заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, підтримав позовні вимог та просить суд позов задовольнити.

Крім цього, 30.11.2022 на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 28-23/14129 від 30.11.2022 (вх. № 15233/08-08/22 від 30.11.2022), згідно яких відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.11.2022 № 908/2187/22 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.12.2022 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами суду від 14.12.2022 № 908/2187/22 задоволено заяву ТОВ "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" та від 22.12.2022 задоволено заяву ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 26.12.2022 об 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon", вирішено судове засідання, призначене на 26.12.2022 об 11:30 год. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

У судовому засіданні 26.12.2022 за участю представників позивача та відповідача судом оголошено перерву до 24.01.2023 о 12 год. 00 хв. та задоволено клопотання представників сторін про забезпечення проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.01.2023 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

У судовому засіданні 24.01.2023 представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві. Суду надані пояснення: виконання умов договору поставки № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021, укладеного між сторонами, позивач за видатковою накладною № 77 від 30.08.2021 на суму 384 610,80 грн. поставив відповідачу товар. В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 31.10.2021 у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 384 610,80 грн. У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо оплати, позивачем на підставі на підставі ст. 625 ЦК України нараховані позивачеві 3 % річних за період з 01.11.2021 по 21.10.2022 у розмірі 11 221,21 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2021 по вересень 2022 на суму 90 442,15 грн. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, вказавши, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (64 101,80 грн.) в договорі не встановлений. Оскільки строк, на протязі якого необхідно сплатити вартість в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що необхідно керуватися ст. 530 Цивільного кодексу України. Помилкове визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за договором, в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Вказує на те, що у зв`язку з веденням в Україні воєнного стану, відповідач був позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором, що вважає підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що в даному випадку строк виконання зобов`язання відповідача по договору є єдиним, встановленим на всю вартість поставленого товару, та становить 60 календарних днів з дати поставки товару. Тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на всю вартість неоплаченого вчасно товару є законним та обґрунтованим. Вважає, що твердження відповідача про неможливість виконати зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару не відповідають дійсності. Просить суд позов задовольнити.

У запереченнях на відповідь на відзив на позову заяву відповідач зазначає про помилкове визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов`язання за договором і вважає, що враховуючи ст. 530 ЦК України та вимоги претензії, відповідачу надано місячний термін щодо оплати поставленого товару. Посилається на форс-мажорні обставини, що містяться у листі ТПП України № 892/05-5 від 15.07.2022 "Щодо надання роз`яснення" та складне фінансове становище. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 24.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10456 (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар згідно переліку (відводи, трійник, переходи) згідно технічної специфікації на загальну суму 384 610,80 грн. з ПДВ 20%.

Відповідно до п.1.2. договору, строк поставки товару: липень - серпень 2021.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що ціна договору становить 320 509,00 грн., крім того ПДВ: 64 101,80 грн., загальна сума договору: 384 610,80 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, розрахунок за товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

За визначенням пунктів 4.1-4.2 договору, поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС-2010, на умовах DDР - м. Енергодар, вантажоодержувач - ЗВ ВП "Складське господарство" вул. Промислова, 133 (склад № 5). Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами:

а) видатковою накладною із зазначенням коду УКТ ЗЕД - у 4-х примірниках;

б) оригіналом паспорту або сертифіката якості, виданий підприємством-виробником;

в) рахунком-фактурою.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення (п. 12.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 53-121-01-21-10490 від 22.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" на адресу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" поставлено товар на загальну суму 384 610,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № 77 від 30.08.2021 на суму 384 610,80 грн.

Як вбачається з видаткової накладної № 77 від 30.08.2021, відповідна продукція отримана повноважним представником відповідача - Сидоренко - 31.08.2021 на підставі довіреності, про що міститься відповідний підпис повноважної особи із значенням дати отримання продукції на вказаній видатковій накладній.

Таким чином, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК "Енергоатом" зобов`язано у рамках виконання умов Договору поставки № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021 сплатити на користь ТОВ "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" грошові кошти у розмірі 384 610,80 грн. протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару

На підставі викладеного та керуючись п. 3.2. договору, останній день для оплати товару за видатковою накладною № 77 від 30.08.2021 на суму 384 610,80 грн. є 31.10.2022.

На виконання умов договору 15.09.2021 позивачем зареєстровано податкову накладну № 9 від 30.08.2021 на загальну суму 384 610,80 грн., в т.ч. ПДВ - 64 101,80 грн. (а.с. 57-58).

У зв`язку з відсутністю оплати у визначений договором строк за вищевказаною видатковою накладною, 25.01.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію № 171-121 від 25.01.2022 з вимогою сплатити заборгованість за вищевказаний поставлений товар з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми. Проте вказана претензія залишена без відповіді та задоволення (а.с. 60-62).

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 24.01.2023 сума основної заборгованості відповідача за договором поставки № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021 становить 384 610,80 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних за період з 01.11.2021 по 21.10.2022 на суму 11 222,21 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2021 по вересень 2022 включно у розмірі 90 442,15 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 4.1. договору поставив відповідачу товар на умовах DDP - м. Енергодар, на склад отримувача вантажу: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство" вул. Промислова, буд. 13, м. Енергодар, Запорізька область, склад № 5.

Вказаний товар без жодних зауважень щодо кількості та якості прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № 77 від 30.08.2021 на суму 320 509,00 грн., ПДВ - 64 101,80 грн., разом із ПДВ - 384 610,80 грн., яка підписана та скріплена печатками обох сторін 31.08.2021 (а.с. 55).

Відповідач факт отримання за вищевказаною видатковою накладною Товару в рамках Договору № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021 не заперечив. Претензій щодо кількості або якості Товару від відповідача не надходило.

Судом встановлено, що договором також визначено:

4.2. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видатковою накладною із зазначенням коду УКТ ЗЕД - у 4-х примірниках; б) оригіналом паспорта або сертифіката якості, виданим підприємством-виробником; в) рахунком-фактурою.

4.4. Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

На виконання п. 4.4. договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 9 від 30.08.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.09.2021 на суму 320 509,00 грн., ПДВ 20-% - 64 101,80 грн., усього - 384 610,80 грн., про що свідчить квитанція № 9267838306 від 15.09.2021 (а.с. 58).

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Отже, при постачанні товару за видатковою накладною № 77 від 30.08.2021 на суму 384 610,80 грн. податкова накладна № 9 складена позивачем 30.08.2021, а посилання відповідача, що позивач не довів надання відповідачу та отримання ним зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, як передбачено умовами договору, а отже, і відсутні підстави для визнання строку ПДВ за договором таким, що настав, судом до уваги не приймається, оскільки на виконання п. 4.4 договору позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 9 від 30.08.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.09.2021 на суму 320 509,00 грн., ПДВ 20% - 64 101,80 грн., всього - 384 610,80 грн., про що свідчить квитанція від 14.09.2021 (а.с. 58).

Доводи відповідача про те, що у п.п. 3.2. та 3.3. договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що розрахунок за товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, а оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), є безпідставними, з огляду на наступне.

Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.

Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну за здійсненою поставкою, що підтверджується квитанцією від 14.09.2021 про реєстрацію документу.

Суд зазначає, що зауваження в п. 3.3 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо реєстрації податкової накладної.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту Договору положення про обов`язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (Відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої Покупець (Відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного Договором строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару.

Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.4. договору в частині складання податкової накладної в електронній формі та її реєстрації в ЄРПН, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Відповідач зазначає, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів навіть оплати суми товару без ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковою накладною № 77 від 30.08.2021 на суму 384 610,80 грн. є 31.10.2021.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки товару № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021 в розмірі 384 610,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, заборгованість відповідача за договором поставки товарну № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021 у розмірі 384 610,80 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивачем пред`явлено до стягнення суму 3% річних за період порушення з 01.11.2021 по 21.10.2022 на суму 11 222,21 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2021 по вересень 2022 включно у розмірі 90 442,15 грн.

Разом з тим відповідач вважає, що військова агресія Російської Федерації проти України та оголошений в зв`язку з цим воєнний стан в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), підтвердженими Торгово-промисловою палатою України, внаслідок настання якої ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС об`єктивно позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором поставки товару № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021 та які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару. Вказані твердження відповідача є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб введений воєнний стан на території України.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - 19.02.2023.

Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до п.п. 9.2, 9.3 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання для ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за цим договором, а також доказів на підтвердження їх настання.

Разом з тим, частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор (він же - обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Верховний Суд України (ВСУ) підкреслив, що платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а стаття 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Таким чином, сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами до п. 4.1. договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 01.11.2021 по 21.10.2022 на суму 11 222,21 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2021 по вересень 2022 включно у розмірі 90 442,15 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за період з 01.11.2021 по 21.10.2022 включно на суму 11 190,59 грн. та інфляційних витрат за період з листопада 2021 по вересень 2022 включно на суму 85 739,10 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у розмірі 481 540,49 грн., в т.ч. 384 610,80 грн. основної заборгованості, 11 190,59 грн. - 3 % річних та 85 739,10 грн. інфляційних витрат.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 7 223,11 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРУБОПРОВОДИ" (вул. Леха Качинського, буд. 3, м. Буча, Київська область, 08292, код ЄДРПОУ 43654940) основну заборгованість за договором поставки № 53-121-01-21-10456 від 13.07.2021 у розмірі 384 610 (триста вісімдесят чотири тисячі шістсот десять) грн. 80 коп., 3 % річних на суму 11 190 (одинадцять тисяч сто дев`яносто) грн. 59 коп., інфляційні витрати у розмірі 85 739 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 223 (сім тисяч двісті двадцять три) грн. 11 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.