Рішення

від 01.02.2023 по справі 910/5769/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2023Справа № 910/5769/22

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Іванківське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп"

про стягнення 355 394,90 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Іванківське лісове господарство" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп" (далі - відповідач) про стягнення 355 394,90 грн., у тому числі 286 244,23 грн. основного боргу, 10 728,27 грн. 3 % річних, 58 422,40 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № 12 від 06.01.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/5769/22 позовну заяву залишено без руху.

27.07.2022 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/5769/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.

13.12.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання припинення Державного підприємства "Іванківське Лісове Господарство".

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, з таких підстав.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 945 утворено Комісію з припинення Державного підприємства "Іванківське Лісове Господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Наказом від 05.12.2022 року внесено зміни до складу Комісії з припинення Державного підприємства "Іванківське Лісове Господарство", визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Іванківське Лісове Господарство". Позивач зазначає, що наразі проводиться інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, рахунків Державного підприємства "Іванківське Лісове Господарство" та забезпечено підготовку складання передавального акта та подальшого подання його до Держлісагенства. У зв`язку зі наведеним, посилаючись на приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд зупинити провадження у справі до вирішення питання припинення Державного підприємства "Іванківське Лісове Господарство".

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для зупинення провадження у справі. Так, випадки обов`язкового зупинення провадження у справі визначені статтею 227 Господарського процесуального кодексу України.

Право суду зупинити провадження у справі закріплено у ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, а саме суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; призначення судом експертизи;) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У відповідності до положень ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, перелік випадків за існування яких суд має право або зобов`язаний зупинити провадження у справі є вичерпним.

Одночасно, ні норма статті 228 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається заявник, ні норма ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає такої підстави для зупинення провадження у справі, як припинення юридичної особи шляхом реорганізації.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/5769/22 сторони повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Іванківське лісове господарство" (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп" (далі - покупець/відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу необробленої деревини № 12 від 06.01.2021 (далі - Договір), згідно якого за результатами проведення додаткового аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2021 року, який відбувся 06.01.2021, продавець передає на умовах франко-склад продавця деревину дров`яну ПВ (далі - Товар), лоти №128, 134, 136, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому товару постачальником та підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб. м, на умовах франко-склад (франко-проміжний) продавця згідно Аукціонного свідоцтва про результати проведення додаткового аукціону із продажу ресурсів 1 кварталу 2021 року необробленої деревини складає: згідно Додатку №1.

Згідно з п. 4.2. Договору загальна сума договору: 1 054 200,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати, або, за усною згодою сторін, на умовах післяоплати. Рахунок на оплату продукції виставляється після заявки покупця на викуплену лісопродукцію.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця з моменту виставлення рахунку-фактури для оплати покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару. Неоплачена партія товару не буде поставлена в наступних місяцях, протягом якого діє даний договір.

Згідно з п. 9.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем пункту 1.2 Договору продавець, керуючись встановленим Регламентом біржових аукціонів, має право відмовитися від подальшого постачання товару на адресу покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивач відповідно до товарно-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи, поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 883 602,23 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань.

Проте всупереч взятим на себе за Договором зобов`язанням, відповідач отриманий товар оплатив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 597 358,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних виписок з банківського рахунку позивача.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп" своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 286 244,23 грн. основного боргу. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10 728,27 грн. 3 % річних та 58 422,40 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № 12 від 06.01.2021, яка складає 286 244,23 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого йому товару за Договором, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп"

3 % річних у розмірі 10 728,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 58 422,40 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 10 728,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 58 422,40 грн. підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару.

Враховуюче викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп" про стягнення 286 244,23 грн. основного боргу, 10 728,27 грн. 3 % річних, 58 422,40 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп" про стягнення 355 394,90 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креоген Груп" (03134, місто Київ, вул. Булгакова, будинок 16, ідентифікаційний код 39089044) на користь Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (07201, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Іванків, вулиця Поліська, будинок 22, ідентифікаційний код 00992088) 286 244 (двісті вісімдесят шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 23 коп. основного боргу, 10 728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 27 коп. 3 % річних, 58 422 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 5 330 (п`ять тисяч триста тридцять) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.02.2023.

Суддя С. В. Стасюк