Ухвала

від 31.01.2023 по справі 910/1368/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/1368/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ГРУПП» 23859,84 грн заборгованості, яка виникла за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції "Універсал",

УСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ГРУПП» 23859,84 грн заборгованості, яка виникла за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції "Універсал".

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження (частини 1, 2, 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.

Так, статтею 147 ГПК України унормовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Вимогами ч. 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Заявник вказує, що взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. №312 (надалі - ПРРЕЕ).

Згідно з п. 2 Преамбули постанови НКРЕКП N 312 від 14.03.2018 р. "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до абзацу 1 п. 7 Преамбули цієї ж постанови договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Заявник зазначає, що між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та ТОВ «ТРАНС ГРУПП» (боржник) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Універсал" (надалі - Договір) шляхом приєднання до умов цього договору, яке виразилося у фактичному споживанні електричної енергії в лютому 2019 року на суму18 729,40 грн.

На підтвердження розміру заборгованості до заяви додано: рахунок-фактуру за спожиту електричну енергію № 6380115474 за лютий 2019 року від 28.02.2019 з додатком до нього; Акт № А-6380115474 прийняття-передавання електричної енергії за лютий 2019 року від 28.02.2019.

При цьому, у вказаних актах значиться, що після їх підписання вони підлягають поверненню на адресу заявника, а у разі неповернення у 5-ти денний термін, акти вважаються підтвердженими.

Водночас, положеннями п. 13.8 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до якого приєднався боржник, визначено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними в договорі адресами сторін, або направлені електронною поштою на вказану в цьому договорі електронну адресу сторони. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку, в якому обслуговується одержувач (для повідомлень, направлених поштою), або дата отримання стороною повідомлення про надходження іншій стороні відповідного повідомлення на електронну адресу.

Доказів отримання або надіслання на адресу боржника вказаних рахунку-фактури та акту прийняття-передавання електричної енергії матеріали заяви не містять.

Таким чином, надані суду матеріали не містять доказів того, що боржнику відомо про розмір нарахованої йому заборгованості та обсяги спожитої електричної енергії.

Додані односторонньо підписані акти прийняття-передавання електричної енергії не можуть бути оцінені як достатні, допустимі та належні докази виконання сторонами договору постачання електричної енергії у спірний період.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено безспірність вимог до боржника, із поданої заяви не вбачається виникнення права грошової вимоги, зокрема до заяви про видачу судового наказу не додано усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що б підтверджували обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме: постачання електричної енергії боржнику в обсязі, що вказаний в актах, та настання у боржника обов`язку з оплати поставленої електричної енергії й як наслідок існування заборгованості боржника у розмірі 18729,40 грн за вказаним договором, що не відповідає вимогам ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, і відсутність яких не підтверджує наявність і виникнення у заявника вищевказаної грошової вимоги до боржника на заявлену суму.

Крім того, ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заявлено вимоги щодо стягнення з боржника інфляційних втрат у розмірі 3535,62 грн та 3% річних у розмірі 1594,82 грн, що не відповідають приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий додатковий компенсаційний вид відповідальності.

Таким чином, судом встановлено, що у заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за Договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ГРУПП» 23859,84 грн заборгованості.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 31.01.2023 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов