Рішення

від 01.02.2023 по справі 910/11641/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

01.02.2023Справа № 910/11641/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу №910/11641/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (ідентифікаційний код: 41932936; пр. Соборний, 160, приміщення 17.1, м. Запоріжжя, 69005, адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, а/с 17; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМЕСТІК ЛАЙТС» (ідентифікаційний код: 42199871; вул. Сім`ї Хохлових, б. 8, м. Київ, 04119)

про стягнення 1 443 874,61 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМЕСТІК ЛАЙТС» (далі - відповідач, ТОВ «ДОМЕСТІК ЛАЙТС») про стягнення заборгованості у розмірі 1 130 640,85 грн, пені - 290 558,99 грн за договором про відшкодування вартості комунальних послуг від 21.10.2021 №6-К/21 (далі - Договір) за період з січня 2022 року по лютий 2022 року та 3% річних у сумі 22 674,77 грн за період: 01.03.2022 - 31.10.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору в частині відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/11641/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.11.2022 позивач подав суду заяви про надання документів та про надання документів доля огляду на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 03.11.2022 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Сім`ї Хохлових, б. 8, м. Київ, 04119), що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

Вказана ухвала отримана відповідачем 10.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№0105491930655).

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.10.2021 ТОВ «ДОМЕСТІК ЛАЙТС» (сторона-2) і Товариством (сторона-1) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- у зв`язку з тим, що стороною-2 проводяться дії щодо укладання договорів на постачання комунальних послуг (газопостачання, розподілу газу, послуги з експлуатації об`єкта газопостачання, електропостачання, тощо) з постачальниками комунальних послуг та на підставі наявних у сторони-1 договорів (газопостачання, розподілу газу, послуги з експлуатації об`єкта газопостачання, електропостачання, тощо), укладених з постачальниками комунальних послуг, сторони дійшли згоди про відшкодування стороною-2 стороні-1 вартості спожитих стороною-2 комунальних послуг на об`єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр.. Миру, буд. 149, згідно з показниками лічильників та чинних тарифів до 31.12.2021, але не пізніше закінчення дії договорів, укладених стороною-1 та постачальниками комунальних послуг (пункт 1.1 Договору);

- відшкодування вартості спожитих комунальних послуг здійснюється стороною-2 не пізніше 20 числі місяця, наступного за звітним на підставі рахунків сторони-1 (пункт 3.4 Договору);

- на підтвердження здійснення стороною-2 відшкодування за договором сторони щомісяця оформлюють і підписують відповідні акти (пункт 3.5 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до 31.12.2021, але не пізніше закінчення строку дії договорів, укладених стороною-1 та постачальниками комунальних послуг, якщо сторони не домовляться про інше (пункт 5.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором відшкодування комунальних послуг.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує, що у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 відповідно до умов Договору ним були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 1 130 640,85 грн.

У підтвердження надсилання рахунків на адресу відповідача позивачем подано суду роздруківку електронних листів.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 05.09.2022 №6/20-ІСГ з вимогою перерахувати заборгованість.

Вказана претензія отримана відповідачем 15.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач залишив претензію без відповіді та належного реагування; доказів протилежного суду не подано.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 130 640,85 грн.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення 1 130 640,85 грн підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 290 558,99 грн пені та 22 674,77 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він неправильний, оскільки позивачем неправильно визначено періоди прострочення.

Так, за розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 21 483,64 грн 3 % річних (за лютий 2022 року строк оплати не пізніше 20.03.2022 в силу приписів Договору, а тому прострочення на суму 668 075,88 грн з 21.03.2022 по 30.10.2022).

Що ж до пені, то слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальністю, передбачену чинним законодавством України.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас суду не подано документального підтвердження укладення сторонами правочину щодо пені.

У свою чергу, пункт 4.1 Договору не є правочином у розумінні статті 551 ЦК України, оскільки не містить ні вказівки, який саме вид неустойки має застосовуватися, ні розмір такої неустойки, ані порядок нарахування, тощо.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМЕСТІК ЛАЙТС» про стягнення 1 443 874,61 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМЕСТІК ЛАЙТС» (ідентифікаційний код: 42199871; вул. Сім`ї Хохлових, б. 8, м. Київ, 04119) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (ідентифікаційний код: 41932936; пр. Соборний, 160, приміщення 17.1, м. Запоріжжя, 69005, адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, а/с 17; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2): 1 130 640 (один мільйон сто тридцять тисяч шістсот сорок) грн. 85 коп заборгованості; 21 483 (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн 64 коп. 3 % річних і 17 281 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн 87 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.02.2023.

Суддя Ігор Курдельчук