Рішення

від 01.02.2023 по справі 910/13378/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2023Справа № 910/13378/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8; ідентифікаційний код: 00039002)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 3, кв. 4; ідентифікаційний код: 25661257)

про стягнення 119505,31 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері» про стягнення 119505,31 грн, з яких 54000,00 грн основного боргу та 65505,31 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з повернення позивачу попередньої оплати у зв`язку з непоставкою товару у встановлений строк та відмовою позивача від зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 відкрито провадження у справі №910/13378/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

30.01.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що процедура анулювання замовлення і повернення коштів супроводжується певною процедуру коригування зобов`язань відповідача по податку на додану вартість. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем до своїх листів не було долучено доказів, які б підтверджували призначення уповноваженої особи Артема Караченцева на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Крім того, відповідач зауважив, що позивач у своїх листах не встановлював строк повернення попередньої оплати та не інформував відповідача про відмову від замовлення.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері» було виставлено Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» рахунок на оплату №25 від 16.02.2022 на суму 54000,00 грн, в якому міститься найменування товару, що підлягає оплаті, його кількість, ціна та загальна вартість.

22.02.2022 банк у повному обсязі здійснив оплату вказаного рахунку, що підтверджується квитанцією №81-1189К від 22.02.2022 на суму 54000,00 грн (призначення платежу - квіткові композиції згідно з рахунком №25 від 16.02.2022).

Як вбачається з електронного листування між сторонами, а також відповідно до викладених у позовній заяві пояснень позивача, сторони погодили строк поставки товару - 03.03.2022.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 130 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації банку.

Листом вих. №40/08 від 11.05.2022 позивач повідомив відповідача про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а також про те, що позивач не поставив відповідачу у встановлений строк товар. За таких обставин позивач повідомив відповідач про припинення зобов`язань з поставки та просив повернути грошові кошти у розмірі 54000,00 грн.

З тексту листа позивача вих. №51/08 від 19.05.2022 та повторної вимоги вих. №437/08 від 08.07.2022 вбачається, що відповідач листом вих. №59 від 13.05.2022 не повернув позивачу грошові кошти у сумі 54000,00 грн, посилаючись на воєнний стан в Україні.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 54000,00 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 65505,31 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що процедура анулювання замовлення і повернення коштів супроводжується певною процедуру коригування зобов`язань відповідача по податку на додану вартість. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем до своїх листів не було долучено доказів, які б підтверджували призначення уповноваженої особи Артема Караченцева на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Крім того, відповідач зауважив, що позивач у своїх листах не встановлював строк повернення попередньої оплати та не інформував відповідача про відмову від замовлення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у сумі 54000,00 грн. (попередня оплата за товар, який повинен був бути поставлений відповідачем), що, по суті, є прийняття пропозиції укласти договір, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки від 22.02.2022 (дата сплати позивачем попередньої оплати).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з електронного листування між сторонами, а також відповідно до викладених у позовній заяві пояснень позивача, сторони погодили строк поставки товару - 03.03.2022.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки позивачу товару, погодженого у рахунку на оплату №25 від 16.02.2022 на суму 54000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Як встановлено судом, листом вих. №40/08 від 11.05.2022 позивач повідомив відповідача про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а також про те, що позивач не поставив відповідачу у встановлений строк товар. За таких обставин позивач повідомив відповідач про припинення зобов`язань з поставки та просив повернути грошові кошти у розмірі 54000,00 грн.

Доводи відповідача про те, що позивачем не було долучено до вказаного листа документів, які б підтверджували повноваження Караченцева Артема (уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку), у зв`язку з чим відповідач не міг розглядати повідомлення позивача як офіційні звернення, судом відхиляються, оскільки інформація про призначення Караченцева Артема уповноваженою особою фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та є відкритою.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що позивач у своїх листах не інформував відповідача про відмову від замовлення, оскільки у листі №40/08 від 11.05.2022 позивач вказав, що станом на дату листа товар банку не поставлений і банк не має необхідності в його поставці; у листі від 08.07.2022 №437/08 та у листі від 19.05.2022 №51/08 банк вимагав повернути попередню оплату.

З тексту листа позивача вих. №51/08 від 19.05.2022 та повторної вимоги вих. №437/08 від 08.07.2022 вбачається, що відповідач листом вих. №59 від 13.05.2022 не повернув позивачу грошові кошти у сумі 54000,00 грн, посилаючись на воєнний стан в Україні.

Отже, відповідач станом на 13.05.2022 в будь-якому випадку отримав від позивача лист вих. №40/08 від 11.05.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу попередню оплату у строк до 20.05.2022.

Відповідачем не надано суду доказів повернення ним позивачу грошових коштів у сумі 54000,00 грн, які були сплачені позивачем за рахунком на оплату №25 від 16.02.2022 на суму 54000,00 грн.

Так само, відповідачем не надано суду доказів того, що у зв`язку з воєнним станом в Україні відповідач не має можливості виконати вказаний обов`язок чи строк виконання вказаного обов`язку продовжений.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 54000,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері» попередньої оплати у розмірі 54000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи ж відповідач про те, що процедура анулювання замовлення і повернення коштів супроводжується певною процедуру коригування зобов`язань відповідача по податку на додану вартість не впливають на існування у відповідача обов`язку повернути позивачу отриману попередню оплату за товар, який не був поставлений відповідачем у встановлений строк.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 65505,31 грн за період з 07.03.2022 по 23.11.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат можливе за прострочення виконання грошового зобов`язання (тобто, за прострочення виконання зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а не за прострочення виконання обов`язку поставити товар).

Оскільки до дати отримання відповідачем відмови позивача від договору поставки у відповідача існував як обов`язок поставити товар, так і прострочення з виконання вказаного обов`язку (негрошове зобов`язання), нарахування інфляційних втрат у період з 07.03.2022 до 20.05.2022 є необґрунтованим.

Як встановлено судом, відповідач станом на 13.05.2022 в будь-якому випадку отримав від позивача лист вих. №40/08 від 11.05.2022, у зв`язку з чим відповідач повинен був повернути позивачу попередню оплату у строк до 20.05.2022.

Оскільки матеріали справи не місять доказів повернення відповідачем попередньої оплати у розмірі 54000,00 грн, обґрунтованим для нарахування інфляційних втрат є період з 21.05.2022 по 23.11.2022 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Оскільки розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем, є необґрунтованим, судом було здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 5615,69 грн.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері» інфляційних втрат у розмірі 65505,31 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 5615,69 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 3, кв. 4; ідентифікаційний код: 25661257) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8; ідентифікаційний код: 00039002) суму основного боргу у розмірі 54000 (п`ятдесят чотири тисячі) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 5615 (п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 1237 (одна тисяча двісті тридцять сім) грн 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак