Рішення

від 01.02.2023 по справі 910/11312/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2023Справа № 910/11312/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна"

про стягнення 149 670,40 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 146 086,30 грн., з яких: 117 500,00 грн. - основний борг, 28 586,30 грн. - пеня.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами 04.11.2021 року договору транспортного експедирування № 04-11/21 в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування і стягнення штрафних санкцій.

Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 7 000,00 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" просило суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" строк для усунення її недоліків.

11.11.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 08.11.2022 року про усунення недоліків позовної заяви. Слід зазначити, що у цій заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" виклало позовну заяву в новій редакції, за якою просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" грошові кошти у загальному розмірі 149 670,40 грн., з яких: 117 500,00 грн. - основний борг, 32 170,40 грн. - пеня.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2022 року відкрито провадження у справі № 910/11312/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

05.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" від 02.12.2022 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на їх необґрунтованість. Відповідач вказав, що за умовами укладеного між сторонами договору умови перевезення: найменування вантажу, пункт відправлення та пункт призначення вантажу, модель, марка, кількість автомобілів (вид транспорту), найменування, вид та кількість вантажу, який необхідно перевезти, дати, відстані, маршрути здійснення перевезень, вартість послуг перевезення (розмір плати експедитору), адреси пункту навантаження та пункту розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача погоджуються сторонами в заявці на перевезення, яка підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Проте жодних заявок Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" до матеріалів справи долучено не було. У той же час надані позивачем товарно-транспортні накладні та товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв не містять посилання на укладений між сторонами договір № 04-11/21, а частина з них стосується перевезень, здійснених на замовлення сторонніх третіх осіб. Також відповідач вказав, що наявна у матеріалах справи копія виданого ним гарантійного листа також не містить посилань на укладений між сторонами правочин та взагалі не є первинним документом. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" заперечило проти стягнення з нього нарахованої позивачем у період з 24.02.2022 року по 07.11.2022 року пені, оскільки таке нарахування суперечить статтям 218, 232 Господарського кодексу України та пункту 9.2 договору транспортного експедирування від 04.11.2021 року № 04-11/21.

15.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 12.12.2022 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав, що факт належного надання Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" відповідачу послуг за договором № 04-11/21 підтверджується наявними у матеріалах справи актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними, які містять інформацію про надані експедитором транспортні засоби (в яких збігаються державні номерні знаки, дати відправлення та прибуття вантажу, ПІБ водіїв, які виконують перевезення, пункти відправлення та призначення тощо). Також позивач звернув увагу на те, що заборгованість відповідача виникла до моменту введення в Україні правового режиму воєнного стану та застосування банками обмежень щодо ряду компаній, на які відповідач посилався як на підставу для відмови в задоволенні позову. Крім того, у цій заяві по суті справи Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" зазначило, що загальна сума понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в даній справі склала 11 500,00 грн., які позивач просив суд покласти на відповідача.

Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" (замовник) було укладено договір транспортного експедирування № 04-11/21 (далі - Договір), за умовами якого експедитор зобов`язується виконати (надати) або організувати виконання (надання) визначених цим Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а саме: надати замовнику послуги з перевезення та/або організації перевезення вантажу, що визначені в заявках до цього договору, автомобільним транспортом, а замовник зобов`язується здійснити оплату автопослуг, наданих експедитором, у розмірі, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 5.5 Договору прийняття вантажу від замовника оформлюється виданою замовником ТТН, яка складається в чотирьох екземплярах. Залежно від виду вантажу і його специфічних особливостей, до основних супровідних документів повинні додаватися інші (видаткові накладні, санітарні сертифікати, сертифікати якості й відповідності, довідки, свідоцтва, паспорти й т.п.).

Умовами пункту 5.8 Договору встановлено, що доказом виконання зобов`язань експедитора за Договором щодо кожного конкретного перевезення є ТТН (товарно-транспортна накладна) з відміткою про отримання вантажу, підписана замовником, експедитором та вантажоодержувачем (якщо останній є відмінним від замовника) або вантажовідправником (якщо останній є відмінним від замовника), про що свідчать підписи уповноважених осіб сторін на ТТН. Підтвердженням належного виконання (надання) послуг експедитором є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який має бути підписаний та переданий сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати закінчення перевезення або, за наявності заперечень замовника, такі заперечення проти підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) мають бути надані експедитору протягом 5 робочих днів з дати отримання від експедитора акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

За змістом пункту 6.1 Договору вартість автопослуг (розмір плати експедитору) зазначається в заявці та акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та підлягає оплаті замовником в порядку, передбаченому цим Договором, після отримання підтвердження про відсутність простроченої реєстрації зведених податкових накладних у відповідності до пункту 6.4 цього Договору. Загальна ціна Договору становить суму грошових коштів, зазначених у всіх актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

У пункті 6.4 Договору сторони домовилися про те, що експедитор має право не надавати замовнику податкові накладні при наданні кожної окремої автопослуги, а направить замовникові одну зведену податкову накладну за місяць, протягом якого були надані автопослуги. Зведена податкова накладна має бути виписана не пізніше останнього дня місяця, у якому були надані автопослуги за цим Договором, та зареєстрована належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6.5 цієї угоди замовник підписує наданий експедитором акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання оригіналів документів, або надає мотивовану письмову відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), яка має бути направлена поштою з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 6.3 Договору замовник зобов`язаний оплатити експедитору належним чином надані автопослуги на підставі цього Договору протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

За умовами пункту 8.1 Договору строк дії (термін виконання): цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 31.12.2022 року включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" погоджені між сторонами у Договорі послуги з перевезення (організації перевезення) вантажів на загальну суму 130 000,00 грн. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж та підтвердженнями про його доставку, а також товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв.

Факт належного та повного надання відповідачу вищенаведених послуг та фактичне отримання ним оригіналів необхідних документів щодо перевезення підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту надання послуг від 23.12.2021 року № 1383 на суму 12 500,00 грн., підписаного уповноваженою особою відповідача та скріпленого відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна", а також підписаних між сторонами та скріплених їх печатками актів від 24.12.2021 року № 1384 на суму 11 500,00 грн., від 24.12.2021 року № 1385 на суму 15 500,00 грн., від 29.12.2021 року № 1386 на суму 10 500,00 грн., від 30.12.2021 року № 1387 на суму 10 500,00 грн., від 31.12.2021 року № 1394 на суму 11 500,00 грн., від 05.02.2022 року № 188 на суму 14 500,00 грн., від 08.02.2022 року № 207 на суму 11 000,00 грн., від 08.02.2022 року № 215 на суму 11 000,00 грн., від 09.02.2022 року № 223 на суму 10 500,00 грн. та від 24.02.2022 року № 336 на суму 11 000,00 грн.

У кожному з вищенаведених актів надання послуг зазначено про те, що замовник (відповідач) претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення експедитором умов цієї угоди.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг за вищевказаними актами виконав частково, оплативши 18.02.2022 року лише вартість послуг у розмірі 12 500,00 грн., наданих йому згідно з актом надання послуг від 23.12.2021 року № 1383, та заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" за рештою актів 117 500,00 грн.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи наявна копія гарантійного листа відповідача від 23.02.2022 року № 230222_п, в якому останній гарантував оплату на користь позивача дебіторської заборгованості в сумі 106 500,00 грн., наявної станом на 23.02.2022 року (яка фактично складалася з вартості послуг, наданих до 23.02.2022 року за актами від 24.12.2021 року № 1384 на суму 11 500,00 грн., від 24.12.2021 року № 1385 на суму 15 500,00 грн., від 29.12.2021 року № 1386 на суму 10 500,00 грн., від 30.12.2021 року № 1387 на суму 10 500,00 грн., від 31.12.2021 року № 1394 на суму 11 500,00 грн., від 05.02.2022 року № 188 на суму 14 500,00 грн., від 08.02.2022 року № 207 на суму 11 000,00 грн., від 08.02.2022 року № 215 на суму 11 000,00 грн., від 09.02.2022 року № 223 на суму 10 500,00 грн.).

Разом із тим, наявна у відповідача заборгованість сплачена останнім протягом тривалого часу не була.

Враховуючи наведене, листом від 17.08.2022 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" з претензією про сплату наявної у відповідача заборгованості за Договором.

Оскільки вищенаведена претензія була залишена замовником без задоволення, а спірна заборгованість у добровільному порядку не сплачена, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Заперечуючи проти пред`явлених вимог, відповідач посилався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" до матеріалів справи не було долучено жодних заявок, в яких сторони повинні були узгоджувати істотні умови перевезень.

Проте ці заперечення не спростовують обґрунтованості вимог позивача з огляду на таке.

За умовами пункту 1.4 Договору умови перевезення: найменування вантажу, пункт відправлення та пункт призначення вантажу, модель, марка, кількість автомобілів (вид транспорту), найменування, вид та кількість вантажу, який необхідно перевезти, дати, відстані, маршрути здійснення перевезень, вартість послуг перевезення (розмір плати експедитору), адреси пункту навантаження та пункту розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача погоджуються сторонами в заявці на перевезення, яка підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору.

У той же час згідно з пунктом 1.6 цієї угоди товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підтверджують належне надання експедитором автопослуг, складаються відповідно до умов, погоджених сторонами в заявці.

Отже, зважаючи на наявність у матеріалах справи належним чином засвідчених копій підписаних між сторонами без жодних заперечень чи зауважень та скріплених їх печатками актів від 24.12.2021 року № 1384 на суму 11 500,00 грн., від 24.12.2021 року № 1385 на суму 15 500,00 грн., від 29.12.2021 року № 1386 на суму 10 500,00 грн., від 30.12.2021 року № 1387 на суму 10 500,00 грн., від 31.12.2021 року № 1394 на суму 11 500,00 грн., від 05.02.2022 року № 188 на суму 14 500,00 грн., від 08.02.2022 року № 207 на суму 11 000,00 грн., від 08.02.2022 року № 215 на суму 11 000,00 грн., від 09.02.2022 року № 223 на суму 10 500,00 грн. та від 24.02.2022 року № 336 на суму 11 000,00 грн., які в силу пункту 5.8 Договору є підтвердженням належного виконання (надання) послуг експедитором, суд дійшов висновку про те, що такі послуги були надані позивачем відповідно до умов, погоджених сторонами, а підписані обома контрагентами акти є належною підставою для здійснення оплати відповідних послуг.

Судом також взято до уваги посилання позивача у відповіді на відзив на позовну заяву на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" були оформлені та передані на підпис відповідачу заявки на перевезення вантажу, умови яких відповідають умовам кожного підписаного між сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), проте жодна з таких заявок не була повернута відповідачем на адресу експедитора. На підтвердження факту складення вищенаведених заявок позивач долучив до матеріалів справи копії підписаних ним заявок № 0702-2, № 0402, № 2302, № 2812-2, № 2312-2, № 2312, № 2912-2, № 0802 та № 3012-2. Жодних спростувань вищезазначених обставин відповідачем наведено суду не було.

Суд також звертає увагу на те, що наявні у матеріалах справи акти наданих послуг та товарно-транспортні накладні містять інформацію про надані експедитором транспортні послуги (в яких збігаються державні номерні знаки автомобілів, дати відправлення та прибуття вантажу, пункти відправлення та призначення тощо), а акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять посилання на їх складення в рамках Договору.

Інші заперечення відповідача проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами. Крім того, такі заперечення, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів (зокрема, підписаних відповідачем актів наданих послуг та гарантійного листа), не узгоджуються з принципом добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, та є стандартом чесної та відкритої поведінки.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 117 500,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" своїх зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути із замовника 32 170,40 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум основного боргу за кожним спірним актом приймання-передачі наданих послуг окремо у період з 25.01.2022 року по 07.11.2022 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заперечуючи проти вимог позивача про стягнення із замовника пені, відповідач посилався на те, що здійснений позивачем розрахунок цієї штрафної санкції не відповідає імперативним вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та перевищує граничний термін її нарахування.

Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року № 1423) до 30.04.2023 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату автопослуг, замовник зобов`язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення виконання зобов`язання, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від виконання обов`язків у натурі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведеної штрафної санкції, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення вказаної суми пені у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Суд також звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" на те, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, пеня підлягає нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дійсні періоди прострочення відповідачем оплати послуг за кожним спірним актом надання послуг (з урахуванням вихідних, святкових та інших неробочих днів), обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (беручи до уваги вказані самим позивачем періоди нарахування, тобто межі позовних вимог), є 32 064,93 грн., з яких: 3 283,01 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 24.12.2021 року № 1384 у розмірі 11 500,00 грн. у період з 28.01.2022 року по 07.11.2022 року; 4 424,93 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 24.12.2021 року № 1385 у розмірі 15 500,00 грн. у період з 28.01.2022 року по 07.11.2022 року; 2 974,52 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 29.12.2021 року № 1386 у розмірі 10 500,00 грн. у період з 01.02.2022 року по 07.11.2022 року; 2 968,77 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 30.12.2021 року № 1387 у розмірі 10 500,00 грн. у період з 02.02.2022 року по 07.11.2022 року; 3 245,21 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 31.12.2021 року № 1394 у розмірі 11 500,00 грн. у період з 03.02.2022 року по 07.11.2022 року; 3 829,59 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 05.02.2022 року № 188 у розмірі 14 500,00 грн. у період з 08.03.2022 року по 07.11.2022 року; 2 893,15 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 08.02.2022 року № 207 у розмірі 11 000,00 грн. у період з 10.03.2022 року по 07.11.2022 року; 2 893,15 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 08.02.2022 року № 215 у розмірі 11 000,00 грн. у період з 10.03.2022 року по 07.11.2022 року; 2 755,89 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 09.02.2022 року № 223 у розмірі 10 500,00 грн. у період з 11.03.2022 року по 07.11.2022 року; 2 796,71 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за актом від 24.02.2022 року № 336 у розмірі 11 000,00 грн. у період з 26.03.2022 року по 07.11.2022 року.

У той же час, посилання відповідача на те, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" умов Договору знаходиться поза розумним контролем відповідача та обумовлено об`єктивними підставами, а саме є результатом застосування банківськими установами, що обслуговують відповідача, пункту 15 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", та зупинення здійснення банком замовника - ПАТ "БАНК ВОСТОК" видаткових операцій, не свідчать про наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" від відповідальності за порушення умов Договору.

Посилання відповідача на положення статті 218 Господарського кодексу України та пункт 9.2 Договору також не беруться судом до уваги, оскільки останнім не доведено факту вжиття усіх залежних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" заходів для недопущення спірного господарського правопорушення.

Разом із тим, пунктом 9.2 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за цим Договором, якщо порушення його умов сталося внаслідок обставин непереборної сили, а саме: надзвичайних ситуацій у регіоні, природних аномалій, воєнних дій, страйків, актів державних органів, які робили неможливим виконання зобов`язань за цим Договором. Належним підтвердженням таких обставин є свідоцтво Торгово-промислової палати України про настання обставин форс-мажору. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за Договором, зобов`язана сповістити в письмовій формі іншу сторону про настання й припинення вищевказаних обставин, не пізніше трьох днів з моменту їх настання. У випадку не повідомлення іншої сторони у встановлені строки про настання обставин непереборної сили та/або не надання належного підтвердження їх настання протягом 30 календарних днів, сторона втрачає право посилатись на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності, та зобов`язана компенсувати витрати, передбачені статтею 7.1 Договору.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту повідомлення відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" у встановлені строки про настання обставин непереборної сили та надання належного підтвердження їх настання (свідоцтва Торгово-промислової палати України про настання обставин форс-мажору), суд дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на приписи пункту 9.2 Договору як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення із замовника пені.

Отже, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" на користь позивача підлягає пеня в розмірі 32 064,93 грн., у той час як у задоволенні вимог експедитора про стягнення із замовника 105,47 грн. пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі № 910/13407/17, від 24.04.2019 року в справі № 915/370/16, від 05.03.2020 року в справі № 916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування сторін відхилені судом як такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 11 500,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним та Адвокатським бюро "Романа Сацика" договору про надання юридичних послуг від 10.09.2020 року № 110 (далі - Договір про надання правової допомоги), копії додатку № 1 та додаткових угод до цього правочину від 31.12.2020 року, від 30.12.2021 року та від 01.08.2022 року, копії актів про надані послуги від 20.10.2022 року № 2 на суму 7 000,00 грн. і від 12.12.2022 року № 3 на суму 4 500,00 грн., детальні описи робіт (наданих послуг) на загальну суму 11 500,00 грн., копії платіжних доручень від 15.08.2022 року № 2887 на суму 2 000,00 грн. та від 05.10.2022 року № 3234 на суму 5 000,00 грн., копії платіжних інструкцій від 03.11.2022 року № 3483 на суму 1 500,00 грн. та від 12.12.2022 року № 3754 на суму 3 000,00 грн., ордер від 20.10.2022 року серії АІ № 1292762, виданий Адвокатським бюро "Романа Сацика" адвокату Онишко Вікторії Михайлівні, а також копію свідоцтва від 18.09.2020 року серії КС № 9449/10 про право Онишко Вікторії Михайлівни на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/11312/22, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн. є підтвердженими.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що відповідачем не подано будь-яких клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат та не доведено суду належними та допустимими доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик", суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 11 491,90 грн., покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12-А, офіс 7; код ЄДРПОУ 39169035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Логістик" (02141, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6А; код ЄДРПОУ 42968523) 117 500 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 32 064 (тридцять дві тисячі шістдесят чотири) грн. 93 коп. пені, 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 11 491 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто одну) грн. 90 коп. витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.02.2023 року.

Суддя В.С. Ломака