Рішення

від 31.01.2023 по справі 920/952/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2023м. СумиСправа № 920/952/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/952/22

за позовом: Приватного підприємства Орхідея-Суми (40030, м. Суми, просп. Михайла Лушпи, 15; код ЄДРПОУ 30497211),

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ),

про стягнення 32 962,35 грн,

Справа розглядається без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути заборгованість за договором постачання продовольчих товарів №18 від 23.02.2021 в розмірі 32 962,35 грн, а також просить стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 2481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2022 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі.

Поштове повідомлення про вручення ухвали позивачу повернулося на адресу суду з відміткою про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_2 , проте повернулася до суду з відміткою органу зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано на реєстраційну адресу відповідача: АДРЕСА_1 , яка повернулася до суду 25.01.2023 з відміткою органу зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.11.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про розгляд вказаної справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

23.02.2021 року між Приватним підприємством «Орхідея-Суми» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір поставки продовольчих товарів №18 (далі-договір).

Відповідно до умов договору (пункт 1.1) постачальник поставляє, а покупець купує продовольчі товари, на умовах даного договору. Найменування, асортимент, номенклатура, кількість зазначається в специфікації. Специфікація являється невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2. товар передається партіями на протязі строку дії договору. Загальний об`єм товару (з урахуванням кількості і асортименту товару) вказана в накладних на товар, які являються невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний передати товар та документи до нього покупцю на умовах даного договору. Покупець зобов`язаний прийняти товар по накладним, згідно умов даного договору по якості, кількості та маркуванню. Оплатити товар в строки, обумовлені в договорі (п.2.2.1, п. 2.2.2.).

Відповідно до положень договору, передбачених п. п. 3.1., 3.2. ціна товару встановлюється в національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається в накладній па кожну партію товару. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій та готівковій формі в гривнях, за попередньою оплатою або з відстрочкою платежу до 7 календарних днів з дати отримання Покупцем товару (партії товару) від Постачальника.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, починаючи від 13.07.2022 позивач в повній мірі виконував обов`язки, передбачені договором щодо поставки продовольчих товарів. Жодних заперечень чи скарг від відповідача щодо строку поставки, асортименту товару не надходило.

Відповідно до товарно-транспортних накладних (ТТН) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товарів на загальну суму 54 809,46 грн, а саме: ТТН №10114 від 13.07.2022 на суму 12 425,96 грн; ТТН №10208 від 14.07.2022 на суму 1009,80 грн; ТТН №10657 від 21.07.2022 на суму 16 206,84 грн; ТТН №10690 від 22.07.2022 на суму 1680,00 грн; ТТН №11345 від 03.08.2022 на суму 840,00 грн; ТТН №11344 від 03.08.2022 на суму 1680,00 грн; ТТН №11343 від 03.08.2022 на суму 20966,86 грн.

Крім того, на підтвердження факту виникнення договірних зобов`язань, вартості товару, суми заборгованості позивачем надані копії податкових накладних, а саме: податкова накладна № 443 від 13.07.2022; податкова накладна № 444 від 14.07.2022; податкова накладна № 445 від 21.07.2022; податкова накладна № 446 від 22.07.2022; податкова накладна № 357 від 03.08.2022; податкова накладна № 355 від 03.08.2022; податкова накладна № 358 від 03.08.2022.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 32 962,35 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем відповідачу, а саме товарно-транспортними накладними, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 962,35 грн заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Судом встановлено, що в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн, представником позивача до позовної заяви додано: ордер на надання правничої (правової) допомоги: серії ВМ №1031017 від 11.11.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю: №583 від 29.01.2010 ОСОБА_2 ; платіжну інструкцію №9852 від 11.11.2022 на суму 6000,00 грн; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи від 14.11.2022 адвоката Молібог Ю.М. Крім того, будь яких заперечень від відповідача стосовно стягнення правничої допомоги до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що представником ПП «Орхідея-Суми» подано належні докази, які підтверджують обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу, а отже беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Орхідея-Суми» (40030, м. Суми, просп. Михайла Лушпи, 15; код ЄДРПОУ 30497211) заборгованість за договором поставки продовольчих товарів №18 від 23.02.2021 у розмірі 32 962, 35 грн (тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 35 коп.); 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) витрат зі сплати судового збору; 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписано суддею 31.01.2023.

СуддяО.Ю. Соп`яненко