Ухвала

від 01.02.2023 по справі 463/1167/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 463/1167/22

провадження № 61-12261ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів «Оберіг» про визнання неправомірним, скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до комунального закладу Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ступенів «Оберіг» про визнання неправомірним, скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у якому просила: визнати наказ директора комунального закладу Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ступенів «Оберіг» № 119 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи не вакцинованих працівників»; зобов`язати комунальний заклад Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр І-ІІ ступенів «Оберіг» допустити до роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з дня відсторонення від роботи 08 листопада 2021 року до дня фактичного виконання судового рішення.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що держава, встановивши процедуру відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу. А відтак, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

ОСОБА_1 05 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2022 року подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо відсторонення від роботи людини і громадянина за відсутність щеплення проти Covid-19 без збереження заробітної плати.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат