Рішення

від 03.11.2022 по справі 204/7047/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/7047/21

Провадження № 2/204/500/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Сокола Д.О.,

представника позивача адвоката Пантюхова В.С., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Рижика Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Брабус», про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

18вересня 2021року ОСОБА_2 звернувся досуду іззазначеним позовомдо відповідача ОСОБА_3 ,визначивши третьоюособою ТОВ«ТК «Брабус», із вимогою про відшкодування матеріальної шкоди (а. с. 1-4).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 13 липня 2020 року о 19 годині 38 хвилин, автомобіль MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 здійснив виїзд за межі проїжджої частини автомобільної дороги «Київ-Харків-Довжанський» в районі 261 км та наїзд на бетонні блоки за відсутності фактичної причини такого виїзду. При цьому, позивач стверджує, що на час дорожньо-транспортної пригоди відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транспортна компанія «Брабус» на підставі строкового договору № 13 від 15 червня 2020 року. Автомобіль MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Він передав зазначений транспортний засіб в оренду ТОВ «ТК «Брабус», що підтверджується нотаріально посвідченим договором оренди автомобіля від 03 листопада 2016 року. 13 липня 2021 року ОСОБА_3 , здійснюючи чергову поїздку за наказом керівника ОСОБА_4 , повинен був чекати у м. Києві до завантаження автомобіля, оскільки він був не до кінця завантажений, однак всупереч наказу керівника він направився до м. Дніпра. Тому вважає, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не був при виконанні службових обов`язків, оскільки виїзд був здійснений самовільно і роботодавець не міг вплинути на дії останнього. Вказує, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, а саме порушення вимог п. 2.3 ПДР, у відношенні ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення, який постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2021 року був повернутий на адресу УПП в Полтавській області на доопрацювання, зокрема і помилковим зазначенням п. 2.3 ПДР, оскільки такі відомості не відповідали об`єктивній стороні правопорушення. 13 листопада 2020 року постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська провадження по справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_5 , зокрема порушень вимог п. 2.3 ПДР. Однак, вважає, що автомобіль MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкоджений в результаті дій ОСОБА_3 , які не були вимушеними з будь-яких обставин, а залежали лише безпосередньо від нього самого, починаючи з самовільного виїзду з м. Києва, закінчуючи дорожньо-транспортною пригодою. Зазначає, що підтвердженням цього є відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, висновок експерта щодо технічного стану автомобіля та висновок щодо дій ОСОБА_3 відповідно до ПДР, а також акт службового розслідування. Вважає, що в заподіянні майнової шкоди у вигляді пошкодження автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , винен безпосередньо відповідач, який ним керував та з особистої недбалості скерував його поза межі проїжджої частини, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні ушкодження з матеріальними збитками у розмірі 476406 гривень 73 копійки. Тому прохає суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у сумі 452132 гривні 65 копійок, судові витрати разом із комісією банку у сумі 5082 гривень 50 копійок, витрати на залучення експертів у сумі 7307 гривень 96 копійок, витрати на послуги евакуатора у сумі 14660 гривень разом із судовими витратами на правову допомогу у сумі 25000 гривень.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження, та призначено судове підготовче судове засідання на 16 годину 30 хвилин 30 листопада 2021 року (а. с. 69), яка надіслана учасникам справи 13 жовтня 2021 року за вихідним № 22612/21-вих/2/204/2284/21 (а. с. 70).

У судовомузасіданні представникапозивача татретьої особиТОВ «ТК «Брабус» адвоката Пантюхова В.С., позовну заяву підтримав в повному обсязі, прохав суд її задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту позовної заяви.

У судовомузасіданні відповідачпозовні вимогине визнав,проти задоволенняпозову заперечував.При цьомуйого представник адвокатРижик Р.О.,зазначив проте,що вважає ОСОБА_3 неналежним відповідачему справі,оскільки вінє лишеводієм транспортногозасобу MAN18220,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,який перебуваєв орендіТОВ «ТК «Брабус», а тому відповідальність за завдану шкоду повинно нести саме воно, а не ОСОБА_3 , тим паче, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в його діях складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не встановлено. Додатково зазначив, що у випадку, якщо вина особи не доведена чи відсутня в адміністративному правопорушенні, то зазначена особа не несе відповідальності за спричинені збитки. Також звернув увагу на те, що заявлена позивачем сума позову щодо відшкодування завданої шкоди у сумі 452132 гривні 65 копійок є необґрунтованою, оскільки договором оренди вартість вказаного автомобіля визначена сумою 250000 гривень, а відтак завдана шкода майну не може бути більшою від його вартості. Разом з цим зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів перебування відповідача у трудових відносинах з третьою особою. Прохав у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є позивач (а. с. 8 та на звороті).

03 листопада 2016 року між позивачем та ТОВ «ТК Брабус», яке є третьою особою у справі, в особі директора Шевченко З.С., було укладено договір оренди автомобіля (а. с. 6-7), який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Балтаксою І.В. за реєстровим № 1392. За умовами п. 1 вказаного договору оренди, позивач передав у тимчасове платне користування ТОВ «ТК Брабус» автомобіль марки MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

При цьому зазначено, що автомобіль є спільною сумісною власністю, оскільки був набутий під час перебування у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 від якої у справі нотаріуса є заява про згоду на укладання та підписання цього договору. Вартість автомобіля за домовленістю сторін визначена сумою 250000 гривень.

Також у п. 3 даного договору зазначено, що термін оренди складає 5 років з дня підписання та нотаріального посвідчення договору і діє до 03 листопада 2021 року.

Крім того, пунктом 6 вказаного договору визначено права та обов`язки орендаря, зокрема й те, що орендар зобов`язується підтримувати автомобіль у належному технічному стані, проводити періодичний технічний огляд, відповідно до вимог чинного законодавства України відшкодовувати шкоду, завдану іншій особі в зв`язку з використанням транспортного засобу, тощо.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 липня 2020 року о 19 годині 38 хвилин на автомобільній дорозі «Київ-Харків», на 261 км, за участі автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 , відбулася дорожньо-транспортна пригода, за результатами якої на відповідача працівниками поліції було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року у справі № 205/5382/20, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 липня 2020 року о 19 годині 38 хвилин на автомобільній дорозі «Київ-Харків», на 261 км, за участі автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова суду набрала законної сили 24 листопада 2020 року (а. с. 34-36).

З вказаної постанови суду вбачається, що: «Інкримінуючи вчинення ОСОБА_3 ДТП, інспектор ПП посилався в протоколі на порушення ним п. 2.3 «а»ПДРУкраїни, які, на його переконання, знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку. Надаючи оцінку діям водія в аспекті встановлення порушення вказаних вимогПДРУкраїни, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п. 2.3 «а»ПДРУкраїни, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Не визнаючи вину, ОСОБА_3 посилався на те, що він керувала автомобілем уважно, попередньо перевірив його технічний стан, а тому пояснити причину виникнення технічної несправності з колесом безпосередньо під час руху, пояснити не може.

Суд приймає до уваги такі доводи ОСОБА_3 , оскільки вони узгоджуються з встановленими судом умовами дорожньої обстановки, а також висновком експерта № 19/104-9/2д/53/54 від 29.09.2020 року, відповідно до якого наскрізне пошкодження внутрішньої боковини шини необхідно класифікувати як розрив, який виник при контакті шини з іншим об`єктом, що знаходився на деякій відстані від опорної поверхні з причин відсутності пошкоджень на біговій дорожці протектору шини яка контактує з опорною поверхнею, руйнування шини правого переднього колеса відбулося під час контакту з об`єктом який по висоті знаходився вище опорної поверхні, вірогідніше за все з бетонним блоком в момент виїзду автомобіля за межі проїзної частини дороги. При цьому в матеріалах справи відсутні інші будь-які належні, допустимі та достатні докази (акт технічного огляду транспортного засобу, акт дефектовки, акт проведення діагностики ходової частини транспортного засобу, тощо), які б свідчили про виникнення технічної несправності раніше, про яку б ОСОБА_3 повинен був би знати ще до початку керування автомобілем 13 липня 2020 року.

Встановлені обставини вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення в частині викладу обставин вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП, порушення ним п.2.3«а»ПДРУкраїни, є необґрунтованими і не підтверджується зібраними доказами».

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Таким чином, встановлені постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року у справі № 205/5382/20, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 липня 2020 року о 19 годині 38 хвилин на автомобільній дорозі «Київ-Харків», на 261 км, за участі автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та факт відсутності у діях водія ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, не підлягають доведенню під час розгляду даної справи.

19 серпня 2020 року ТОВ «ТК «Брабус» складено акт 1908 про результати проведення службового розслідування по факту вчинення ДТП водієм ОСОБА_3 на автомобілі MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 9-10), за результатами якого комісія дійшла висновку, що: «1) водій ОСОБА_6 не повідомив про свій самовільний виїзд; 2) не було застосовано ніяких дій щоб уникнути пошкодження авто; 3) свою вину він не визнає висунувши різні неправдиві версії».

Крім того, з вказаного акту вбачається, що комісія у складі директора з логістики Шевченка О.А., бухгалтера ОСОБА_7 та директора ОСОБА_4 дійшла висновку, що ДТП виникло з вини водія ОСОБА_3 ».

17 липня 2020 року ПП «Техносервісінформ» складено рахунок № SN-DP2002851 від 17 липня 2020 року з надання ОСОБА_2 послуг евакуатора транспортного засобу MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 14660 гривень (а. с.11).

Відповідно до висновку експертного дослідження № 19/104-9/2д/53/54 від 29 вересня 2020 року, що проведено судовим експертом Головим А.В. за заявою адвоката Пантюхова В.С. (а. с. 15-33), при огляді правого переднього колеса з шиною автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 було встановлено, що в шині відсутній надлишковий тиск повітря. Декоративний ковпак елементів кріплення правого переднього колеса до маточини має механічне пошкодження у виді розриву та вигину в напрямку осі обертання колеса. Сторона колеса та шини, які обернені до середини автомобіля, мають пошкодження закраїни обода та боковини шини до того ж ці пошкодження знаходяться в одному місці. Внутрішня частина обода має значні механічні пошкодження зорієнтовані в напрямку осі обертання колеса. Боковина шини обернена до середини автомобіля має наскрізне пошкодження перед буквою «С» напису CACHLAND. Дане пошкодження має дугоподібну форму, зорієнтоване дугою в сторону бігової доріжки. Пошкодження з однієї сторони супроводжується розривом борту шини. В пошкодженому місці наявні наступні ознаки: лінія пошкодження ламана, криволінійна та невизначеної форми, наявний мінус матеріалу гуми; краї пошкодження нерівні, рвані, виступи чергуються з упадинами, повністю не суміщаються; нитки корду виступають над зв`язуючи шаром гуми, знаходяться на різному рівні від стінки пошкодження; кінці ниток мають голко видну потоншену форму, розволокнкнені; вигиб ниток у напрямку розриву; наявність усередині шини в зоні розриву вільно розташованих , розволокнених, «мітлоподібних» ниток корду каркасу; рельєф стінок верхнього шару гуми яскраво виражений, але траси на ньому відсутні; механізм розриву, що утворився в зоні контакту, характеризується слідом пробою з переходом у розрив шини, що мають зворотний напрямок щодо переміщення колеса. З внутрішньої сторони шини пошкодження за розміром частково співпадає з пошкодженням зовнішньої сторони. В пошкодженому місці з внутрішньої сторони шини сліди жову, тертя, неоднорідність поверхні відсутні. Також необхідно зазначити, що як з зовнішньої сторони шини так і з внутрішньої сторони шини відсутні ознаки, які б вказували на ту обставину, що шина деякий час рухалася по опорній поверхні без надлишкового тиску повітря (наявність темних кілець на бокових шинах). Наскрізне пошкодження внутрішньої боковини шини необхідно класифікувати як розрив, який виник при контакті шини з іншим об`єктом, що знаходився на деякій відстані від опорної поверхні з причин відсутності пошкоджень на біговій доріжці протектору шини, яка контактує з опорною поверхнею. Руйнування шини правого переднього колеса відбулося під час контакту з об`єктом, який по висоті знаходився вище опорної поверхні, вірогідніше за все з бетонним блоком в момент виїзду автомобіля за межі проїзної частини дороги, тобто під час ДТП.

Також у даному висновку експерта вказано, що на момент експертного огляду рульове керування автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває у працездатному стані, а отже і на момент ДТП рульове керування перебувало в працездатному стані. На момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває в непрацездатному стані з причин пошкодження повітряних трубопроводів живлення гальмових механізмів коліс задньої осі та правого переднього колеса. Оскільки місця пошкоджень трубопроводів знаходяться в зонах основних пошкоджень елементів підвіски правого переднього колеса та технологічного місця розташування коробки змінних передач, яка на момент огляду відірвана з місця технологічної установки, а дані механічні пошкодження деталей, вузлів та частини транспортного засобу носять аварійний характер, тобто виникли внаслідок ДТП, то непрацездатність робочої гальмівної системи автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виникла під час ДТП.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 19/104-9/2д/2 від 25 січня 2021 року, що проведено судовим експертом Головим А.В. за заявою адвоката Пантюхова В.С. (а. с. 37-38 та на звороті), у дорожній обстановці водій автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1 ПДР. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія MAN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.1 ПДР та для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП.

Згідно з висновком вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 322/08-20 від 18 вересня 2020 року (а. с. 40), власнику транспортного засобу MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 заподіяно матеріальний збиток у розмірі 476405 гривень 73 копійки.

При цьому, згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 322/08-20 від 18 вересня 2020 року (а. с. 41-60), вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 1284824 гривні 31 копійка. Вартість в пошкодженому стані після ДТП автомобілю MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 24273 гривні 08 копійок, а ринкова вартість автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 473405 гривень 73 копійки.

Відповідно до акту № 322/08-20 від 18 вересня 2020 року вартість робіт експерта становлять 3500 гривень (а. с. 61), яка сплачена позивачем, підтвердженням чого є квитанція № 322/808-20 від 17 серпня 2020 року (а. с. 39).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 2 постанови №6Пленуму ВерховногоСуду Українивід 27березня 1992року «Пропрактику розглядусудами цивільнихсправ запозовами провідшкодування шкоди» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК (1540-06) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв`язок між ними та вину заподіювача шкоди.

У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїстаттею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1ст. 1191 ЦКнабуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним упостанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження N 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а сторонами не оспорено, що володільцем транспортного засобу MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є ТОВ «ТК «Брабус», яке експлуатує даний транспортний засіб в силу наявності права користування (оренди), на підставі договору оренди автомобіля від 03 листопада 2016 року. На момент події дорожньо-транспортної пригоди вказаний договір був дійсний, сторонами не розірваний, в судовому порядку не оскаржений.

При цьому суд зазначає, що не бере до уваги доводи позивача щодо не перебування відповідача в момент ДТП у трудових відносинах з ТОВ «ТК «Брабус» та доводи представника відповідача адвоката Рижика Р.О. щодо відсутності доказів перебування відповідача в трудових відносинах з ТОВ «ТК «Брабус», оскільки вказані обставини встановлені постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року у справі 205/5382/20 та не підлягають доказуванню в цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказано, що щоб визнати відповідача неналежним, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Також ВПВС увказаній постановізазначила проте,що визначеннявідповідачів,предмета тапідстав спорує правомпозивача. Натомість,встановлення належностівідповідачів йобґрунтованості позову-обов`язкомсуду,який виконуєтьсяпід часрозгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 вказано, що суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011 вказано про те, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначеної процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Яв вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зокрема до ОСОБА_3 , який, виконуючи свої трудові обов`язки, 13 липня 2020 року о 19 годині 38 хвилин на автомобільній дорозі «Київ-Харків», на 261 км, керував автомобіля MAN 18220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в свою чергу перебуває в оренді ТОВ «ТК «Брабус», а відтак ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

З оглядуна викладене,з урахуваннямтого,що позивачемпред`явлено позовдо відповідача ОСОБА_3 ,який єненалежним відповідачему справі,клопотання прозаміну первісноговідповідача належнимвідповідачем,чи прозалучення доучасті усправі іншоїособи якспіввідповідача незаявляв,суд доходитьвисновку,що узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_2 слід відмовити у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд визнає, що позовні вимоги не доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підстави для задоволення позову відсутні, через що суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_4 )до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_5 ),третя особа Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Транспортнакомпанія «Брабус»(49000,м.Дніпро,вул.Панікахи,буд.2;ЄДРПОУ 38906581),про відшкодуванняматеріальної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна