Постанова

від 31.01.2023 по справі 942/726/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/731/23 Справа № 942/726/21 Суддя у 1-й інстанції - Пронька В.В Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Носової Юлії Миколаївни на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, Новопсковської селищної ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до Новопсковської райдержадміністрації, Новопсковської територіальної громади в особі Новопсковської селищної ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилався нате,що з26червня 1992року по20липня 1995року вінбув членомасоціації БулавинівськаНовопсковського районуЛуганської області.13червня 1994року Новопсковськоюрайонною радоюнародних депутатівбув виданийДержавний актна правоколективної власностіна землюсерії ЛГ№3100000002по асоціаціїБулавинівська Новопсковськогорайону Луганськоїобласті,в додаткудо якогоза №289внесений позивач ОСОБА_1 .З часувидачі асоціаціїБулавинівськаДержавного актуна правоколективної власностіна землюпозивач неотримував нісертифікат направо наземельну (частку)пай ,ні Державнийакт направо власностіна земельнуділянку.Позивач вважає,що вінмає правона зазначенуземельну ділянку,однак бувнеправомірно позбавленийправа наотримання сертифікатуна правона земельну(частку)пай.На підставівикладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 7,32 в умовних кадастрових гектарах, рівному для всіх колишніх членів асоціації сільськогосподарських кооперативів селянських господарств малих підприємств Булавинівська Новопсковського району Луганської області на території Новопсковського району Луганської області.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 15 вересня 2021 року клопотання представника позивача адвоката Носової Ю.М. про заміну відповідача задоволено. Замінено відповідача Новопсковську районну державну адміністрацію Луганської області її правонаступником Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області, код ЄДРПОУ 04051632, у цивільній справі № 942/726/21 (а.с.133).

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 24 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, Новопсковської селищної ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права на земельну частку (пай).

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвоката Носова Ю.М. просить рішення суду від 24 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне встановлення судом обставин у справі, порушення норм матеріального права та процесуального права.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 14 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Носової Ю.М. на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 24 листопада 2021 року (а.с.205, 206).

У відзиві на апеляційну скаргу Старобільська районна державна адміністрація Луганської області просить рішення суду від 24 листопада 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Носової Ю.М. залишити без задоволення.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 26 січня 2022 року визначено підготовку справи до апеляційного розгляду за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Носової Ю.М. на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 24 листопада 2021 року закінченою. Призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Луганського апеляційного суду на 15 березня 2022 року (а.с.223).

24лютого 2022року згідно УказуПрезидента Українивід 24лютого 2022року №64/2022Про введеннявоєнного станув Українивведено вУкраїні воєннийстан із05год.30хв.22травня 2022року ВерховнаРада прийнялаЗакон УкраїниПро затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні від22травня 2022№ 2263-ІХ,за якимвоєннийстан вУкраїні продовжуютьз 05:3025травня 2022року строкомна 90діб, до23серпня 2022року.17серпня 2022року ЗаконУкраїни «Прозатвердження УказуПрезидента України«Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні»від 15серпня 2022№ 2500-ІХ(даліЗакон№ 2500).Закон №2500затверджено УказПрезидента Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні від12серпня 2022№ 573/2022,за якимвоєннийстан вУкраїні продовжуютьз 05:3023серпня2022року строкомна 90діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України Про судоустрій та статус суддів, змінено територіальну підсудність судових справ Луганського апеляційного суду. Визначено, що справи цього суду підсудні Дніпровському апеляційному суду.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено колегію судів Дніпровського апеляційного суду: суддя-доповідач Єлізаренко І.А., судді: Свистунова О.В., Красвітна Т.П.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 27вересня 2022року прийнятодо провадження справуза представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаНосової Ю.М.на рішенняНовопсковського районногосуду Луганськоїобласті від24листопада 2021року усправі за позовом ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, Новопсковської селищної ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права на земельну частку (пай) (а.с.240, 241).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство, колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Статтею 1 Указу Президента України від 03 грудня 1999 року Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки передбачено здійснення заходів щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування).

Це право, гарантоване ч. 2 ст. 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст. 5 ЗК України 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч. ч. 6, 7 ст. 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року).

Згідно з п. 17 Перехідних положень ЗК України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Також документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року за №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 вказаного Указу, право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ст. ст. 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та Указу від 08 серпня 1995 року за №720/95, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

У п. 24 постанови Пленум Верховного Суду України у від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

З матеріалів справи вбачається, позивач ОСОБА_1 у період часу з 26 червня 1992 року по 20 липня 1995 року був членом асоціації Булавинівська Новопсковського району Луганської області, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 10 липня 1992 року (а.с.15, 16).

13 червня 1994 року Новопсковською районною радою народних депутатів був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ЛГ № 3100000002 по асоціації Булавинівська Новопсковського району Луганської області, відповідно до асоціації Булавинівська передано у колективну власність землю площею 3429,3 га для сільськогосподарського використання, відповідно до рішення Новопсковської районної Ради народних депутатів від 18 лютого 1994 року (а.с.19).

З Додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю від 13 червня 1994 року серії ЛГ № 3100000002 вбачається, що позивач ОСОБА_1 доданий до Списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства за № 289 (а.с.21, 22).

Відповідно до відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою (щодо внесення в списки), наданої Відділом у Новопсковському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 29 березня 2021 року за № 207/109-21 ОСОБА_1 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по асоціації Булавинівська відсутній. Згідно розпорядження Новопсковської РДА від 17 грудня 2001 за № 605 по асоціації Булавинівська був затверджений перерахунок розміру та вартості земельної частки (паю), площа земельної частки (паю) складає 7,32 в умовних кадастрових гектари, їх вартість станом на 01 липня 1995 року становить 23608 грн. 79 коп. (а.с.17).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач мав право на земельну частку (пай) з земель асоціації Булавинівська Новопсковського району Луганської області, оскільки на момент видачі державного акту він був членом даного сільськогосподарського підприємства та внесений до списку, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ №3100000002, виданого 13 червня 1994 року Новопсковською районною радою народних депутатів.

Звернувшись до суду у червні 2021 року із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 7,32 в умовних кадастрових гектарах, рівному для всіх колишніх членів асоціації сільськогосподарських кооперативів селянських господарств малих підприємств Булавинівська Новопсковського району Луганської області на території Новопсковського району Луганської області.

У відзиві на позовну заяву Старобільська районна державна адміністрація Луганської області просили відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку із пропуском позивачем строку позовної давності (а.с.97, 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Таким чином у цій справі слід застосовуватити положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з вимогами ст. 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. ст. 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, право на звернення з цим позовом у ОСОБА_1 виникло у 1994 році, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року.

З вказаним позовом про визнання права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 звернувся лише у червні 2021 року, тобто через 27 року з моменту порушення його прав.

Доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від волі позивача, які унеможливлювали його звернення з цим позовом впродовж 27 років, позивач суду не надав.

Під час судового засідання представник позивача обґрунтовуючи звернення до суду лише у червні 2021 році вказувала на скрутне матеріальне становище позивача, сімейний стан, проблеми зі здоров`ям дитини та відсутність чіткого механізму та порядку отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що такий тривалий час позивач не міг з поважних причин звернутися до суду за захистом своїх прав суду надано не було.

Судом обґрунтовано не визнано причини пропуску строку на звернення до суду вказані представником позивача поважними, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом

Доводи апеляційної скарги щодо звернення позивач з цим позовом у межах строків позовної давності є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката НосовоїЮлії Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районногосуду Луганськоїобласті від24листопада 2021року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П. Красвітна

О.В. Свистунова