Рішення

від 31.01.2023 по справі 336/7027/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

336/7027/20

2/336/242/2023

Рішення

Іменем України

31 січня 2023 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі судового засідання Олексієнко С.О., ,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 ,про припинення права на частку у спільному майні, -

Встановив:

В листопаді 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом,в якому зазначає,що вона є власником 15/24 часток квартири АДРЕСА_1 .

Співвласниками цього ж нерухомого майна є ОСОБА_3 ,якому належить 1/3 частка,та відповідач ОСОБА_2 ,який має право в порядку спадкування на 1/24 частку спірного майна,проте ухиляється від оформлення права власності на спадщину.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками спірного майна з 1996 р.,постійного мешкають за згадуваною вище адресою,відповідач у спірній квартирі не проживає.

Квартира має загальну площу 30,6 кв.м.,складається з двох кімнат площею 13,9 та 16,7 кв.м.та підсобних приміщень,на 1/24 частку,яку успадкував відповідач у спільній власності,припадає 1,28 кв.м.житлової площі.

Посилаючись на те,що частка у спільній власності,на яку має право відповідач,є незначною,не може бути виділена в натурі,відповідач цим майном не користується,має інше житло,припинення його права на частку у спільному майні з компенсацією її вартості не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї,позивачка просить суд припинити право ОСОБА_2 на 1/24 частку квартири АДРЕСА_1 ,стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 12762 гр.08 коп.,визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частку квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02.02.2021 р.було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24.03.2021 р.до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_2 ,за змістом якого він заперечує проти позову. Зазначає,що має право на частку у спільному майні,яким є квартира,що складається з двох ізольованих кімнат,на його думку,спільне з позивачкою користування цим майном можливе,оскільки остання фактично у спірній квартирі не мешкає. Не погодився з вартістю спірного майна за результатами проведеної позивачкою грошової оцінки,вважає її такою,що не відповідає дійсній ринковій вартості аналогічного майна на ринку нерухомості,а розмір запропонованої позивачкою грошової компенсації заниженим. Також звернув увагу,що позивачка перешкоджає йому в оформленні права власності на спірне майно,утримуючи правовстановлюючі документи на квартиру,між ними є деякі неузгоджені питання ,пов`язані з поділом іншої спадщини після смерті батька. Просить суд відмовити у задоволенні позову як такого,що не ґрунтується на законі.

28.04.2021 р.позивачем до суду надано відповідь на відзив,в якому ОСОБА_1 в особі представника адвоката Нінчук-Худякової О.М.звертає увагу на неможливість виділення відповідачу у користування в спірній квартирі жилої площі 1,28 кв.м.,яка відповідає його частці у спільному майні,та відсутність окремої кімнати такої площі,тому припинення права відповідача на таку незначну частку у спільній власності з компенсацією її вартості не є протиправним позбавленням власності,а відповідає законодавчо визначеному способу врегулювання подібних правовідносин.

Ухвалою суду від 02.06.2021 р.по справі призначено судово-оціночну будівельну експертизу та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 02.08.2021 р. провадження у справі відновлено та призначено підготовче судове засідання.

20.10.2021 р. позивачкою подано уточнену позову заяву,у якій з урахуванням висновку експерта про вартість спірного майна,вона просить суд припинити право ОСОБА_2 на 1/24 частку квартири АДРЕСА_1 ,стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 13859 гр.08 коп.,визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частку квартири АДРЕСА_1 ,стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 01.02.2022 р.закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Судові засідання,які призначались у справі на 17.03.2022 р.,16.06.2022 р.,29.07.2022 р.,12.09.2022 р.,27.10.2022 р.,10.01.2023 р.були відкладені за клопотанням учасників справи.

В судове засідання позивач не з`явилась,надала письмову заяву про розгляд справи без її участі,позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні у вступному слові підтримав заперечення проти позову,викладені у відзиві на позов. Наголосив на тому,що позивачка зловживає правом на звернення до суду,намагається позбавити його права на житло,яким у разі потреби він може скористатись,отримала правову допомогу адвоката на підставі підроблених документів щодо її майнового стану.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився,надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України,учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи зміст заяв позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 ,суд розглянув справу за їх відсутності.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши відповідача,дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку,що позов заявлений обґрунтовано,підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та перевірено доказами, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 04.07.1996 р.№368,квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належала ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у рівних частках по 1/3 частині кожному,право власності зареєстровано в ОП ЗМБТІ 18.07.1996 р.

Згідно технічного паспорту на квартиру,вона розміщена на 1 поверсі 5-ти поверхового будинку ,складається з 2-х кімнат площею 13,9 та 16,7 кв.м.,кухні та підсобних приміщень,жила площа становить 30,6 кв.м.,загальна площа 44,30 кв.м.

На підставі договору дарування від 01.09.2020 р.,нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А.за реєстровим № 3364, ОСОБА_1 набула у власність частину згадуваної вище квартири,право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,про що надано витяг від 01.09.2020 р.

Також згідно витягу від 18.02.2017 р.,за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/24 частину вказаної вище квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2017 р.,виданого Шостою Запорізькою нотаріальною конторою.

Відтак,загальна частка позивачки ОСОБА_1 у спільній власності на час розгляду справи складає 15/24(з розрахунку 1/3 +1/24+1/4).

Як зазначила позивачка у позовній заяві,відповідач ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 та її спадкоємця ОСОБА_5 має право на 1/24 частку спірної квартири,проте на час розгляду справи спадщину у встановленому законом порядку не оформив.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1,2 ст. 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою - третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (див. рішення у справі"Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справі "Україна-Тюмень" проти України" п. 49).

Відповідно до ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

річ є неподільною;

спільне володіння і користування майном є неможливим;

таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Для припинення права на частку в майні на підставі позову інших співвласників достатньо наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій статті 365 ЦК України обставин (зокрема, в пунктах 1-3).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) в якій зазначено, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Позивачка у позові посилається на те,що відповідач має право на 1/24 частку у спірній квартирі ,яка є незначною,не може бути виділена в натурі,тобто на підстави, перелічені законодавцем в пунктах 1-2 частини першої статті 365 ЦК України.

Також позивачка вказує,що припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника,оскільки він має у власності інше житло,де фактично мешкає,спірною квартирою не користується.

При вирішенні спору суд ,перевіряючи доводи позивачки про право відповідача на частку у спільному майні,яка є незначною, враховує співвідношення вартості всього майна, розміру часток кожного з інших співвласників тощо.

Встановлено, що відповідач має право на 1/24 частку спірної квартири,яка у порівнянні із частками інших співвласників позивачки ОСОБА_1 ,якій належить 15/24 часток,та її сина ОСОБА_3 ,якому належить 1/3 або 8/24 часток, а загалом 23/24 часток,очевидно є незначною.

Спірне майно є неподільною річчю,оскільки неможливо поділити її між співвласниками з урахуванням їх часток у спільній власності без втрати цільового призначення.

Відповідач визнав у судовому засіданні,що він не оформив в порядку нотаріальної процедури право власності на успадковану частку у спільній власності,не користується спірною квартирою,не ніс жодних витрат на утримання квартири,відмовився від досудової пропозиції третьої особи ОСОБА_3 про викуп його частки у спірній квартирі.

Доказами по справі підтверджено, що припинення права відповідача на 1/24 частку у спірній квартирі,на яку припадає 1,275 кв.м.житлової площі(з розрахунку 30,6 кв.м.:1/24) не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї,оскільки він зареєстрований в іншому житловому приміщенні та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , має право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 та право власності в цілому на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ,де фактично мешкає.

При зверненні до суду з позовом , ОСОБА_1 визначила вартість частки відповідача у спільній власності у розмірі 12762 гр.08 коп.з посиланням на звіт суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Еліт-експерт» від 05.11.2020 р.

В процесі розгляду справи,вартість частки,на яку відповідач має право у спільній власності,визначена висновком експерта № 2021-44 від 26.07.2021 р. у розмірі 13 859 гр.00 коп.

Відповідач,не погоджуючись з цим висновком,посилався на звіт від 26.10.2021 р.ФОП ОСОБА_6 як суб`єкта оціночної діяльності ,згідно якого вартість 1/24 частки спірної квартири склала 21323 гр.42 коп.

Проаналізувавши зазначені письмові докази суд встановив,що висновок експерта № 2021-44 від 26.07.2021 р.відповідає вимогам процесуального закону щодо його належності,допустимості та достатності у сукупності з іншими доказами для встановлення вартості частки відповідача у спільній власності,оскільки зроблений експертом за результатами візуально-інструментального огляду спірного майна,визначення фактичного зносу та реального технічного стану на час подання позову,порівняння ринкових цін на аналогічне майно.

Заперечення відповідача щодо експертної оцінки вказаного вище нерухомого майна не містять переконливих аргументів вважати, що вартість нерухомого майна експертом була занижена. При цьому, суд враховує, що експерт, яким проведена вказана судова експертиза, має відповідну освіту, кваліфікаційний рівень спеціаліста та кваліфікацію судового експерта,попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Водночас,наданий відповідачем звіт від 26.10.2021 р.ФОП ОСОБА_6 ,як вбачається з його змісту,складений лише за результатами порівняння ринкових цін на аналогічне майно,без урахування фактичного зносу та реального технічного стану спірної квартири на час подання позову,яка цим суб`єктом оціночної діяльності не оглядалась,тому критично оцінюється та не приймається судом до уваги при ухваленні рішення.

Припинення права відповідача на частку у спільній власності передбачає присудження грошової компенсації.

З метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на отримання грошової компенсації вартості частки майна, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (п. 36 справи Андрій Руденко проти України ( Заява№ 35041/05, Страсбург, 21 грудня 2010 року), позивачкою на депозитний рахунок суду внесено грошову суму у загальному розмірі 13 859 гр. ,про що надані дублікати квитанцій.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 766/18974/18 (провадження № 61-6657св21) зроблено висновок:«Виходячи з аналізу положень статті 364 ЦК України, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

При розгляді справи суд встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача і в разі її відчуження відповідачу буде завдано значної шкоди, зокрема позбавить житла, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що право відповідача на частку у спільній власності може бути припинено з присудженням грошової компенсації його частки, що дозволяє дотримати справедливий баланс інтересів усіх співвласників.

Крім того,співвласники не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство,відповідач не бере участі у витратах, яких потребує утримання майна, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг. З урахуванням цих обставин можна стверджувати про неможливість спільного володіння та користування майном, адже такі обставини є підґрунтям до виникнення конфліктну між співвласниками. Також зміст заперечень відповідача проти позову вказує на те,що між ним та позивачкою вже триває конфлікт щодо поділу спадщини,до якої входить і спірне майно,це додатково переконує суд у необхідності вирішення спору в такий спосіб,щоб остаточно врегулювати майнові відносини між співвласниками.

При зверненні до суду з позовом,позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 840 гр.,про що надано квитанцію,а також документально підтверджено інші витрати,понесені у зв`язку з розглядом справи,а саме:на проведення оцінки вартості квартири у розмірі 600 гр.,надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власників спірної квартири у розмірі 55 гр., надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів права власності ОСОБА_2 у розмірі 55 гр.,на проведення судової експертизи у розмірі 7000 гр.,на відправлення відповідачу кореспонденції в процесі розгляду справи у розмірі 43 гр.50 коп.

Зазначені витрати відповідно до ст.133 ч.1,3 ЦПК України є судовими витратами,їх загальний розмір становить 8594 гр.30 коп.

Розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору,був необхідним для сплати у зв`язку з розглядом справи,відповідач не вчинив дій для їх зменшення шляхом досудового вирішення спору або врегулювання спору під час розгляду справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України,при задоволенні позову у повному обсязі суд стягує з відповідача на користь позивача у повному обсязі судовий збір на інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи.

Керуючись ст.321,346,357 ЦК України, ст.ст.12,13,76,81,141,258,259,265,280,284,353,355 ЦПК України,суд-

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Припинити право ОСОБА_2 на 1/24 частку квартири за адресою : АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/24 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , які були внесені на депозитний рахунок суду які були внесені на депозитний рахунок суду за квитанціями АТ КБ ПриватБанк № 0.02098969023.1 від 21.04.2021 року (код квитанції 9230-2431-6194-1879, отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, код отримувача: 26316700, Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, призначення платежу: внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок компенсації вартості частки квартири, справа № 336/7027/20, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя) в сумі 12762,08 грн.; та квитанції від 14.09.2021 року (код квитанції 9244-8533-3819-4932, отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, код отримувача: 26316700, Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, призначення платежу: внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок компенсації вартості частки квартири, справа № 336/7027/20, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя) в сумі 1096,92 гривень, та знаходяться на депозитному рахунку суду.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частку 1/24 частку квартири за адресою : АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області перерахувати на користь ОСОБА_2 з депозитного рахунку суду грошову компенсацію у розмірі 13859(тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень, які були попередньо внесені ОСОБА_1 , відповідно до квитанцій № 0.02098969023.1 (код квитанції 9230-2431-6194-1879) від 21.04.2021 року та квитанції від 14.09.2021 року (код квитанції 9244-8533-3819-4932), на рахунок № UА378201720355249002000001205, відкритий у Державній казначейській службі України (м. Київ), код отримувача 26316700, на ім`я установи Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у сумі 8594 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 30 копійок.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України,зазначаються наступні відомості:

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01.02.2023 року.

Головуючий суддя Ю.А.Галущенко