Постанова

від 02.10.2007 по справі 13/246а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/246А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

02.10.07                                                                                           Справа№ 13/246А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л.,  при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДП „Львівські авіалінії”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: не з”явився

Від відповідача: Гейшев О.О. –ст.держ.под.інсп.юр.відділу

Суть спору:

на розгляд господарського суду Львівської області поступив позов ДП „Львівські авіалінії”, м.Львів до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 20 жовтня 2005 року №1012320/0/17275; від 10 січня 2006 року №1012320/1/373; від 24 березня 2006 року №1012320/2/5424 та від 08 червня 2006 року №1012320/3/9675.

Позивачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, хоча про час і місце судового засідання його повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення №2031525. Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень позивача щодо заявлених позовних вимог та представника позивача в судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Позивачем вважається, що вказані податкові повідомлення - рішення суперечать чинному законодавству України, посилаючись на наступне:

відповідачем встановлено порушення ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеного цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" визначено загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Перелік податків і зборів, зазначених в законі, є вичерпним.

Згідно пп.3 п.1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

У відповідності до п. 1.9 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому, наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Відповідачем нараховані в оскаржуваному повідомленні - рішенні суми визначено саме як частину прибутку (доходу) державного підприємства, що вилучається, та визначено ці суми як податкове зобов'язання, тобто як податок на прибуток.

В листі Державної податкової адміністрації України "Щодо відображення в податковій звітності дивідендів державних некорпоратизованих підприємств, казенних підприємств та їх об'єднань" від 19 травня 2003 року №7866/15-1117 також зазначено, що дивіденди належать до загальнодержавних податків і зборів і фактично є видом податку на прибуток.

Отже, ставки та механізм справляння дивідендів (частини прибутку), що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, чітко визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", який є законом про оподаткування.

Як вбачається з ч.3 ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.7 цього ж Закону зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, оскільки дивіденди (відрахування частини прибутку) є різновидом податку на прибуток і є обов'язковими платежами, передбаченими Законом України "Про систему оподаткування", то, відповідно, на них розповсюджується встановлений Конституцією України та вищевказаними нормами Закону порядок їх запровадження. Іншими словами, законами про оподаткування на момент перевірки не було встановлено інших ставок та порядку справляння податку на прибуток та його різновиду - відрахування частини прибутку, ніж ті, які визначені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постанови Кабінету Міністрів України №405 від 30 березня 2004 року та №50 від 15 січня 2005 року, на які посилається відповідач в акті перевірки від 07 жовтня 2005 року є підзаконними нормативно - правовими актами і не можуть встановлювати чи змінювати існуючі ставки та механізм справляння обов'язкових платежів (податку на прибуток чи його різновиду - відрахування частини прибутку).

Відповідачем позов заперечено з підстав, викладених у поясненні на позовну заяву №17722/10-0 від 01.10.07р.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, господарським судом встановлено наступне:

ДПІ у м. Львові проведено планову документальну перевірку ДАП „Львівські авіалінії” з питань дотримання податкового та валютного законодавства України за період з 01.10.03р. по 31.03.05р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №98/23-2/01130644 від 07.10.2005р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року № 1344-ІV(із змінами та доповненнями), та п.2, п.3 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого Постановою КМУ №405 від 30.03.2004 року, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по відрахуванню частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України, за 2004 рік на 351700 грн.

       На підставі акту перевірки ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення №1012320/0/17275 від 20.10.05р., якими ДАП «Львівські авіалінії»визначено суму податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету, в розмірі 351700 грн. - основного платежу 175850грн –штрафних (фінансових) санкцій, усього 527550,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Львові винесено податкові повідомлення-рішення №1012320/1/373 від 10.01.06р., №1012320/2/5424 від 24.03.06р., та №1012320/3/9675 від 08.06.06р на ту ж суму із тих же підстав, що і первинне.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Пунктом 19 ст.2 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року № 1344-ІV (із змінами та доповненнями) встановлено, що до доходів Державного бюджету України на 2004 рік належать дивіденди (доход) нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

Статтею 72 цього Закону, зокрема, визначено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);

Господарські організації: акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Постановою Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004 року затверджено „Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році"(далі-Порядок і нормативи).

Як зазначено в п.1 Порядку та нормативів, відповідно до цих Порядку і нормативів провадяться відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку(доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році.

Відповідно до п. 2 Порядку і нормативів, відрахування частини прибутку(доходу) здійснюється: державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Як вбачається із матеріалів справи, Державне авіапідприємство “Львівські авіалінії” засноване на державній формі власності і підпорядковане Державній адміністрації авіаційного транспорту України Міністерства транспорту України.

Відповідно до звітів про фінансові результати (форма №2) у 2004 році поквартально підприємство отримало наступні результати діяльності:

I квартал 2004 року –чистий прибуток 5,7 тис. грн.

II квартал 2004 року –чистий прибуток 180,2 тис. грн.

III квартал 2004 року –чистий прибуток 111,3 тис. грн.

IV квартал 2004 року –збиток 252,5 тис. грн.

Проте, між ДАП “Львівські авіалінії” (замовник) та ДП “Завод № 410 цивільної авіації” (виконавець) укладено договір № 55/2000-36/506 від 16.11.2000 року на проведення капітальних ремонтів авіадвигунів.

В грудні 2004 р. головним бухгалтером підприємства самостійно проведено виправлення. Вартість ремонтів знято з витрат виробництва і у I кварталі 2004 року витрати зменшено на 964065,25 грн., у III кварталі 2004 року витрати зменшено на 1380670,83 грн.

Дані виправлення підприємством здійснено, оскільки виконані роботи по капітальних ремонтах авіадвигунів вважаються модернізацією двигунів, що змінює характеристики об'єктів та дозволяє продовжити термін корисного використання об'єкту.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року за №92., витрати, що дозволяють збільшити термін корисного використання об'єкта включаються до первісної вартості об'єкта та не відносяться до складу витрат.  Таким чином, збільшується вартість основного засобу, яка підлягає амортизації.

Внаслідок зменшення витрат. чистий прибуток підприємства поквартально збільшився:  I квартал 2004 року –чистий прибуток 5,7 тис.грн. + 964,065 тис.грн. = 969,765 тис. грн., III квартал 2004 року –чистий прибуток 111,3тис. грн. + 1380,671тис. грн. = 1491,971 тис. грн.

Таким чином, на суму збільшення чистого прибутку підприємства відповідачем правомірно нараховано відрахування частини прибутку у розмірі 15%:

I квартал 2004 року –964,065 тис.грн. X 15% = 144,609 тис.грн.

III квартал 2004 року –1380,671тис. грн. X 15% = 207,100 тис.грн.

Разом 144,609 тис.грн. + 207,100 тис.грн. = 351,710 тис. грн.

Вказана сума відображена у податковому повідомленні-рішенні №1012320/0/17275 від 20.10.2005року.

Відповідно до п. 3 Порядку і нормативів, частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача, що дивіденди є різновидом податку на прибуток, а отже, механізм справляння частини прибутку не може запроваджуватися Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, оскільки:

відповідно до п.1.9 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.29 статті 1 цього ж Закону визначено, що Визначені у цьому Законі: податки, визначені статтею 13 цього Закону, а також податок на виплату виграшів, доходи від страхової діяльності, інші податки, які утримуються при виплаті доходів (прибутків), є видами податку на прибуток і не вважаються нововведеними податками.

Відповідно до вищенаведених норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", різновидом податку на прибуток є податок на дивіденди, передбачений п. 7.8 ст. 7 цього Закону, а не самі дивіденди.

Щодо твердження позивача, що Постанови Кабінету Міністрів України №405 від 30 березня 2004 року та №50 від 15 січня 2005 року є підзаконними нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати чи змінювати існуючі ставки та механізм справляння обов'язкових платежів, суд вважає його безпідставним, оскільки:

спірні правовідносини щодо сплати частини прибутку (доходу) не носять податковий характер. Вони регулюються статтею 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу України, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.1 ст.4 Бюджетного кодексу України нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:

1) Конституція України;

2) цей Кодекс;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;

7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті.

Згідно п.3 ч.1 ст.14 ЗУ „Про систему оподаткування” від 25.06.91р. №1251-12 (із змінами) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов”язковх платежів).

   Підставами для застосування щодо платників податків

заходів відповідальності, передбачених законодавчими акта ми, зокрема, Законом України «Про порядок погашення зобо в'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами»є приховання (заниження) або несплата платниками сум податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів незалежно від причин, з яких це сталося. Не має

значення і наявність чи відсутність умислу в діях відповідних працівників

організації - платника податків. Така відповідальність настає і в тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства про оподаткування, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільови ми фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нара хування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовують ся до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п.2 ст.10 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”, забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення та надходження цих податків (платежів) відноситься до функцій державних податкових інспекцій. Отже, суд не може погодитись з позивачем, що за допущене порушення - несвоєчасної сплати частини прибутку, не застосовується механізм відповідальності, передбачений законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, оскільки такі платежі є заборгованістю перед Державним бюджетом України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -                                           

                                                         постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя                                                                                                       Станько Л.Л.