Ухвала

від 16.12.2022 по справі 757/36300/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36300/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12022000000000801,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, яким просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 12022000000000801 від 17.08.2022 на грошові кошти, які знаходься на розрахункових рахунках ТОВ «АВТОТЕХНОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32946875), ТОВ «ДЕСНА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 33336370), ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 35809174), ТОВ «ТРИМАКС-АВТО» (код ЄДРПОУ 37221171), ПП «АЄС СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 37673164), ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» (код ЄДРПОУ 38100229, ТОВ «ЄВРОЦЕНТР АВТО» (код ЄДРПОУ 38620642), ТОВ «ЦЕНТР АВТО» (код ЄДРПОУ 38683765), ТОВ «КСЦ-КОНКОРД» (код ЄДРПОУ 38708538), ТОВ «РІВНЕСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 38888641).

Таким чином, існують підстави вважати, що грошові кошти, які знаходься на розрахункових рахунках, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та використовуватиметься для вчинення інших кримінальних правопорушень (ухилення від сплати податків суб`єктами підприємницької діяльності реального сектору економіки).

Постановою слідчого визнано речовим доказом грошові кошти, які знаходяться на вищевказаних банківських рахунках.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу Офісу Генерального прокурора.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

№12022000000000801 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, до Головного слідчого управління Національної поліції з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли матеріли, щодо протиправної діяльності посадових та службових осіб Міністерства інфраструктури України та Національного агентства з акредитації України, які, зловживаючи владою та службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, забезпечують безперешкодне отримання акредитації визначеному колу пов`язаних юридичних осіб, для провадження діяльності із сертифікації колісних транспортних засобів, партій частин та/або обладнання, а також перешкоджають отриманню такої акредитації іншим суб`єктам господарювання, що сприяє монополізації ринку вказаних послуг на користь окремої організованої злочинної групи.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського Суду від 09.06.2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», рішення Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу та мету для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства, яке регулює накладення арешту на майно третьої особи із вказаною метою, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна, відповідність його ознакам речового доказу, наслідки арешту для третіх осіб (в даному випадку - це власник майна), а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

При цьому, обов`язок доведення існування зазначених умов КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що грошові кошти, які перебувають на рахунках відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, є безпосередньо предметом кримінальних правопорушень, що розслідуються, посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 392, 532, 535 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12022000000000801 - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1