Ухвала

від 30.01.2023 по справі 280/277/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

30 січня 2023 року Справа № 280/277/23 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (далі - позивач) до Запорізької митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 04.08.2021 №UA112080/2021/000007/2;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення від 04.08.2021 №UA112080/2021/00097.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів від дня одержання ухвали суду шляхом подання до суду: оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір»; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

24.01.2023 до суду на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем було подано оригінал квитнації про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що ТОВ «ЗЕВС» фактично дізналося про наявність відповідного порушення (рішення) 05.08.2021. Пропуск строку до суду був визваний об`єктивно непереборними обставинами, які не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяли вчасно реалізувати позивачу право на судовий зазист, а саме:

- у зв`язку з введенням карантину на території України та тим, що робітники підприємства знаходилися на лікарняних та не працювали тривалий час, підприємство (кірм охорони) не працювало працівники позивача не мали змоги вивчити документи сформувати правовоу позицію, зібрати необхідні докази (договори, контракти, рахунки, акти виконаних робіт) у зв`язку з тим, що бухгалтерія у офісі позивача не працювала;

- у зв`язку з введнням на території України воєнного стану, у зв`язку з повітряними тривогами, неможливістю нормального використання транпсорту, ракетними ураженням території м.Запоріжжя, офіс та склад позивача припинив роботу, а деякі робітники були вимушені залишити місто Запоріжжя та провести тимчасове преміщення на іншу територію, аби не наражати себе та свої родини на небезпеку. Бухгалтерська документація була вивезена з місяця знаходження позивача до м.Львів у зв`язку з небезпекою знищення. А у листопаді та грудні 2022 року територія позивача отримала пошкодження внасідок ракетних ударів по териорії складів, які знаходяться поблизу. У зв`язку з чим позивач не мав змоги підготувати документи, зробити копії доказів які додані до матеріалів справи.

Представник позивача просить суд визнати причини пропуску строку подання позивачем позову поважними. Поновити пропущений позивачем з поважних причин строк подання адміністративного позову.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно дочастини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач у даній справі оскаржує рішення митного органу, які прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положеньстатті 29 МК Українистрок оскарження таких рішень визначається згідно із вимогамиКАС України.

Висновок у подібних правовідносинах вже викладався у постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року (справа N 813/1276/16), від 18 червня 2020 року (справа №805/1536/17-а) та від 18 лютого 2021 року (справа № 826/14826/16).

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі позивач проситьвизнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 04.08.2021 №UA112080/2021/000007/2, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення від 04.08.2021 №UA112080/2021/00097

Водночас, суд звертає увагу, що позивач з позовною заявою звертається до суду лише29.12.2022, відповідно до поштовогоштемпелюна конверті.

Щодо посилання позивача на пропуск строку звернення до суду у зв`язку з введенням карантину на території України, суд зазначає, що такі доводи на обґрунтування причин пропуску строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусноїхвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом, підтверджені відповідними та належними доказами.

Водночас, позивачем до заяви про поновлення строку не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, а саме на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду, що причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Сам по собі факт запровадження карантину не є обставиною, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Водночас,неспроможністьпозивача належним чиноморганізуватисвою діяльність з дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України строків, не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання позивачем відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав. Натомість, позивач належним чином не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів того, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Щодо посилання позивача на пропуск строку звернення до суду у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України, рівно як і визнання таких обставин форс-мажором, не є причинами пропуску строку звернення до суду, натомість, є обставинами, які безпосередньо впливають на дії сторін, які і є причинами пропуску строку звернення до суду.

Іншими словами, воєнний стан є ситуацією, за якої поведінка сторони (дії або бездіяльність) визнаються поважними причинами, з урахуванням індивідуальних обставин.

Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, постановляючи ухвалу від 21.07.2022 у справі № 127/2897/13-ц зазначив, що сам по собі факт введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та його продовження, не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03.04.2008).

У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимогстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний висновок викладений і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі № 802/592/17-а.

Крім того, жодні доводи представника позивача щодо обставин, які розпочались з 24.02.2022, не мають релевантності, оскільки шестимісячний строк звернення до суду минув до введення воєнного стану.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.

Таким чином, процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

На підставістатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

ЄСПЛ у параграфах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06) нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушеннястатті 6 Конвенції).

Стаття 44 КАС Українипередбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Згідно із частиною першоюстатті 45 КАС Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що позивач без наявності на те поважних причин у встановлений строк до суду не звернувся.

Також, суд вважає, що з огляду на предмет спору, позивач мав достатньо часу для звернення до суду з позовною заявою, проте належним чином надане право не реалізував.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Проаналізувавши подані позивачем обґрунтування, суд приходить до висновку, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, при цьому, належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано, а вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд визнає неповажними вказані в заяві про усунення недоліків підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.241, ст.256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ж.М. Чернова