Рішення

від 24.01.2023 по справі 380/39/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/39/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Хандин О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (79008, м.Львів, вул.Валова 20), в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради здійснити комплексне науково-технологічне обстеження будинку АДРЕСА_2 , як об`єкта культурної спадщини (пам`ятки архітектури) за результатами якого скласти відповідний науково-технологічний звіт у відповідності до вимог та положень Державних будівельних норм України (ДБН В.3.2-1-2004) та розробити відповідну науково-проектну документацію на реставрацію даного об`єкту нерухомої культурної спадщини;

- зобов`язати Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради здійснити комплексні ремонтно-реставраційні роботи будинку АДРЕСА_2 , як цілісного об`єкта нерухомої культурної спадщини (пам`ятки архітектури) у строгій відповідності до вимог чинного законодавства у сфері охорони історико-архітектурного середовища з метою відновлення та збереження історичної достовірності (автентичності) даного об`єкту.

В обгрунтування позовних вимог позивач є власником квартири, що знаходиться по АДРЕСА_3 . Зазначає, що попередні власники квартири облаштували вихідний отвір з приміщення зі сторони АДРЕСА_2 , що відображено у технічному паспорті цієї квартири. Позивач вказує, що із цією заміною категорично не згідне Управління охорони історичного середовища ЛМР. Фактична зміна характерних властивостей об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність відбувалась на протязі останніх двадцяти років і при цьому Управління охорони історичного середовища ЛМР не вжило належних заходів щодо відновлення цієї пам`ятки архітектури, даний об`єкт потребує комплексного відновлення та збереження його автентичності в цілому.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року відкрито провадження по даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №381 від 05.07.1985 року, будинок АДРЕСА_2 внесено до переліку пам`яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області. Згаданий будинок є пам`яткою культурної спадщини, а також згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», будинок розташований в межах історичного ареалу м.Львова. Зазначає, що позивач не звертався до управління щодо укладення охоронного договору на пам`ятку. З 06.03.2019 року працівниками управління охорони історичного середовища фіксувалось проведення будівельних робіт по пробиттю додаткового входу в будинку. Позивач ухиляється від здійснення заходів щодо відновлення пам`ятки та не виконує своїх зобов`язань, як власник пам`ятки. Позивач зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкоджень, руйнування або знищення.

В судовому засіданні позивач просив позов задовольнити в повному обсязі, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10.02.2012 року ОСОБА_1 набув квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Попередній власник квартири ОСОБА_2 придбала дану квартиру 17.01.2019 року. Дана квартира розміщена на першому поверсі будинку який є пам`яткою архітектури, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №381 від 05.07.1985 року та згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», будинок розташований в межах історичного ареалу м.Львова.

Попередніми власниками у 2009 році був облаштований вихідний отвір з приміщення зі сторони АДРЕСА_2 , що відображено у технічному паспорті квартири, окрім того, під час здійснення ремонтних робіт здійснена заміна попереднього пошкодженого віконно-дверного на новий енергозберігаючий.

Управління охорони історичного середовища ЛМР категорично не згідне з такою заміною, оскільки на їх думку дане облаштування дверного отвору є незаконним.

Адміністративна комісія, створена при виконавчому комітеті ЛМР погодила, що фасад буде відновлено силами міста.

Станом на день звернення позивача, відповідачем не вчинено жодних дій, щодо збереження та відновлення архітектурних пам`яток у первісному (автентичному) стані.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують вимоги ст.ст.22,23,24,27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», позивач звернувся із вищевказаним позов до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом шостим статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`яткою культурної спадщини є об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що згідно із затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 05.07.1985 №381 переліку та згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», будинок по вул. К.Левицького 10/1, є пам`яткою містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області та розташований в межах історичного ареалу м.Львова.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органів охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій, органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 157004057 від 20.02.2019 16:53:55, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 4, 5 ст. 319. ЦК України власність зобов`язує і власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до ч. 8 ст. 319. ЦК України особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Судом встановлено, що позивач не звертався до Відповідача щодо можливості укладення договорів купівлі-продажу та оренди на частину пам`ятки.

Згідно абзацу першого частини першої статті 18 Закону об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Слід наголосити, що у разі продажу пам`ятки (крім пам`ятки, яка не підлягає приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу. Виконавчий орган міської ради має право привілеєвої купівлі пам`ятки місцевого значення. У разі відмови від здійснення цього права чи нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення власник або уповноважений ним орган має право на продаж пам`ятки (стаття 20 Закону).

А відповідно до частини другої статті 18 Закону особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Керуючись пунктом 10 частини другої статті 6 Закону, управління надає висновки щодо відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Судом встановлено, що позивач не звертався до Відповідача щодо укладення охоронного договору на пам`ятку.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Згідно частини другої статті 23 Закону при передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1768.

В пункті 1 вказаного Порядку зазначається, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком вказаного вище Порядку, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Керуючись пунктом 11 частини другої статті 6 Закону управління укладає охоронні договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закон.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 23 Закону, відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із Закону.

Як вже було встановлено судом З 06.03.2019 працівниками управління охорони історичного середовища фіксувалось проведення будівельних робіт по пробиттю додаткового входу в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч.2 ст. 24 Закону використання пам`ятки повинно здійснюватися у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо, тому своїми діями відповідач завдав шкоду пам`ятці змінивши характерну властивість об`єкта культурної спадщини, що становить йоге історико-культурну цінність.

Окрім того, ч.1 ст. 22 Закону пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до ч.3 ст.47 Закону юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Також в ст. 29 Закону вказано, що на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжиті заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Відповідно до статті 66. Конституції України кожен зобов`язаний не заподіював шкоду культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

До повноважень управління належить згідно п. 4.1.27. Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури затверджене відповідним Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1031, надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках та у зонах їх охорони, на археологічних територіях, які охороняються, в історичному ареалі м. Львова, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитись на стані об`єктів культурної спадщини.

Беручи до уваги, що власником частини пам`ятки культурної спадщини є Позивач, а тому саме Позивач зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору..

Відповідно до статті 26 Закону розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує приведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних./.

Головний архітектор проекту, керівники та виконавці робіт повинні мати /освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні для проведення відповідних робіт.

Роботи із збереження об`єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у сфері проведення робіт із збереження об`єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об`єкта.

Наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів.

Відповідно до норм зазначеного вище Порядку проектувальник - юридична особа, яка має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із законодавством одержали кваліфікаційний сертифікат, який підтверджує спроможність виконання робіт щодо об`єктів відповідного класу наслідків (відповідальності), або фізична особа яка згідно з законодавством має такий кваліфікаційний сертифікат (далі - сертифікований виконавець), а проектні роботи - роботи, пов`язані зі створенням проектної документації для об`єктів будівництва;

ДБН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування» (надалі - Норми) поширюються на пам`ятки архітектури та містобудування національного та місцевого значення.

Зазначені Норми встановлюють вимоги до складу та змісту науково-проектної документації на реставрацію, консервацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт (реставраційний) та пристосування пам`яток, а також на невідкладні консерваційні та протиаварійні роботи.

Норми застосовуються при виконанні науково-дослідних та науково-проектних робіт та розробленні науково-проектної документації на збереження пам`яток.

Вимоги до розроблення науково-проектної документації за цими Нормами є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання в сфері збереження пам`яток.

Відповідно до Розділу 4 Загальні Положення Норм процес розроблення -науково-проектної документації поширюється на весь період виконання робіт, -спрямованих на збереження пам`ятки.

До науково-дослідних робіт належать:

а)попередні роботи;

б)матеріали обстежень (для розроблення науково-проектної документації на протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи);

в)комплексні наукові дослідження.

До науково-проектної документації належать:

а)протиаварійні роботи;

б)невідкладні консерваційні роботи;

в)ескізний проект (ЕП);

г)проект (П);

д)робочий проект (РП);

е)робоча документація (Р).

Кошторисна вартість визначається згідно з ДСТУ Б Д. 1.1-7, ДСТУ Б Д. 1.1-1. Стадійність проектування визначається Реставраційним завданням.

Відповідно до абзацу четвертого статті 26 Закону у складі організаційно- функціональної структури підприємства - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток мають передбачатися підрозділи та/або фахівці, які забезпечують виконання відповідних виробничо- технічних, виробничих функцій

Відповідно до статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають, зокрема, будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого частини п`ятої статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до значних наслідків (ССЗ) відносяться такі об`єкти - пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Суб`єкти господарської діяльності здійснюють будівельні та монтажні роботи, зокрема, ремонтно-реставраційні роботи пам`яток культурної спадщини за наявності відповідної ліцензії.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, не дають суду підстав для постановляння висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача, покладеної в основу позовних вимог, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2023.

Суддя Сакалош В.М.