Рішення

від 30.01.2023 по справі 540/1237/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/1237/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Генічеської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправними і скасувати рішення Генічеської міської ради від 27 серпня 2021 року № 893 в частині відмови громадянину України ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради;

- зобов`язати Генічеську міську раду затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

18.04.2022 року від представника позивача до Одеського окружного адміністративного суду надійшло звернення, вхід. № 6116/22, в якому останній просить надати інформацію щодо прийняття до розгляду Одеським окружним адміністративним судом та стану розгляду судової справи № 540/1237/22 тощо.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 р. № 11/0/9-22, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 року, справу № 540/1237/22 розподілено головуючому судді (суді-доповідачу) Цховребовій М.Г.

22.04.2022 року Одеському окружному адміністративному суду надано доступ до електронної справи № 540/1237/22.

Ухвалою суду від 25.04.2022 року: адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії: - усіх доказів-підстав (фактичних і юридичних) правомірності оскаржуваного рішення, згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України (в тому числі, в обов`язковому порядку тих, на які йде посилання в оскаржуваному рішенні, тощо); - матеріалів досудового вирішення спору (якщо позивач скористався відповідним порядком оскарження); витребувані документи зобов`язано подати до суду у 15-денний строк з дня одержання ухвали із підтвердженням надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи; в разі ненадання витребуваних документів надати письмові пояснення щодо причин їх ненадання у той самий строк; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов, із дотриманням вимог ч.ч. 2, 4 ст. 162 КАС України, тощо.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з тих підстав, по суті, що: оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки відповідач штучно створив умови для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, шляхом свідомого порушення закону щодо строку розгляду питання про затвердження погодженого проекту, на підставі чого відповідач відмовив на підставах законодавства, що вступили в силу після 27.05.2021 року. В свою чергу до 27.05.2021 року у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у затверджені проекту землеустрою і саме в цей період він повинен був розглянути погоджений проект позивача. Оскаржуване рішення відповідача повторно (та незаконно) розглянуло питання відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації та дійшов до діаметрально протилежного висновку, чим суттєво погіршив існуюче становище (фактично позбавив позивача законного права на передання йому земельної ділянки у власність) прийняттям більш пізнього рішення тощо.

Станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.

Дослідивши матеріали паперової та електронної справи № 540/1237/22, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з Витягом з рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 10 вересня 2020 року № 1566 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розглянувши заяви громадян, керуючись статтями 12, 39, 40, 81, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, статтею 50 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії з питань адміністративно-територіального устрою, врегулювання земельних відносин, будівництва, екології та охорони навколишнього середовища, сесія міської ради вирішила:

- дати дозвіл громадянину України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради;

- громадянину України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вище зазначеної земельної ділянки у відповідності з чинним законодавством.

Згідно з Витягом з рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 06 жовтня 2020 року № 1592 «Про внесення змін до рішення сесії Генічеської міської ради», розглянувши заяву акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ», у зв`язку з проведенням кадастрової зйомки, виявленням технічної помилки у ідентифікаційному номері та дублюванням юридичних адрес земельних ділянок, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», статтями 26 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії з питань адміністративно-територіального устрою, врегулювання земельних відносин, будівництва, екології та охорони навколишнього середовища, сесія міської ради вирішила:

- внести зміни до пункту 2 рішення LХ сесії Генічеської міської ради VІІ скликання від 10 вересня 2020 року № 1566 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», а саме: слова та цифри « АДРЕСА_2 » замінити на слова та цифри « АДРЕСА_3 ».

Відповідно до Висновку про розгляд документації із землеустрою:

1. Назва документації із землеустрою, що розглядається: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ - 02.01) гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

2. Замовник документації із землеустрою: ОСОБА_1 .

3. Розробник документації із землеустрою: ПП "Сокіл!".

4. Дата подання на погодження: 17.03.2021.

5. Підстава для розроблення документації із землеустрою: Рішення 60 сесії 7 скликання № 1566 від 10.09.2020 року Генічеської міської ради (зі змінами).

6. Основні характеристики земельної ділянки відповідно до документації із землеустрою:

1) адреса (місце розташування): АДРЕСА_1 ;

2) загальна площа: 0,0600 га;

3) категорія земель:

на момент складення документації із землеустрою: землі житлової та громадської забудови;

запропоновано документацією із землеустрою: землі житлової та громадської забудови;

цільове призначення земельної ділянки, код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель:

на момент складення документації із землеустрою: 16.00 Землі запасу;

запропоновано документацією із землеустрою: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства;

склад угідь:

на момент складення документації із землеустрою: солончаки;

запропоновано документацією із землеустрою: малоповерхова забудова;

форма власності:

на момент складення документації із землеустрою: комунальна;

запропоновано документацією із землеустрою: приватна;

4) належність земельної ділянки до особливо цінних земель: ні:

5) наявність обмежень на земельній ділянці: 02.01.3 - площею 0,6000 га.

7. Необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації: ні.

9. Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою: зауваження відсутні пропозиції відсутні.

10. Підсумкова оцінка документації із землеустрою: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ - 02.01) гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 погоджується.

Згідно з Висновком Сектору містобудування та архітектури Генічеської районної державної адміністрації від 23.01.2021 № 08-02-12/297 «про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 », розглянувши проект землеустрою, розроблений ПП «Сокіл!» щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0600 га кв АДРЕСА_3 із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області, сектор містобудування та архітектури районної державної адміністрації погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва (обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0600 га в АДРЕСА_3 із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області.

08.04.2021 року позивач звернувся з заявою до відповідача, вхід. № 1129 від 08.04.2021 року, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки позивачу площею 0,600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради. (а.с.66)

Відповідно до заяви, до неї були додані: - копія паспорта; - копія ідентифікаційного номера; - 2 примірника проекту землеустрою; - копія витягу з ДЗК про земельну ділянку; - копії окремих сторінок проекту землеустрою.

Згідно з Витягом з рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 27 серпня 2021 року № 893 «Про відмови», розглянувши заяви громадян, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про Державний земельний кадастр» та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії з питань курортного, рекреаційного призначення та інших категорій земель, сесія міської ради вирішила:

- відмовити громадянину України ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, у зв`язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка, знаходиться в зоні змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови Ж-3 згідно плану зонування населеного пункту м. Генічеськ, що не відповідає містобудівній документації (частина сьома статті 186 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 27 серпня 2021 року № 893 в частині відмови громадянину України ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема:

- матеріалів Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0.0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦІІЗ - 02.01) гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ;

- Витягів з ДЗК з інформацією про право власності та речові права на сусідні земельні ділянки;

- скріншотів з Публічної кадастрової карти щодо сусідніх земельних ділянок 6522110100:01:001:1603, 6522110100:02:167:0003;

- Витягів з Державного реєстру речових прав щодо сусідніх земельних ділянок;

- рішень відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність сусідніх земельних ділянок;

- державного акту сусідньої земельної ділянки 6522110100:02:167:0007;

- судових рішень: Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі № 360/946/21; Першого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року по справі № 360/946/21; Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року по справі № 120/7988/21-а;

- адвокатських запитів та листів-відповідей з додатками до них.

За сукупністю досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи, в тому числі з урахуванням зазначеного в оскаржуваному рішенні ідентифікаційного номеру особи, якій відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, який присвоєний позивачу, тощо суд вважає явною технічною опискою (помилкою), допущеною у рішенні відповідача в оскарженій частині у імені особи, а саме: « ОСОБА_3 », замість правильного: « ОСОБА_4 ».

Станом на дату вирішення справи ухвала суду про відкриття провадження у справі в частині витребування документів/доказів відповідачем не виконана.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З встановлених судом обставин вбачається, зокрема, що рішення від 27 серпня 2021 року № 893 в частині відмови позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) прийнято:

- через 3,5 місяці після її отримання (08.04.2021 року) отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про Державний земельний кадастр» та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії з питань курортного, рекреаційного призначення та інших категорій земель,

- у зв`язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка, знаходиться в зоні змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови Ж-3 згідно плану зонування населеного пункту м. Генічеськ, що не відповідає містобудівній документації (частина сьома статті 186 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 30 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі Закон № 858-IV) передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Так, відповідно до ч.ч. 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі ЗК України) (в редакції, чинній на дату отримання відповідачем від позивача проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч.ч. 9-11 ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З встановлених судом обставин та наведених положень спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, по перше, що оскаржуване рішення від 27 серпня 2021 року № 893 в частині відмови позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) прийнято відповідачем з порушенням двотижневого строку, встановленого ч. 9 ст. 118 ЗК України, який є законодавчо безальтернативним.

При цьому, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім цього, в контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав».

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:

«Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України», заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];»

Отже, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура, зокрема, щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Отже, позивач правомірно очікував затвердження поданого ним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій, зокрема щодо строку прийняття рішення.

Аналогічні висновки з наведеного питання, висловлені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 640/1221/19, від 13 лютого 2020 року у справі 640/1007/19 тощо.

З огляду на це суд зазначає, що порушення процедури, в контексті обставин, встановлених у цій справі, є самостійною підставою для скасування спірного рішення в оскарженій частині.

Аналогічний висновок у подібних спірних питаннях висловлено у постановах Верховного суду від 07 травня 2020 року у справі № П/811/615/16, від 11 березня 2021 року у справі № 826/7176/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 640/7645/20 тощо.

По-друге, оскаржуване рішення прийнято відповідачем, керуючись загальним посиланням на Конституцією України, Земельний кодекс України, Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України «Про Державний земельний кадастр», без зазначення (конкретизації) вимог вказаних законодавчих актів (стаття, частина, пункт тощо), та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без зазначення (конкретизації) частини, пункту тощо цієї статті.

В оскаржуваному рішенні також не зазначено (не конкретизовано) реквізити (дата, номер тощо) рекомендацій постійної депутатської комісії з питань курортного, рекреаційного призначення та інших категорій земель, враховуючи які, згідно зі змістом рішення, його прийнято.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо загальних вимог до актів індивідуальної дії, викладеною у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21 та яка неодноразово викладена в інших постановах Верховного Суду (справи № 822/1817/18, № 821/1173/17, № 1940/1950/18, № 805/3956/18-а тощо).

По-третє, щодо фактичної підстави прийняття рішення, а саме: у зв`язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка, знаходиться в зоні змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови Ж-3 згідно плану зонування населеного пункту м. Генічеськ, що не відповідає містобудівній документації (частина сьома статті 186 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), слід зазначити таке.

Жодних доказів на доведення обставин-підстав прийняття оскаржуваного рішення стосовно позивача, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та ухвали суду про відкриття провадження у справі в частині витребування документів/доказів, від відповідача до суду не надійшло.

При цьому, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абз.абз. 1, 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 858-IV (в редакції, чинній на дату отримання відповідачем від позивача проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та закінчення двотижневого строку, встановленого ч. 9 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У свою чергу, ч.ч. 1, 4-6, ст. 186-1 ЗК України (в редакції, чинній на дату отримання відповідачем від позивача проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та закінчення двотижневого строку, встановленого ч. 9 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення статтю 186-1 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021.

Відповідно до вищенаведених положень ч. 9 ст. 118 ЗК України, зокрема, прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є зобов`язальним та безальтернативним:

- з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) (в редакції, чинній на дату отримання відповідачем від позивача проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та закінчення двотижневого строку, встановленого ч. 9 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення);

- з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення).

Тобто, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19, від 16.09.2021 у справі № 260/18/19, від 10.06.2021 у справі № 240/4964/18, від 07.04.2021 у справі № 540/2813/19, від 10.03.2021 у справі № 240/82/19, від 04.03.2021 у справі № П/811/968/18, від 15.06.2021 у справі № 818/1905/17 та від 29.11.2021 у справі № 480/1910/19.

Отже, земельне законодавство на дату отримання відповідачем від позивача проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та закінчення двотижневого строку, встановленого ч. 9 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення, не надавало право, зокрема, органу місцевого самоврядування на відмову у затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилання відповідача на невідповідність земельної ділянки містобудівній документації було можливе лише при наданні згоди на розробку проекту землеустрою, а не при його затвердженні.

Аналогічна правова позиція викладена у справі № 369/1989/16-а та у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 369/2390/18.

Судом встановлено, зокрема, що відповідно до Висновку про розгляд документації із землеустрою:

1. Назва документації із землеустрою, що розглядається: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ - 02.01) гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

2. Замовник документації із землеустрою: ОСОБА_1 .

3. Розробник документації із землеустрою: ПП "Сокіл!".

4. Дата подання на погодження: 17.03.2021.

5. Підстава для розроблення документації із землеустрою: Рішення 60 сесії 7 скликання № 1566 від 10.09.2020 року Генічеської міської ради (зі змінами).

6. Основні характеристики земельної ділянки відповідно до документації із землеустрою:

1) адреса (місце розташування): АДРЕСА_1 ;

2) загальна площа: 0,0600 га;

3) категорія земель:

на момент складення документації із землеустрою: землі житлової та громадської забудови;

запропоновано документацією із землеустрою: землі житлової та громадської забудови;

цільове призначення земельної ділянки, код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель:

на момент складення документації із землеустрою: 16.00 Землі запасу;

запропоновано документацією із землеустрою: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства;

склад угідь:

на момент складення документації із землеустрою: солончаки;

запропоновано документацією із землеустрою: малоповерхова забудова;

форма власності:

на момент складення документації із землеустрою: комунальна;

запропоновано документацією із землеустрою: приватна;

4) належність земельної ділянки до особливо цінних земель: ні:

5) наявність обмежень на земельній ділянці: 02.01.3 - площею 0,6000 га.

7. Необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації: ні.

9. Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою: зауваження відсутні пропозиції відсутні.

10. Підсумкова оцінка документації із землеустрою: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ - 02.01) гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 погоджується.

Згідно з Висновком Сектору містобудування та архітектури Генічеської районної державної адміністрації від 23.01.2021 № 08-02-12/297 «про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 », розглянувши проект землеустрою, розроблений ПП «Сокіл!» щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0600 га кв АДРЕСА_3 із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області, сектор містобудування та архітектури районної державної адміністрації погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва (обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0600 га в АДРЕСА_3 із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області.

З встановленого вбачається, що в даному випадку відповідачем від позивача отриманий погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено та судом не встановлено наявність необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом, відповідно відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Отже, наведена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава його прийняття стосовно позивача є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Крім того, як встановлено судом вище, відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- рішення від 27 серпня 2021 року № 893 в частині відмови громадянину України позивачу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, прийняте відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно у зазначеній частині є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно

- адміністративний позов, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, підлягає задоволенню повністю.

При цьому, судом враховано, що пунктом 2 частини 6 статті 246 КАС України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, зокрема, питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Так, відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При розгляді та вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду, судом враховано: - Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; - закони України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022; - рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Так, відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 16 листопада 2022 року № 2738-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з положеннями статті 7 «Припинення та скасування воєнного стану» Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.

Підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. (Розділ X доповнено пунктом 27 згідно із Законом № 2145-IX від 24.03.2022, який набрав чинності 07.04.2022) {Підпункт 5 пункту 27 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом № 2698-IX від 19.10.2022}

На підставі вищенаведеного, враховуючи введення воєнного стану в Україні та дію воєнного стану в Україні на час розгляду та вирішення справи, що істотно ускладнює виконання рішення суду в частині зобов`язання Генічеської міської ради затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду у зазначеній частині до припинення (скасування) воєнного стану, але не довше ніж до 31 січня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 08.02.2022 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 1984,80 грн.

Проте, виходячи з предмету спору, з урахуванням абз. 1 п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що підстави та порядок повернення судового збору, в тому числі внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, встановлені ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 р. № 1423) до 30 квітня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, 297 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Генічеської міської ради (місцезнаходження: вул. Міська, буд. 8, м. Генічеськ, Генічеський район, Херсонська область, 75500; ідентифікаційний код юридичної особи: 35248359) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Генічеської міської ради від 27 серпня 2021 року № 893 в частині відмови громадянину України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у затверджені проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради.

Зобов`язати Генічеську міську раду затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради.

Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання Генічеської міської ради затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.02.01), площею 0,0600 га, кадастровий номер: 6522110100:01:001:2244, за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, до припинення (скасування) воєнного стану, але не довше ніж до 31 січня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова