Постанова

від 01.02.2023 по справі 640/28835/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28835/21 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

при секретарі - Масловській К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на проголошене о 14 годині 24 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року, повний текст якого складено 02 червня 2022 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімер» (далі - Позивач, ТОВ «ПК «Терполімер») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 22.09.2021 №00709250702 в сумі 1 437 522,00 грн;

- від 22.09.2021 №00709240702 в сумі 1 290 031,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано, а окремі недоліки первинних документів не можуть мати наслідком висновок про безтоварність господарських операцій з огляду також і на принцип персональної відповідальності платника податків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що частина видаткових накладних ТОВ «Маслозавод Південна Олія» підписані за допомогою використання факсимільного відтворення підпису без укладення окремого договору, останнє не придбавало у ТОВ «Лілія-Тигрі» необхідної кількості соняшникового зерна для переробки, матеріали справи не містять документів на підтвердження походження олії та шроту, а ТОВ «Маслозавод Південна Олія» не залучало сторонніх осіб для виконання договірних зобов`язань. Крім того, наголошує, що суд не взяв до уваги доводи ГУ ДПС у м. Києві про відсутність доказів походження товару, нібито придбаного ТОВ «ПК «Терполімер» у ТОВ «Ліон Трейд ЛТД», а також об`єктивну неможливість перевезення товарів транспортним засобом у липні 2020 року з номерними знаками, виготовленими у серпні 2020 року.

Після усунення визначених в ухвалі від 07.11.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.12.2022, яке у подальшому було відкладено на 11.01.2023, в якому було оголошено перерву до 18.01.2023 та у подальшому до 01.02.2023.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні-вересні 2021 року працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 13.08.2021 №6555-п (т. 2 а.с. 82) і направлень на перевірку (т. 2 а.с. 83-84) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПК «Терполімер» у зв`язку із зверненням підприємства та поданням заперечення і додаткових документів до акту перевірки від 24.06.2021 №49170/26-15-07-02-01-17/41075690 з питань, що стали предметом оскарження.

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ «ПК «Терполімер», зокрема, вимог:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 292 696 грн, в тому числі по періодам: за 2018 рік на суму 2 665 грн; за 2020 рік на суму 1 290 031 грн;

- п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 1 186 745 грн, в тому числі по періодам: за січень 2020 року на суму 214 100 грн; за квітень 2020 року на суму 253 908 грн; за травень 2020 року на суму 144 888 грн; за червень 2020 року на суму 441 883 грн; за жовтень 2020 року на суму 103 543 грн; за листопад 2020 року на суму 28 423 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 10.09.2021 №68719/26-15-07-02-01-17/41075690 (т. 1 а.с. 27-58).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 20.04.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №00709240702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства, на загальну суму 1 293 062,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 1 292 696,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 666,00 грн (т. 1 а.с. 24-25);

- форми «Р» №00709250702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 483 431,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 1 186 745,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 296 686,00 грн (т. 1 а.с. 23, 26).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ «Маслозавод Південна Олія» (Постачальник) і ТОВ «ПК «Терполімер» (Покупець) укладено договір поставки від 25.12.2019 №П-2/40 (далі - Договір №П-2/40; т. 1 а.с. 110-114), за умовами якого Постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) Покупцеві олію соняшникову нерафіновану, українського походження. Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в додатках до цього договору. Покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити кожну партію товару.

Згідно додатку №1 до Договору №П-2/40 загальна кількість товару складає 135 т, ціна за тону - 22 500,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 115).

Факт виконання зобов`язань за цим договором, як встановлено судом першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 116, 118, 120, 121), актів прийому-передачі товару (т. 1 а.с. 117, 119, 122), платіжних доручень (т. 1 а.с. 123-126).

Крім того, між ТОВ «Маслозавод Південна Олія» (Постачальник) і ТОВ «ПК «Терполімер» (Покупець) укладено договір поставки від 16.04.2020 №П-2/41 (далі - Договір №П-2/41; т. 1 а.с. 131-133), за умовами якого Постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) Покупцеві шрот соняшниковий негранульований (українського походження). Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в додатках до цього договору. Покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити кожну партію товару.

Згідно додатку №1 до Договору №П-2/41 загальна кількість товару складає 500 т, ціна за тону - 7 200,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 134).

Факт виконання зобов`язань за цим договором, як встановлено судом першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 135, 137, 139), актів прийому-передачі товару (т. 1 а.с. 136, 138, 140), платіжних доручень (т. 1 а.с. 127-130).

Також матеріали справи свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2020 №2020/1205-1 ТОВ «Ліон Трейд Лтд» було поставлено ТОВ «ПК «Терполімер» стрейч палетний 17 кмк/300 м, що, за висновком суду першої інстанції, підтверджується копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185) та товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «ПК «Терполімер» з указаними суб`єктами господарювання немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності товариства та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин підприємства із згаданими вище контрагентами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абз. 1 п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

Посилання Апелянта на те, що частина видаткових накладних від імені ТОВ «Маслозавод Південна Олія» підписана за допомогою факсимільного відтворення підпису без укладання відповідного додаткового договору про можливість його використання, що вказує на дефектність оформлений первинних документів, судова колегія вважає помилковим.

Так, згідно п. 2.5 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, використання аналога власноручного підпису - факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису (факсиміле) в господарській діяльності допускається виключно за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, окрім випадків прямо встановлених діючим законодавством.

Разом з тим, стверджуючи про те, що окремі видаткові накладні від імені ТОВ «Маслозавод Південна Олія» підписані за допомогою факсимільного відтворення підпису без укладання відповідного додаткового договору про можливість його використання, ГУ ДПС у м. Києві не вказує, яким чином такі недоліки мають вирішальний вплив на реальність чи товарність господарських операцій, зокрема, з огляду й на те, що будь-яких зауважень до правильності оформлення актів прийому-передачі товару у Відповідача не виникло.

Поряд з цим колегія суддів не приймає в якості доказів надані представником Позивача у судовому засіданні 11.01.2023 копії додаткової угоди від 20.01.2020 №1 до договору поставки №П-2/40 від 25.12.2019 (т. 3 а.с. 56) та додаткової угоди від 16.04.2020 №1 до договору поставки №П-2/41 від 16.04.2020 (т. 3 а.с. 57), якими закріплено можливість використання факсиміле при підписанні первинних бухгалтерських документів, оскільки ТОВ «ПК «Терполімер» всупереч ч. 4 ст. 308 КАС України не обґрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що документи, які запитувалися контролюючим органом під час проведення перевірки, не були надані платником податків ні під час її проведення, ні на етапі до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки, як це передбачено п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Викладене з урахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 22.06.2020 у справі № 520/4539/19, свідчить про те, що надані представником ТОВ «ПК «Терполімер» у судовому засіданні 11.01.2023 копії додаткових угод є недопустимими доказами у розумінні як положень КАС України, так і норм ПК України.

У свою чергу, судовою колегією враховується, що у постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17, як і, зокрема, у постанові від 08.07.2021 у справі №640/7737/19, Верховний Суд зазначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Відтак підписання окремих видаткових накладних від імені ТОВ «Маслозавод Південна Олія» за допомогою факсимільного відтворення підпису без наявності письмової згоди сторін на таке використання не може бути безумовним свідченням безтоварності господарських операцій у спірному випадку.

З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що матеріалами справи та висновками перевірки не підтверджується ланцюг постачання ТОВ «Лілія-Тигрі» на адресу ТОВ «Маслозавод Південна Олія» насіння соняшника, продукти переробки якого у подальшому могли б бути реалізовані останнім на користь ТОВ «ПК «Терполімер», а також документи, що підтверджують якість і походження насіння, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Так, всупереч указаних доводів контролюючого органу, до перевірки Позивачем надавалися копії посвідчення про якість на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, а також на шрот соняшниковий універсальний тостований, видані ТОВ «Лілія-Тигрі» (т. 1 а.с. 160, 162, 164, 166, 168, 170, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242; т. 2 а.с. 6, 8, 10, 12, 14, 16). Крім того, у матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 161, 163, 165, 167, 169, 171, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243), із змісту яких вбачається, що на замовлення ТОВ «Агрбезнес 2019» вантажовідправник ТОВ «Лілія Тигрі» на підставі договорів давальницької переробки постачало ТОВ «Гідроторгсервіс» по договору комісії з ТОВ «Терполімер» соняшникову олію, у той час як на замовлення ПП «Приватна фірма - Туарег» вантажовідправник ТОВ «Лілія Тигрі» на адресу ТОВ «Ютерра Карго» в квоту компанії «ETALON SA», Експедитор ТОВ «ТКФ «Ідеал». При цьому із змісту наявних у матеріалах справи копій договорів комісії від 25.12.2019 №К-2/40 (т. 1 а.с. 141-145) та від 16.04.2020 №К-2/41 (т. 1 а.с. 211-213) вбачається, що ТОВ «ПК «Терполімер» взяло на себе перед ТОВ «Гідроторгсервіс» зобов`язання з придбання та реалізації належної Позивачу на праві власності продукції на адресу нерезидентів.

Отже, на переконання судової колегії, Апелянтом не спростовано факт постачання ТОВ «Лілія-Тигрі» давальницької сировини ТОВ «Маслозавод Південна Олія», яку у подальшому у переробленому вигляді було придбано ТОВ «ПК «Терполімер», що, як було встановлено вище, документально підтверджено.

Щодо посилання апеляційної скарги на неможливість транспортування придбаного ТОВ «ПК «Терполімер» у ТОВ «Ліон Трейд Лтд» товару з підстав зазначення у складених у липні 2020 року товарно-транспортних накладних номеру транспортного засобу, який було видано лише у серпні 2020 року, судова колегія зауважує, що із змісту копій товарно-транспортних накладних №я00000032257, №0000032255, №я0000032253, №я0000032252 та №я0000032251 вбачається, що номером автомобіля зазначено « НОМЕР_1 », а не « НОМЕР_2 », як зазначає ГУ ДПС у м. Києві.

З приводу доводів контролюючого органу про неможливість відстежити за наслідками аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ланцюг постачання стрейчу палетного колегія суддів зауважує, що, по-перше, податковим органом не досліджувалися відомості ЄРПН щодо ТОВ «Ліон Трейд Лтд», починаючи з дати отримання підприємством свідоцтва платника ПДВ (19.02.2020), а лише за травень-червень 2020 року, по-друге, як зазначено Позивачем та не спростовано Відповідачем, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підприємстві було проведено інвентаризацію запасів, за результатами якої виявлено залишки плівки «Стрей палетний», отриманий від ТОВ «Ліон Трейд Лтд», по-третє, безпосередньо в акті перевірки зафіксовано, що не встановлено лише первинного постачальника плівки, однак не вказано на факт неотримання її від ТОВ «Ліон Трейд Лтд» Позивачем.

У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 та, зокрема, від 14.12.2021 у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача із згаданими контрагентами, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що не дають право на формування податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Ліон Трейд Лтд» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операцій з ним та з ТОВ «Маслозавод Південня Олія», як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у частинах, які є предметом оскарження, у Відповідача не було.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 01 лютого 2023 року.