Рішення

від 17.01.2023 по справі 683/2536/22

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2536/22

2/683/122/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.

за участі секретаря судового засідання Свідерської К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/2536/22, 2/683/122/2023 за позовом Фермерського господарства «Династія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Адампільський комбікормовий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор Вовоковинецької селищної ради Хмельницької області Бойко Тетяни Іванівни про визнання недійсним договору оренду землі та скасування рішення про державну реєстрацію,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ФГ «Династія» звернулось до суду позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Адампільський комбікормовий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор Вовоковинецької селищної ради Хмельницької області Бойко Т. І. та просило визнати недійсними договори оренди землі, укладені ОСОБА_1 та ТОВ «Адампільський комбікормовий завод» 20 липня 2021 року щодо земельних ділянок кадастровий номер 6824288000:05:020:0133, площею 3,0412 га та кадастровий номер 6824288000:05:020:0134, площею 3,0412 та скасувати рішення державного реєстратора Вовковинецької селищної ради Хмельницької області Бойко Тетяни Іванівни про їх державну реєстрацію.

В обґрунтування позову вказувало, що ФГ «Династія» та ОСОБА_1 08 грудня 2011 року уклали договори оренди спірних земельних ділянок строком на 10 років, які зареєстровані у відділі Держкомзему у Старокостянтинівському районі 18 вересня 2012 року. Указані договори оренди виконувались їх сторонами, не скасовані в судовому порядку та не втратили чинність іншим шляхом. Крім того, оскільки на час закінчення договору 18 вересня 2022 року в Україні введено воєнний стан та відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 року № 2145-ІХ, який набрав чинності 07.04.2022 року, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності, договори оренди, укладені позивачем з ОСОБА_2 вважаються продовженими до 18 вересня 2023 року.

Разом з тим, в період дії цих договорів позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 уклала договори оренди спірних земельних ділянок з ТОВ «Адампільський комбікормовий завод», 20 липня 2021 року строком на 10 років.

Оскільки спірними земельними ділянками позивач мав право користуватись до 18 вересня 2023 року, тому укладенням 20 липня 2021 року договорів оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Адампільський комбікормовий завод» право позивача на користування спірними земельними ділянками порушено і підлягає захисту шляхом визнання недійсними спірних договорів оренди землі та скасування рішень державних реєстраторів.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилась, подала заяву про визнання позову.

Відповідач ТОВ «Адампільський комбікормовий завод», який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор Вовоковинецької селищної ради Хмельницької області Бойко Т. І. просила справу розглянути у її відсутності, проти задоволення позову заперечила. Також подала до суду пояснення, у яких зазначала, що на час реєстрації нею договорів оренди землі від 20 липня 2021 року права оренди ФГ «Династія» на спірні земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, що є невід`ємною архівною складовою Реєстру речових прав, були відсутні.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок кадастровий номер 6824288000:05:020:0133 та кадастровий номер 6824288000:05:020:0134, площею 3,0412 га, що розташовані на території Сербинівської сільської ради на підставі державного акту про право власності на земельні ділянку серія Р1№756034, Р1 №756035.

08 грудня 2011 року між ФГ «Династія» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі з кадастровим номером 6824288000:05:020:0133, площею 3,0412 га, та з кадастровим номером 6824288000:05:020:0134, площею 3,0412 га, які знаходиться на території Сербинівської сільської ради, строк дії договору 10 років, сторони погодили, що договір діє з моменту його державної реєстрації.

Цей договір зареєстрований 18 вересня 2012 року у відділі Держкомзему Старокостянтинівського району Хмельницької області в державному реєстрі земель за №682420004010464 та № 682420004010465, про що у договорі зроблений відповідний запис.

Згідно відповіді відділу у Старокостянтинівському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 серпня 2019 року за вих. № 32-22-0.30-1317/113- 19 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824288000:05:020:0133 та 6824288000:05:020:0134 станом на 01 січня 2013 року зареєстровано право оренди ФГ «Династія» від 18.09.2012 року терміном на 10 років.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року про видачу орендної плати за 2019, 2020 та 2021 роки та видаткового касового ордеру від 18 лютого 2019 року, ФГ «Династія» виплатило ОСОБА_1 орендну плату наперед за 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі 33563,00 грн.

20 липня 2021 року, тобто у період дії цього договору, ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з ТОВ «Адампільський комбікормовий завод» щодо тих же земельних ділянок (кадастрові номери 6824288000:05:020:0133, та 6824288000:05:020:0134). Спірний договір оренди укладено строком на 10 років. Право оренди на зазначені земельну ділянки зареєстроване за ТОВ «Адампільський комбікормовий завод» згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59576054 від 30.07.2021 року та індексний номер: 59576411 від 30.07.2021 року державним реєстратором Бойко Т.І. Вовковинецької селищної ради Хмельницької області.

Цей факт підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.09.2022 року за номерами інформаційної довідки 310147799 та 310147263.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положенням ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1ст.627 ЦК Українивизначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюютьсязаконом, зокремаЗемельним кодексом України(далі -ЗК України),Законом України «Про оренду землі».

За змістом ч.1ст.93 ЗК Українитаст.1 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянкице строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності з її несплату (ч.1ст.15 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі від 05 квітня 2015 року).

За змістомст.19 Закону України «Про оренду землі», у цій же редакції, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.1ст.31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема, припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин.

Власник земельної ділянки вправі користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правиламистатті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Так, згідно підпункту «б» пункту1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-ІХ підчас дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності.

Ураховуючи викладене, договір оренди землі, укладений між ФГ «Династія» та ОСОБА_1 08 грудня 2011 року та зареєстрований 18 вересня 2012 року, продовжується до 18 вересня 2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно із пп. «а» ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону Закону України «Про оренду землі» орендар вправі самостійно господарювати на землі.

Відповідно до абз. 4 ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно із ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 322/265/18 від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 року у справі №387/515/18).

Укладення договорів оренди 20 липня 2021 року у період дії договору оренди землі від 08 грудня 2011 року щодо тих самих земельних ділянок порушує права позивача на користування орендованими ділянками, суперечить вказаним актам цивільного законодавства та є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Подвійна реєстрація пов`язана зі зміною процедури державної реєстрації права оренди (договорів оренди) земельних ділянок, яка відбулася 01 січня 2013 року. Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель. З 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про чинні договори оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 01 січня 2013 року.

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала таке право в Державному реєстрі прав, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, право якого зареєстроване у Державному реєстрі прав. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до зазначеного Реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

Частина 2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» передбачає, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 26 березня 2012 року регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).

На час укладання договору оренди землі між ФГ «Династія» та ОСОБА_1 був чинним Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174 (втратив чинність 20.08.2012), згідного якого така реєстрація здійснювалася структурними підрозділами центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (п. 1.2)

Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 листопада 2019 року по справі №669/930/16-ц.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність;

Згідно із п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051 , повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Згідно з Постановою ВП ВС від 02.10.2019 № 587/2331/16-ц (14-411цс19), державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади. підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше (постанови ВС України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191, від ЗО березня 2016 року у справі № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а).

Ураховуючи, що договір оренди землі б/н укладений між ФГ «Династія» та ОСОБА_1 , який був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 18.09.2012 року за № 682420004010464 та № 682420004010465, укладений у порядку, передбаченому на час такого укладення, та фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинності іншим шляхом, а укладення спірних договорів від 20 липня 2021 року є незаконним в момент вчинення, оскільки оспорювані правочини укладено у період дії іншого попереднього договору оренди, строк якого не закінчився, суд уважає, що позов підлягає задоволенню, а порушене право ФГ «Династія» - захисту в обраний ним спосіб.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У даному випадку, позивач не є стороною договорів оренди від 20 липня 2021 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цих договорів, оскільки ці правочини порушують його переважне право на використання спірних земельних ділянок.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Згідно ч.1, 2ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За змістом ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріпленізакономматеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Іншими словами,це дії,спрямовані назапобігання порушеннюабо навідновлення порушеного,невизнаного,оспорюваного цивільногоправа чиінтересу.Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №587/2135/16 та у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №387/515/18 зробила висновок, що договір оренди земельної ділянки, укладений орендодавцем із новим орендарем, може бути визнаний недійсним за позовом орендаря за чинним і нерозірваним укладеним раніше договором оренди, який є належним позивачем в таких спорах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги ФГ «Династія» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем понесені судові витрати в розмірі 4962 грн. сплаченого ним судового збору, які підлягають пропорційному розподілу між відповідачами в порядку, передбаченому ч.1,2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 81, 82, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позов Фермерського господарства «Династія» задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адампільський комбікормовий завод» 20 липня 2021 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6824288000:05:020:0133, площею 3,0412 га та скасувати рішення державного реєстратора Вовковинецької селищної ради Хмельницької області Бойко Тетяни Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59576411 від 30 липня 2021 року.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адампільський комбікормовий завод» 20 липня 2021 року щодо земельної ділянки кадастровий номером 6824288000:05:020:0134, площею 3,0412 га та скасувати рішення державного реєстратора Вовковинецької селищної ради Хмельницької області Бойко Тетяни Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59576054 від 30 липня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адампільський комбікормовий завод» по 2481 грн. судового збору з кожного.

Позивач: Фермерське господарство «Династія», місцезнаходження: с. Йосипівка, вул. Заріччя, 1/6, Хмельницького району Хмельницької області, 31146, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32445385.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адампільський комбікормовий завод» місцезнаходження: вул. Привокзальна,3 с. Адампіль, Хмельницького району Хмельницької області, 31416, код ЄДРПОУ 42647120.

Повне рішення суду складено 25 січня 2023 року.

Суддя: