Рішення

від 02.02.2023 по справі 164/812/22

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 164/812/22

п/с: 2/164/156/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Ониска Р.В.,

за участю: секретаря судових засідань Наумик Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.Маневичі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області про усунення перешкод в користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтувалатим,що вонає співвласникомквартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири є члени її сім`ї: чоловік ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_7 .

Відповідач є власником квартири

АДРЕСА_2 , на якій знаходиться будинок перебуває у комунальній власності Маневицької селищної ради Волинської області та має адресу: АДРЕСА_3 .

Заїзд до квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 на прибудинковій території раніше був огороджений дерев`яним парканом, який у 2012 році без згоди співвласників квартири АДРЕСА_4 та зокрема і самого позивача був демонтований відповідачем. На власний розсуд відповідач встановила металеву огорожу (хвіртку та ворота), яку закрила на замок і додаткові фіксатори. Крім встановлення металевої огорожі, відповідач при заїзді, з правої сторони до входу у двір, самовільно встановила дерев`яну споруду по типу гаража, яка завадить заїзду будь-якому транспорту. Зачинивши ворота на ключ та перешкоджаючи позивачу користуватися ними, відповідач створює перешкоди позивачу та членам її сім`ї (іншим співвласникам) у доступі та заїзді до своєї квартири, оскільки цей вхід (заїзд) на подвір`я є єдиним. Так, вразі надзвичайної події ні пожежна, ні швидка, ні транспорт по викачуванню очисних відходів заїхати на прилеглу територію не може.

Інші співвласники квартири - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримують позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та зацікавлені в їх задоволенні судом, оскільки їхні права протиправними діями відповідача теж порушені.

В досудовому порядку спір врегулювати неможливо, про що свідчить ряд письмових доказів, приєднаних до позову - акт обстеження земельної ділянки, оформленим відповідно до розпорядження голови Маневицької селищної ради Волинської області від 17 травня 2022 року № 63-од, довідка ВП Камінь-Каширського РВП ГУ НП у Волинській області про результати розгляду заяви гр. ОСОБА_1 .

З цих підстав позивач змушена звернутися до суду за захистом порушених прав і просить ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача знести самовільно побудований гараж та надати ключі він воріт та хвіртки.

Ухвалою суду від 26 липня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено його проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили його задовольнити. Вказали, що саме відповідач, а не хто інший із сусідів, створює їй перешкоди у проході на земельну ділянку спільного користування.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що з 2021 року між її членами сім`ї та сім`єю відповідача тривають суперечки в зв`язку з неможливістю сім`ї ОСОБА_8 повноцінно користуватись спільною земельною ділянкою. Відповідачі повісили замок на металеві ворота, підкреслюючи, що тільки вони мають право в`їзду на прибудинкову територію. Відповідач за допомогою членів своєї сім`ї, самовільно побудувала дерев`яний гараж, який розміщений на відстані менше ніж два метри до краю житлового будинку, тобто проїзд автомобілем неможливий, що створює незручності по викачуванню очисних відходів, доставці дров та інших необхідних предметів. На зауваження відповідач не реагує і не намагається усунути перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою. Примирення не можливе.

Відповідач та її представник позов заперечували. Зазначили, що позов не підлягає до задоволення, так як земельна ділянка на якій розміщений багатоквартирний житловий будинок перебуває у комунальній власності і з позовом про знесення гаражу має право звертатись Маневицька селищна рада, а не позивач ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ініціатором вищеописаних конфліктів виступає саме позивач ОСОБА_1 . Члени сім`ї відповідача і вона ОСОБА_3 особисто, не чинять перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачу і коли була необхідність то відчиняли ворота для проїзду автомобіля в господарських цілях позивача на спільну територію. Про те, позивач при виконанні власних господарських справ забруднював відходами майно відповідача.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 показала, що вона являється дочкою відповідача і саме вона проживає у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку. Дерев`яний гараж побудований, як приміщення для складування господарського інвентарю. Він без фундаменту і не зареєстрований як об`єкт нерухомості. В іншому підтвердила покази відповідача ОСОБА_3

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_10 пояснив, що він намагався примирити сторони по справі, але це не мало результату. Земельна ділянка на якій знаходиться 4-х квартирний будинок, де проживають сторони, відноситься до земель житлової та громадської забудови із видом цільового призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний та відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру.

Заслухавши покази позивача ОСОБА_1 , пояснення сторін та їх представників, покази свідка, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідностідо поданихпозивачем копіїсвідоцтва проправо власностіза №4від 17січня 2006року, ОСОБА_1 є власникомквартири заадресою: АДРЕСА_5 . Вказана обставина також підтверджена копіями технічного паспорта даної квартири.

Позивачем також в поданому позові було додано фотокартки на яких зображено встановлену металеву огорожу (хвіртку та ворота), а також дерев`яну споруду по типу гаража, спосіб користування якими оспорюються сторонами.

Аналіз вказаних фотокарток дає можливість зробити висновок, що вказана металева огорожа (хвіртка та ворота), є єдиним входом на подвір`я до квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 . Дерев`яна споруда по типу гаража знаходиться на відстані менше двох метрів від краю будинку, навпроти входу в квартиру АДРЕСА_2 , що належить відповідачу і тим самим унеможливлює проїзд до квартири АДРЕСА_4 , що належить позивачу, а також на іншу частину земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 96 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першоюстатті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначаютьсяЗаконом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»(далі - Закон).

Частиною 1статті 1 Законувизначаються основні терміни, зокрема:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі,огороджувальніта несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно до ч.2ст.4 Закону, власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

У відповідності ч.1-2ст.5 Законувизначається, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.1 ч.1ст.6 Закону, співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановленихзакономабо рішенням співвласників.

Аналогічна норма закріплена у ч. 2ст. 382 ЦК України, відповідно якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У відповідностідо вказанихнорм металеваогорожа (хвіртката ворота),якими огородженоприбудинкову територіюбагатоквартирного житловогобудинку заадресою: АДРЕСА_3 , є спільним майном вказаного багатоквартирного будинку, (саме як паркан, хоча матеріал з якого виготовлений паркан - належить відповідачу ОСОБА_3 ) а відтак його співвласники вправі вільно користуватися ними.

Будь-яких обмежень у праві користування позивачем вказаним проходом (проїздом) до свого житлазакономне передбачено, а будь-яке рішення про обмеження співвласника у праві користуватись спільним майном, доступі до земельної ділянки спільного користування та до свого житла суперечить вимогам Закону.

Відповідно до частини другоїстатті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом враховано, що земельна ділянка на якій знаходиться 4-х квартирний будинок, де проживають сторони, відноситься до земель житлової та громадської забудови із видом цільового призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний та відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру. Відомості про розроблення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки відсутні. Отже, встановити межі земельної ділянки суд не може, а тому встановити чи дерев`яний гараж перебуває повністю на зазначеній земельні ділянці також не є можливим. При цьому враховуючи, що вказана земельна ділянка не перебуває у власності позивача, позивач не є співвласником, право користування земельною ділянкою юридично за позивачем не закріплене, тому позивач ОСОБА_1 не є належним позивачем у вимозі про знесення дерев`яного гаражу. Згідно ч.7 ст. 376 ЦК України правом на звернення до суду з позовом про перебудову або знесення об`єкта будівництва має лише орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

При цьому позивач ОСОБА_1 має право на вимогу про усунення перешкод на користування своєю частиною будинку, а отже на право на проїзд до своєї квартири.

Виходячи з ч. 3 ст 331ЦК України відповідач ОСОБА_3 не являєтьсявласником дерев`яногогаража,як споруди,а вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Тому позивач мав би право звернутись з вимогою до відповідача ОСОБА_3 прибрати свої речі і тим самим надати можливість проїзду до своєї квартири. Але згідно ч.1 ст.13 та ч.2 ст. 264 ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог та у супереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, тому таку вимогу суд не розглядає.

В зв`язкуз викладенимсуд приходитьдо висновку,що відповідачповинен усунутиперешкоду укористуванні своїммайном позивачу,шляхом наданняключів від хвіртки та воріт.

Відтак суд прийшов до висновку про часткову підставність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим їх слід задовольнити частково.

Крім того, характер спірних правовідносин вказує на наявність спору виключно між сторонами, а його розв`язання не впливає жодним чином на права, інтереси та обов`язки інших співвласників вказаного багатоквартирного будинку.

В позовній заяві зазначено про судові витрати позивача ОСОБА_1 в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, проте під час розгляду справи позивачем вимога про стягнення цієї суми з відповідача підтримана не була, як і не було поданого розрахунку судових витрат, тому суд залишає цю вимогу без розгляду.

Враховуючи викладене, на підставіст. 382 ЦК України, ст.ст. 96, 103, 152, 331, 376 ЦК України, ст.ст.1-6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,263,268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області, про усунення перешкод в користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_11 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування, яка знаходиться у комунальній власності Маиевицької селищної ради за адресою: АДРЕСА_3 шляхом надання ОСОБА_1 ключів від воріт та хвіртки, що служить входом та проїздом до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 даного будинку.

Відмовити в позовній вимозі про зобов`язання ОСОБА_11 протягом тридцяти днів з дня вступу рішення в законну силу, знести самовільно побудований нею на прибудинковій території дерев`яний гараж за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору сплаченого позивачем при поданні позову.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ,місце реєстраціїта проживання: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстраціїта проживання: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер не відомий.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області, місцезнаходження: 44601, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 30, Камінь-Каширськогорайону Волинської області, код ЄДРПОУ 04333193.

Суддя Маневицького районного суду

Волинської області Ониско Р.В.