ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/468/23 Справа № 178/1353/21 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого Пищиди М.М.
суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Божедарівської селищної ради, треті особи: Центр надання адміністративних послуг Криничанської селищної ради, КП «Криничанське БТІ», Криничанська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок із господарськими будівлями, скасування державної реєстрації та визнання визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Божедарівської селищної ради, треті особи: Центр надання адміністративних послуг Криничанської селищної ради, КП «Криничанське БТІ», Криничанська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок із господарськими будівлями, скасування державної реєстрації та визнання визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позову зазначив, що 29 вересня 1989 року ОСОБА_3 відповідно до рішення Криничанської районної Ради народних депутатів №216 від 31 липня 1989 року виданого виконавчим комітетом Катеренопільської с/р Криничанського району, Дніпропетровської області отримала свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Верхньодніпровському БТІ, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області в книзі №2, запис №8 від 10.11.1089 року.
В подальшому ОСОБА_3 приватизувала земельні ділянки:
- земельну ділянку площею 0,2500 гектарів в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сім), на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Кн № 000030, виданого 19.06.1995 року Биківською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області, згідно рішення Биківської сільської ради народних депутатів 4 сесії ІІ скликання від 01.03.1995 року та зареєстрованого в ОСОБА_4 записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86, кадастровий номер земельної ділянки -1222081700:02:009:0035;
- земельну ділянку площею 0,2800 гектарів в межах згідно з планом, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сім), на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Кн № 000030, виданого 19.06.1995 року Биківською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області, згідно рішення Биківської сільської ради народних депутатів 4 сесії П скликання від 01.03.1995 року та зареєстрованого в ОСОБА_4 записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86, кадастровий номер земельної ділянки -1222081700:02:009:0036.
20 січня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, актова запис про смерть №03 від 22 січня 2013 року зроблена Виконкомом Биківської с/р Криничанського району, Дніпропетровської області. (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2013 року додається).
29 липня 2021 року ОСОБА_1 успадкував слідуюче майно:
- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області серії НОР №055402 від 29.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №294, спадкова справа №280/2013 - земельну ділянку площею 0,2500 гектарів в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сім), що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Кн № 000030, виданого 19.06.1995 року Биківською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області, згідно рішення Биківської сільської ради народних депутатів 4 сесії ІІ скликання від 01.03.1995 року та зареєстрованого в ОСОБА_4 записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86, кадастровий номер земельної ділянки -1222081700:02:009:0035;
- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області серії НОР №055401 від 29.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №293, спадкова справа №280/2013 - земельну ділянку площею 0,2800 гектарів в межах згідно з планом, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сім), що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Кн № 000030, виданого 19.06.1995 року Биківською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області, згідно рішення Биківської сільської ради народних депутатів 4 сесії П скликання від 01.03.1995 року та зареєстрованого в ОСОБА_4 записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86, кадастровий номер земельної ділянки -1222081700:02:009:0036.
- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області серії НОМ №338500 від 29.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №292, спадкова справа №280/2013 - земельну ділянку площею 5,7549 гектарів у межах згідно з планом, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Биківська сільська рада, що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 146126, виданого 24.09.2008 року Криничанською районною державною адміністрацією, згідно розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації № 706-р-04 від 21.09.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010812200937, кадастровий номер земельної ділянки - 1222081700:01:001:0145.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 було відмовлено у зв`язку із тим, що з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 34485845 від 14.06.2012 року, реєстраційний номер 36889010 власником даного будинку на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року виконоком Биківської сільської ради) із не відомих обставин став ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи зазначене, позивач просив суд :
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номер 36889010, номер витягу 34485845 від 14.06.2012 року на житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташований за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_5 .
- зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Криничанської с/р Дніпропетровської області скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований 14.06.2012 року, номер запису про право власності 36889010, номер витягу 34485845, вчиненого на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Бикiвської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року.
- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташований за адресою: АДРЕСА_3 в порядку успадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлоi ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Божедарівської селищної ради, треті особи: Центр надання адміністративних послуг Криничанської селищної ради, КП «Криничанське БТІ», Криничанська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок із господарськими будівлями, скасування державної реєстрації та визнання визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що звертаючи до суду позивач посилається на те, що 29 вересня 1989 року ОСОБА_3 відповідно до рішення Криничанської районної Ради народних депутатів №216 від 31 липня 1989 року виданого виконавчим комітетом Катеренопільської с/р Криничанського району, Дніпропетровської області отримала свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Верхньодніпровському БТІ, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області в книзі №2, запис №8 від 10.11.1089 року. Але, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 було відмовлено у зв`язку із тим, що з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 34485845 від 14.06.2012 року, реєстраційний номер 36889010 власником даного будинку на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року/виконоком Биківської сільської ради) із не відомих обставин став ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У даному спорі правовою підставою для звернення до суду позивач вважав порушення його законного права стосовно спірного житлового будинку видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номер 36889010, номер витягу 34485845 від 14.06.2012 року на житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташований за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_5 .
Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Верхньодніпровському БТІ, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області в книзі №2, запис №8 від 10.11.1089 року на імя ОСОБА_3 позивачем не надано.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що рішення Криничанської районної Ради народних депутатів №216 від 31 липня 1989 року видане виконавчим комітетом Катеринопільської с/р Криничанського району, Дніпропетровської області є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване рішення не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Таким чином, рішення Криничанської районної Ради народних депутатів №216 від 31 липня 1989 року, на яке посилається позивач, є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване рішення не породжує виникнення відповідного права у ОСОБА_3 , а тільки фіксує факт його наявності.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення його цивільного права, за захистом якого він звернувся до суду.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.101 ЦК УРСР 1963 року ( в редакції чинної станом на 29.09.1989) в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати лише одну квартиру.
Відповідно до ч.1-4 ст.103 ЦК УРСР 1963 року (в редакції чинної станом на 29.09.1989), якщо в особистій власності громадянина або у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей стане з підстав, що допускаються законом, більше одного жилого будинку, власник вправі на свій вибір залишити у своїй власності будь-який з цих будинків. Інший будинок (будинки) повинен бути власником протягом одного року проданий, подарований або відчужений іншим способом. Річний строк для добровільного відчуження власником будинку (будинків) обчислюється з дня виникнення права власності на інший будинок (будинки). Якщо власник протягом одного року не скористується своїм правом на відчуження будинку в будь-якій формі, цей будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР для виконання судових рішень. Виручені від продажу суми після відшкодування витрат, пов`язаних з здійсненням примусового продажу, передаються колишньому власникові будинку. В разі, коли продаж будинку в примусовому порядку не відбудеться через відсутність покупців, будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів безоплатно переходить у власність держави.
Правовий режим колгоспного двору визначався положеннями ЦК УРСР.
Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.
З введенням у дію з 15.04.1991 Закону України "Про власність" була ліквідована різниця правового режиму майна у «колгоспному дворі» та в «робітничому дворі», встановлено єдиний правовий режим майна, незалежно від місця проживання чи місця праці особи.
З огляду на те, що цей Закон набув чинності 15.04.1991, його дія не поширилася на майно, яке було придбане раніше. Це означає, що на таке майно і далі поширюється правовий режим майна колгоспного двору - спільна сумісна власність усіх його членів. Ця обставина і сьогодні має братися до уваги при відчуженні цього майна, а також при його спадкуванні.
Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.
Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року передбачає з`ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-350цс15.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 № 48.
Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.
В свою чергу, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику, у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 №20 із змінами і доповненнями, судам було роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так згідно Витягу, виданого виконавчим комітетом Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, встановлено, що згідно погоподарської книги № 47 с. Водяне Виконавчого комітету Катеринопільської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку №1037 1967-1970 років; згідно погосподарської книги №15 c.Водяне Виконавчого комітету Катеринопільської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_2 1971-1973 років; згідно погосподарської книги №18 с. Водяне Виконавчого комітету Катеринопільської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_3 ; згідно погосподарської книги №15c.Водяне Виконавчого комітету Катеринопільської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_4 1977-1979 років; згідно погосподарської книги №1 с.Водяне Катеринопільської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_5 1980-1982 років; згідно погосподарської книги №14 с.Водяне Катеринопільської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_6 років; згідно погосподарської книги №20 с.Водяне Биківської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_7 1991-1995 років; згідно погосподарської книги № 1 c. Bодяне Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку №170 1996-2000 років; згідно погосподарської книги №3 с.Водяне Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_8 2001-2005 років. Вул. Дружби; згідно погосподарської книги №3 с.Водяне Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_9 років. Вул.. Дружби буд.7; згідно погосподарської книги №6 с. Водяне Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Особового рахунку № НОМЕР_10 2011-2015 років. АДРЕСА_2 ОСОБА_3 дійсно приживала та була власником житлового будинку з по господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 згідно свідоцтва на право власності від 31 липня 1989 року).
Також встановлено, що 29 вересня 1989 року ОСОБА_3 відповідно до рішення Криничанської районної Ради народних депутатів №216 від 31 липня 1989 року виданого виконавчим комітетом Катеренопільської с/р Криничанського району, Дніпропетровської області отримала свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідно до досліджених судом матеріалів справи судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 29 вересня 1989 року, зареєстрованого в Верхньодніпровському БТІ, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області в книзі №2, запис №8 від 10.11.1089 року, і нею даний будинок будь-кому та у будь-який спосіб у власність не передавався.
Оскільки право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до діючого на той час законодавства, тому вищевказане свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 29 вересня 1989 року, є правовстановлюючим документом та свідчить про те, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_3 .
Відтак, враховуючи наведене, та те, що станом на момент прийняття даного рішення чинним було свідоцтво право особистої власності на домоволодіння, видане 29 вересня 1989 року, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі рішення №216 від 31.07.1989 року є недійсним.
Наявність свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 на даний час порушує право ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Статтею 41 Конституції України закріплено, що право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216 та 1218 ЦК України).
Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Нормою частини 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Встановлено, що 20 січня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, актова запис про смерть №03 від 22 січня 2013 року зроблена Виконкомом Биківської с/р Криничанського району, Дніпропетровської області. (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2013 року додається).
29 липня 2021 року, ОСОБА_1 , успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , слідуюче майно:
- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області серії НОР №055402 від 29.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №294, спадкова справа №280/2013 - земельну ділянку площею 0,2500 гектарів в межах згідно з планом, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сім), що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Кн № 000030, виданого 19.06.1995 року Биківською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області, згідно рішення Биківської сільської ради народних депутатів 4 сесії ІІ скликання від 01.03.1995 року та зареєстрованого в ОСОБА_4 записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86, кадастровий номер земельної ділянки -1222081700:02:009:0035;
- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області серії НОР №055401 від 29.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №293, спадкова справа №280/2013 - земельну ділянку площею 0,2800 гектарів в межах згідно з планом, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сім), що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Кн № 000030, виданого 19.06.1995 року Биківською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області, згідно рішення Биківської сільської ради народних депутатів 4 сесії П скликання від 01.03.1995 року та зареєстрованого в ОСОБА_4 записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86, кадастровий номер земельної ділянки -1222081700:02:009:0036.
- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області серії НОМ №338500 від 29.07.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №292, спадкова справа №280/2013 - земельну ділянку площею 5,7549 гектарів у межах згідно з планом, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Биківська сільська рада, що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 146126, виданого 24.09.2008 року Криничанською районною державною адміністрацією, згідно розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації № 706-р-04 від 21.09.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010812200937, кадастровий номер земельної ділянки - 1222081700:01:001:0145.
Проаналізувавши вищенаведені обставини та матеріали даної справи, дослідивши докази надані сторонами, суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , за життя належав житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а оформлення права власності на спірний будинок за ОСОБА_5 відбулося з порушенням законних прав та інтересів спадкоємця ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , тому позовна вимога щодо визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номер 36889010, номер витягу 34485845 від 14.06.2012 року на житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташований за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Що стосується вимог ОСОБА_1 з приводу того, щоб зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Криничанської с/р Дніпропетровської області скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований 14.06.2012 року, номер запису про право власності 36889010, номер витягу 34485845, вчиненого на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Бикiвської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином аналізуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 є незаконною і порушує права позивача на спірний житловий будинок.
Виходячи із вказаного слід скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , вчиненого на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Бикiвської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року, здійсненою Комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі № 2, запис№ 141 від 14 червня 2012 року, реєстраційний номер майна: 36889010, номер витягу: 34485845.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташований за адресою: АДРЕСА_3 в порядку успадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлоi ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно пункту 1 частини 2статті 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.
ОСОБА_1 , в позовній заяві зазначає, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 було відмовлено у зв`язку із тим, що з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 34485845 від 14.06.2012 року, реєстраційний номер 36889010 власником даного будинку на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року виконоком Биківської сільської ради) із не відомих обставин став ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, матеріали справи не містять вищевказаної відмови нотаріуса.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 332/3923/18 викладено висновок про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку можливе у випадку, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, при цьому у разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.
За таких обставин, враховуючи, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає,
що вимог ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташований за адресою: АДРЕСА_3 в порядку успадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлоi ІНФОРМАЦІЯ_3 слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв`язку з наведеним рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року- скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Божедарівської селищної ради, треті особи: Центр надання адміністративних послуг Криничанської селищної ради, КП «Криничанське БТІ», Криничанська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок із господарськими будівлями, скасування державної реєстрації та визнання визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номер 36889010, номер витягу 34485845 від 14.06.2012 року на житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташований за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_5 .
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , вчиненого на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2000 року виданого виконавчим комітетом Бикiвської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області виданого на підставі (рішення №216 від 31.07.1989 року/26.01.2000 року, здійсненою Комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі № 2, запис № 141 від 14 червня 2012 року, реєстраційний номер майна: 36889010, номер витягу: 34485845.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2023 |
Оприлюднено | 03.02.2023 |
Номер документу | 108734711 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Пищида М. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні