Постанова

від 31.01.2023 по справі 623/650/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 623/650/17 Номер провадження 22-ц/814/303/23Головуючий у 1-й інстанції Герцов О.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової Л.М., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року (ухвалене суддею Герцовим О.В., повний текст рішення складено суддею 03 грудня 2021 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради про поновлення на роботі, оплаті за час вимушеного прогулу та відшкодування морального збитку, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому прохав поновити строк для звернення до суду з позовною заявою; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради; стягнути з Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2016 року до дня поновлення на роботі; стягнути з Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 серпня 2016 року Ізюмська міська рада прийняла рішення №0552 «Про передачу майна ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області». На виконання даного рішення було надано наказ в.о. начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області Вишнякова Я. Є. № 25-ОД від 29 серпня 2016 року «Про попередження працівників про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства».

Наказом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 № 65-к від 01 листопада 2016 року позивача звільнено з посади директора ДЮСШ «Донець» відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією управління молоді та спорту Ізюмської міської ради. Вважаючи, що рішення Ізюмської міської ради № 0552 від 26 серпня 2016 року та наказ № 25-ОД від 29 серпня 2016 року видано з порушеннями чинного законодавства, позивач 30 серпня 2016 року звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом про визнання діяльності протиправною та скасування рішень Ізюмської міської ради та наказу начальника управління молоді та спорту.

В процесі розгляду адміністративної справи № 623/2314/16-а рішенням Ізюмської міської ради 7 скликання № 0874 від 27 лютого 2017 року скасовано рішення 21 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 26 серпня 2016 року № 0552 «Про передачу майна ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради» та закріплено майно, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Ізюм за Управлінням молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради на праві оперативного управління. Згідно пункту 1 цього рішення Ізюмська міська рада вирішила: скасувати рішення 21 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 26 серпня 2016 № 0552 «Про передачу майна ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради», як таке, що прийняте з порушеннями Регламенту Ізюмської міської ради 7 скликання. Ізюмська міська рада прийняттям цього рішення скасувала протиправне рішення № 0552 від 26 серпня 2016 року «Про передачу майна ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області і як наслідок повинні бути скасованими та визнані протиправними всі розпорядчі документи, які було розроблено та затверджено на виконання цього скасованого рішення.

Позивач вказував, що 09 березня 2017 року міськрайонним судом Харківської області було винесено постанову, згідно якої скасовано наказ в. о. начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Вишнякова Я. Є. № 25-ОД від 29 серпня 2016 року «Про попередження працівників про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства», як незаконний. Наказ голови ліквідаційної комісії Демиденко О. В. №65-к від 01 листопада 2016 року, згідно якого був звільнений з посади директор ДЮСШ «Донець» ОСОБА_1 у зв`язку з ліквідацією управління молоді та спорту Ізюмської міської ради, який прийнято на виконання скасованого рішення Ізюмської міської ради від 26 серпня 2016 року № 0552 та незаконного наказу № 25-ОД від 29 серпня 2016 року, на думку позивача, повинен бути скасованим, як протиправний.

Також зазначив, що відповідачем, в порушення вимог законодавства, не було запропоновано йому жодної з вакантних посад в новому управлінні. У зв`язку зі скасуванням наведених протиправних розпорядчих документів суб`єктів владних повноважень є всі правові підстави поновлення позивача на роботі, отримання оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Так, рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2017 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Верховний Суд послався на те, що при новому розгляді справи необхідно з`ясувати чи дійсно відбулася реорганізація установи в якій працював ОСОБА_1 та залучити до участі у справі Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 надав до суду доповнення до позовної заяви про поновлення на роботі, оплаті за час вимушеного прогулу та відшкодування морального збитку, де вважав за доцільне звернути увагу на те, що рішенням Ізюмської міської ради 21 сесії 7 скликання від 26 серпня 2016 року № 0508 «Про організацію в м. Ізюм роботи з молоддю, в галузі спорту та формуванні іміджу міста, ліквідації юридичної особи шляхом припинення діяльності та створення нової юридичної особи - Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради фактично було проведення перейменування Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради в Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради з незначною зміною в структурі, що може з певною натяжкою розглядатися як реорганізація.

Зазначив, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлено шляхом його поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Зазначеним рішенням Ізюмської міської ради виконання завдань і функцій Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради було покладене на Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради, таким чином мова йде фактично про реорганізацію. (а.с.99-100 том 2).

Ухвалою суду від 13.01.2021 року замінено відповідача у справі 623/650/17 Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради у зв`язку з ліквідацією правонаступником Управлінням молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради. Відповідачів Ізюмську міську раду Харківської області, Ізюмського міського голову Марченка Валерія Віталійовича, в.о. начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області Вишнякова Ярослава Євгеновича - виключено зі списку сторін у справі.(а.с.163-164 том 2).

26 січня 2021 року ОСОБА_1 надав до суду уточнену позовну заяву у справі, де просив поновити його на роботі в Управлінні молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2016 року (дня незаконного звільнення) до дня прийняття рішення судом, стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 10000 гривень. (а.с.168-187 том 2).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради про поновлення на роботі, оплаті за час вимушеного прогулу та відшкодування морального збитку відмовлено у повному обсязі.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року,та ухвалитинове рішення,яким позовнівимоги задовольнитиу повномуобсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував правові висновки Верховного Суду України щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах при розгляді адміністративних справ. В яких зроблено висновок про те, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги його уточнюючу позовну заяву від 25.01.2021 року, в якій він надав порівняльну таблицю положень про управління, в якій вказується про те, що Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради з урахуванням мети та завдань виконує повноваження Управління молоді, спорту Ізюмської міської ради.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що наказом управління з питань фізичної культури, спорту та туризму Ізюмської міської ради Харківської області № 29-к від 01 серпня 2011 року позивача ОСОБА_1 з 01 серпня 2011 року призначено на посаду директора ДЮСШ «Донець» (а.с.102 том 1).

Рішенням Ізюмської міської ради 7 скликання № 0508 від 26.08.2016 року «Про організацію в м. Ізюм роботи з молоддю, в галузі спорту та формуванні іміджу міста, ліквідації юридичної особи шляхом припинення діяльності та створення нової юридичної особи - Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради» ліквідовано Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради (код ЄДРПОУ 32778149) шляхом припинення діяльності, створено ліквідаційну комісію та встановлено строк дії ліквідаційної комісії3 місяці (а.с.98-99 том 1).

Рішенням Ізюмської міської ради № 0552 від 26.08.2016 року «Про передачу майна ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради» передано майно, що використовувалось ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Ізюмській ДЮСШ Ізюмської міської ради імені В.В. Ткаченка (а.с.21 том 1).

Рішенням Ізюмської міської ради від 27.02.2017 року № 0874 вирішено скасувати рішення 21 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 26.08.2016 року № 0552 «Про передачу майна ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради» як таке, що прийняте з порушенням регламенту Ізюмської міської ради 7 скликання (а.с.13-14 том 1)

Попередження про звільнення із займаної посади в зв`язку з ліквідацією Управління молоді та спорту на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України № 320 від 30.08.2016 року було направлено позивачеві ОСОБА_1 поштою та вручено 08.09.2016 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.105, том 1).

Наказом голови ліквідаційної комісії Демиденко О.В. №65-к від 01.11.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДЮСШ «Донець» відповідно до п.1 ч.1ст.40 КЗпП Україниу зв`язку з ліквідацією управління молоді та спорту Ізюмської міської ради з 08 листопада 2016 року про що було внесено відповідний запис до трудової книжки позивача (а.с.104, 19-20 том 1).

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2017 року у справі № 623/2314/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича, в.о. начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області Вишнякова Ярослава Євгеновича про визнання діяльності протиправною та скасування рішень Ізюмської міської ради Харківської області та наказу начальника управління молоді та спорту позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині визнання незаконним рішення 21 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 26.08.2016 року № 0552 від 26.08.2016 року «Про передачу майна ДЮСШ «Донець» Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради» за відсутністю предмета спору. Скасовано наказ в.о. начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області Вишнякова Я.Є. № 25-ОД від 29.08.2016 року «Про попередження працівників про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства» як незаконний. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.43-46 том 1).

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2017 року у справі № 623/2314/16-а скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови Марченка В.В., в.о. начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області Вишнякова Я.Є. про визнання діяльності протиправною та скасування рішень Ізюмської міської ради Харківської області та наказу начальника управління молоді та спорту відмовлено (а.с.123-126 том 1).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області номер справи 623/650/17 від 08 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.165-169 том 1).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.79-91 том 2).

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судом першої інстанції, в порушення статей 33, 130ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), не забезпечено позивачеві можливості здійснити процесуальне право щодо визначення складу відповідачів, суди: не з`ясували чи мала місце ліквідація чи реорганізація юридичної особи публічного права (Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради). За таких обставин, суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стала ліквідація управління молоді та спорту Ізюмської міської ради, а тому звільнення позивача відбулося без порушення його трудових прав, та при його звільненні був дотриманий порядок, встановлений трудовим законодавством, правових підстав для поновлення позивача на посаді судом не встановлено, а тому підстав для задоволення позову про поновлення на роботі не має.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що вимоги про оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування морального збитку є похідними від основних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, тому не підлягають задоволенню.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Стаття 43 Конституції Українивизначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пункт 1 частини 1статті 40 КЗпП Українипередбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 рокуN 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Частиною другоюстатті 40 цього Кодексувстановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги ч. 2 ст.40, ч. 3 ст.49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно достатті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимогистатті49-2 КЗпП Українипро надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року по справі № 462/3515/19, і є обов`язковою до застосування судами згідно ч. 4ст. 263 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу № 29-к від 01.08.2011 року ОСОБА_1 був найманим працівником і правовою підставою для його звільнення була ліквідація управління.

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Так, при проведенні порівняння положень для встановлення того факту чи дійсно Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради з урахуванням мети та завдань діяльності буде виконувати повноваження (завдання) Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради, встановлено що схожість завдань та функцій між Управліннями вбачається лише в загальних формулюваннях. Проте, предметно досліджуючи завдання, функцій та структуру зазначених Управлінь можна дійти висновку, що вони не є тотожними.

Отже, у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація управління, і норми трудового законодавства, що регулюють вивільнення працівника, відповідачем додержано.

Відповідно до положення про Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради, що було затверджене рішенням Ізюмської міської ради Харківської області від 26 квітня 2016 року № 0310 до структури управління входила Дитячо-юнацька спортивна школа«Донець», директором якої працював ОСОБА_1 (а.с.216-218 том 2).

Однак, рішенням Ізюмської міської ради Харківської області № 0479 від 28 липня 2016 року було прийнято рішення про зміну підпорядкування Ізюмської дитячо-юнацької спортивної школи Ізюмської міської ради Харківської області. Тому, вищевказана спортивна школа була підпорядкована Управлінню молоді та спорту Ізюмської міської ради та їй присвоєне ім`я ОСОБА_3 .

Тобто, на момент прийняття рішення № 0508 відповідно до якого було ліквідовано Управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області в його структурі перебували дві спортивні школи.

На теперішній час в структурі управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради знаходиться одна спортивна школаІзюмська дитячо-юнацька спортивна школа Ізюмської міської ради імені В.В. Ткаченка.

ДЮСШ «Донець», директором якої працював ОСОБА_1 в структурі управління відсутня, так як була ліквідована разом з Управлінням молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області.

Отже, підставою для звільнення позивача стала ліквідація управління молоді та спорту Ізюмської міської ради, а тому звільнення позивача відповідає вимогамКЗпП України.

Доводи апелянта про те, що при його звільненні не було враховано переважне право на залишенні на роботі є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 42 КзпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Тобто, вказане переважне право застосовується у разі скорочення осіб які знаходяться на ідентичних посадах, а тому роботодавцю необхідно вирішувати питання щодо скорочення однієї особи, в такому разі застосовується переважне право на залишення на роботі.

Проте, з наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора дитячо-юнацька спортивна школа «Донець», аналогічної посади в структурі управління молоді та спорту - Ізюмської міської ради не було, а тому в даному випадку переважне право не могло бути застосованим.

Крім того, у справі №623/3181/16-а Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, Харківським апеляційним адміністративним судом та Касаційним адміністративним судом Верховного Суду було встановлено відсутність правонаступника у ліквідованого управління молоді та спорту Ізюмської міської ради (а.с.219-225 том 2).

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося без порушення його трудових прав, та при звільненні ОСОБА_1 був дотриманий порядок, встановлений трудовим законодавством, правових підстав для поновлення позивача на посаді судом не встановлено, адже поновлення може бути застосовано у випадку незаконного звільнення працівника, що не було доведено позивачем достатніми доказами, тому підстав для задоволення позову про поновлення на роботі не має.

Також, місцевий суд вірно зазначив, що вимоги позивача про оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування морального збитку є похідними від основних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, тому не підлягають задоволенню.

Тому, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

РішенняІзюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2023 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.Ю. Кузнєцова