Рішення

від 16.01.2023 по справі 496/2656/22

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/2656/22

Провадження № 2/496/512/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Бондаренко Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та постійного проживання із спадкоємцем,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який 19.10.2022 року уточнила, в якому просить суд визнати факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року до моменту смерті ОСОБА_2 , а саме до 03.12.2020 року та встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщини, яка залишилася після смерті бабусі, а саме: земельної ділянки, загальною площею 2.63 га., яка розташована за межами с. Секретарівка Одеського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , загальною вартістю 24839,66 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, загальною площею 2.63 га., що розташована на території Вигодянської сільської ради за межами с. Секретарівка Одеського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , вартістю 24839, 66 грн. і належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . З 1996 року ОСОБА_2 , по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала з позивачкою однією сім`єю. 30.09.2011 року ОСОБА_2 склала на ім`я ОСОБА_1 заповіт, яким заповіла вищезазначену земельну ділянку позивачці. 15.02.2022 року ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом звернулася до Біляїської державної нотаріальної контори Одеської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, оскільки станом на 03.12.2020 року ОСОБА_2 була зареєстрована за іншою адресою, державний нотаріус роз`яснив позивачці, що їй необхідно звернутися до суду з питання встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час відкриття спадщини, однією сім`єю. У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, але надала письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Секретарівської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурковською Г.П. 13.09.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 21, ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2.63 га., розташовану на території Секретарівської сільської ради, яка належить заповідачу на праві приватної власності.

На підставі акту про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 08.09.2003 року, Секретарівським сільським головою ОСОБА_3 із земель колективної власності колишнього КСП «Біляївське» на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації від 31.07.2003 року № 486, була передана ОСОБА_2 в натурі в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , площею 2.63 га.

Зазначене також підтверджується ситуаційними схемами.

Відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 046100, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої на території Секретарівської сільської ради Біляївского району Одеської області, загальною площею 2.63 га., цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5121084500:01:001:0044.

Згідно довідки Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області № 1224 від 22.06.2022 року, за ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована земельна ділянка, площею 2.63 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 046100, виданого Біляївською районною державною адміністрацією 29.12.2003 року, кадастровий номер якої: 5121084500:01:001:0044.

Відповідно копії договору оренди земельної ділянки від 27.07.2005 року, ОСОБА_2 (орендодавець) було передано ПСП «Секретарівське» в особі директора Тулунжи Д.І. (орендар) в довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами АДРЕСА_2 , загальною площею 2.63 га., яка належить орендодавцю на праві приватної власності. Договір оренди було укладено на термін 10 років.

На підставі акту приймання передачі в натурі (на місцевості) земельної ділянки від 27.07.2005 року, ОСОБА_2 передала, а ПСП «Секретарівське» в особі голови Тулунжи Д.І. прийняв в довгострокове користування (оренду) вищезазначену земельну ділянку, згідно договору оренди землі.

Відповідно до довідки Секретарівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.02.1992 року по теперішній час.

Згідно акту № 5, складеного 15.02.2022 року депутатом Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області Туріца Т.М. у присутності свідків, ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_2 з 1996 року до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідок Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області № 127 від 15.02.2022 року та № 1221 від 22.06.2022 року, ОСОБА_2 була зареєстрована по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідок Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області № 126 від 15.02.2022 року та № 1222 від 22.06.2022 року, на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , була зареєстрована тільки померла.

У довідках Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області № 128 від 15.02.2022 року та № 1223 від 22.06.2022 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала з ОСОБА_2 , з 1996 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Бабуся позивачки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04.12.2020 року, актовий запис 1020.

З матеріалів спадкової справи № 102/2022 року, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_1 15.02.2022 року зверталася до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини.

Спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована в спадковому реєстрі, що підтверджується інформаційною довідкою з нього № 68599113 від 16.02.2022 року.

Спадкова справа № 102/2022, заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована в спадковому реєстрі за № 69156332, що підтверджується інформаційною довідкою № 68569821 від 16.02.2022 року.

В спадковому реєстрі міститься інформація щодо наявного чинного заповіту ОСОБА_2 , посвідченого 13.09.2011 року Секретарівською сільською радою Біляївського району Одеської області, що підтверджується інформаційною довідкою № 68569133 від 16.02.2022 року.

Листом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області № 1274/02-14 від 21.06.2022 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та роз`яснено те, що вона має право звернутися до суду з питання встановлення факту постійного проживання позивача разом з ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та встановити факт прийняття спадщини і надати до вказаної установи рішення суду, що набрало законної сили.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (даліКонвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як свідчитьпозиція Судуу багатьохсправах,основною складовоюправа насуд єправо доступу,в томурозумінні,що особімає бутизабезпечена можливістьзвернутись досуду длявирішення певногопитання,і щоз бокудержави неповинні чинитисьправові чипрактичні перешкодидля здійсненняцього права.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 розділу 2, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22, розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язкуз цимнотаріус відмовивособі воформленні спадщини,спадкоємець маєправо звернутисьв судз заявоюпро встановленняфакту постійногопроживання зспадкодавцем начас відкриттяспадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень зазначеної Постанови, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем майна за заповітом, яке залишилося після смерті її бабусі ОСОБА_2 , однак у зв`язку з тим, що спадкодавець була зареєстрована за іншою адресою, державний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому ОСОБА_1 не має можливості належним чином реалізувати своє право на спадок.

Зібраними по справі доказами встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з 1996 року разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , до моменту смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, мають місце обставини, які свідчать про прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 , шляхом постійного проживання зі спадкодавцем та на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в цій частині, оскільки встановлення цього факту породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.

Таким чином, вимога позивача про визнання факту постійного проживання із спадкоємцем, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, суд вважає, що вона заявлена передчасно, оскільки задоволення позову в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, слугує підставою для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Як було зазначено в п. 23Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справахпро спадкування»№7від 30.05.2008року тав ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 1216-1218, 1220-1223,1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 76-82, 89, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та постійного проживання із спадкоємцем - задовольнити частково.

Визнати факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживання з її бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року до моменту смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту, шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.02.2023 року.

Суддя М.Л. Пасечник