Постанова

від 02.02.2023 по справі 925/527/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Справа№ 925/527/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року (повний текст рішення складено 23.09.2022)

у справі №925/527/22 (суддя Васянович А.В.)

За позовом Черкаської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Волощенка Сергія Івановича

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 17 631 грн. 20 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Черкаська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Волощенка Сергія Івановича про стягнення з відповідача 17 631 грн. 20 коп. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 25 червня 2015 року в частині несплати орендної плати, що призвело до неотримання позивачем доходів від орендної плати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року позовні вимоги задоволено частково. Провадження в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 4 000 грн. 00 коп. закрито. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Волощенка Сергія Івановича на користь Черкаської міської ради 4 815 грн. 60 коп. боргу зі сплати орендної плати та 677 грн. 56 коп. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем. Одночасно, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутнє солідарне зобов`язання зазначивши, що грошові кошти є подільними речами, і законом або договором не встановлено солідарного обов`язку орендарів (боржників) за договором оренди землі, а отже заборгованість підлягає поділу між орендарями у рівних частках. Крім того відповідачем, після звернення позивача до суду з позовом було сплачено 4 000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у цій частині.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Черкаська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відсутні підстави для висновку про те, що орендна плата за користування земельною ділянкою є подільною і може бути поділена між орендарями оскільки земельна ділянка має один кадастровий номер, не поділена між двома орендарями ні рішенням ради, ні умовами договору, а також не визначена частка кожного з них у користуванні нею. Також, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не врахував, що для позивача пріоритетним є надходження до бюджету орендної плати в повному обсязі, тоді як принцип поділу орендної плати на рівні частки звільняє кожного з орендарів від обов`язку забезпечувати оплату за користування земельною ділянкою у повному обсязі. Одночасно, позивач підкреслює, що суд першої інстанції не дослідив той факт, що протягом періоду дії Договору, який включений до позовних вимог, орендну плату позивачу сплачував лише Калінін В.Ф.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі.

14.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської обласної прокуратури надійшла заява на виконання ухвали з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року, витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/527/22.

29.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/527/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаської міської ради від 27 січня 2015 року за №2-703 надано фізичній особі-підприємцю Калініну Володимиру Федоровичу та фізичній особі-підприємцю Волощенку Сергію Івановичу земельну ділянку площею 0,1285 га по вул. Пацаєва, 53 в оренду на 49 років (кадастровий номер 7110136400:04:001:0051) під нежитлові та побутові приміщення за рахунок землекористування сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси".

За цільовим призначенням земельна ділянка віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку. енергетики та іншого призначення.

25 червня 2015 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Волощенком Сергієм Івановичем, фізичною особою-підприємцем Калініним Володимиром Федоровичем (орендарі) було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1. вищевказаного договору орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 27 січня 2015 року за №2-703 зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, яка знаходиться в місті Черкаси, по вул. Пацаєва, 53.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,1285 га під нежитлові та побутові приміщення. Кадастровий номер земельної ділянки 7110136400:04:001:0051 (п. 2 договору).

На земельній ділянці знаходяться нежитлова будівля та побутові приміщення (п. 3 договору).

За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 6 621 грн. 00 коп. (у місяць 551 грн. 75 коп.) (п. 9 договору).

У зв`язку з неналежним виконанням орендарями своїх договірних зобов`язань по сплаті орендної плати, позивач звертався до суду про стягнення заборгованості з орендної плати за попередні періоди за цим же договором.

Пунктом 13 договору передбачено, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

З 01 січня 2016 року у зв`язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,433) розмір щомісячного платежу становив 790,66 грн. (551,75 х 1,433 = 790,66).

З 01 січня 2017 року у зв`язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,06) розмір щомісячного платежу становив 838,09 грн. (790,66 х 1,06 = 838,09).

12 січня 2018 року між сторонами було складено акт звірки по сплаті орендної плати, з нарахуванням орендної плати по 31 грудня 2017 року, згідно з яким переплата орендарів на дату підписання акту становила 1 300,94 грн.

Таким чином, наступне нарахування орендарям орендної плати продовжувалося починаючи з 01 січня 2018 року.

За період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2021 року (останній звітний місяць) орендарям нараховано 38 552 грн. 14 коп. орендної плати.

До цієї суми позивачем не включено орендної плати за березень 2020 року, оскільки відповідно до пункту 524 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними до цього Кодексу Законом № 533-ІХ від 17 березня 2020 року, в редакції Закону № 540-ІХ від 30 березня 2020 року), не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).

В порушення взятих на себе договірних зобов`язань за вищевказаний період користування земельною ділянкою грошові кошти сплачено лише в розмірі 19 620 грн. 00 коп.

В зв`язку з чим станом на момент звернення позивача до суду борг становив 17 631 грн. 20 коп. (38 552,14 - 1 300,94 - 19 620).

Також, відповідачем, після звернення позивача до суду з позовом було сплачено 4 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою наданою позивачем про рух коштів за період з 01 січня по 16 вересня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст. 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, власники землі та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів сплачують земельний податок, за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2021 року орендарям нараховано 38 552 грн. 14 коп. орендної плати. При цьому, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань за вищевказаний період користування земельною ділянкою грошові кошти сплачено лише в розмірі 19 620 грн. 00 коп., а також, вже після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем було сплачено 4 000 грн. 00 коп.

Доказів сплати заборгованості по орендній платі в сумі 13 631 грн. 20 коп. суду не подано.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, посилаючись на статтю 540 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що в даному випадку відсутнє солідарне зобов`язання орендарів за договором оренди, а тому заборгованість підлягає поділу між орендарями у рівних частках.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з зазначеними висновками місцевого господарського суду та відхиляє доводи апелянта, що що за умовами договору оренди земельна ділянка має один кадастровий номер, не поділена між двома орендарями, а також, не визначена частка кожного з них у користуванні цією земельною ділянкою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Так, суд апеляційної інстанції підкреслює, що предметом зобов`язання є оплата за користування земельною ділянкою, наданою за рішенням позивача в оренду Фізичній особі - підприємцю Волощенку Сергію Івановичу та Фізичній особі підприємцю Калініну Володимиру Федоровичу надана в оренду під нежитлові та побутові приміщення.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, що регламентується зі ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Як зазначалося раніше, пунктом 9 Договору оренди землі, сторони погодили річний розмір орендної плати у визначеній сумі без будь-яких застережень щодо її поділу між орендарями. А згідно з пунктом 11 договору орендарі повинні сплачувати річну орендну плату щомісячно у розмірі 1/12 річної орендної плати.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта, що Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/1083/18 від 25.06.2019 року.

Крім того, за положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.

Отже, колегія суддів підкреслює, що зобов`язання у третьої особи в зв`язку із втратою його статусу як ФОП не припинились, а відтак доводи позивача, що у останнього відсутня можливість пред`явити позов до обох орендарів про стягнення заборгованості у рівних частинах вважаються безпідставними.

При цьому, у зв`язку з зазначеним вище не приймаються твердження апелянта, що місцевим господарським судом не враховано, що для орендодавця земельної ділянки, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Черкаси, пріоритетним є надходження до бюджету орендної плати за земельну ділянку у повному обсязі, тоді як принцип поділу орендної плати на рівні частки або в тих чи інших пропорціях автоматично звільняє кожного з орендарів від обов`язку забезпечувати оплату за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки позивачем самостійно обрано спосіб захисту свого порушеного права та звернення до суду з позовом лише до одного з орендарів, то з відповідача підлягає стягненню 4 815 грн. 60 коп. боргу зі сплати орендної плати.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року у справі №925/527/22 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року у справі № 925/527/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2022 року у справі № 925/527/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/527/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз