Постанова

від 26.01.2023 по справі 902/381/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року Справа № 902/381/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача: Путілін Є.В., адвокат (в режимі відеоконференції);

відповідача Парпальос В.В., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 серпня 2022 року (повний текст складено 29.08.2022) та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року (повний текст складено 09.09.2022) у справі № 902/381/21 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Приватного підприємства "Глорія-ВЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД"

про стягнення 544 740,00 грн

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.12.2022 по 26.01.2023.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 серпня 2022 року у справі №902/381/21 в задоволенні позову Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про стягнення 544 740,00 грн відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі № 902/381/21 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 171,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 667,00 грн. та витрати з оплати вартості експертизи в сумі 13 728,80 грн - залишено за позивачем. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" 8 008,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 280,00 грн - залишено за відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ПП "Глорія-ВЛ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити повністю; додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та здійснити розподіл судових витрат.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

25.01.2022 до апеляційного суду через систему "Електронний суд" від представника Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3760,00 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 вересня 2017 року між Приватним підприємством "Глорія-ВЛ" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (орендар/відповідач) був укладений договір оренди №2 (далі - договір, т.1, а.с. 11-12), згідно п.1.1 якого орендодавець зобов`язувався передати орендареві в тимчасове строкове користування засоби (обладнання), а саме асфальто-змішувальна установка КДМ 2013 М 230, місцезнаходження: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Буштино. Орендар, у свою чергу, зобов`язувався прийняти вказане обладнання, сплачувати орендні платежі та належним чином відповідно до призначення використовувати обладнання.

Згідно п.1.2 договору обладнання знаходиться в змонтованому вигляді, стаціонарно розміщене за адресою вказаною у п. 1.1 договору.

Обладнання, що орендується, буде використовуватись орендарем в своїй господарській (Статутній) діяльності за цільовим призначенням (п.2.1 договору).

За змістом п.3.1 договору приймання - передача обладнання здійснюється за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору.

Протягом строку, визначеного п.3.1 договору, орендодавець повинен підготувати та передати, а орендар прийняти обладнання за місцем його стаціонарного розташування (п.3.2 договору).

Обладнання вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі. Орендар стверджує, що до укладення цього договору детально ознайомився з технічним станом обладнання, технічний стан є задовільний (п.3.3 договору).

Повернення орендодавцю обладнання здійснюється за Актом приймання-передачі, який підписується в день закінчення строку оренди або в день припинення договору оренди, якщо договір припиняє свою дію до настання строку, зазначеного в п.4.1 договору (п.3.5 договору).

Техніка вважається фактично переданою орендодавцю з моменту підписання Акту приймання-передачі (п.3.7 договору).

Відповідно п.4.1 договору, строк оренди складає 5 років з дати передачі обладнання орендарю за Актом приймання-передачі. Якщо сторони вирішають продовжити вказаний строк, вони в обов`язковому порядку повинні укласти відповідну додаткову угоду до договору. Автоматична пролонгація договору не допускається.

Орендна плата за обладнання є договірною, та становить 15 564,00 грн, в тому числі ПДВ 2 594,00 грн, за місяць орендна плата може змінюватись сторонами, шляхом оформлення додаткової угоди до цього договору, підписаної уповноваженими представниками сторін (п.5.1 договору).

Орендна плата сплачується орендарем помісячно, протягом 5 банківських днів від дня підписання та направлення на адресу орендаря Акту приймання-передачі наданих послуг (п.5.2 договору).

Розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, в національній грошовій одиниці (гривні) (п.5.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно чинному законодавству України (п.7.1 договору).

Договір підписується сторонами й скріплюється їх печатками (п.9.1 договору).

Договір вважається укладеним і набуває чинності з дати його укладення згідно п.9.1. договору (п.9.2 договору).

Згідно п.9.3 договору якщо інше додатково не буде визначено сторонами або не слідує із положень цього договору, даний договір діє до дати спливу терміну оренди, згідно п.4.1 договору.

Закінчення строку цього договору або строку оренди не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по ньому в повному обсязі та від відповідальності за нього порушення, яке мало місце під час його дії, крім випадків, коли на це є письмова згода протилежної сторони (п.9.4 договору).

У випадку встановлення недоцільності або неможливості подальшого виконання умов договору, або встановлення неминучого настання негативних результатів, встановлення факту порушення орендарем умов цього договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір шляхом направлення орендарю письмового повідомлення про односторонню відмову від договору. В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем такого повідомлення орендар зобов`язаний здійснити передачу обладнання орендодавцю в 3-денний строк з моменту отримання вказаного повідомлення та провести повний розрахунок з орендодавцем за цим договором (п.10.1 договору).

Договір вважається достроково розірваним за умови взаємної згоди сторін, про що складається відповідна Угода, якщо інше не встановлено даним договором (п.10.2 договору).

На виконання умов укладеного договору 01.09.2017 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі до договору оренди №2 від 01.09.2017 (т.1, а.с. 13), за змістом якого, орендар прийняв, а орендодавець передав в строкове платне користування обладнання: асфальто-змішувальна установка КДМ 2013 М 230, місцезнаходження: Закарпатська область, Тячівський район, смт Буштино.

На підтвердження обставин користування орендованим майном та виконання умов договору оренди №2 від 01.09.2017 ПП "Глорія-ВЛ" надано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 544 740,00 грн (т.1, а.с. 14-49).

Оскільки Приватним підприємством "Глорія-ВЛ" було передано ТОВ "Мего ЛТД" в тимчасове строкове користування обладнання, при цьому, орендні платежі, передбачені п.5.2 договору, згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 544 740,00 грн, останнім сплачені не були, ПП "Глорія-ВЛ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Мего ЛТД" вказаної заборгованості.

ТОВ "Мего ЛТД", в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про укладення 04.01.2021 між сторонами Додаткової угоди №1 до договору оренди №2 від 01.09.2017, згідно умов якої орендодавець погодився звільнити орендаря від зобов`язань (прощення боргу) за орендну плату у розмірі 571 432,00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції при вирішенні спору враховано наявний в матеріалах справи висновок експерта, яким спростовано дійсність підпису керівника ПП "Глорія-ВЛ" на Додатковій угоді №1 від 04.01.2021, а також акті повернення обладнання з оренди. Відповідним висновком також підтверджено відмінність печатки, зразки якої надано позивачем на дослідження, з відтиском печатки, яка поставлена у оригіналах наданих відповідачем. Разом з тим, суд відхилив доводи позивача щодо спростування висновком експерта дійсності печатки підприємства на зазначених документах, зазначивши про використання позивачем у господарській діяльності принаймі трьох печаток.

Схвалення юридичною особою Додаткової угоди №1 до договору оренди №2 від 01.09.2017 (предметом якої є прощення боргу зі сплати орендної плати) шляхом проставлення печатки, та її дійсність на момент винесення судового рішення, спростовує правомірність позовних вимог щодо наявності заборгованості ТОВ "МЕГО ЛТД" за договором оренди №2 від 01.09.2017.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналіз частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України приводить до висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вже зазначалося вище, 01 вересня 2017 року між Приватним підприємством "Глорія-ВЛ" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (орендар/відповідач) був укладений договір оренди №2 (далі - договір, т.1, а.с. 11-12).

Матеріалами справи встановлено, що за Актом приймання-передачі до договору оренди №2 від 01.09.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування обладнання: асфальто-змішувальна установка КДМ 2013 М 230, місцезнаходження: Закарпатська область, Тячівський район, смт Буштино.

На підтвердження обставин користування орендованим майном та виконання умов договору оренди №2 від 01.09.2017 ПП "Глорія-ВЛ" надано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 544 740,00 грн (т.1, а.с. 14-49).

При цьому, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 482 484,00 грн (т.1, а.с. 14-45) підписані та скріплені печатками сторін; акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на суму 62 256,00 грн містять підпис та відтиск печатки лише зі сторони ПП "Глорія-ВЛ" (т.1, а.с. 46-49).

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №62 від 31.12.2020, №03 від 31.01.2021, №08 від 28.02.2021 та №14 від 31.03.2021 були надіслані на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення (т.1, а.с.50). При цьому, будь-якої відповіді із зауваженнями чи/або запереченнями щодо причин непідписання вказаних актів матеріали справи не містять, як і відсутні докази повернення вказаних актів на адресу позивача із зазначенням причин такого повернення.

Отже, факт надання позивачем обладнання в оренду та користування ним відповідачемпідтверджується долученими до матеріалів справи договором оренди від 01.09.2017, Актом приймання-передачі до договору оренди №2 від 01.09.2017, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 544740,00 грн, а також податковими накладними.

Щодо оригіналів договору оренди №2 від 01.09.2017 та акту приймання-передачі обладнання від 01.09.2017, які відрізняються від копії відповідного договору оренди та акту приймання-передачі обладнання, які долучені до позовної заяви, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності відмінності між ними, однак зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів того, що користування обладнанням: асфальто-змішувальною установкою КДМ 2013 М 230 здійснювалось за іншими правочинами. Зазначене відповідачем спростовано також не було.

Стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Договір оренди №2 від 01.09.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, є дійсним, а відтак всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

ТОВ "Мего ЛТД", в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на укладення 04.01.2021 між сторонами Додаткової угоди №1 до договору № 2 від 01.09.2017.

Так, 04 січня 2021 року між ПП "Глорія-ВЛ" (орендодавець/позивач) та ТОВ "Мего ЛТД" (орендар/відповідач) підписано Додаткову угоду №1 до договору оренди №2 від 01.09.2017 (т.1, а.с. 148-149), за змістом якої сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії договору оренди з дня її підписання (п.1 Додаткової угоди).

Відповідно ст.605 ЦК України, орендодавець погоджується звільнити орендаря від зобов`язань (прощення боргу) за орендну плату у розмірі 571 432,00 грн (п.2 Додаткової угоди).

Пунктом 3 Додаткової угоди встановлено, що остання є невід`ємною частиною договору оренди №2 від 01.09.2017.

04 січня 2021 року між сторонами підписано акт приймання-передачі обладнання, згідно якого сторонами підтверджено повернення з оренди асфальто-змішувальної установки КДМ 2013 М 230, місцезнаходження: Закарпатська область, Тячівський район, смт Буштино (т.1, а.с. 149).

ПП "Глорія-ВЛ" заперечило щодо підписання вказаної Додаткової угоди №1 до договору оренди №2 від 01.09.2017, в зв`язку з чим, Господарським судом Вінницької області ухвалою від 28.07.2021 призначено у справі №902/381/21 почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Батозька, 1, м. Вінниця).

Згідно висновку експертів №4900/4901/4902/21-21 від 28.12.2021 Вінницького відділення науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи у справі №902/381/21 (т.1, а.с. 114-124), судовими експертами встановлено що:

- відтиск печатки у наданому документі, а саме: Додатковій угоді №1 від 04.01.2021 до Договору оренди №2 від 01.09.2017 року нанесено не печаткою ПП "Глорія-ВЛ" (т.2, а.с.101), експериментальні (т.1, а.с. 258-271), вільні та умовно-вільні зразки (т.1, а.с. 193-232) відтиску якої надані для порівняльного дослідження;

- питання - чи нанесено текст у Додатковій угоді №1 від 04.01.2021 року до Договору оренди №2 від 01.09.2017 року (т.2, а.с.88) у Розділі "Орендодавець" на документ, в якому вже містився відтиск печатки ПП "Глорія-ВЛ" та підпис від імені Директора ПП "Глорія-ВЛ" Голосенко Н.М., вирішити не виявляється можливим по причині наведеній в дослідницькій частині;

- відтиск печатки у наданому документів саме: Акті прийому-передачі обладнання від 04.01.2021 року до Договору оренди №2 від 01.09.2017 (т.2, а.с.100) нанесено не печаткою ПП "Глорія-ВЛ", експериментальні (т.1, а.с. 258-271) вільні та умовно вільні зразки (т.1, а.с. 193-232) відтиску якої надані для порівняльного дослідження;

- питання - чи нанесено текст у Акті прийому - передачі обладнання від 04.01.2021 року до Договору оренди №2 від 01.09.2017 (т.2, а.с.100) на документ в якому вже містився відтиск печатки ПП "Глорія -ВЛ" та підпис від імені директора ПП "Глорія-ВЛ" Голосенко Н.М., вирішити не виявляється можливим;

- підпис від імені Директора ПП "Глорія-ВЛ" Голосенко Н.М. у Додатковій угоді № від 04.01.2021 року до Договору оренди №2 від 01.09.2017 року (т.2, а.с.101) у Розділі "Орендодавець" - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів;

- підпис від імені Директора ПГІ "Глорія-ВЛ" Голосенко Н.М. в Акті прийому-передачі обладнання від 04.01.2021 року до Договору оренди №2 від 01.09.2017 року (т.2, а.с.100) у Розділі "Орендодавець" - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів;

- підпис від імені Директора ПП "Глорія-ВЛ" Голосенко Н.М. у Додатковій угоді №1 від 04.01.2021 року до Договору оренди №2 від 01.09.2017 року (т.2, а.с.101) у Розділі "Орендодавець" - виконаний не директором Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" Голосенко Наталією Миколаївною, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису Голосенко Наталія Миколаївни;

- підпис від імені Директора ПП "Глорія-ВЛ" Голосенко Н.М. в Акті прийому-передачі обладнання від 04.0.1.2021 року до Договору оренди №2 від 01.09.2017 року (т.2, а.с.100) у Розділі "Орендодавець" - виконаний не Директором Приватного підприємства " ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису Голосенко Наталія Миколаївна.

Тобто, згідно висновку експерта спростовано дійсність підпису керівника ПП "Глорія-ВЛ" на Додатковій угоді №1 від 04.01.2021, а також акті повернення обладнання з оренди (т.2, а.с. 100-101).

Відповідним висновком також підтверджено відмінність печатки, зразки якої надано позивачем на дослідження (т.1, а.с. 193-232, 258-271), з відтиском печатки, яка поставлена у оригіналах наданих відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Отже, у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів маєпідтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Враховуючи те, що за висновком судових експертів встановлено, що відтиск печатки на Додатковій угоді №1 від 04.01.2021 до Договору оренди №2 від 01.09.2017 нанесено не печаткою ПП "Глорія-ВЛ", а підпис від імені директора ПП "Глорія-ВЛ" Голосенко Н.М. у Додатковій угоді №1 від 04.01.2021 до Договору оренди №2 від 01.09.2017 у Розділі "Орендодавець" - виконаний не директором Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" Голосенко Наталією Миколаївною, а іншою особою, що в свою чергу свідчить про відсутність волевиявлення ПП "Глорія-ВЛ" на укладення даного правочину (яким звільнено відповідача від боргу у відповідності до вимог ст.605 ЦК України), колегія суддів дійшла висновку, що ПП "Глорія-ВЛ" Додаткової угоди №1 від 04.01.2021 до договору оренди №2 від 01.09.2017 з ТОВ "Мего ЛТД" не укладало, а вказана угода взагалі є такою, що не відбулася, тобто є неукладеною, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини сторін.

Посилання суду першої інстанції на те, що Додаткова угода №1 від 04.01.2021 до договору оренди не визнана судом недійсною у встановленому законом порядку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, встановлена судовими експертами при проведенні судової експертизи відмінність печатки, зразки якої надано позивачем на дослідження, з відтиском печатки, яка проставлена на Додатковій угоді №1 від 04.01.2021 до договору оренди, спростовує доводи суду про схвалення даного правочину шляхом проставлення печатки ПП "Глорія-ВЛ".

Також безпідставними є посилання суду першої інстанції на використання ПП "Глорія-ВЛ" в своїй господарській діяльності трьох печаток, оскільки візуальна схожість печатки ПП "Глорія-ВЛ", відтиск якої міститься на Додатковій угоді №1 від 04.01.2021 до договору оренди, з печаткою, відтиск якої міститься на договорах, укладених з Тячівською районною державною адміністрацією ще в 2017-2018 роках, не може свідчити про використання даної печатки при укладенні Додаткової угоди №1, зважаючи на те, що укладення правочину щодо прощення боргу шляхом укладення 04.01.2021 Додаткової угоди №1 заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем надані більш вірогідні докази стосовно факту існування договірних відносин з оренди обладнання, наявність заборгованості з орендних платежів та відсутність волі на укладення Додаткової угоди №1 від 04.01.2021 щодо прощення боргу, аніж твердження відповідача щодо укладення між сторонами даної Додаткової угоди №1.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання згідно зі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, існує заборгованість відповідача перед позивачем, доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не надано, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 544,470,00 грн за договором оренди є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2022 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи, з огляду на що, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" слід задоволити, а рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

Щодо апеляційної скарги Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у даній справі, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у справі № 902/381/21 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 171,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 667,00 грн. та витрати з оплати вартості експертизи в сумі 13 728,80 грн - залишено за позивачем. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" 8 008,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 280,00 грн - залишено за відповідачем.

Слід зазначити, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Звідси додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №923/631/15, від 23.01.2020 у справі №927/229/19, від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 21.09.2022 у справі № 925/632/19.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2022 у справі №902/381/21, то додаткове рішення суду від 30.08.2022 також підлягає скасуванню, внаслідок чого має бути здійснений новий розподіл судових витрат у справі.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п.п. 1, 2 ч.3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки даною постановою скасовано рішення Господарського суду Вінницької області області від 17.08.2022 у справі №902/381/21 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 171,10 грн, зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 12 256,65 грн та 13 728,80 грн (т.2, а.с.105) витрат, пов`язаних із проведенням судової технічної та почеркознавчої експертизи, слід покласти на відповідача. Крім того, судові витрати ТОВ "Мего ЛТД" на професійну правничу допомогу в розмірі 15 288,00 грн у відповідності до вимог ст.129 ГПК України слід залишити за відповідачем.

Щодо розподілу судових витрат, понесених Приватним підприємством "Глорія-ВЛ" на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Як вже зазначалося вище, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору №112 про надання правничої допомоги від 17.06.2020, детальний опис робіт №ПЄ-00002 від 08.08.2022 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), квитанцію до прибуткового касового ордера від 08.08.2022.

Так, відповідно до п.1 договору про надання правничої допомоги, виконавець (адвокат Путілін Євгеній Вікторович) приймає на себе зобов`язання щодо надання наступної правової допомоги замовнику (ПП "Глорія-ВЛ") - захисту прав і охоронюваних законом інтересів замовника в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування на підприємствах, установах організаціях, незалежно від форм власності та в судах усіх рівнів стороною яких являються "замовник", по справі про стягнення грошових коштів за договором поставки, що включає в себе:

а) складання та подання процесуальних документів;

б) надання запитів для одержання інформації;

в) представництво і захист інтересів замовника з правами сторони та повноваженнями передбаченими ГПК України, без обмежень.

Згідно п.3 договору розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на час складання акту.

Як вбачається з детального опису робіт адвокатом було надано такі послуги (вид робіт):

- підготовка позовної заяви копіювання документів навправлення стороні і подача позову в суд - 3 години роботи;

- підготовка відповіді на відзив направлення стороні і подача в суд - 1 година роботи;

- підготовка адвокатського запиту запиту відповідачу та направлення - 20 хвилин роботи;

- підготовка заяви про витребування доказів - 20 хвилин роботи;

- підготовка заяви про призначення експертизи - 35 хвилин роботи;

- підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення - 20 хвилин роботи;

- підготовка заяви про долучення доказів та направлення стороні - 20 хвилин роботи;

- підготовка заяв на виконання ухвал суду про надання оригіналів документів - 20 хвилин роботи;

- підготовка заяви про компенсацію судових витрт та направлення стороні - 20 хвилин роботи;

- участь в судових засіданнях - 2 години роботи;

- підготовка заяви про надання копії рішення - 10 хвилин роботи;

- підготовка заява про проведення відеоконференції направлення стороні та в суд - 30 хвилин;

- підготовка заява про проведення відеоконференції направлення стороні та в участь в судовому засіданні- 30 хвилин;

- участь в судових засіданнях - 30 хвилин роботи;

- підготовка заяви про стягнення витрат та направлення стороні та в суд - 30 хвилин роботи.

Разом 8 годин 45 хвилин.

Загальна вартість робіт 8677 грн.

Вищевказані послуги оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцію до прибуткового касового ордера №080834 від 08.08.2022.

Слід зазначаити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.

Враховуючи викладене та беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а також те, що розмір зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак беручи до уваги відсутність заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування ПП "Глорія - ВЛ" понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у заявленій позивачем сумі в силу приписів п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, оскільки позов задоволено повністю.

Крім того, як вже зазначалося вище, 25.01.2022 до апеляційного суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3760,00 грн.

Як вже зазначалося вище, за приписами ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Як вбачається, відповідачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до клопотання надано копію договору №112 про надання правничої допомоги від 17.06.2020, укладеного між адвокатом Путіліним Євгенієм Вікторовичем (виконавець) та ПП "Глорія-ВЛ" (замовник), детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 24.01.2023 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), квитанцію до прибуткового касового ордера від 24.01.2023.

Як вбачається з детального опису робіт адвокатом було надано такі послуги (вид робіт):

- підготовка апеляційної скарги, направлення стороні та в суд - 2 години роботи;

- підготовка заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, направлення стороні і в суд - 30 хвилин роботи;

- участь в судовому засіданні апеляційного суду - 1 година роботи.

Разом 3 годин 30 хвилин роботи.

Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 3760 грн.

Вищевказані послуги оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №24013 від 24.01.2023

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а також те, що розмір зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про покладення зазначених витрат на відповідача у відповідності до вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 серпня 2022 року у справі №902/381/21 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

"Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, оф. 214, м. Вінниця, 21036, код - 34455332) на користь Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" (вул. Конєва, 16, м. Вінниця, 21036, код - 20082595) 544 740,00 грн - основного боргу, 8 171,10 грн судового збору та 13 728,80 грн витрат, пов`язаних із проведенням судової технічної та почеркознавчої експертизи.

Видати наказ."

3. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 30 серпня 20222 року у справі №902/381/21 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

"В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заяву Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" про компенсацію судових витрат задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, оф. 214, м. Вінниця, 21036, код - 34455332) на користь Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" (вул. Конєва, 16, м. Вінниця, 21036, код - 20082595) 8 677,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ."

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, оф. 214, м. Вінниця, 21036, код - 34455332) на користь Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" (вул. Конєва, 16, м. Вінниця, 21036, код - 20082595) 12 256,65 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 3 760,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "01" лютого 2023 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.