Постанова

від 25.01.2023 по справі 922/3395/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/3395/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участі представників сторін:

прокурора Горгуль Н.В.,

від інших: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідача 2, за вх. №4000 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "23" листопада 2021 р. (повний текст складено 03.12.21, суддя Суслова В. В.) у справі № 922/3395/21

за позовом В.о. керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області,

до:

1.Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України", с.Кутузівка, Харківський район, Харківська область,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор", с.Івашки, Золочівський район, Харківська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Національну академію аграрних наук України, м.Київ,

про визнання договору удаваним, визнання недійсним договору, повернення ділянки

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор", в якому просить:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 29.02.2008,укладений між Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України» (62405, Харківська обл., Харківський р-н, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 054690427) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор» (62211, Харківська обл., Золочівський р-н, с. Івашки, вул. Центральна, 181, ідентифікаційний код юридичної особи 38068084);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор» (62211, Харківська обл., Золочівський р-н., с. Івашки, вул. Центральна, 181, ідентифікаційний код юридичної особи 38068084) повернути Державному підприємству «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України» (62405, Харківська обл.. Харківський р-н, с.Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 054690427) земельну ділянку площею 50,00 га;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор» (62211, Харківська обл., Золочівський р-н, с. Івашки, вул. Центральна, 181, ідентифікаційний код юридичної особи 38068084) судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. на користь Харківської обласної прокуратури код 02910108, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок IBAN UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3395/21. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Національну академію аграрних наук України (01010, м. Київ, вул.Михайла Омеляновича-Павленка, 9, код ЄДРПОУ 00024360).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2021 р. по справі №992/3395/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про спільну діяльність від 29.02.2008, укладений між Державним підприємством Дослідне господарство Кутузівка Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України (62405, Харківська обл., Харківський р-н, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 054690427) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Івашківський інкубатор (62211, Харківська обл., Золочівський р-н, с. Івашки, вул. Центральна, 181, ідентифікаційний код юридичної особи 38068084).

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Івашківський інкубатор (62211, Харківська обл., Золочівський р-н., с. Івашки, вул. Центральна, 181, ідентифікаційний код юридичної особи 38068084) повернути Державному підприємству Дослідне господарство Кутузівка Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України (62405, Харківська обл., Харківський р-н, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 054690427) земельну ділянку площею 50,00 га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Івашківський інкубатор (62211, Харківська обл., Золочівський р-н, с. Івашки, вул. Центральна, 181, ідентифікаційний код юридичної особи 38068084) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок IBAN UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 3405,00 грн.

Стягнуто з Державного підприємства Дослідне господарство Кутузівка Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України (62405, Харківська обл., Харківський р-н, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 054690427) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок IBAN UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 1135,00 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2021 р. по справі № 922/3395/21 повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема посилається, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо істотних умов договору оренди землі, які мали досягнути сторони при укладанні прихованого договору. Не було враховано рішення господарського суду Харківської області від 23.13.2013 р. по справі № 922/2383/13, яким встановлено наявність погодження спірного договору УААН, мету та мотиви укладання спірного договору, не застосування судом першої інстанції наслідків спливу строків позовної давності. Крім того, апелянт заперечує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, не повідомлення прокурором до звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень.

Для вирішення спору шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Терещенко О.І., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор» на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/3395/21 залишено без руху з підстав зазначених в ухвалі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 30 діб.

Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 р відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою другого відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/3395/21

12.10.2022 р. від прокурора на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 р. розгляд справи призначено на 23.11.2022 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 р. частково задоволено клопотання позивача про відкладання розгляду справи, розгляд справи відкладено на 14.12.2022 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022р. розгляд справи призначено на 25.01.2023 р. Цією ж ухвалою запропоновано позивачу прийняти участь у наступному засіданні в режимі відеоконференції.

До Східного апеляційного господарського суду через Електронний суд від позивача по справі надійшло повторне клопотання про відкладання розгляду справи до закінчення воєнного стану з посиланням як на неможливість прибути до судового засідання так і не можливість прийняти участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

У судових засіданнях, зокрема і судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2023 приймав участь в режимі відеоконференції прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, заперечував проти задоволення клопотання позивача про відкладання розгляду справи до завершення воєнного стану.

Судова колегія , розглянувши клопотання позивача, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи нижче викладене.

Як свідчать матеріали справи, позивач розташований у місті Харкові, де, на цей час, не проводяться активні бойові дії, а тому представники позивача в змозі прийняти участь у судовому засідання безпосередньо або у режимі відеоконференції, що було йому запропоновано ухвалою суду від 14.12.2022 р. У зв`язку з чим розгляд справи було відкладено. Про те, представник позивача зазначеним не скористався.

Крім того, судова колегія бере до уваги, що ухвалами Східного апеляційного господарського суду явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а позивач, під час розгляду справи у суді першої інстанції, заявляв клопотання про розгляд справи без участі його представників.

Судова колегія також зазначає, що позивач, наполягаючи на розгляді справи за участю його представників, не надаючи документів, підтверджуючих неможливості участі у судовому засідання його представників в режимі відеоконференції, в той же час, не виконав вимоги ухвали суду про надання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України, сторони повинні належним чином користуватися своїми правами.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується зі ствердження прокурора, що такі дії позивача спрямовані на затягування розгляду справи.

Як зазначалося вище, у судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2023 р., приймав участь прокурор, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явилися. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст.270 ГПК України).

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на нижче викладене.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» (далі - Господарство) є правонаступником землі, майна, майнових прав та обов`язків Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Національної академії аграрних наук України», підпорядковується Національній академії аграрних наук України (далі - Академія) як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством (п.п. 1.3, 1.5 Статуту Господарства).

Використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане Господарство, а також цього Статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов`язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії (п. 4.2 Статуту Господарства).

Земельні ділянки, які надані в постійне користування Господарству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю (п. 4.3 Статуту Господарства).

Господарству для сільськогосподарського виробництва надано в постійне користування 3574,00 га землі на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (державний акт на право постійного користування серії І-ХР № 002291).

Дослідному господарству «Українка Слобідська» Інституту тваринництва УААН на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області та Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області для ведення сільськогосподарського виробництва надано в постійне користування 1689,4 га та 736,1 га відповідно (державні акти на право постійного користування серії І-ХР № 001260, та І-ХР №001257).

Інституту тваринництва Української академії аграрних наук на землі дослідного господарства ім. Чапаєва для дослідних і навчальних цілей на території с. Рогань Харківського району Харківської області в постійне користування надано 3134,42 га землі (державний акт на право постійного користування серії ХР-25-71-000380).

Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» є правонаступником Державного підприємства дослідне господарство ім. Чапаєва інституту тваринництва УААН, Державного підприємства дослідне господарство «Українка Слобідська» інституту тваринництва УААН (витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Постановою Президії Української академії аграрних наук від 27.12.2007 № 20 погоджено пропозицію щодо спільної діяльності Господарства з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Івашківський інкубатор», (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор») (далі - Товариство) з вирощування рідкісних, цінних вічнозелених багаторічних лісових порід рослин та дерев шляхом укладення між учасниками договору про спільну діяльність без мети створення окремої юридичної особи, дозволено Господарству залучати для спільного використання земельну ділянку площею 50,00 га та майно, на праві користування на умовах та в обсягах, передбачених договором про спільну діяльність.

Між Господарством та Товариством 29.02.2008 укладено договір про спільну діяльність (далі - Договір), який 20.03.2008 за № 12-14/105 погоджено Президентом Української академії аграрних наук.

За умовами п.1.1. Договору предметом та цілями договору, зокрема: визначені розробка унікальної методики з ефективного використання сільськогосподарських земель при вирощуванні різноманітних зелених насаджень та багаторічних рослин; проведення науково-дослідних робіт щодо підвищення ефективності використання земель, переданих у використання за цим договором; проведення науково-дослідних робіт щодо підвищення якості декоративних багаторічних росин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев; проведення науково-дослідних робіт щодо адаптації садженців декоративних багаторічних росин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев; створення інтелектуальної власності, яка виникає в ході проведення науково-дослідних робіт; вирощування та реалізація декоративних багаторічних рослин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев з ціллю дослідження, розробки методики поліпшення якісних показників рослин, удосконалення технологічних та агрономічних властивостей, а також виробництво та реалізація додаткової товарної рослинницької продукції, що зумовлено технологічними та агрономічними особливостями виробництва основної продукції; вирощування та реалізація культур тривалого циклу: багаторічних насаджень типу садів, плантацій тощо; отримання прибутку.

За п. 3.1 Договору Товариство зобов`язалось приступити до виконання програми робіт, визначених договором, здійснювати виробничий процес, проводити всі технологічні операції та етапи робіт, нести витрати, передбачені цим договором, робити грошові внески у спільну діяльність, вести бухгалтерський облік спільної діяльності та реєстрацію у Державній податковій інспекції.

У відповідності до п. 4.1. Договору Господарство зобов`язалось з моменту підписання даного договору надати у спільну діяльність земельну ділянку площею 50 га; виконувати роботи, надавати послуги, здійснювати іншу діяльність, визначену у Протоколі до Договору про спільну діяльність та Програмі робіт, залучаючи необхідних спеціалістів і працівників за окремими договорами за додаткову оплату, забезпечувати необхідною технікою та обладнанням, інвентарем для проведення робіт, пов`язаних із забезпеченням спільної діяльності, за окремими договорами за додаткову оплату, видати довіреність про надання права розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій та повноважень Товариству для представництва перед третіми особами для укладання договорів, пов`язаних із забезпеченням спільної діяльності.

Згідно з п. 6.2.1 Договору Внесок Товариства, наведений у програмі робіт складає 1 022 427,00 грн. Порядок і терміни вкладення внеску (кошти і майно) після підписання Договору здійснюється відповідно до програми робіт по мірі виробничої необхідності при здійсненні спільної діяльності.

Разом з цим пунктом 6.2.2 Договору встановлено, що внеском Господарства у спільну діяльність є послуги та право користування земельною ділянкою площею 50 га, що дорівнює в 2008 році 27300 грн. Право користування земельною ділянкою площею 50 га вноситься з моменту підписання договору про спільну діяльність.

За умовами п. 8.2 Договору прибуток від спільної діяльності підлягає розподілу між сторонами пропорційно їх участі (внеску) згідно з п. 6 на основі фінансових результатів спільної діяльності, які відображені в окремій бухгалтерській звітності спільної діяльності, що веде Товариство.

Відповідно до п. 8.4 Договору порядок і термін розподілу прибутку від спільної діяльності здійснюється сторонами за окремими угодами.

Строк дії договору - до 28.02.2038 (п. 10.1 Договору).

Окрім того, між Товариством та Господарством до Договору про спільну діяльність від 29.02.2008 укладено ряд Додаткових угод.

В той же час, звертаючись до суду з позовом, прокурор наполягає на тому, що Господарством окрім права користування земельною ділянкою жодних інших послуг не надавалось та іншого внеску у спільну діяльність учасників не вносилось. Розділом 8 договору про спільну діяльність, актом внеску у спільну діяльність шляхом укладення додаткових угод до нього, відповідачі дійшли згоди щодо порядку розподілу результатів спільної діяльності між собою, однак, такий перерозподіл коштів, відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі", фактично є орендною платою за право користування земельною ділянкою та отримання Господарством плати за користування Товариством земельною ділянкою. А отже, на думку прокуратури, Господарство фактично передало Товариству земельну ділянку у платне користування, а договір про спільну діяльність від 29.02.2008 містить усі істотні умови договору оренди землі. Таким чином, договір про спільну діяльність від 29.02.2008 належить до удаваних правочинів, оскільки за його змістом він виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі. Окрім цього, прокурором зазначено, що Господарству не надано право розпоряджатись наданими йому у користування земельними ділянками шляхом їх передачі в оренду, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

А отже, за твердженнями прокуратури, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, внаслідок чого спірний договір не відповідає вимогам статей 93, 116 ЗК України, частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі", що в свою чергу свідчить про недійсність договору про спільну діяльність на підставі ч.ч.1, 2, 5 статті 203, ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України.

Зважаючи на вказане прокурор просить визнати недійсним договір про спільну діяльність від 29.02.2008, укладений між ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України" та ТОВ "Сількогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор", а також зобов`язати Товариство повернути Господарству земельну ділянку площею 50,00 га.

Як на підставу представництва, прокурор посилається на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено виключні випадки представництва прокурором інтересів держави в суді, а також на ст. 53 ГПК України. За твердженнями прокуратури, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не було вжито заходів щодо звернення до суду з позовом про визнання спірного договору про спільну діяльність від 29.02.2008 недійсним та повернення земельної ділянки, що призводить до порушення інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладено на органи прокуратури.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Стаття 235 Цивільного кодексу України встановлює. що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться у статті 203 Цивільного кодексу України.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.

Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом першої інстанції між Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівське» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України ( в подальшому Господарство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор» ( в подальшому Товариство) 29.02.2008 укладено договір про спільну діяльність (далі - Договір), який 20.03.2008 за № 12-14/105 погоджено Президентом Української академії аграрних наук.

За умовами п.1.1. Договору предметом та цілями договору, зокрема: визначені розробка унікальної методики з ефективного використання сільськогосподарських земель при вирощуванні різноманітних зелених насаджень та багаторічних рослин; проведення науково-дослідних робіт щодо підвищення ефективності використання земель, переданих у використання за цим договором; проведення науково-дослідних робіт щодо підвищення якості декоративних багаторічних росин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев; проведення науково-дослідних робіт щодо адаптації садженців декоративних багаторічних росин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев; створення інтелектуальної власності, яка виникає в ході проведення науково-дослідних робіт; вирощування та реалізація декоративних багаторічних рослин, а також рідкісних цінних вічнозелених та багаторічних рослин та дерев з ціллю дослідження, розробки методики поліпшення якісних показників рослин, удосконалення технологічних та агрономічних властивостей, а також виробництво та реалізація додаткової товарної рослинницької продукції, що зумовлено технологічними та агрономічними особливостями виробництва основної продукції; вирощування та реалізація культур тривалого циклу: багаторічних насаджень типу садів, плантацій тощо; отримання прибутку.

Відповідно до приписів статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони ( учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Приписами статті 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна. Покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, за своєю правовою суттю, спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

В свою чергу, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності ( ст. 1 Закону України «Про оренду»)

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендодавцеві; існуючи обмеження ( обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та отримання внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно ( земельну ділянку), а для іншої ( орендаря) використання майна ( земельної ділянки).

Судом першої інстанції досліджено та проаналізовано затверджені програми робіт учасників спільної діяльності, результати робіт учасників спільної діяльності, які за своєю правовою природою є актами виконаних робіт, умови спірного договору про спільну діяльність, акт внеску у спільну діяльність та встановлено, що господарством надавалися послуги лише з права користування земельною ділянкою площею 50 га. Жодних інших послуг не надавалось, іншого внеску у спільну діяльність не здійснювалося.

Фактично Господарство передало Товариству земельну ділянку у платне користування, а договорі про спільну діяльність від 29.02.2008 р. містить істотні умови договору оренди землі, а саме:

- об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50 га, про що зазначено у п.4.1. Договору;

- строк дії договору до 28.01.2038 р., про що зазначено у п.10.1. Договору;

- орендна плата із зазначенням її розміру, яка визначена у додатковій угоді до Договору від 01.04.2013 за № 3, додатковій угоді від 29.08.2014 р. за № 5, додатковій угоді від 27.02.2015 за № 7.

Крім того, з листа від 18.01.2021 за № 2 убачається, що ТОВ «СП «Івашківський інкубатор» у зв`язку зі збільшенням розміру середньої орендної плати на землю, пропонує ДП «ДГ «Кутузівка» збільшити вартість користування земельною ділянкою 50 га, залученій згідно договору про спільну діяльність від 29.02.2008 за № 12-14\105 з 01.07.2021 встановивши її на рівні 3000 грн.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про спільну діяльність від 29.02.2008 р. належить до удаваних правочинів, оскільки за його змістом сторони фактично уклали договір оренди землі.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від "23" липня 2013 р. по справі № 922/2383/13.

Судовою колегією було досліджено текст рішення по справі № 922/2383/13 від 23.07.2013 р та встановлено наступне.

В рамках справи № 922/2383/13 розглядався позов Державного підприємства дослідного господарства "Кутузівка", с. Кутузівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор", с.Івашки про розірвання договору.

Як свідчить текст рішення по справі № 922/2383/13, судом першої інстанції було встановлено, що Постановою Президії Української академії аграрних наук від 27.12.2007р. №20 було погоджено укладення договору спільної діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор" та його умови. Договір у погодженій редакції засвідчений Президентом Української академії аграрних наук від 20.03.2008р. за № 12-14/105.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, зазначена обставина не підлягає доведенню по цій справі.

Про те, судом першої інстанції не розглядалося та не досліджувалося питання про удаваність або недійсність зазначеного правочину.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3 та частинами 5-6 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Положеннями частин 1, 8 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З матеріалів справи убачається, що Господарство користується земельними ділянками площею 1689,4 га, 736,1 га, 3134,42 га, 3574 га на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 13.07.2001 Серії І-ХР № 001260, від 19.06.2001 Серії І-ХР № 001257, від 31.01.1996 Серії ХР-25-71-000380, від 22.08.2000 Серії І-ХР № 002291 відповідно.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Разом з тим, користувачу не надано право розпоряджатись наданими йому у користування землями шляхом їх передачі в оренду, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженим Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 Головне управління здійснює розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою на цей час належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а на час укладання спірного договору до Харківської районної державної адміністрації.

З огляду на викладене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачеві земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій, а такий орган згоди на передачу в оренду спірної земельної ділянки не надавав та відповідне рішення не приймав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір про спільну діяльність є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, внаслідок чого спірний договір не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин, договір про спільну діяльність від 29.02.2008, укладений між відповідачами, підлягав визнанню недійсним на підставі статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, земельна ділянка площею 50га, доступ до яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор" надало Державне підприємство Дослідне господарство Кутузівка Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України на підставі визнаного недійсним судом договору про спільну діяльність від 29.02.2008, підлягає поверненню першому відповідачу.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги про безпідставне не застосування судом першої інстанції наслідків спливу строків позовної давності.

На момент виникнення спірних правовідносин і до 01.01.2013 р. відповідно до приписів статей 13 та 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією України, належало вирішення питання використання земель державної власності.

Згідно до приписів ст.17 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Харківська районна державна адміністрація Харківської області була наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями розташованими за межами населених пунктів.

Пунктом 1.3. Статуту першого відповідача, Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України» підпорядковується Національній академії аграрних наук України, як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна у безстрокове безоплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане господарство, а також цього Статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання пов`язані з вилученням землі та відчуження майна погоджується виключно з Президією Академії ( п.4.2. Статут)

Як убачається з матеріалів справи Постановою Президії Українській академії аграрних наук від 27.12.2007 за № 20 погоджено пропозицію щодо спільної діяльності господарства з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Івашківський інкубатор» (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Івашківський інкубатор») з вирощування рідкісних, цінних вічнозелених багаторічних лісових порід рослин та дерев шляхом укладання між учасниками договору про спільну діяльність без мети створення окремої юридичної особи, дозволено господарству залучати для спільного використання земельну ділянку площею 50 га та майно на праві користування на умовах та в обсягах, передбачених договором про спільну діяльність.

З тексту постанови убачається, що підставою для її прийняття стали клопотання Інституту тваринництва УААН ( лист від 24.12.2007 за № 1137-01), Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інститут тваринництва УААН ( лист від 24.12.2007 р. за № 380), інші представлені матеріали щодо спільної діяльності Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» з Сількогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Івашківський інкубатор».

Жодних посилань на рішення, розпорядження, листи погодження тощо з Харківською районної державної адміністрацією зазначена постанова не містить.

Таким чином, Харківська районна державна адміністрація Харківської області не знала та не могла знати про існування спірного договору, а фактичне відведення земельної ділянки державної власності загальною площею 50 га відбулося без згоди належного власника (розпорядника).

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на лист № 3 від 09.01.2018, який було адресовано заступнику начальника управління начальнику відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель, разом з яким було направлено копію постанови УААН від 20.12.2007 р. за № 20 та копію оспорюваного договору.

По-перше, зазначений лист не було надано до суду першої інстанції до заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, а під час апеляційної інстанції не доведено, що його не подання до суду першої інстанції не залежало від заявника апеляційної скарги.

По-друге, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 211 від 11.03.2020 р. « Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22.05.2020 на всій території України карантин. В подальшому дію карантину було продовжено постановами Кабінету Міністрів України за № 239 від 25.03.2020р., за № 291 від 22.04.2020р., за № 343 від 04.05.2020р., за № 392 від 20.05.2020 р., за № 500 від 17.06.2020 р. за № 641 від 22.07.2020 р., за № 760 від 22.07.2020 р., за № 956 від 13.10.2020, за № 1236 від 09.12.2020 р., за № 104 від 17.02.2021 р., за № 405 від 21.04.2021 р., за № 611 від 16.06.2021 р. за № 855 від 11.08.2021 р., за № 981 від 22.09.2021 р., за № 1336 від 15.12.2021 р. за № 229 від 23.02.2022, за № 630 від 27.05.2022 р., за № 928 від 19.08.2022 р.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1423 від 23.12.2022 дію карантину продовжено до 30.12.2023 р.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно не було застосовано наслідки спливу строку позовної давності.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, неповідомлення прокурором до звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, як орган, уповноважений на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених земельним кодексом України на території Харківської області.

Харківською окружною прокуратурою направлено листом від 17.06.2021 № 62-1385 вих.21, яким повідомлено ГУ Держгеокадастр у Харківській області про виявлене порушення земельного законодавства.

Згідно з відповіддю від 24.06.2021 за № 10-20-14.2-5030/0/19-21 ГУ Держгеокадастр у Харківській області не має наміру вживати заходи задля усунення порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України)

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі судом першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269,270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України , апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Івашківський інкубатор", с.Івашки, Золочівський район, Харківська область, (вх.№ 4000 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2021 року по справі № 922/3395/21 залишити без задоволення

2.Рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2021 року по справі №922/3395/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.02.2023

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко