Рішення

від 02.02.2023 по справі 904/4155/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4155/22

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення)

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850

до Житлово-будівельного кооперативу "ЖОВТЕНЬ-20", 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мкрн.5-й Зарічний, будинок 91, код ЄДРПОУ 23067254

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "ЖОВТЕНЬ-20" про стягнення заборгованості у розмірі 144 545,49грн., інфляційні втрати у розмірі 39 172,51грн., 3 % річних в сумі 6 276,83грн., пені в сумі 54 801,59грн., 7 % штрафу в умі 10 118,18грн.

Також позивач просить стягнути судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 636 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 02.10.2013р. в частині оплати за надані послуги.

Через відсутність фінансування суду, надіслання ухвали про відкриття провадження у справу засобами поштового зв`язку не здійснювалося.

Про відкриття провадження у справі було повідомлено відповідача телефонограмою від 18.11.2022р., яка була прийнята Мухою Вікторією Юліївною 18.11.2021р., яка є керівником Житлово-будівельного кооперативу "ЖОВТЕНЬ-20", про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву з доданими до неї документами було направлено на адресу відповідача (трек номер 5003102908624).

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №5003102908624, позовна заява з доданими до неї документами була повернута позивачу з відміткою "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до приписів ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 2103/490/2012 зазначив, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень).

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022р. у справі № 904/4155/22 оприлюднено 18.11.2022р.

Зважаючи на вказане вище, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, строк подачі якої вже сплинув.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи

Матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2013р. між Державним підприємством "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (продавець) та житлово-будівельним кооперативом "ЖОВТЕНЬ-20" (покупець) був укладений Договір № 636 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.1.1.договору, теплопостачальна організація-Продавець бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві-Покупцю (Відповідачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби:

-опалення та вентиляцію в період опалювального періоду;

-гаряче водопостачання протягом року.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом (п.5.1. Договору).

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації Продавця та Споживача Покупця або за домовленістю Сторін в іншому місці (п.5.2. Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п.6.1. Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2. Договору).

Відповідно до п.6.3. Договору оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011р. складає 256,25 грн. за Гкал з ПДВ.

За порушення строків сплати Споживачем-Покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки (п.7.2.7. Договору).

Відповідно до п.10.3 Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Отже, на час розгляду справи договір є чинним та розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, що виникли на його підставі.

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» 16.03.2017 року перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.2 ст.108 Цивільного Кодексу України, ПАТ «Криворізька теплоцентраль» є правонаступником ДП «Криворізька теплоцентраль».

В результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що 14.05.2018 року внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005р. (зі змінами та доповненнями (далі - Закон), як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», а саме об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (після перейменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 91 по мкрн. 5-й Зарічний міста Кривого Рогу є АТ «Криворізька теплоцентраль».

В підтвердження своєчасного початку та вчасного закінчення опалювального сезону 2020-2022р. у м.Кривому Розі, позивачем надано рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 466 від 16.09.2020 «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та №119 від 17.03.2021 «Про закінчення опалювального сезону 2020/2021 років», №490 від 22.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років», №158 від 23.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років».

Факт поставки теплової енергії відповідачу (житловий будинок №91, мкрн. 5-й Зарічний, м. Кривий Ріг) протягом березня 2021 року, квітня 2021 року, жовтня 2021 року підтверджується двосторонніми актами № б/н від 30.10.2020 про подачу теплоносія, від 14.04.2021 про припинення подачі теплоносія, від 28.10.2021 про подачу теплоносія та від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія.

На підтвердження виконання договірних зобов`язань позивачем надано копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), підписаних сторонами: № 2454 від 31.03.2021 на суму 99 409,18грн., в тому числі ПДВ в розмірі 16 568,20грн., № 3711 від 30.04.2021 на суму 48 150,38грн., в тому числі ПДВ в розмірі 8 025,06грн., № 5231 від 31.10.2021 на суму 6 534,47грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1 089,08грн.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість в сум 9 548,54грн.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за Договором № 636 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 02.10.2013р. за березень 2021р., квітень 2021р. та жовтень 2021р. складає 144 545,19грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 6 276,83грн. в період з 21.04.2021р. по 20.10.2022р., інфляційних втрат в сумі 39 172,51грн. за період з травня 2021р. по жовтень 2022р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за період з 21.04.2021р. по 20.10.2022р. та інфляційних втрат з травня 2021р. по жовтень 2022р. заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в частині позовних вимог по стягненню 3% річних в сумі 6 276,83грн. в період з 21.04.2021р. по 21.11.2021р. та інфляційних втрат в сумі 39 172,51грн. за період з травня 2021р. по жовтень 2022р. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені за період з 21.04.2021р. по 20.10.2022р. в розмірі 54 801,59грн. та 7 % штрафу в розмірі 10 118,18грн. в період з квітня 2021р. по жовтень 2022р., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.7.2.7. договору, за порушення строків сплати Споживачем-Покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснення позивачем нарахування пені в сумі 54 801,59грн. за вказаний вище період, суд дійшов висновку щодо неправомірності її нарахування, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи, що умовами договору не визначено конкретного розміру пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку щодо неправомірності її нарахування, а відтак вимога про стягнення пені в сумі 54 801,59грн. за період з 21.04.2021р. по 20.10.2022р. задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення штрафу за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 7 % від суми боргу, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в частині позовних вимог по стягненню 7 % штрафу в сумі 10 118,18грн. в період з квітня 2021р. по жовтень 2022р. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 636 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 02.10.2013р. за спожиту теплову енергію в розмірі 144 545,49грн., 3% річних в сумі 6 276,83грн. в період з 21.04.2021р. по 20.10.2022р., інфляційні втрати в сумі 39 172,51грн. за період з травня 2021р. по жовтень 2022р. та 7 % штрафу в сумі 10 118,18грн. в період з квітня 2021р. по жовтень 2022р. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 001,70грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ЖОВТЕНЬ-20", 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мкрн.5-й Зарічний, будинок 91, код ЄДРПОУ 23067254 на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850 заборгованість у розмірі 144 545,49грн., 3% річних в сумі 6 276,83грн., інфляційні втрати в сумі 39 172,51грн., 7 % штрафу в сумі 10 118,18грн. та судовий збір у розмірі 3 001,70грн.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.02.2023р.

Суддя С.П. Панна