Рішення

від 05.10.2007 по справі 43/541

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/541

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/541

05.10.07

За позовом    OSRAM GMBN “Представництва “ОСМАР ГмбХ”

до                    товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство “Маркетинг

                       і технології»

про                  стягнення 11 170, 00 грн.

Суддя  Пасько М.В.

Представники:

від позивача          Барамія Н.Г., Войтенко В.В. –предст. за дов.,

від відповідача     не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 11 170, 00грн. (10 000, 00 грн. основного боргу, 1 000, 00 грн. пені, 80,00 грн. інфляційних нарахувань, 90, 00 грн. 3% річних) у зв'язку з поверненням безпідставно набутих грошей.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.07 порушено провадження у справі          № 43/541 та призначено її розгляд  на 05.10.07.

Належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання  Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р.           № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.07 представництво “ОСМАР ГмбХ” (далі Позивач) з використанням системи „клієнт-банк” надало відкритому акціонерному товариству “Державний експортно-імпортний банк України” платіжне доручення №29/01-22 від 29.01.07 на перерахування коштів із свого поточного рахунку у сумі 10 000, 00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Лідер і Партнери” за надання юридичних послуг.

Проте, при заповненні платіжного доручення замість номеру рахунку та коду отримувача, банку та коду банку отримувача, були зазначені реквізити товариства з обмежено відповідальністю «Агентство “Маркетинг і технології»(далі Відповідач).

А саме, ідентифікаційний код Відповідача – 30789929, рахунок №26008031520001 відкритий в ВАТ КБ “Інтербанк” у м. Києві, МФО банку 300216, тоді як, ідентифікаційний код товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Лідер і Партнери” –34618740, рахунок №26003301262222 відкритий в Подільському відділенні ПІБ в м.Київ, МФО банку 322197.

Згідно п.22.6 ст.22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та абз.2 п.2.31 гл.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.04, обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду, що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу.

Отже, ВАТ КБ “Інтербанк” у м.Києві, отримавши електронне платіжне доручення від відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” зарахував суму переказу на рахунок товариства з обмежено відповідальністю «Агентство “Маркетинг і технології».

Таким чином Відповідач безпідставно отримав кошти у сумі 10 000, 00 грн., що належить Позивачу.

Відповідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому майно.

Відповідач своє зобов'язання, щодо повернення помилково перерахованих коштів не виконав.

Позивач надіслав Відповідачу листа № NA-21/03-02 від 21.03.07 з вимогою повернути неправомірно отримані кошти, відповіді на який не надійшло.

Відповідно до розрахунку Позивача, сума заборгованості Відповідача складає:                   10 000, 00 грн. основного боргу, 1 000, 00 грн. пені, 80,00 грн. інфляційних нарахувань та            90, 00 грн. 3% річних.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.04 встановлено, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають  повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.  

П. 6 Указа Президента України „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України)  позовні вимоги в частині стягнення 10 000, 00 грн. безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком Позивача.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 000, 00 грн. пені, з огляду на наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що між сторонами виник позадоговірний спір, письмова форма щодо нарахування неустойки (пені) не дотримана, отже, її нарахування безпідставне.

Крім того, посилання Позивача на п. 35.2 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (далі Закон), який встановлює нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка від неповернутої суми за кожен день, починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, судом до уваги не приймається, оскільки, зазначена стаття передбачає сплату неналежним отримувачем пені банку-порушнику у разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а не ініціатору переказу та у випадку якщо помилка в переказі була допущена банком.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство “Маркетинг                         і технології»(юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 5/7; фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. І. Еренбурга, 5, код ЄДРПОУ 30789929, р/р 26008031520001 в                   ВАТ КБ «Інтербанк»у м. Києві, МФО 300216) на користь представництва “ОСРАМ ГмбХ” (юридична адреса: 04070, м. Київ, Бізнес Центр Подол Плаза, вул. Спаська, 30-А, оф.2-3Б; поштова адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 28, оф. 62;  р/р 26001012812709 в               ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 20074213) 10 000, 00 грн. основного боргу, 80, 00 грн. інфляційних нарахувань, 90, 00 грн. 3% річних, 101,70 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення 1 000, 00 грн. пені відмовити.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько