Рішення

від 24.01.2023 по справі 907/541/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"24" січня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/541/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Громадської організації Центр стратегії сталого розвитку, м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 25 095,22 грн, в тому числі 19 937,99 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 2685,33 грн пені, 2218,23 грн інфляційних втрат та 253,67 грн трьох процентів річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача Боднар А.М., адвокат, довіреність №21 від 10.10.2022

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Громадської організації Центр стратегії сталого розвитку, м. Мукачево Закарпатської області про стягнення 25 095,22 грн, в тому числі 19 937,99 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 2685,33 грн пені, 2218,23 грн інфляційних втрат та 253,67 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2022 відкрито провадження у справі №907/541/22 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.09.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 06.09.2022 та 11.10.2022 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/541/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 24.11.2022. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Ухвалою суду від 24.11.2022 судове засідання у справі відкладено на 24.01.2023 із підстав, наведених в ухвалі суду.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 06.09.2022, 11.10.2022, 26.10.2022 та 24.11.2022) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою.

В даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 24.11.2022 явка учасників справи в судове засідання 24.01.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не оплатив вартість спожитої електричної енергії за період із листопада 2021 року по лютий 2022 року, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 19 937,99 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, останньому нараховано 2685,33 грн пені, 2218,23 грн інфляційних втрат та 253,67 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії, регулюються, зокрема, Законом України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі HPPEE, Правила), іншими нормативно - правовими актами та договорами, що укладені між відповідними учасниками такого ринку.

Враховуючи те, що ТОВ Закарпаттяенергозбут було утворене під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, на останнього відповідно до п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії покладено обов`язок з 1 січня 2019 року виконувати функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території (перелік суб`єктів господарювання, створених у результаті здійснення заходів з відокремлення розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП за посиланням http://www.nerc.gov.ua/news=7842).

За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, Громадська організація Центр стратегії сталого розвитку із 25.03.2019 споживала електричну енергію на об`єкті за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Федорова, 5Б та здійснила оплату рахунків постачальника універсальних послуг ТОВ "Закарпаттяенергозбут", відтак, акцептувала договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є публічним договором приєднання.

Громадська організація Центр стратегії сталого розвитку приєдналася до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №2 "універсальна", що розроблена для малих непобутових споживачів, договірна потужність за кожним об`єктом яких не перевищує 50 кВт, та розміщена на офіційному веб-сайті Товариства.

Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України Про ринок електричної енергії, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

У відповідності до абз. 13 п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг це домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.

Згідно із п. 1.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Договір), цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

На підставі п. 2.1. Договору, за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За змістом п. 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10. Договору).

Положеннями п. 13 розділу ХVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії, що кореспондуються із абз. 2 п. 2.1.7. глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

У відповідності до вищенаведених законодавчих положень, відповідачем 25.03.2019 підписано заяву приєднання до умов Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, якою ГО Центр стратегії сталого розвитку фактично акцептувала умови зазначеного типового договору на умовах комерційної пропозиції для малих непобутових споживачів №2 (універсальна) із 25.03.2019.

Суд констатує, що матеріали справи також містять копії банківських виписок по рахунку ТОВ Закарпаттяенергозбут від 25.05.2021 та 07.06.2021, які підтверджують факт здійснених відповідачем проплат за спожиту ним електроенергію за квітень 2021, що, у свою чергу, виступає доказом акцептування ГО Центр стратегії сталого розвитку умов Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут для оплати вартості спожитої відповідачем активної електричної енергії за період із листопада 2021 року по лютий 2022 року були виставлені останньому рахунки №172542/11/1 від 06.12.2021 на суму 3184,78 грн, №172542/12/1 від 05.01.2022 на суму 1698,52 грн, №172542/1/1 від 03.02.2022 на суму 278,56 грн та №172542/2/1 від 03.03.2022 на суму 14 776,13 грн.

На підтвердження факту споживання відповідачем електричної енергії за спірний період позивачем до матеріалів справи долучено копію листа Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго №154-25/3748 від 28.06.2022, яким вищевказане Товариство, що провадить діяльність із розподілу електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 27.11.2018 №1534, підтвердило зазначені в рахунках обсяги споживання електроенергії ГО Центр стратегії сталого розвитку.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 19 937,99 грн заборгованості за спожиту електричну енергію у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, останньому нараховано 2685,33 грн пені, 2218,23 грн інфляційних нарахувань та 253,67 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, станом на день розгляду даного спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України регламентовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Приписами ст. 63 Закону України Про ринок електричної енергії, постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, у зв`язку з чим не потребує його підписання у письмовій (в тому числі електронній) формі з кожним окремим споживачем.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та з огляду на фактичне споживання відповідачем із 25.03.2019 електричної енергії на об`єкті за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Федорова, 5Б, оплати ним рахунків постачальника універсальної послуги, ГО Центр стратегії сталого розвитку є споживачем електричної енергії та перебуває в договірних відносинах з ТОВ Закарпаттяенергозбут згідно з публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеним шляхом приєднання.

Як вбачається із матеріалів справи, факт споживання відповідачем електроенергії, на оплату якої позивачем виставлені перелічені вище рахунки на оплату, підтверджено долученими до матеріалів справи доказами.

ПрАТ Закарпаттяобленерго, яке здійснює свою діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 27.11.2018 №1534, підтвердило дані щодо обсягів електричної енергії, що були спожиті ГО Центр стратегії сталого розвитку, зокрема, за листопад 2021 року 669 кВт/год, за грудень 2021 року 338 кВт/год, за січень 2022 року 50 кВт/год, за лютий 2022 року 2782 кВт/год.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії, підп.1 п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії, пп. 2 п. 5.5.5. ПРРЕЕ передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. ПРРЕЕ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 19 937,99 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 19 937,99 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

На підставі Додатку №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу (Комерційна пропозиція) позивач просить стягнути з відповідача суму 2685,33 грн пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Додатком №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу (Комерційна пропозиція) передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що пеня в розмірі 2685,33 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Крім того, за прострочення оплати спожитої електричної енергії позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 2218,23 грн інфляційних нарахувань та 253,67 грн трьох процентів річних.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за заявлений ним період, судом встановлено, що суми 2218,23 грн інфляційних нарахувань та 253,67 грн трьох процентів річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 937,99 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 2685,33 грн пені, 2218,23 грн інфляційних втрат та 253,67 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2481 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Центр стратегії сталого розвитку, вул. Миру, будинок 24, квартира 1, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42231569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, пл. Жупанатська, будинок 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41999833) суму 25 095,22 грн (Двадцять п`ять тисяч дев`яносто п`ять гривень 22 коп), в тому числі 19 937,99 грн (Дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 99 коп) заборгованості за спожиту електричну енергію, 2685,33 грн (Дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень 33 коп) пені, 2218,23 грн (Дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 23 коп) інфляційних нарахувань та 253,67 грн (Двісті п`ятдесят три гривні 67 коп) трьох процентів річних, а також 2 481 грн (Дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 02.02.2023.

Суддя Пригара Л.І.