Рішення

від 02.02.2023 по справі 908/2198/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/157/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 Справа № 908/2198/22

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРІС-1992», код ЄДРПОУ 19044856 (65016, м. Одеса, вул. Літературна, буд. 1-А, кв. 319)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕККА», код ЄДРПОУ 42729449 (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14)

про стягнення суми 54365,15 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРІС-1992» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕККА» суми 37263,64 грн. заборгованості за договором поставки, суми 2714,70 грн. 3% річних, суми 14386,81 грн. інфляційних втрат, всього - загальної суми 54365,15 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2198/22, присвоєний номер провадження 9/157/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 02.02.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. Між ТОВ «БАРІС-1992» та ТОВ «ВЕККА» було укладено договір поставки № 03/06-19 від 03.06.2019, на виконання якого позивачем відповідно до видаткових накладних у період з 02.07.2019 по 11.03.2020 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 502 329,55 грн. На виконання умов договору ТОВ «ВЕККА» товар відповідачем був оплачений частково у розмірі 465 065,91 грн., при цьому видаткові накладні відповідач (покупець) відмовився підписувати. 20.05.2020 сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідачем була підтверджена заборгованість за договором у розмірі 37263,64 грн. Відповідач допустив неналежне виконання договірних зобов`язань щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 37263,64 грн. За прострочення оплати відповідачу за період з 11.05.2020 по 14.10.2022 нараховано до сплати суму 2714,70 грн. 3% річних та суму 14386,81 грн. інфляційних втрат за травень 2020 вересень 2022. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 525, 526, 598, 599, 610, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України та умовами договору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи, за якою зареєстровано ТОВ «ВЕККА», а саме: 69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕККА» (Покупець, відповідач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРІС-1992» (Постачальник, позивач у справі) був укладений Договір поставки № 03/06-19 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупцеві за його заявками, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати товари в асортименті, іменовані надалі «товар». Повне найменування товару, що поставляється, його опис та характеристики, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.5 Договору поставка товару проводиться на підставі заявки (замовлення) Покупця. Заявка повинна бути складена у письмовій формі (допускається факсом, ел.поштою) і включати в себе наступні показники: назва одержувача, найменування (асортимент) товару, його характеристики (опис), кількість дату та час поставки тощо. Доставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах «до складу Покупця».

Постачальник зобов`язується постачати товар на адресу Покупця відповідно до його заявок, в чітко встановлені договором терміни. Після отримання заявки від Покупця здійснювати заходи щодо резервування та підготовки товару до відвантаження (п.п. 2.1.1, 2.1.2).

В пункті 5.5 Договору визначено, що товар, який поставляється за цим договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки і моменту підписання накладної.

Оплата здійснюються в національній валюті України на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування безготівковим розрахунком. За взаємною згодою сторін можлива інша форма оплати, передбачена нормами законодавства України (п.5.6).

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 502329,55 грн. за наступними видатковими накладними:

- № РН-0000088 від 02.07.2019 на суму 77163,13 грн.;

- № РН-0000089 від 03.07.2019 на суму 30132,60 грн.;

- № РН-0000090 від 05.07.2019 на суму 63342,74 грн.;

- № РН-0000091 від 08.07.2019 на суму 2018,40 грн.;

- № РН-0000096 від 15.07.2019 на суму 10452,48 грн.;

- № РН-0000103 від 18.07.2019 на суму 34997,70 грн.;

- № РН-0000105 від 24.07.2019 на суму 58771,80 грн.;

- № РН-0000109 від 30.07.2019 на суму 3708,00 грн.;

- № РН-0000110 від 31.07.2019 на суму 42364,20 грн.;

- № РН-0000122 від 27.08.2019 на суму 32211,72 грн.;

- № РН-0000158 від 08.11.2109 на суму 26150,40 грн.;

- № РН-0000164 від 22.11.2019 на суму 28793,52 грн.;

- № РН-0000180 від 27.12.2019 на суму 22735,50 грн.;

- № РН-0000002 від 15.01.2020 на суму 12835,50 грн.;

- № РН-0000008 від 03.02.2020 на суму 20220,76 грн.;

- № РН-0000017 від 21.02.2020 на суму 9231,00 грн.;

- № РН-0000018 від 24.02.2020 на суму 9741,00 грн.;

- № РН-0000023 від 11.03.2020 на суму 9494,10 грн.;

- № РН-0000024 від 11.03.2020 на суму 7965,00 грн.

До позовної заяви додано копії вищезазначених накладних, які підписані лише з боку Постачальника ТОВ «БАРІС-1992».

В позовній заяві позивачем зазначено, що товар за вищевказаними накладними був прийнятий ТОВ «ВЕККА» та частково оплачений у розмірі 465 065,91 грн., однак видаткові накладні Покупець відмовився підписувати. 20.05.2020 Постачальник та Покупець підписали Акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідачем була підтверджена заборгованість за договором у розмірі 37263,64 грн.

До позовної заяви додано копію підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2019 20.05.2020, згідно з яким ТОВ «ВЕККА» підтверджено заборгованість на користь ТОВ «БАРІС-1992» станом на 20.05.2020 в розмірі 37263,64 грн. Як слідує з копії даного акту звірки, з боку ТОВ «ВЕККА» він підписаний Ярославським Є.В. та скріплений печаткою товариства.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Враховуючи правовідносини сторін, що виникли на підставі договору поставки, в даному випадку для вирішення спору щодо стягнення з покупця заборгованості за товар, необхідним є встановлення судом факту виконання продавцем зобов`язання з поставки та передачі товару у власність покупця, обов`язок з доведення цих обставин покладається на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В пункті 4.8 Договору передбачено, що приймання-передача товару Покупцеві здійснюється на підставі накладних, акту приймання-передачі, які підписуються у двох примірниках представниками обох сторін, що володіють відповідними повноваженнями.

Згідно з п.п. 2.2.3, 2.2.4 Договору Покупець зобов`язався здійснювати розвантаження доставленого товару на своєму складі. Підписувати вантажні та супровідні документи на товар.

Пунктом 4.9 Договору визначено, що право власності на товар, що поставляється переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної.

В пункті 5.5 Договору визначено, що товар, який поставляється за цим договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки і моменту підписання накладної.

Враховуючи вищенаведені умови договору та приписи законодавства факт поставки товару має бути підтвердженим насамперед накладними, підписаними в тому числі з боку Покупця.

За змістом пункту 1.1 Договору в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, вказується найменування товару, що поставляється, його опис та характеристики, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри.

Як встановлено судом вище, до позовної заяви позивачем додані копії видаткових накладних (перелік яких наведено вище), які підписані лише з боку Постачальника ТОВ «БАРІС-1992». Тобто належні докази на підтвердження поставки позивачем товару відповідачу та його отримання останнім, а саме - відповідні накладні, що підписані представниками обох сторін, в матеріалах справи відсутні.

У позовній заяві позивач зазначив, що товар був прийнятий ТОВ «ВЕККА» та частково оплачений, однак видаткові накладні покупець відмовився підписувати.

При цьому позивачем не надано жодних доказів як на підтвердження зазначених ним обставин про відмову покупця від підписання відповідних видаткових накладних, так й на здійснення ним часткових оплат.

Зокрема в матеріалах справи відсутнє листування сторін з приводу не підписання Покупцем видаткових накладних, а також відсутні документи, які свідчать про здійснення відповідачем часткових платежів за товар на суму 465 065,91 грн. (платіжні доручення, виписки по рахунку постачальника тощо), як то зазначено в позові.

Стосовно доданої до позовної заяви копії Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 20.05.2020, відповідно до якого ТОВ «ВЕККА» підтверджено заборгованість на користь ТОВ «БАРІС-1992» станом на 20.05.2020 в розмірі 37263,64 грн., суд зазначає наступне.

В пункті 5.7 договору поставки № 03/06-19 від 03.06.2019 визначено, що за результатами діяльності за певні періоди сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати яких оформлюються відповідним Актом. Дані підтверджені сторонами в Акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

Разом із тим, із наданої позивачем копії вищевказаного Акту звірки між ТОВ «ВЕККА» та ТОВ «БАРІС-1992» не вбачається, що його складено та підписано саме за вищевказаним договором поставки. Більш того, копії видаткових накладних, що додані позивачем до позову, які не підписані з боку ТОВ «ВЕККА» та які відображені в цьому акті, також не містять посилання на вказаний договір поставки.

За таких обставин відсутні беззаперечні підстави вважати, що Акт звірки має відношення до правовідносин сторін, що виникли саме за договором поставки № 03/06-19 від 03.06.2019.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Отже наявність самого лише підписаного сторонами Акту звірки не спростовує вищенаведених судом висновків про відсутність доказів на підтвердження факту здійснення поставки позивачем товару, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за товар у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Враховуючи усе вищевикладене, судом відмовляється у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми 37263,64 грн. заборгованості за договором поставки. Також судом відмовляється у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми 2714,70 грн. 3% річних та суми 14386,81 грн. інфляційних втрат, як таких, що є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення складено та підписано 02.02.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва