Рішення

від 19.01.2023 по справі 910/8622/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2023Справа № 910/8622/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БРОКЕНЕРГІЯ"

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТСОЮЗ"

про стягнення 970 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БРОКЕНЕРГІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТСОЮЗ" про стягнення 970 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із здійснення поставки товару, що був оплачений позивачем на виконання умов Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Судове засідання у справі призначено на 26.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 відкладено розгляд справи на 09.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 відкладено розгляд справи на 23.11.2022.

22.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БРОКЕНЕРГІЯ" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 відкладено розгляд справи на 21.12.2022.

Судове засідання, призначене на 21.12.2022 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Київ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 розгляд справи призначено на 19.01.2023.

У судове засідання 19.01.2023 представники позивача та відповідача не з`явились, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом врахована подана позивачем заява про розгляд справи за відсутності представника.

Також судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи, проте процесуальним правом на подання заяв по суті справи не скористався спростування позовних вимог відповідач не скористався.

У даному випадку суд відзначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.11.2019 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 168АБ/19 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався постачати та передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію код за ДК 021:2015-42417200-4 конвеєри, одиниці виміру та загальна вартість партії якої визначена у Специфікаціях, видаткових накладних та рахунках.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що загальна вартість товару за Договором становить 970 000 грн.

Специфікацією №1 від 25.11.2019 сторони погодили найменування, кількість й загальну вартість товару.

Згідно з п. 4.4. Договору оплата товару за цим Договором здійснюється наступним чином: 90% - попередня оплата товару протягом 30 календарних днів з момоенту виставлення рахунку; 10% - протягом 5 робочих днів після поставки товару.

Термін дії Договору: з моменту підписання сторонами до 31.03.2020, а в частині розрахунків та виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору сплатив постачальникові передплату за товар у розмірі 970 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1 від 26.11.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання у строк передбачений договором не виконав, поставку товару не здійснив.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із претензією (вих. № 104 від 03.02.2022), в якій вимагав повернути суму передплати у розмірі 970 000 грн.

Оскільки відповідач не повернув на вимогу позивача 970 000 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягненням з відповідача цих грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 970 000 грн. в рахунок повної оплати товару на підставі меморіального ордеру №1 від 26.11.2019.

Пунктами 3.1-3.2. Договору сторони встановили, що постачальник виконує поставку продукції на умовах доставки до складу на склад покупця протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації або внесення суми передплати на рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією (вих. № 104 від 03.02.2022), в якій вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 970 000 грн., проте відповідач не вчинив дії щодо повного або часткового повернення грошових коштів. Доказів виконання умов Договору в частині належного здійснення поставки товару матеріали справи не містять.

Як зауважував Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

Суд зауважує, що з моменту повної оплати товару позивачем до моменту звернення до суду з позовною заявою, що розглядається, минуло більше двох років, тоді як на виконання умов Договору товар мав бути поставлений відповідачем протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації або внесення суми передплати на рахунок постачальника.

Проте будь-яких активних дій, направлених на виконання власного обов`язку з поставки товару відповідачем вчинено не було. Так само відповідачем було проігноровано вимогу позивача про повернення повної суми грошових коштів, сплаченої у якості передплати, що жодним чином не відповідає критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності договірних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 970 000 грн. є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати на суму 970 000 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНВЕСТСОЮЗ» (Україна, 03039, місто Київ, пр.Голосіївський, будинок 27, квартира 48, ідентифікаційний код 34663640) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКЕНЕРГІЯ» (Україна, 42704, Сумська обл., Охтирський р-н, місто Охтирка, вул.Снайпера, будинок 13, ідентифікаційний код 40050036) заборгованість у розмірі 970 000,00 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 550,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2023.

Суддя І.В. Приходько