Рішення

від 02.02.2023 по справі 910/10936/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/10936/22За позовом Приватної спеціалізованої ремонтно-будівельно-монтажної комерційної фірми «АЛЕКС-2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КРОС»

про стягнення 33 000, 00 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна спеціалізована ремонтно-будівельно-монтажна комерційна фірма «АЛЕКС-2» (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КРОС» про (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 33 000, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 510, 525, 526, 599, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договору про надання послуг автокрану №11/10 від 11.10.2021, сплачено відповідачу аванс, однак відповідач не приступив до виконання робіт та не повернув отриману суму авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

18.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/10936/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

12.12.2022 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла виписка банку про рух коштів між ним та відповідачем за період з 11.10.2021 по 07.12.2022 та письмове підтвердження, що станом на 07.12.2022 ціна позову не змінилась.

22.12.2022 на електронну адресу суду (27.12.2022 оригінал) від позивача надійшла виписка банку про рух коштів між ним та відповідачем за період з 11.10.2021 по 21.12.2022 та письмове підтвердження, що станом на 21.12.2022 ціна позову не змінилась.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 23.11.2022, яка отримана останнім 01.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493163287.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - виконавець) укладено договір про надання послуг автокрану № 11/10 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги автокраном XCMG 25qy 25т, а замовник - прийняти і оплатити своєчасно та якісно надані послуги відповідно до умов, які визначені в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору замовник в листі - замовленні послуг вказує назву об`єкта та його місцезнаходження, кількість днів, термін виконання, назначену відповідальну особу за безпечне виконання робіт автокраном.

Відповідно до п. 1.3. договору надання послуг замовнику здійснюється після укладання цього договору та оплати авансу в розмірі 100%, на підставі рахунку отриманого від виконавця.

Ціна договору становить 33 000, 00 грн (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.4. договору виконавець зобов`язаний надати технічно справний автокран з на об`єкт проведення робіт і забезпечити автокран машиністами на весь термін роботи. Оформити і надати на підпис замовнику акт наданих послуг.

У пунктах 4.1. - 4.4. договору сторони погодили, що замовнику за попередню оплату, в розмірі 100 % від вартості замовлених послуг виконавцем, надаються послуги автокрана 25т. Замовник щоденно підписує змінні рапорти про роботу автокрана. Виконані роботи оформляються актом наданих послуг на підставі змінних рапортів, які підписує замовник на протязі одного дня. Оплата за послуги здійснюється платіжним дорученням замовника на рахунок виконавця.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року (п. 6.1. договору).

На виконання вимог договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату послуг № 260 від 11.10.2021 на загальну суму 33 000, 00 грн.

Позивачем на підставі вказаного вище рахунку перераховано відповідачу 33 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 503 від 25.10.2021.

У зв`язку з тим, що послуги позивачу надані не були, 25.05.2022 останнім на адресу відповідача направлено вимогу про повернення протягом 5 банківських днів з моменту отримання вимоги грошових коштів перерахованих на підставі рахунку на оплату послуг № 260 від 11.10.2021 у сумі 33 000, 00 грн, яка отримана відповідачем 01.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3110400313380.

Відповіді на вказану вище вимогу матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, у частині своєчасного надання послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 33 000, 00 грн авансу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 4.1. - 4.4. договору сторони погодили, що замовнику за попередню оплату, в розмірі 100 % від вартості замовлених послуг виконавцем, надаються послуги автокрана 25т. Замовник щоденно підписує змінні рапорти про роботу автокрана. Виконані роботи оформляються актом наданих послуг на підставі змінних рапортів, які підписує замовник на протязі одного дня. Оплата за послуги здійснюється платіжним дорученням замовника на рахунок виконавця.

Ціна договору становить 33 000, 00 грн (п. 2.2. договору).

Як убачається з матеріалів справи позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату послуг № 260 від 11.10.2021 перераховано останньому 33 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 503 від 25.10.2021.

У зв`язку з тим, що послуги позивачу надані не були, 25.05.2022 останнім на адресу відповідача направлено вимогу про повернення грошових коштів перерахованих на підставі рахунку на оплату послуг № 260 від 11.10.2021 у сумі 33 000, 00 грн, яка отримана відповідачем 01.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3110400313380.

Згідно ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України, У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачу оплачених згідно платіжного доручення № 503 від 25.10.2021 послуг або повернення позивачу таких сплачених коштів.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

За наведених обставин, оскільки відповідач після отримання авансу не приступив до виконання робіт за договором протягом тривалого часу (більше 15 місяців), суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 33 000, 00 грн авансу, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 33 000, 00 грн грошових коштів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КРОС» (03110, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 23А, офіс 2, ідентифікаційний код 42742496) на користь Приватної спеціалізованої ремонтно-будівельно-монтажної комерційної фірми «АЛЕКС-2» (31100, Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вулиця Івана Франка, будинок 45, ідентифікаційний код 22777261) 33 000 (тридцять три тисячі) грн 00 коп. грошових коштів та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань