Рішення
від 31.01.2023 по справі 910/10955/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/10955/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря

Поділля»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдінг»

про стягнення 377.284,96 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

19.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» про стягнення 377.284,96 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами генерального договору поставки нафтопродуктів № ГЛУ-Д-562 від 01.02.2020 позивачем перераховано відповідачу попередню оплату дизельного палива в загальному розмірі 35.219.644,93 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. В той же час відповідачем поставлено дизельне паливо на суму 34.928.629,38 грн, що підтверджується товарними накладними. 11.11.2021 між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сума переплати, з врахуванням зарахування заборгованості позивача в сумі 26.261,21 грн, склала 274.662,75 грн. У зв`язку із закінченням строку дії договору 31.01.2021 відносини щодо поставки припинилися, а тому у відповідача 31.01.2021 виник обов`язок повернути позивачу попередню оплату в розмірі 274.662,75 грн. Проте, у визначений термін відповідач кошти не повернув, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 377.284,96 грн, з яких 274.662,75 грн попередньої оплати, 88.670,85 грн інфляційних втрат та 13.951,36 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10955/22 від 21.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

31.10.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/10955/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.11.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11 (номер відправлення 0105492908262), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 04.11.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 11.11.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492908262, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 26.11.2021 включно.

02.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 28.11.2022, що був першим робочим днем після 26.11.2022) на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів замовлення товару, а отже позивач на власний розсуд вирішив здійснити авансовий платіж в рахунок майбутніх заявок. В той самий час відповідач вказує на те, що підписаний між сторонами акт звірки не є правочином, який встановлює права та обов`язки для сторін, а лист № 434 від 25.04.2022 з вимогою повернути авансовий платіж відповідачем отримано не було. Підписуючи акт звірки, його сторони також не врегулювали питання допоставки незамовленого товару на суму попередньої оплати чи повернення попередньої оплати. У зв`язку з викладеним, відповідач зазначає, що у останнього не виникло зобов`язання з повернення позивачу попередньої оплати. Також відповідач вважає, що орієнтовний обсяг і вартість послуг, які мають бути надані позивачу адвокатом у цій справі є необґрунтовано завищеним.

Також у відзиві міститься клопотання проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до якого просить розглядати справу № 910/10955/22 за правилами загального позовного провадження. Клопотання мотивоване тим, що дана справа має значення для відповідача та становить суспільний інтерес.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10955/22 від 05.12.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» про розгляд справи № 910/10955/22 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

05.12.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та вказує на те, що обов`язок відповідача повернути авансовий платіж випливає не з акту звірки, а за приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. У зв`язку із закінченням строку дії договору 31.01.2021 та обов`язку відповідача повернути суму предоплати, позивачем правомірно нараховано починаючи з 01.2.2021 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних. Позивач зазначає, що розмір витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу складає 48.864,24 грн та просить стягнути їх з відповідача.

05.12.2022 від відповідача до суду надійшла заява про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдінг».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10955/22 від 07.12.2022 в задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено.

19.12.2022 від відповідача до суду надійшла заява про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдінг».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10955/22 від 22.12.2022 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдінг»; зобов`язано ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдінг» ознайомитися з матеріалами справи № 910/10955/22 та у строк до 04.01.2023 подати пояснення щодо позову або відзиву із урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, із урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

30.12.2022 третьою особою подано до суду клопотання про надання матеріалів справи № 910/10955/22 для ознайомлення. Представник третьої особи 02.01.2023 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою.

03.01.2023 від третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не подано доказів подання заявок на загальну суму 1.194.509,20 грн, відтак у відповідача відповідно не виник обов`язок з постачання товару та обов`язок з повернення переплати не виникає. У поданих до суду поясненнях третьою особою заявлено клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних на 90%.

05.01.2023 від позивача до суду надійшли заперечення щодо пояснень третьої особи, згідно яких позивач заперечує щодо заявленого третьою особою клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних на 90%.

17.01.2023 від третьої особи до суду надійшло клопотання, на підставі ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, про об`єднання справи № 910/10955/22 в одне провадження зі справою № 910/10956/22 та передачу об`єднаної справи на розгляд судді Лиськова М.О. Обґрунтовуючи подане клопотання третя особа посилається на те, що ухвалою Господарського суду від 21.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10956/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» про стягнення 420.501,99 грн за договором поставки нафтопродуктів № ГЛУ-Д-694 від 01.02.2021, а отже у провадженні судді Лиськова М.О. перебуває справа де позивач та відповідача є такими ж як і у даній справі, а предмет позовних вимог є аналогічним за своїм змістом.

Суд розглянувши подане третьою особою клопотання відмовляє в його задоволенні з наступних підстав

Відповідно до ч. 2 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Частина 3 статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Статтею 252 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/10955/22, розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання, а отже строк для вчинення такої процесуальної дії, як об`єднання в одне провадження декілька справ сплив 05.12.2022, а тому третьою особою подано відповідне клопотання з пропущенням строку встановленого ч. 3 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

30.01.2023 позивачем до суду подано доповнення до яких додано рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10956/22 від 27.01.2023.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте, у зв`язку з необхідністю надання третій особі строку для подання пояснень та сторонам у справі стоку для подачі можливих заперечень щодо цих пояснень, а також перебуванням судді у відпустці, у розумний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (покупець, позивач) було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № ГЛУ-Д-562 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти і оплатити паливо дизельне (Євро 5) (надалі - товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов цього договору і погоджених сторонами та прийнятих до виконання заявок на поставку товару (надалі - заявки), якщо інше не передбачено додатками до цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим має повернути сплачені позивачем кошти в розмірі 274.662,75 грн. За не своєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 88.670,85 грн інфляційних втрат та 13.951,36 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.8 договору він вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставлення печаток сторін і діє до 31 січня 2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець на підставі ціни за декаду, про яку він був повідомлений постачальником, направляє постачальнику підписану та скріплену печаткою заявку на поставку товару із зазначенням асортименту, кількості, якості, ціни товару, адреси нафтобази, найменування вантажоодержувача, за формою, зазначеною в доповненні 1 до договору.

У разі узгодження заявки покупця, постачальник протягом робочого дня направляє покупцеві рахунок-фактуру по факсу, електронній пошті або кур`єром за вибором постачальника. (п. 5.1.1 договору)

Матеріали справи заявок позивача на постачання товару не містять.

Згідно з п. 5.1.2 договору покупець зобов`язується оплатити товар на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, в повній відповідності з рахунком-фактурою. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в рахунку-фактурі.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати вартості товару, якщо інші умови оплати не погоджені сторонами окремо в додатковій угоді до цього договору.

Абзацом 2 пункту 7.1 договору сторони домовилися, що покупець має право достроково оплатити товар (повністю або частково), а постачальник зобов`язаний прийняти грошові кошти, що надійшли від покупця, в якості належного виконання за цим договором.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було перераховано відповідачу 36.397.801,33 грн за паливо ДП-3-Євро5-ВО за договором № ГЛУ-Д-562, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № Z00324004 від 25.03.2020 на суму 1.187.116,32 грн;

- платіжне доручення № Z00402036 від 03.04.2020 на суму 1.193.563,80 грн;

- платіжне доручення № Z00504103 від 05.05.2020 на суму 918.397,58 грн;

- платіжне доручення № Z00507049 від 08.05.2020 на суму 955.116,24 грн;

- платіжне доручення № Z00507050 від 08.05.2020 на суму 962.160,42 грн;

- платіжне доручення № Z00708073 від 09.07.2020 на суму 3.501.174,24 грн;

- платіжне доручення № Z00716233 від 20.07.2020 на суму 1.315.406,04 грн;

- платіжне доручення № Z00810102 від 11.08.2020 на суму 1.376.445,72 грн;

- платіжне доручення № Z00814183 від 17.08.2020 на суму 1.374.143,16 грн;

- платіжне доручення № Z00814182 від 17.08.2020 на суму 1.381.187,34 грн;

- платіжне доручення № Z00917048 від 18.09.2020 на суму 528.001,25 грн;

- платіжне доручення № Z01015002 від 15.10.2020 на суму 1.306.817,46 грн;

- платіжне доручення № Z01015001 від 15.10.2020 на суму 3.638.386,08 грн;

- платіжне доручення № Z01019226 від 20.10.2020 на суму 3.739.452,36 грн;

- платіжне доручення № Z01028010 від 29.10.2020 на суму 1.600.146,29 грн;

- платіжне доручення № Z01103087 від 04.11.2020 на суму 3.686.483,16 грн;

- платіжне доручення № Z01103088 від 04.11.2020 на суму 1.097.395,20 грн;

- платіжне доручення № Z01116138 від 18.11.2020 на суму 2.990.707,33 грн;

- платіжне доручення № Z01124004 від 26.11.2020 на суму 1.359.362,94 грн;

- платіжне доручення № Z01201060 від 02.12.2020 на суму 555.445,80 грн;

- платіжне доручення № Z01208129 від 09.12.2020 на суму 552.736,20 грн;

- платіжне доручення № Z10104030 від 05.01.2021 на суму 1.178.156,40 грн.

Відповідачем заперечень щодо факту перерахування позивачем коштів не надано.

Відповідно до абз. 1 п. 5.4.2 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки з підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар та/або акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 6.4 договору сторони погодили, що про передачу товару покупцю сторонами підписується акт прийому-передачі або видаткова накладна на товар. Обов`язок по складанню акту прийому-передачі або видаткової накладної на товар покладається на постачальника.

Матеріали справи містять підписані сторонами накладні на поставку дизельного палива ДП-3-Євро5-В0, код УКТ ЗЕД 27100 19 43 00 на загальну суму 31.908.356,24 грн, з яких:

накладна № 4099 від 02.04.2020 на суму 1.160.981,50 грн;

накладна № 4273 від 13.04.2020 на суму 1.175.935,78 грн;

накладна № 5041 від 13.05.2020 на суму 392.457,84 грн;

накладна № 5042 від 13.05.2020 на суму 392.531,84 грн;

накладна № 5043 від 13.05.2020 на суму 390.296,68 грн;

накладна № 5178 від 16.05.2020 на суму 391.289,09 грн;

накладна № 5179 від 16.05.2020 на суму 391.230,31 грн;

накладна № 5201 від 17.05.2020 на суму 947.846,44 грн;

накладна № 7009 від 16.07.2020 на суму 3.372.078,17 грн;

накладна № 7267 від 23.07.2020 на суму 1.171.460,15 грн;

накладна № 8523 від 21.08.2020 на суму 1.342.896,58 грн;

накладна № 8522 від 21.08.2020 на суму 1.233.041,26 грн;

накладна № 9011 від 02.09.2020 на суму 529.489,07 грн;

накладна № 9062 від 03.09.2020 на суму 508.771,22 грн;

накладна № 9979 від 26.09.2020 на суму 1.153.064,92 грн;

накладна № 11249 від 27.10.2020 на суму 3.477.690,70 грн;

накладна № 11468 від 02.11.2020 на суму 3.735.409,70 грн;

накладна № 11494 від 03.11.2020 на суму 517.411,86 грн;

накладна № 11619 від 07.11.2020 на суму 3.579.874,06 грн;

накладна № 12206 від 24.11.2020 на суму 525.175,90 грн;

накладна № 12207 від 24.11.2020 на суму 525.175,90 грн;

накладна № 12238 від 25.11.2020 на суму 525.175,90 грн;

накладна № 12399 від 30.11.2020 на суму 524.873,74 грн;

накладна № 12400 від 30.11.2020 на суму 524.873,74 грн;

накладна № 12480 від 01.12.2020 на суму 545.439,16 грн;

накладна № 12481 від 01.12.2020 на суму 545.439,16 грн;

накладна № 12509 від 03.12.2020 на суму 563.866,36 грн;

накладна № 12874 від 09.12.2020 на суму 570.070,01 грн;

накладна № 70 від 06.01.2021 на суму 595.746,56 грн;

накладна № 71 від 06.01.2021 на суму 598.762,64 грн.

Відповідно до п. 7.5 договору кожна зі сторін зобов`язується протягом 5 робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписувати його і направляти іншій стороні чи в той самий же термін направляти свої вмотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків.

З наявного в матеріалах справи, підписаного представниками ТОВ «Глуско Україна» та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що залишкове сальдо за договором № ГЛУ-Д-562 від 01.02.2020 станом на 11.11.2021 становить 274.662,75 грн (враховуючи зарахування заборгованості позивача за договором поставки № ГЛУ-Д-502 від 08.10.2019 у розмірі 26.261,20 грн).

Відповідачем не надано жодних заперечень щодо зарахування заборгованості позивача за договором поставки № ГЛУ-Д-502 від 08.10.2019 у розмірі 26.261,20 грн

У поданому до суду відзиві відповідач вказує на те, що акт звірки взаєморозрахунків від 11.11.2021 не є правочином, який встановлює права та обов`язки для сторін договору, в тому числі і щодо повернення авансових платежів.

Суд погоджується з такими твердженнями з огляду на те, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

В свою чергу, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідачем не подано доказів направлення позивачу своїх вмотивованих зауважень до акту звірки взаєморозрахунків від 11.11.2021 та у поданому відзиві, вказану в акті суму залишкового сальдо в розмірі 274.662,75 грн, відповідач не оскаржує.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами абз. 4 п. 5.4.2 договору термін виконання зобов`язання відповідача з поставки товару пов`язаний з моментом здійснення попередньої оплати, а не наявності заявки позивача на поставку товару. Оскільки останній платіж в розмірі 1.178.156,40 грн позивачем перераховано відповідачу згідно платіжного доручення № Z10104030 від 05.01.2021, відповідач мав виконати зобов`язання щодо поставки залишку товару на суму 274.662,75 грн у строк до 15.01.2021.

Матеріали справи свідчать та не заперечується відповідачем, що останнім не було поставлено товар на сплачену позивачем попередню оплату в розмірі 274.662,75 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, покупець може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до постачальника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що він не отримував лист позивача № 432 від 25.04.2022 з вимогою повернути кошти, а тому обов`язок у відповідача з їх повернення позивачу не виник.

Позивачем до позовної заяви подано лист № 432 від 25.04.2022, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» звернулося до ТОВ «Глуско Україна» з проханням перерахувати кошти, у тому числі 274.662,75 грн по генеральному договору поставки нафтопродуктів № ГЛУ-Д-562 від 01.02.2020 для закриття взаємних розрахунків.

Проте, суд не приймає даний лист до уваги, з огляду на те, що позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження надіслання чи вручення даного листа № 432 від 25.04.2022 відповідачу.

Разом з цим враховуючи належне позивачу право звертатись з вимогою шляхом подачі позову, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати, яка не заперечується відповідачем, в розмірі 274.662,75 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 274.662,75 грн обґрунтовані а підлягають задоволенню.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 88.670,85 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 274.662,75 грн за період з 01.02.2021 по 11.10.2022) та 13.951,36 грн 3% річних (нарахованих на суму 274.662,75 грн за період з 01.02.2021 по 11.10.2022).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Разом з цим, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначалось вище, умовами генерального договору поставки нафтопродуктів № ГЛУ-Д-562 від 01.02.2020 не встановлено строку та порядку повернення попередньої оплати (авансу), а позивачем, в свою чергу, не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою раніше ніж подано позов.

Враховуючи викладене, оскільки фактичний період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення коштів встановити не вважається за можливе, суд приходить до висновку про необґрунтованість розміру заявлених вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення 88.670,85 грн інфляційних втрат та 13.951,36 грн - 3% річних задоволенню не підлягають.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне

Правоохоронними органами України здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 22019000000000022 від 30.01.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, вчинених у тому числі особами, пов`язаними з підприємствами, що входять до складу Групи підприємств «Глуско», зокрема - ТОВ «Глуско Україна».

З метою забезпечення збереження активів (майна) юридичних осіб, що входять до вказаної групи підприємств за відповідними клопотаннями прокурорів Офісу генерального прокурора України, на майно та корпоративні права підприємств, що входять до складу групи підприємств «Глуско» та пов`язаних з ними осіб було накладено арешт відповідно до рішень Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/17529/19, у тому числі ухвалами від 03.06.2021, від 08.06.2021, від 09.05.2021.

Відповідно до ухвали суду від 09.05.2022 у справі № 953/17529/19 Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст. ст. 19, 21, 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передано арештоване майно та частки у статутних капіталах (корпоративні права) юридичних осіб групи підприємств «Глуско».

АРМА, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 385-р від 13.05.2022 «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», передала заарештовані корпоративні права та майно в управління ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг», з яким було укладено договір управління активами (майном) від 08.06.2022 та договір управління майном (активами) від 13.08.2022.

Так, активи, на які накладено арешт в кримінальному провадженні та передано в управління до АРМА існують у правовому режимі речового доказу.

Враховуючи специфічний правовий статус речового доказу у кримінальному провадженні, а також суть накладеного арешту та призначення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов`язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами. Чинним законодавством не передбачено процедури, механізму чи якоїсь іншої можливості, за яких АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов`язаннях власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами.

У зв`язку з цим, будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов`язальної сили для АРМА та/або обраного ним професійного управителя.

Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 910/15262/18.

Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України належним чином укладений договір є обов`язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 48.864,24 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

До позовної заяви додано попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, згідно до якого витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складають: 30.000,00 грн погодженого фіксованого розміру гонорару та «гонорар успіху», що становить 5% від стягнутої суми заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, у поданій позивачем відповіді на відзив позивач зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу становить 48.864,24 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

11.10.2022 між позивачем (клієнт) та адвокатом Колісником Богданом Олеговичем (адвокат) укладений договір про надання правової допомоги № 11/10, за умовами якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, усні та письмові юридичні консультації щодо предмета цього договору, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, погоджені сторонами.

Адвокатом Колісником Богданом Олеговичем на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» видано ордер серії СЕ № 1050625 від 11.10.2022.

Підтвердженням того, що Колісник Богдан Олегович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000301 від 26.10.2018.

Згідно з п. 3.1 договору № 11/10 від 11.10.2022 клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (додатках), які є невід`ємною частиною договору.

11.10.2022 між позивачем та адвокатом укладено додаткову угоду № 2 до договору № 11/10 від 11.10.2022, згідно з якою:

Сторони погодили, що розмір витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 30.000,00 грн, виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом Колісником Б.О. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» (ідентифікаційний код 40428668) за генеральним договором поставки нафтопродуктів № ГЛУ-Д-562 від 01.02.2020 (п. 1 додаткової угоди № 2);

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення з ТОВ «Глуско Україна».

02.12.2022 між клієнтом та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчено, що адвокатом надано клієнту у справі № 910/10955/22 перелічені у акті послуги, на загальну суму 30.000,00 грн (фіксований гонорар).

Доказів сплати позивачем адвокату Коліснику Б.О. гонорару в сумі 30.000,00 грн не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно стягнення з відповідача 5% від стягнутої суми за рішенням суду як гонорару успіху адвоката у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Окрім фіксованого розміру вартості наданих послуг, вказаного у п. 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої рішенням суду суми (п. 2 додаткової угоди № 2).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 02.12.2022 клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої суми, що складає у даній справі 18.864,204 грн (377.284,96 х 5%).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 18.864,24 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у поданому до суду відзиві заявлено заперечення щодо розміру заявлених позивачем очікуваних витрат на професійну правничу допомогу та вказано, що вартість послуг, що має бути надана позивачу адвокатом у цій справі є необґрунтовано завищеною.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу в розмірі 30.000,00 грн критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також співмірність розміру витрат (30.000,00 грн) з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 21.839,94 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Україна» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, код ЄДРПОУ 40428668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Заводська, 150, код ЄДРПОУ 34009446) 274.662 (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн 75 коп. попередньої оплати, 4.119 (три тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн 94 коп. витрат по сплаті судового збору та 21.839 (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн 94 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова

Дата ухвалення рішення31.01.2023
Оприлюднено03.02.2023

Судовий реєстр по справі —910/10955/22

Ухвала від 11.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Буравльов С.І.

Ухвала від 23.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Буравльов С.І.

Ухвала від 10.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Буравльов С.І.

Ухвала від 20.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Буравльов С.І.

Ухвала від 06.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Буравльов С.І.

Рішення від 31.01.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 22.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 07.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 05.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 04.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні