Рішення

від 02.02.2023 по справі 917/1518/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 Справа № 917/1518/22

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали

за позовною заявою Приватного підприємства «Агрозахист Полтава», 36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37, код ЄДРПОУ 43820098,

до Приватної агропромислової фірми «Воля», 37221, Полтавська область, Лохвицький р-н, с. Лука, вул. Центральна, 39, код ЄДРПОУ 32730636,

про стягнення 278 275,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

23.11.2022 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агрозахист Полтава» до Приватної агропромислової фірми «Воля» про стягнення 278 275,52 грн., з яких 66 499,06 грн. заборгованість за договором поставки № 11/02 від 11.02.2022 р., 53 837,60 грн. пеня, 106 254,77 грн. штраф, 51 684,09 грн. 3% річних.

Ухвалою від 28.11.2022р. відкрито провадження у справі, визнано її малозначною, вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні, встановлено строки для подання заяв по суті спору. Відповідач отримав вказану ухвалу про відкриття провадження у справі 06.12.2022р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду, що міститься в матеріалах справи.

У обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №11/02 від 11.02.2022р. в частині своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Відповідач на позов не відреагував, жодних заперечень проти позову не надав. Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (перевірено судом при відкритті провадження у справі тастаном на час прийняття рішення), та отримана ним, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

11.02.2022р. між сторонами було укладено договір поставки, за умовами якого у терміни, визначені договором, постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором. Асортимент, кількість, ціна товару визначається додатками та/або накладними, що є невід"ємою частиною цього договору. Ціна продукції вказується у додатках у національній валюті та визначається, в залежності від виду товару. Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та вартість у гривнях, а також визначають еквівалент у доларах США або Євро. Порядок розрахунків за товар 100% передоплата, якщо інший порядок не передбачено в додатках до договору. В тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми, належної до оплати, використовують формулу, наведену у п.3.2 договору. При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на МВР на день оплати товару з врахуванням формули, визначеної у п.3.2 договору. Всі платежі за договором здійснюються з врахуванням п.3.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2022р. сторонами підписано додаток №26 до договору поставки, яким визначено товар, що підлягає поставці, його кількість та ціну: 19 178,90 дол.США (575 367,00 грн.) копія Додатку - а.с.16. Вартість товарів у грн визначена, виходячи з курсу продажу долару США/Євро на МВР, який склався станом на день укладення додатку: 1 дол.США =30,00 грн.

Згідно п.3 додатку, покупець сплачує постачальнику 50% вартості товару до 16.05.2022р., кінцевий термін розрахунку за додатком 31 липня 2022р.

16.05.2022р. покупець оплатив постачальнику 287 683,50 грн. (50% вартості). 24.05.2022р. відбулося відвантаження товару: видаткова накладна №458 від 24.05.2022р., яка містить всі необхідні реквізити та приймається судом в якості доказу поставки товару на суму 575 367,00 грн. а.с.17.

З урахуванням вище процитованих умов договору (п.3.2), враховуючи погоджений сторонами у договорі порядок визначення курсу продажу долара США на МВР, станом на 31.07.2022р. покупець мав сплатити 354 182,56 грн. (36,9346/30*287683,50), де : 36,9346 курс долару США на 31.07.2022р., 30,00 курс долару США на день підписання додатку; 287 683,50 грн. ціна неоплаченого товару на 31.07.2022р. Проте, як вбачається з поданих позивачем доказів та не спростовано відповідачем, останнім було оплачено в рахунок погашення заборгованості 100 000,00 грн. 16.11.2022р., 187 683,50 грн. 21.11.2022р. (з порушенням строків). Внаслідок цього, заборгованість, яка рахується за відповідачем (основний борг) 66 499,06 грн.

Крім вказаної суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню, нарахування якої передбачено п.7.1.1 договору; 48% річних, що передбачено п.7.7 договору; 30% штрафу, нарахованого відповідно до п.7.8 договору.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання з постачання товару у погодженому сторонами асортименті. Так, судом досліджено видаткову накладну №458 від 24.05.2022р. та встановлено, що вона має всі необхідні реквізити, містить посилання на поданий до справи договір, підписана сторонами, тож приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки продукції на вищевказану суму.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У даному випадку сторонами погоджено строк остаточного розрахунку 31.07.2022р., погоджено загальну вартість товару , яка визначена у доларах США та еквівалент у гривні; порядок розрахунків, враховуючи коливання курсу валют, який був встановлений договором (зокрема, розд.3 договору), додатком №26 не був змінений, тобто, підлягав до застосування.

Згідно ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін ( Стаття 632 ЦК України). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Грошове зобов`язання, з огляду на приписи ст.533 ЦК України, має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідальність сторін передбачена розд.7 договору.

П.7.8 договору сторони погодили, що у разі прострочення конкретно визначеного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф в розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

П.7.1.1 договору також передбачено обов`язок покупця за несвоєчасну оплату продукції сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

При цьому суд зауважує, що одночасне стягнення штрафу та пені з особи, що допустила порушення зобов`язання, не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У даному випадку сторони врегулювали дані правовідносини на власний розсуд, встановивши інший розмір процентів річних, що узгоджується з приписами ст.625 ЦК України та принципом свободи договору.

Так, відповідно до п.7.7 договору, в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розд.3 цього договору, покупець відповідно до ст.625 ЦК України сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48 відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Судом перевірено відповідні нарахування (додаток №1 до позовної заяви). При цьому судом встановлено, що 31.07.2022р. (останній день виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, встановлений додатком до договору) - неділя; відтак, з урахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), суд вважає обґрунтованим та правомірним нарахування штрафних санкцій та відсотків річних, починаючи з 02.08.2022р., а не з 01.08.2022р., як обраховує позивач. З урахуванням викладеного, за розрахунками суду, здійсненими калькулятором ІПС "Ліга 360" ( https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) до стягнення підлягає 53 352,42 грн пені , 51218,32 річних, 106254,77 грн. штрафу.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано, з будь-якими клопотаннями відповідач до суду не звертався. Суд звертає увагу, що одним з основних принципів цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Таким чином, уклавши договір, відповідач погодився на всі його умови, в т.ч. стосовно т.зв. курсової різниці та підвищеного рівня відповідальності перед іншою стороною зобов`язання. Доказів внесення змін до договору чи визнання недійсними окремих його положень сторонами не подано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлений законом принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 4159,87 грн.

Керуючись ст.ст.129,234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватної агропромислової фірми «Воля» (37221, Полтавська обл., Лохвицький район, с.Лука, вул.Центральна,39, код ЄДРПОУ 32730636) на користь Приватного підприємства «Агрозахист Полтава» (36007, м.Полтава, вул.Маршала Бірюзова,37, код ЄДРПОУ 43820098) 66 499,06 грн. основного боргу, 53 352,42 грн пені, 51218,32 річних, 106254,77 грн. штрафу, 4159,87 грн. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ГПК України.

Повне рішення складено 02.02.23р.

Суддя О.С.Мацко