Рішення

від 30.01.2023 по справі 918/1006/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1006/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Ю. Філатової, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

до відповідача-1 Мирогощанського аграрного фахового коледжу,

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - ВВВ"

про визнання договору про надання сільськогосподарських послуг недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача: Б.Гончарук, дов. від 15.11.2022, виписка з ЄДРЮОФОПГФ, паспорт,

від відповідача -1: О. Швая, дов., паспорт,

від відповідача-2: К. Самардак, ордер ВК № 1063260 від 21.12.2022, посв. №1073 від 08.10.2013,

від прокуратури: Т. Кривецька, посв. № 057466 від 15.10.2020.

УСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Мирогощанського аграрного фахового коледжу (відповідач-1) та ТОВ "Агро - ВВВ" (відповідач-2), у якому просить визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 25.04.2022, укладений між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем та ТОВ «Агро-ВВВ», та зобов`язати ТОВ «Агро-ВВВ» повернути Мирогощанському аграрному фаховому коледжу земельну ділянку з кадастровим номером 5621684200:08:001:0004, площею 35 та, яка розташована за адресою: с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області, вартістю 8 739 573,60 грн, що знаходиться на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Стислий виклад позиції прокурора, позивача та заперечень відповідачів.

Згідно із позовною заявою, Дубенською окружною прокуратурою встановлено порушення інтересів держави у сфері земельних відносин щодо незаконної передачі земель у використання шляхом укладення між відповідачами 25.04.2022 договору про надання сільськогосподарських послуг № 1. За змістом вказаного договору між сторонами склалися правовідносини з оренди землі, оскільки за умовами оспорюваного договору навчальний заклад фактично передав сільськогосподарському товаровиробнику земельну ділянку, що перебуває у його постійному користуванні, і планує отримати за це плату. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі. При цьому Мирогощанський аграрний фаховий коледж передав земельні ділянки в оренду, не будучи їх власником та не маючи прав та повноважень на передачу земельних ділянок в оренду. Отже, проаналізувавши істотні умови оспорюваного договору, сторони фактично приховали інший правочин, який вони насправді вчинили, - договір оренди землі. Більше того, розпоряджання земельними ділянками навчальним закладом згідно з договором не відповідає вимогам ст. 92, 95 ЗК України, а також ст. 80 Закону України «Про освіту», згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього пронесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства. Отже, питання щодо проходження виробничої практики учнями коледжу не може бути предметом договору надання послуг, оскільки проходження виробничої практики повинно регулюватися окремим договором па спеціальних умовах, визначених законодавством. Водночас у відповідача-2 відсутній такий вид діяльності як надання освітніх послуг чи здійснення наукової діяльності. Зважаючи на викладене, прокуратура просить суд визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг, а також повернути земельну ділянку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 15-2, 78, 92, 95, 122, 124 ЗК України, ст. 11, 203, 204, 215, 216, 235,387, 626, 638, 901-903, 1212 ЦК України, ст. 174, 179, 180 ГК України, ст. 3, 4, 6, 13, 16, 21, 22 Закону України «По оренду землі» тощо.

20.12.2022 від відповідача - 1 надійшов відзив на позов, згідно з яким освоюваний договір укладений відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану». Предметом договору є послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, а саме - послуги (роботи), пов`язані з вирощування соняшнику врожаю 2022 року. При цьому договір на виконання сільськогосподарських робіт фактично є договором підряду з елементами договору про надання послуг, за якими товариство, як виконавець, виконувало оплачувані сільськогосподарські роботи за завданням коледжу, як замовника, який зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи. За договором про надання сільськогосподарських послуг від 25.04.2022 № 1 не відбулося переходу права користування земельною ділянкою, вона не вибувала із володіння землекористувача (коледжу), що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину, а відтак і про відсутність правових підстав для визнання його недійсним як такого, що вчинений з порушенням закону. Умови оспорюваного правочину містять зобов`язання відповідача-1, як замовника, прийняти та оплатити роботи, послуги тощо. За умовами цього договору замовник отримує результат виконання робіт, що є однією із головних ознак договору підряду. Натомість, договором не передбачена щомісячна сплата певної суми грошових коштів відповідачем-2 на користь відповідача-1 в обмін за надання для використання земельної ділянки, тобто плата за користування землею. Відтак характер спірних правовідносин сторін та правова природа оспорюваного договору, мета цього договору, з огляду на його умови щодо прав і обов`язків сторін, не спрямовані прихованій меті передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Агро-ВВВ» та не зумовили настання інших правових наслідків, ніж ті, що передбачені для правовідносин за договором про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 25.04.2022. В оспорюваному правочині відсутні істотні умови, які б надавали йому характер орендного договору відповідно до закону, а саме: не визначено земельну ділянку як об`єкт оренди; не встановлено орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Без встановлення ознак договору оренди землі, які випливають з положень ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" твердження позивача є лише його припущенням. Земельна ділянка, яка використовувалась для надання послуг за оспорюваним договором із постійного користування Мирогощанського аграрного фахового коледжу не вибувала, а тому передача прав користування чи управління земельною ділянкою за цим договором не відбувалось, тобто залишалась у постійного землекористувача земельної ділянки. Окрім того, відповідно до оспорюваного договору на виконавця покладено обов`язок не приймати студентів на практику та створення їм умов для виконання програми практики, а обов`язок надати можливість викладачам разом з навчальними групами бути присутніми під час виконання всіх технологічних процесів, які визначені договором та навчальними планами та програмами, проводити навчальні заняття на земельній ділянці, де вирощують соняшник. Тобто виконавець за цим договором не набуває прав та обов`язків бази практики, хоча він таким є, а студенти на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні фахового коледжу, відповідно до навчальних планів, проходять навчальні заняття, в тому числі відкриті уроки. При цьому лекції, лаборатоні заняття, практична підготовка, практичне заняття є видом навчальної роботи закладу освіти. Також, як зазначає відповідач-1, відсутні підстави вважати, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави, оскільки із доданої до позовної заяви відповіді від 08.11.2022 вих. №10-17-0.6,2-4060/2-22 вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на лист Дубенської окружної прокуратури від №51-2732 вих-22 зазначив про відсутність можливості для звернення до суду з метою визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг від 26.04.2022 № 18 у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору, тоді як предметом спору є договір про надання сільськогосподарських послуг від 25.04.2022 № 1. Ураховуючи викладене, відповідач-1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

23.01.2023 від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких останній проти задоволення вимог прокурора заперечує, так як предметом договору є послуги (роботи), пов`язані з вирощування соняшнику врожаю 2022 року, результатом яких є вирощення та зібрання урожаю, здача - прийняття етапів робіт, що оформлюються актом надання послуг, а відтак замовника цікавить не сам процес надання послуги, а його результат. Отже, укладений договір, предметом якого зазначено послуги, має елементи договорів підряду і послуг. Договір надання сільськогосподарських послуг №1 від 25.04.2022 року не містить в собі ознак договору оренди землі, оскільки: в договорі про надання послуг не зазначено про передачу ТОВ «АГРО-ВВВ» земельних ділянок; ТОВ «АГРО-ВВВ» виконує на визначеній замовником земельній ділянці роботи, спрямовані на вирощування конкретної сільськогосподарської продукції за замовленням замовника, а саме - соняшнику врожаю 2022 року; результат робіт, а саме зібраний врожай, належить замовнику, а ТОВ «АГРО-ВВВ» мас право на оплату здійснених ним робіт. Отже, земельна ділянка із користування Мирогощанського аграрного фахового коледжу не вибувала, ТОВ «АГРО-ВВВ» на підставі оспорюваного договору не мав правомочностей користуватися земельною ділянкою на власний розсуд, як це мав право робити орендар, а тому відсутні підстави вважати про фактичне існування між відповідачами орендних відносин та про удаваний характер договору про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 25.04.2022. Щодо аргументів позову про те, що питання проходження виробничої практики не може бути предметом договору надання послуг, то на ТОВ «АГРО-ВВВ» покладено обов`язок не надання освітніх послуг чи здійснення наукової діяльності, а саме: прийняття студентів на практику та створення їм умов для виконання програми практики, а обов`язок надати можливість навчальним групам бути присутніми під час виконання всіх технологічних процесів. Тобто виконавець за цим договором не набуває прав та обов`язків бази практики, а тому і укладення договору на проведення практики студентів вищих навчальних закладів відповідно до типової форми не вимагається. Стосовно обраного прокурором способу захисту, то звертаючись з позовом про визнання недійсним договору про надання послуг, позивач не заявляв вимоги визнати договір про надання послуг удаваним, що виключає можливість застосування під час вирішення питания про визнання недійсним договору норм, які регулюють порядок укладення договору оренди землі. Окрім того, Дубенська окружна прокуратура помилково дійшла висновку, що мас правові підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг №1 від 25.04.2022, адже в листі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області йде мова про договір про надання сільськогосподарських послуг .№18 від 26,04.2022. Також, ураховуючи, що Мирогощанський аграрний фаховий коледж с бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, то саме міністерство наділено правом оспорювати правочини, вчинені відновідачем-1 із порушенням вимог чинного законодавства у сфері використання та збереження належного йому майна.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначене на 21.12.2022.

21.12.2022 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суд від 21.12.2022 підготовче засідання відкладено на 16.01.2023.

16.01.2023 на адресу суду від керівника Дубенської окружної прокуратури, відповідачів надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні оголошено перерву на 23.01.2023.

Ухвалою суду від 23.01.2023 клопотання Керівника Дубенської окружної прокуратури, Мирогощанського аграрного фахового коледжу та ТОВ "Агро - ВВВ" про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору задоволено частково, провадження у справі в частині зобов`язання ТОВ Агро-ВВВ повернути Мирогощанському аграрному фаховому коледжу земельну ділянку з кадастровим номером 5621684200:08:001:0004, площею 35 га, яка розташована за адресою: с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області, вартістю 8 739 573,60 грн, що знаходиться на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, закрито; закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 30.01.2023.

Інших заяв і клопотань від учасників провадження не надходило.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Дубенською окружною прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області скеровано лист від 19.10.2022 за № 51- 2732вих-22, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про вжиття заходів на усунення порушень вимог земельного законодавства та, у випадку невжиття відповідних заходів, вказати причини бездіяльності.

Листом Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області від 08.11.2022 № 10-17-0.6.2- 4060/2-22 надана відповідь про наявність підстав для звернення до суду щодо визнання недійсним оспорюваного договору, однак головне управління позбавлене можливості звернутися до суду у зв`язку з обмеженням фінансування та відсутністю коштів на сплату судового збору.

При цьому, як установлено судом, у вказаному листі допущена технічна описка: помилково зазначено договір № 18 від 26.04.2022 замість договору № від 25.04.2022, про що свідчить зміст листа позивача від 08.11.2022 № 10-17-0.6.2-4060/2-22, листа Дубенської окружної прокуратури від 19.10.2022 за № 51- 2732вих-22, а також пояснення представника позивача.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Щодо посилання відповідача-2 на те, що Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області не є органом, уповноваженим на представництво інтересів держави в спірних правовідносинах, оскільки Мирогощанський аграрний фаховий коледж с бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, відтак саме міністерство мало бути визначене позивачем у цій справі, то спірні правовідносини виникли із використання земельної ділянки (а не надання освітніх послуг), право власності на яку зареєстроване за державою Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, отже, останнє визначене як позивач вірно.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Згідно з державними актами на право постійного користування землею серії І-РВ № 000410 та серії РВ № 00083 Мирогощанському аграрному фаховому коледжу надано в постійне користування на території Мирогощанської сільської ради та Молодавської сільської ради (Мирогощанська територіальна громада) Дубенського району Рівненської області земельні ділянки площею 2318 га та 1490,6 га відповідно для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Загальна площа вказаних земельних ділянок складає 3808,6 га, з яких: землі сільськогосподарського призначення - 132,2051 га, у тому числі: рілля - 91,0095 га, багаторічні насадження - 1,3831 га, сіножаті 12,4291 га, пасовища 22,4826 га; під господарськими будівлями і дворами - 4,0008 га.

Право власності на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні коледжу, з кадастровими номерами: 5621684200:08:017:0029 (площею 60 га), 5621684200:08:014:0032 (площею 45,7309 га), 5621684200:08:016:0029 (площею 24,5445 га), 5621684200:08:001:0004 (площею 78,5 га) зареєстровано за державою Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Згідно з п. 1.12. статуту Мирогощанського аграрного фахового коледжу, коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Основними завданнями фахового коледжу є, зокрема ефективне використання майна і коштів для провадження освітньої діяльності (підп. 13 п. 1.14. статуту).

Пунктами 8.1, 8.2., 8.4. статуту передбачено, що до майна фахового коледжу належать нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання транспортні засоби тощо. Землекористування та реалізація прав на землю здійснюється фаховим коледжем відповідно до Земельного кодексу України. Майно закріплюється за фаховим коледжем на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації, використанню не за призначенням і передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника або уповноваженого ним органу, наглядової ради коледжу та загальних зборів трудового колективу, крім випадків, передбачених законом. Фаховий коледж несе відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого на праві оперативного управління майна.

25.04.2022 між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем (замовник) та ТОВ «АГРО-ВВВ» (виконавець) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг №1.

Згідно з умовами вказаного договору, з метою реалізації навчальних цілей і пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, відповідно до змісту освітніх компонентів освітніх програм здобувачів фахової передвищої освіти, виконавець зобов`язується на період воєнного стану в Україні, який введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на земельних ділянках, що перебувають у замовника на праві постійного користування, на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги - код за ДК 021:2015-77110000-4 «Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, а саме - послуги з вирощування соняшнику врожаю 2022» (послуги) на площі 35 га, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надані послуги на умовах договору.

За п. 1.2-1.3. договору обсяг та перелік послуг визначається згідно з кількісними та вартісними показниками, зазначеними в специфікації послуг (додаток №1), який є невід`ємною частиною договору. Виконавець надає послуги з використанням власної матеріально-технічної бази: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів тощо, що призначена для надання передбачених договором послуг та із залученням власних працівників.

Відповідно до п. 2.2. договору надання послуг здійснюється на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Мирогощанського аграрного фахового коледжу із кадастровим номером 5621684200:08:001:0004, площею 35 га, та розташована за адресою: с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області.

У п. 2.3. договору погодженого, що період надання послуг за цим договором - період воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), з 24.02.2022 - до закінчення воєнного стану.

Прийняття послуг замовника за цим договором здійснюється шляхом підписання уповноваженою особою замовника направлених виконавцем актів приймання-передачі послуг (п. 2.6. договору).

Виконавцем виконані роботи на загальну суму 283500,00 грн, що підтверджується актами від

19.10.2022 на суму 143 335,20 грн, 41 404,80 грн та 98 760,00 грн.

За п. 6.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 12.05.2022) сума договору становить 542 228,46 грн.

Пунктами 7.1.-7.3. договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця а національній валюті України гривні або в натуральній формі (включаючи вексельний розрахунок) на підставі актів виконаних робіт.

Замовник може провести розрахунок з виконавцем за надані послуги сільськогосподарською продукцією та/або іншими культурами, що є предметом виконання робіт за договором, за ринковими цінами. Розрахунки за послуги здійснюються за фактом надання послуг після збирання врожаю на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та виставленого рахунка.

Замовником в рахунок оплати вартості виконаних робіт передано виконавцю сільськогосподарську продукцію (соняшник) на загальну суму 424 200,05 грн згідно з видатковими накладними від 21.10.2022 № 15 на суму 147 864,02 грн, №16 на суму 110 898,01 грн та №17 на суму 165 438,02 грн.

Відповідно до п. 12.1. договору, останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), - 25.05.2022, але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині оплати за послуги - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Згідно із специфікацією послуг з вирощування соняшника врожаю 2022 року (додаток № 1, з

урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 12.05.2022) визначено вартість послуг на 35 га: оранка - 25 593,75 грн, передпосівна культивація 39 812,50 грн, завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив - 175 175,00 грн, посів соняшника - 96 775,00 грн, обприскування посівів соняшника гербіцидами - 22 113,60 грн, підвезення води - 1 267,20 грн, обмолот соняшника - 70 000,00 грн, відвезення соняшника на склад або елеватор - 21 120,00 грн, всього вартість послуг разом з ПДВ - 542 228,46 грн (у тому числі ПДВ - 90 371,41 грн).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вартість земельної ділянки

5621684200:08:001:0004, площею 35 га, на якій здійснюється надання сільськогосподарських послуг ТОВ «Агро-ВВВ», становить 8 739 573,60 грн.

За актом взаємозаліку від 31.10.2022 (складений в с. Липа Дубенського району) ТОВ «АГРО-ВВВ» надано послуги на підставі договору №1 від 25.04.2022 по вирощуванню та збору с/г продукції на загальну суму 283 500,00 грн, що підтвержується актами від 19.10.2022, а коледжем реалізовано

сільськогосподарську продукцію (соняшник) на загальну суму 424 200,05 грн для ТОВ «АГРО-

ВВВ» згідно з видатковими накладними від 21.10.2022. Різниця в сумі 140 700,05 грн буде

перерахована ТОВ «АГРО-ВВВ» на рахунок коледжу у безготівковій формі.

Судом установлено, що 140 700,05 грн перераховано відповідачем-2 на рахунок відповідача-1, про

що свідчить банківська виписка за 29.11.2022.

Окрім того, згідно з підп. 8, 9 п. 5.2 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний в

межах дії цього договору, за попереднім повідомленням замовника, сприяти останньому у

проведенні відкритих уроків, проходження практики студентів, надання можливості навчальним

групам бути присутнім під час виконання технологічних процесів, які будуть здійснюватися в

межах виконання зобов`язань, передбачених цим договором; під час надання послуг забезпечити

доступ до практичних матеріалів та виробничих, технологічних процесів студентів замовника,

ознайомлювати їх з правилами поведінки на території надання послуг, санітарними,

протипожежними, охорони праці, іншими загальнообов`язковими нормами і правилами.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та

громадських формувань, ТОВ «АГРО-ВВВ» здійснює такі види діяльності: вирощування зернових

культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); виробництво цукру,

виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів, виробництво хліба та хлібо-

булочних виробів, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання,

виробництво крохмалів і крохмальних продуктів, виробництво продуктів борошно-мельно-крупяної

промисловості; складське господарство; вантажний автомобільний транспорт; оптова торгівля

сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля продуктами

харчування, напоями тютюновими виробами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у

тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; оптова торгівля цукром, шоколадом і

кондитерськими виробами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та

жирами; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля зерном, необробленими тютюном,

насінням і кормами для тварин; прісноводне рибництво; оброблення насіння для відтворення;

післяурожайна діяльність; допоміжна діяльність у рослинництві; вирощування інших однорічних і

дворічних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

20.12.2022 (після відкриття провадження у справі) між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем та ТОВ "Агро-ВВВ" укладено угоду про припинення дії договору до Договору про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 25.04.2022, за умовами якої сторони дійшли згоди припинити дію договору про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 25.04.2022.

До моменту підписання цієї угоди виконавець завершив проведення усіх робіт на земельній ділянці, яка оброблялася на виконання умов договору № 1 від 25.04.2022 (п. 2 угоди).

Відповідно до п. 3 угоди сторони підтверджують, що на момент укладення угоди сторони підписали відповідні акти приймання-передачі робіт (послуг), а земельна ділянка площею 35 га, в межах земельної ділянки з кадастровим номером №5621684200:08:001:0004, звільнена від сільськогосподарської техніки чи будь-якого іншого майна, належного виконавцю, та перебуває у користуванні замовника.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли земельні правовідносини, пов`язані із визнанням правочину недійним (як удаваного), регулювання яких здійснюється Законом України «Про оренду землі», ГК України, ЗК України, ЦК України тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату. Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Тобто, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

Отже, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Така правова позиція є усталеною та неодноразово висловлювалася Верховним Судом у численних постановах, зокрема, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постановах Касаційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18 тощо.

Як установлено судом, відповідачі вчинили договір підряду (предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою упредметнений (матеріалізований) результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі. Основним результатом при надання послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги; виконуючи взяту на себе роботу за договором підряду, підрядник зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій. Щодо договорів про надання послуг чинним законодавством не передбачений контроль з боку замовника за процесом надання йому послуги виконавцем, хоча він і є можливим за наявності згоди сторін, вираженої в конкретних умовах договору; юридичним завершенням договору підряду є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, і ця процедура, на відміну від договору про надання послуг, також врегульована чинним законодавством).

У свою чергу, ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У той же час умовами оспорюваного договору та специфікації передбачено обробіток земельної ділянки (оранка, передпосівна культивація), внесення добрив, посів соняшника, обприскування посівів та збирання врожаю на земельній ділянці, а також отримання права власності на зібраний врожай.

Суд зазначає, що якщо предметом договору є право користування земельною ділянкою, то до таких правовідносин мають застосовуватися норми земельного законодавства, як спеціальні.

Відповідно до ч. 1, 6, 8, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч. 2).

Типовий договір оренди землі затверджуються КМ України (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про

оренду землі").

Отже, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 913/420/19.

За своїм змістом оспорюваний договір підряду є договором оренди земельної ділянки, оскільки відповідач-1 фактично передав відповідачу-2 35 га землі, тобто воля сторін насправді була спрямована на встановлення не підрядних правовідносин, а орендних правовідносин, оскільки: відбулася передача об`єкта оренди (преамбула договору, п. 2.1., 2.2. договору); у договорі (п. 5.2. договору) та специфікації передбачені права та обов`язки відповідача-2 з використання земельної ділянки тощо.

Також сторони у п. 7.1. договору погодили можливість розрахунку в натуральній формі (що прямо суперечить ч. 2 ст. 21, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду землі»), а в подальшому провели залік взаємних вимог: зарахували вартість виконаних робіт і вартість зібраного врожаю, тобто фактично відповідач-2 отримав як право власності на врожай, так і відшкодував власні витрати, пов`язані із його вирощуванням, а також уникнув від сплати орендної плати (плати за землю, розмір, строки внесення якої визначаються нормами ПК України).

Отже, відповідач-2 фактично здійснив користування земельною ділянкою та досяг мети такого користування отримав право власності на вирощений на земельній ділянці врожай.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17, неналежне оформлення відносин оренди й є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин

Зважаючи на викладене, судом установлено, що предметом оспорюваного правочину було використання земельної ділянки, а спрямованість дій відповідачів зводилася до досягнення одного результату - засів земельної ділянки та збирання врожаю соняшника.

При цьому зміст укладеного між відповідача договору не відповідає вимог Закону України «Про оренду землі» та типовому договору оренди землі, а тому підлягає визнанню недійним.

Окрім того, як установлено судом, правовим титулом земельної ділянки, що була предметом оспорюваного правочину, є право постійного користування.

Розділом III "Права на землю" ЗК України визначено вичерпний перелік правових титулів щодо земельних ділянок, до яких, зокрема, належить право власності на земельні ділянки та право користування ними, в тому числі право постійного користування.

За змістом ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Правовий статус постійних землекористувачів визначається ст. 92, 95, 96 ЗК України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування. Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17.

У контексті зазначеного суд звертається до близьких за змістом правових позиції, сформованих Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18 про те, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення вказаних функцій.

Отже, земельна ділянка, що є предметом оспорюваного правочину, взагалі не могла передаватися відповідачем-1 в користування іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом установлено, що вчинений між сторонами договір є удаваним правочином, тобто вчиненим з метою приховання іншого правочину договору оренди земельної ділянки, який, у свою чергу, є недійсним, оскільки відповідач-1 як постійний землекористувач не мав права надавати третім особам, зокрема відповідачу-2, земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення вказаних функцій.

Вказана обставина є самостійною та достатньою для визнання оспорюваного правочину недійсним у судовому порядку.

Окрім того, суд, вирішуючи питання про задоволення заявлених позовних вимог, врахував висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, а саме: позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, адже заявлення такої вимоги є також належним способом захисту, який передбачений законом; вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурор подав позов, з`ясувати, як саме будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки; вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

Судом у цій справі установлено, що визнання оспорюваного правочину недійним є лише першим етапом (передумовою) на шляху до відновлення прав держави, оскільки прокурором у позовній заяві йдеться, а судом установлено, що сторони вчинили договір підряду з метою приховання іншого договору договору оренди земельної ділянки, заразом прокурором не заявлено вимоги про стягнення з відповідача-2 безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, отже, відновлення інтересів держави у цій справі не відбудеться та потребує подальших дій з боку позивача або прокурора. Заразом, зважаючи, що вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, оскільки є належним способом захисту, відтак позов у цій справі підлягає задоволенню.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може

сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", «Серявін та інші проти України», "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення інтересів держави, а отже, про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 2 481,00 грн покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до Мирогощанського аграрного фахового коледжу та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - ВВВ" про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 25.04.2022 задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 25.04.2022, укладений між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем та Товариством з обмеженою

відповідальністю «Агро-ВВВ».

Стягнути з Мирогощанського аграрного фахового коледжу (вул. Студентська, 1, с. Мирогоща Друга, Дубенський район, Рівненська область, 35624, ідентифікаційний код 00725463) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33000, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації 2800) 1 240,50 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ВВВ» (вул. Шевченка, 6, с. Липа, Дубенський район, Рівненська область, 35635, ідентифікаційний код 42093401) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33000, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації 2800) 1 240,50 грн судового збору.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 39768252).

Відповідач-1: Мирогощанський аграрний фаховий коледж (вул. Студентська, 1, с. Мирогоща Друга, Дубенський район, Рівненська область, 35624, ідентифікаційний код 00725463).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ВВВ» (вул. Шевченка, 6, с. Липа, Дубенський район, Рівненська область, 35635, ідентифікаційний код 42093401).

Стягувач (за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33000, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації 2800).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 01.02.2023.

Суддя О.Андрійчук