Ухвала

від 02.02.2023 по справі 718/1245/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

02 лютого 2023 року м. Чернівці

Справа № 718/1245/22

Провадження 22-ц/822/153/23

Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Литвинюк І. М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Кіцманська міська рада Чернівецької області, про захист майнових прав шляхом зобов`язання припинення неправомірних дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2022 року залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження повноважень Дячука В.С. підписувати апеляційну скаргу, яка подана 10 січня 2023 року, і представляти у Чернівецькому апеляційному суді інтереси ОСОБА_1

30 січня 2023 року на адресу Чернівецького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга за підписом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2022 року.

Проте, апеляційні скарги за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2022 року не відповідають вимогам статей 356, 357 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскаржувана ухвала суду постановлена 29 грудня 2022 року.

Апеляційна скарга за підписом ОСОБА_3 подана до Чернівецького апеляційного суду 30 січня 2023 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 124 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 127 та 356 ЦПК України можливе саме за наявності відповідного клопотання.

В апеляційній скарзі адвокат Марковський І.М. не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, скаржником не додано відповідної заяви з наведенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати підстави для поновлення строку.

За таких обставин, адвокату Марковському І.М. слід подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначенням поважних та об`єктивних причин пропуску строку.

Відповідно до частини 3 статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Статтею 26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. …

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. …

Стаття 240 ЦК України визначає, що представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Положеннями статті 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може гуртуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (далі - Положення №41)

Ордер містить наступні реквізити: посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Право на судовий захист є конституційним правом кожної людини і громадянина, гарантованим статтею 55 Конституції України.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Отже, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Враховуючи наведене, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином, тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Довіреністю визначаються повноваження повіреного, межі наданих йому прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Дослідивши довіреність від 09 червня 2022, видану на ім`я ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності у матеріалах справи належного доказу на підтвердження рішення довірителя реалізувати своє право на суд через представника. Обсяг повноважень представника не включає повноважень громадянина Дячука В.С. на укладення договорів про надання правової допомоги в інтересах довірителя ОСОБА_1 .

Крім того, в довіреності від 09 червня 2022 року зазначено, що вона видана строком дії на п`ять років без права передоручення повноважень третім особам.

Отже, в довіреності від 09 червня 2022 року на ім`я Дячука В.С. чітко визначено, що довіреність видана без права передоручення.

За загальним правилом, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу.

За таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_2 не надано доказів на право підписувати Договір про надання правничої допомоги від 23 грудня 2022 року, а саме, передоручати повноваження за довіреністю від 09 червня 2022 року за наявності у ній заборони на передоручення повноважень третім особам.

Суд зазначає, що право представника на звернення від імені довірителя може бути підтверджено лише тим документом, який демонструє дійсне волевиявлення учасника справи на надання повноважень конкретному адвокату, та є належним доказом, що дозволяє суду перевірити весь обсяг наданих повноважень на відповідну дату.

Із визначення довіреності, наданого у частині третій статті 244 ЦК України, вбачається, що основне призначення зазначеного документа полягає у засвідченні повноважень представника довірителя перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Отже, ОСОБА_2 та адвокату Марковському І.М. слід надати докази на підтвердження повноважень повіреного ОСОБА_2 підписувати договір про надання правничої допомоги від імені ОСОБА_5 з передорученням повноважень на представництво інтересів в Чернівецькому апеляційному суду третьою особою, а саме адвокатом Марковським І.М.

Крім того, положенням статті 26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що ордером визнається письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

За пунктами 2, 12,14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 17 грудня 2012 року № 36 ордер на надання правової допомоги є письмовим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом № 5076-VI та іншими законами України. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера. Ордер має містити наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що адвокат, як представник для підтвердження своїх повноважень учасника справи, повинен надати ордер, тобто оригінальний документ встановленої законодавством форми та змісту, з якого можна презюмувати, що він виданий на підставі договору про надання правничої допомоги і підтверджує правоможність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив, що повинні бути окремо зазначені в ордері про надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18(провадження№ 11-44заі19).

На підтвердження своїх повноважень адвокат Марковський І.М. надав ордер від 30 січня 2023 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Апеляційному суді Чернівецької області.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року, № 452/2017 ліквідовано Апеляційний суд Чернівецької області та утворено Чернівецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Чернівецьку область, з місцезнаходженням у місті Чернівцях.

За таких обставин, адвокату Марковському І.М. слід надати ордер, у якому зазначено право на надання правничої (правової) допомоги у Чернівецькому апеляційному суді.

За змістом частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 та адвокату Марковському І.М.

слід продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтею 127, частиною 2 статті 357 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_1 , строк для усунення недоліків апеляційних скарг на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2022 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.М.Литвинюк