Рішення

від 01.02.2023 по справі 460/13395/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2023 року м. Рівне№460/13395/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДепартаменту соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вараська міська рада Рівненської області визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі - відповідач, Управління), в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати наказ № 136-к від 30.08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити її на роботі в Управлінні праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради на посаді головного державного соціального інспектора Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 по день прийняття рішення суду;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної не більше ніж за один місяць.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 01.10.2001 року по 31.08.2021 безперервно працювала в Управлінні праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради та з 06.12.2004 по 31.08.2021 обіймала посаду головного державного соціального інспектора. Зауважує, що 14.04.2021 Вараською міською радою прийнято рішення № 309 «Про створення юридичної особи Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, а 28.05.2021 прийнято рішення № 383 «Про припинення юридичної особи публічного права Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради шляхом ліквідації». Позивач зазначає, що 22.03.2021 та 11.06.2021 отримувала попередження про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією Управління, однак вакантних посад їй не було запропоновано, попри їх наявність. На думку позивача, зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, є правом власника або уповноваженого ним органу, однак це не має бути підставою для зловживання та незаконного звільнення працівників, а тому КЗпП України передбачені гарантії для захисту трудових прав. Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Таким чином, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України на час попередження та її звільнення відповідач зобов`язаний був ознайомити її з переліком усіх вакантних посад та запропонувати будь-яку з вакантних посад, рівнозначних тій, яку вона займала, або нижчу за її згодою. Оскільки цього зроблено не було, вважає, що при її звільненні відповідач порушив положення статей 40, 49-2 КЗпП України. Позивач також, звернула увагу на те, що на момент її звільнення загальна чисельність працівників виконавчих органів ради збільшилася з 171,5 штатних одиниць до 219,5 штатних одиниць. Вважає, що її освіта, кваліфікація та стаж роботи в органах місцевого самоврядування у повному обсязі відповідає вимогам для призначення на вакантні посади, які наявні як у виконавчих органах Вараської міської ради, так і в Департаменті соціального захисту населення та гідності. Покликаючись до положень статті 235 КЗпП України, вказала, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, з одночасним прийняттям рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням наведеного, просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.11.2021.

Відповідач 22.11.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив повністю. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказав, що Управління праці та соціального захисту населення є самостійним виконавчим органом Вараської міської ради галузевої та функціональної компетенції; є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, власні бланки. Управління не є структурним підрозділом виконавчого комітету Вараської міської ради, а являється окремим виконавчим органом Вараської міської ради. Твердження позивача про те, що фактично відбулася реорганізація, а не ліквідація Управління, вважає суб`єктивним та необґрунтованим. Також, відповідач вказав, що жодних додаткових рішень щодо зміни способу припинення юридичної особи, щодо визначення правонаступника не було прийнято, а тому немає підстав робити висновки про наявність правонаступника Управління в особі іншої юридичної особи Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради тільки тому, що рада створила таку нову юридичну особу. Зауважив, що Управління як розпорядник третього рівня коштів державного бюджету за окремими державними програмами соціального захисту населення було повністю виключене з мережі розпорядників коштів державного бюджету у зв`язку з його ліквідацією, а не відбулася зміна інформації про нього як розпорядника (одержувача) бюджетних коштів, при якій була б заміна Управління на іншу юридичну особу, в тому числі на Департамент, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407. При цьому виключення з мережі Управління на стадії ліквідації відбулося без передавання будь-якій іншій юридичній особі планових показників, обсягів відкритих асигнувань, показників проведених з початку бюджетного періоду касових видатків та непогашених бюджетних зобов`язань, в тому числі кредиторської чи дебіторської заборгованості. Щодо законності звільнення позивача відповідач вказав, що ОСОБА_1 наказом від 30.08.2021 № 136-к було звільнено з займаної посади в Управлінні на підставі п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП. Покликаючись до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992, вказав, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Щодо доводів позивача, про вивільнення без згоди профспілкового органу відповідач вказує, що за правилами статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку ліквідації підприємства, установи, організації. Отже, у випадку ліквідації підприємства згода профспілки не потрібна (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України). Таким чином, вважає, що в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, не порушуючи вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позову вважає відсутніми.

В судовому засіданні 02.11.2021 підготовче судове засідання відкладено до 01.12.2021.

01.12.2021 розгляд справи відкладено до 22.12.2021.

22.12.2021 розгляд справи відкладено до 26.01.2022.

Протокольною ухвалою від 26.01.2022 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вараську міську раду (код ЄДРПОУ 35056612) (далі - третя особа), розгляд справи відкладено до 23.02.2022.

Ухвалою від 10.03.2022 замінено відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 22575178) його правонаступником Департаментом соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 44383982) (далі - відповідач, Департамент).

Ухвалою суду від 01.04.2022 відкладено розгляд справи до 04.05.2022.

Ухвалою суду від 21.04.2022 зупинено провадження у справі до перегляду ухвали від 10.03.2022 в порядку апеляційного провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 про заміну відповідача у справі № 460/13395/21 залишено без змін.

Ухвалою суду від 22.08.2022 поновлено провадження у справі.

06.09.2022 позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради № 136-к від 30.08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити її на роботі в Департаменті соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради на посаді головного державного соціального інспектора сектору «Юридичний» відділ «Центр надання адміністративних послуг» Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, або на іншій рівнозначній посаді; стягнути з Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 по день прийняття рішення суду; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.

Ухвалою від 14.09.2022 підготовче засідання відкладено на 05.10.2022.

Протокольною ухвалою від 05.10.2022 підготовче засідання відкладено на 25.10.2022.

20.10.2022 від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує, що Вараська міська рада не приймала жодного рішення, яке б свідчило про наявність в Управлінні правонаступника. Вказує, що Департамент, як новостворена юридична особа, не мав жодних юридичних зобов`язань та правових підстав втручатися у діяльність ліквідаційної комісії або вчиняти дії щодо працевлаштування працівників Управління, які були попереджені про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією. Відповідач вважає, що Управління дотрималось норм чинного трудового законодавства при звільненні позивача. У день звільнення позивачу було видано трудову книжку та здійснено виплату усіх сум та вихідну допомогу у відповідності до ст. 44 КЗпП України. Додатково відповідач вказує, що оскільки ОСОБА_1 не була переведена до Департаменту у визначеному порядку, підстави для задоволення її позовних вимог щодо поновлення саме в Департаменті відсутні. Оскільки вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, підстав для їх задоволення також немає.

Протокольною ухвалою від 09.11.2022 оголошено перерву до 23.11.2022.

Вараська міська рада 11.11.2022 подала пояснення на заяву про уточнення позовних вимог, в якому вказала на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, з мотивів, які узгоджуються з наведеними у відзиві аргументами відповідача. Вважає наказ про звільнення позивача правомірним, а підстави для задоволення позову відсутніми.

Протокольною ухвалою від 23.11.2022 прийнято уточнені позовні вимоги до розгляду, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 13.12.2022.

Ухвалою суду від 13.12.2022 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

З`ясувавши доводи та аргументи учасників справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.10.2001 працювала Управлінні праці та соціального захисту населення м. Кузнецовськ.

01.10.2001 позивач прийняла Присягу державного службовця.

24.12.2001 позивача переведено на посаду головного спеціаліста юрисконсульта, тимчасово на період декретної відпустки.

02.01.2003 позивачем складено Присягу посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

06.12.2004 позивача переведено на посаду головного державного соціального інспектора Управління по стажуванню.

21.06.2006 позивачу присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, що стверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.11-12, т.1).

Суд встановив, що рішенням № 309 від 14.04.2021 Вараська міська рада вирішила створити юридичну особу - Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (а.с.29-35, т. 1).

Рішенням № 383 від 28.05.2021 Вараська міська рада вирішила припинити юридичну особу публічного права - управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 22575178) шляхом ліквідації; призначила ліквідаційну комісію з припинення юридичної особи. Ліквідаційній комісії: відповідно до законодавства про працю вжити заходів щодо здійснення вивільнення (звільнення) працівників Управління, що припиняється шляхом ліквідації (п. 5.3); вжити заходів щодо проведення інвентаризації майна, особових справ, особових рахунків отримувачів соціальних допомог, компенсацій та інших виплат Управління, з подальшою передачею їх Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 44383982) (п. 5.4); забезпечити передачу документів, які підлягають тривалому зберіганню, до відповідної архівної установи в порядку, визначеному законодавством України (п. 5.6) (а.с.36-39, т. 1).

22.03.2021 позивач отримала попередження від 22.03.2021 № 1/16-8-721 про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (а.с. 18, т. 1).

Листом від 11.06.2021 № 1/16-1-1551 позивача попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради 31.08.2021 відповідно до рішення Вараської міської ради від 28.05.2021 № 383, за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Звернуто увагу, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України вона має право звернутися до Державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (а.с.19, т. 1).

Наказом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради № 136-к від 30.08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до пункту 1 частини першої статті 40, статей 44, 47, 116 КЗпП України, на виконання рішення Вараської міської ради від 28.05.2021 № 383 «Про припинення юридичної особи публічного права - управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради шляхом ліквідації», враховуючи письмове попередження про наступне вивільнення від 11.06.2021 № 1/16-1-1551, звільнено ОСОБА_2 в. 31 серпня 2021 року з посади головного державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради у зв`язку з ліквідацією управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, пункт 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 20, т. 1).

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи, перевіряючи правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень у правовідносинах публічної служби, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

В статті 1 цього Закону наведено визначення посадової особи місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 5 цього Закону встановлено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Матеріалами судової справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, отже є посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 цього Закону служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Стаття 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування та встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Гарантії забезпечення права громадян на працю закріплені в статті 5-1 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема: вільний вибір виду діяльності; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом частин другої та третьої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Порядок вивільнення працівників регламентований в статті 49-2 КЗпП України, якою встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Як встановлено судом з заяв по суті справи, поданих відповідачем, пояснень представників відповідача та третьої особи в судовому засіданні, доводи сторони відповідача ґрунтуються на тому, що управління праці та соціального захисту населення Вараської міської ради було ліквідоване без визначення правонаступника, з повним скороченням штату працівників такого управління, у зв`язку з чим було неможливим запропонувати позивачу іншу посаду в управлінні, що ліквідовувалося, водночас новоутворений Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, як інша юридична особа, не був зобов`язаний пропонувати будь-яку посаду позивачу.

З такими аргументами суд не погоджується, з урахуванням наступного.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів"» (пункт 19) зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою А КЗпП.

На виконання означених приписів Пленуму Верховного Суду України суд встановив, що пунктом 1 рішення Вараської міської ради від 14.04.2021 № 309 створено юридичну особу Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, а пунктом 2 затверджено Положення про Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (а.с.29-35, т. 1).

15.04.2021 проведено державну реєстрацію юридичної особи Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 44383982), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1006061020000000611 (а.с.245, т.3, зворот).

Пунктом 1 рішення Вараської міської ради від 28.05.2021 № 383 вирішено припинити юридичну особу публічного права Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 22575178), місцезнаходження якої: 34400, Рівненська область, місто Вараш, майдан Незалежності, 1, шляхом ліквідації (а.с. 36-39, т. 1).

За змістом інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на час розгляду справи) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради як юридична особа з 04.01.2022 припинене (запис №1006061110016000219).

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади (органів місцевого самоврядування) є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, або органу місцевого самоврядування, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави (територіальної громади), стороною є сама держава (орган місцевого самоврядування) в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави (органу місцевого самоврядування), які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам (органам місцевого самоврядування), за виключенням того випадку, коли держава (орган місцевого самоврядування) відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Вищезазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 грудня 2021 у справі № 9901/348/19.

Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі Чуйкіна проти України (Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих .

Отже, суд зазначає, що коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 16 жовтня 2012 року (справа №21-267а12) та від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), за змістом яких при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Верховний Суд України також роз`яснив, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Суд встановив, що пунктом 1 рішення Вараської міської ради від 14.04.2021 № 309 створено юридичну особу - Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, а пунктом 2 затверджено Положення про Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради.

15.04.2021 проведено державну реєстрацію юридичної особи Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 44383982), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №1006061020000000611.

Відповідно до підпункту 5.4 пункту 5 рішення Вараської міської ради від 28.052021 № 383 ліквідаційній комісії юридичної особи публічного права Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради доручено вжити заходів щодо проведення інвентаризації майна, особових справ, особових рахунків отримувачів соціальних допомог, компенсацій та інших виплат Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради, з подальшою передачею їх Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 44383982).

Рішенням Вараської міської ради № 605 від 20.08.2021 «Про безоплатну передачу майна з балансу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради на баланс Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради» майно, яке перебувало на балансі Управління, передано на баланс Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (а.с. 48, т.1).

Розділом 2 Положення про Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради визначено, що завданням Департаменту є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати і належних умов праці, зайнятості населення; у сфері соціальної підтримки та надання соціальних послуг вразливим верствам населення, зокрема особам похилого віку, з інвалідністю, ветеранам війни (в тому числі учасникам антитерористичної операції, операції об`єднаних сил), особам, на яких поширюється чинність законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім`ям з дітьми, багатодітним, молодим сім`ям, сім`ям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, малозабезпеченим, внутрішньо переміщеним особам, іншим категоріям осіб, які згідно із законодавством України мають право на пільги та отримання житлових субсидій; виконання програм і заходів у сфері соціального захисту населення, спрямованих на покращення становища сімей, забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей; забезпечення рівних прав і можливостей для участі жінок і чоловіків у політичному, економічному та культурному житті, протидії дискримінації за ознакою статі та торгівлі людьми; організація на території Вараської міської територіальної громади надання соціальних послуг (соціальне обслуговування), тощо.

Суд констатує, що вказані завдання відповідають меті та основним завданням Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради, закріпленим в Положенні про Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради, затвердженого п. 2 рішення Вараської міської ради від 09.06.2017 № 819 (а.с.41-48, т.1).

При цьому суд зазначає, що у рішенні Вараської міської ради від 28.05.2021 № 383 «Про припинення юридичної особи публічного права - Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради шляхом ліквідації» не наведено жодного обґрунтування, відповідно до якого вирішено припинити юридичну особу публічного права, не вказано, що держава відмовилась від виконання державних програм соціального захисту населення, виконання яких забезпечувалось Управління.

Викладене дає підстави для висновку, що відбулося повне передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого суб`єкта, що свідчить про правонаступництво в сфері управлінської діяльності органу праці та соціального захисту населення територіальної громади міста Вараш (публічне правонаступництво).

З огляду на встановлені обставини, суд зазначає, що держава не відмовилась від виконання завдань і функцій держави щодо соціального захисту населення, які виконувались Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради, вказані завдання і функції згідно з рішенням Вараської міської ради від 14.04.2021 №309 закріплені за Департаментом соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у спірних правовідносинах Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради є правонаступником Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Вараської міської ради.

Суд встановив, що рішенням Вараської міської ради № 594 від 20.08.2021 «Про затвердження структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління» затверджено структуру виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління, згідно додатку. Зокрема, для Департаменту соціального захисту та гідності передбачено 56 штатних одиниць, у тому числі в секторі «юридичний», - 2 штатні одиниці: завідувач сектору, головний державний соціальний інспектор (а.с. 234-240 т.1).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин в Департаменті збереглися та були наявними посади, функціональні обов`язки за якими були закріплені за позивачем в Управлінні.

Відповідач не заперечує фактичної наявності в Департаменті вакантних посад як станом на дату попередження позивача про наступне вивільнення (звільнення), так і на дату такого звільнення, однак жодна з них позивачу запропонована не була. Відтак, враховуючи перехід адміністративної компетенції від Управління до Департаменту, суд вважає, що відповідно до приписів статті 49-2 КЗпП України такі вакантні посади в Департаменті повинні були бути запропоновані роботодавцем позивачу у зв`язку з її звільненням з Управління на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

За правилами, встановленими в статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема: на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору.

Відповідно до Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р. № 804, яке застосовується при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватись стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи.

Отже, саме Департамент, як установа, до якої перейшли функції та компетенція іншого органу місцевого самоврядування, мав проявити ініціативу та запропонувати позивачу посаду через проведення стажування, чи за іншою процедурою, передбаченою чинним законодавством. Тому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що позивач не зверталася до Департаменту з заявою про переведення в порядку стажування. Суд наголошує, що в спірній ситуації законодавець, безвідносно до факту реалізації працівником права на переведення до новоствореної установи, встановлює обов`язок роботодавця забезпечити гарантії працевлаштування такого працівника.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було вжито належних заходів задля працевлаштування позивача. Тому звільнення позивача наказом від 30.08.2021 № 136-к з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП відбулося з порушенням статті 49-2 КЗпП України, а відтак є незаконним.

Вирішуючи спір в частині поновлення позивача на посаді, суд враховує таке.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до п.2.27 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, днем звільнення вважається останній день роботи.

Верховний Суд України в постанові від 16.10.2012 у справі №21-267а12 дійшов висновку, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство. Проте така підстава у даному випадку відсутня, позаяк, як встановлено вище по тексту судового рішення, здійснені Вараською міською радою заходи щодо припинення Управління праці та соціального захисту населення не призвели до повної ліквідації такого органу місцевого самоврядування, функції та повноваження якого були збережені та перейшли до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради.

Суд наголошує, що станом на 01.09.2021 в структурі виконавчих органів Вараської міської ради перебувало Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, штатною чисельністю якого було передбачено відповідну посаду, яку позивач обіймала до звільнення.

Відповідно, позивач з 01.09.2021 повинна бути поновлена на посаді, з якої вона незаконно звільнена, а саме на посаді головного державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, а не на посаді головного державного соціального інспектора сектору «юридичний» відділу «Центр надання адміністративних послуг» Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради чи на рівнозначній посаді, як просить позивач, на яку її, у визначеному порядку, не було переведено (прийнято).

Отже, в частині позовних вимог про поновлення позивача на посаді головного державного соціального інспектора сектору «юридичний» відділу «Центр надання адміністративних послуг» Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради чи на рівнозначній посаді, підстави для задоволення позову суд вважає відсутніми.

За приписами статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Згідно з абзацом 5 пункту 6 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.02.2019 (справа № 826/6583/14), від 20.03.2019 (справа № 201/12340/16), від 05.08.2020 (справа № 817/893/17), від 05.08.2020 (справа № 2а-3526/10/1570), від 04.06.2020 (справа № 821/114/18).

При розрахунку суми, що підлягає стягненню на користь позивача, судом використано довідку за підписом Голови ліквідаційної комісії Управління праці та соціального захисту населення Вараської міської ради від 08.10.2021 №26 про середній заробіток ОСОБА_1 на посаді в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, згідно з якою середньоденна заробітна плата позивача складає 839 грн. 71 коп. (а.с.163, т.1).

Тривалість вимушеного прогулу позивача охоплюється періодом з 01.09.2021 по 01.02.2023 (дата ухвалення судом рішення) та становить 366 робочих днів.

Таким чином, на користь позивача суд присуджує за рахунок відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2021 по 01.02.2023 в загальній сумі 307333,86 грн (з розрахунку: 366 роб.днів х 839,71 грн), яка вказана без утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають нарахуванню та утриманню під час виплати доходу.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи визначений судом період вимушеного прогулу з 01.09.2021 по 01.02.2023, сума середнього заробітку за один місяць, що повинна бути негайно виплачена на користь позивача, становить 18473,62 грн, з розрахунку: 22 робочих дні за вересень 2021 року, при середньоденній заробітній платі позивача 839,71 грн, з нарахуванням та утриманням визначених чинним законодавством податків та зборів (обов`язкових платежів).

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справі відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності оскарженого позивачем наказу. Натомість, доводи позивача частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом.

При зазначених обставинах, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Повний текст рішення складений з урахуванням перебування головуючої судді у відпустці з 26.12.2022 по 20.01.2023 (наказ №345 від 30.11.2022, наказ №346 від 30.11.2022, наказ №347 від 30.11.2022).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вараська міська рада про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради від 30.08.2021 № 136-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 з 01.09.2021 на посаді головного державного соціального інспектора, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради.

Стягнути з Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2021 по 01.02.2023 в сумі 307333,86 грн (сума зазначена без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів).

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18473,62 грн (сума зазначена без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Департамент соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради (Майдан Незалежності, буд.1,м.Вараш,Рівненська область,34400, ЄДРПОУ/РНОКПП 44383982)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вараська міська рада Рівненської області

Повний текст рішення складений 01 лютого 2023 року

Суддя У.М. Нор